|
|
Скачати 6.64 Mb.
|
| § 2. Аналіз ринку Аналіз ринку здійснюється з метою дослідити стан конкурентного середовища на певному товарному ринку, оцінити його й визначити можливості (умови) щодо обмеження або ослаблення конкуренції на ньому. Для оцінки стану конкуренції на товарному ринку обов’язково визначають такі показники: 1. Товарні межі ринку. 2. Суб’єкти ринку. ^ 3. Територіальні (географічні) межі ринку. Н 4. Часові межі ринку. ^Г 5. Обсяг ринку товару. ‘ ^^Н 6. Частка суб’єкта господарювання на ринку. ^^И 7. Рівень ринкової концентрації. 8. Бар’єри вступу на ринок. 9. Відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції. 10. Визначення ринкової влади. 11 .^ Стан конкурентного середовища на ринку, потенціал його розвитку та висновки щодо доцільності запровадження заходів, спрямованих на розвиток конкуренції. Враховуючи результати аналізу, можна зробити висновок щодо стану конкуренції на ринку і відповідно до цього прийняти рішення про застосування тих чи інших заходів щодо захисту чи розвитку конкуренції. Для аналізу ринку можуть використовуватися такі джерела інформації: офіційна державна статистика — про економічні, соціальні, демографічні процеси, явища, стан ринку і вплив на нього окремих факторів; відомча статистика — про стан, розвиток і результати діяльності конкретних міністерств, відомств, підвідомчих підприємств та організацій стосовно поставок, задоволення заявок і замовлень щодо потреб ринку; дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку — сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару; дані про виробничі плани підприємців — учасників ринку; дані відомчих і незалежних дослідних та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців. У ході аналізу ринку, зокрема, використовують інформацію про стан і поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, виробничі програми підприємств, проведення оптових ярмарків, товарообіг та його товарне забезпечення, ефективність рекламної діяльності з формування попиту потенційних покупців нових товарів тощо. Суб’єктами ринку є всі продавці, які функціонують на даному товарному ринку, та всі покупці, що придбавають товар у конкретного покупця. Можливих продавців і покупців (потенційних конкурентів) на досліджуваному товарному ринку, тобто суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які мають можливість або намір увійти на цей ринок, встановлюють, ураховуючи такі обставини. Потенційними конкурентами (продавцями) можна вважати: — суб’єктів господарювання, які мають матеріально-тех- ‘ нічну базу, кадри, технології (у тому числі ті, за якими виготовляли цей товар раніше), але з різних причин не реалізують ці можливості; — суб’єктів господарювання, які виготовляють певний товар, але не продають (реалізують) його в конкретно визначених територіальних межах цього товарного ринку; — нових суб’єктів господарювання, щодо яких є відомості про наміри увійти на відповідний ринок. Потенційними конкурентами (покупцями) можна вважати: — суб’єктів господарювання, фізичних осіб покупців, які купують товар на іншому ринку, але через певні обставини (поліпшення умов транспортування, зменшення (зняття) інших бар’єрів) можуть з’явитися на цьому товарному ринку як споживачі; — нових суб’єктів господарювання, щодо яких є факти про готовність у майбутньому споживати відповідний товар. Існування потенційних конкурентів впливає або може істотно вплинути на розвиток і функціонування ринку та на стан конкуренції на ньому. Аналізуючи ринок, важливо правильно визначити товарні, територіальні (географічні) та часові його межі. У разі занадто широкого визначення меж ринку рівень конкуренції на ньому може бути завищений, а частка домінуючого суб’-’ єкта занижена. В той час коли, надмірно вузьке визначення меж ринку, навпаки призведе до завищення частки такого суб’єкта та заниження рівня конкуренції на ринку. Наслідком цього можуть бути необ’єктивні висновки та прийняття неправильного рішення щодо розвитку та захисту конкуренції на ринку. Визначення товарних меж ринку — це процедура визначення товару (його споживчих якостей), товарів-замінників і формування групи товарів (товарної групи), сфера обігу яких розглядається споживачами (покупцями) як-один товарний ринок. Товар — це будь-який предмет господарського обороту, у тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права, зокрема, цінні папери. Товарні межі певного ринку визначають шляхом аналізу споживчих якостей товару (призначення, технічні і експлуатаційні показники, фізичні якості, ціну), а також умов споживання чи експлуатації товару покупцями, умов реалізації товару та рівня задоволення попиту. Для цього необхідно послідовно виконати такі операції: • визначити досліджуваний товар, щодо якого здійснюватиметься пошук товарів-замінників; • попередньо скласти перелік товарів-замінників; • дослідити взаємозамінюваність товарів за обраними критеріями; • остаточно скласти перелік товарів-замінників. При цьому найголовніше — визначити групи взаємозамінних товарів. Взаємозамінні товари (товари-замінники) — це товари, які оцінюються споживачами як замінники один одного за функціональним призначенням, споживчими якостями, ціною, експлуатаційними та іншими якісними характеристиками. Основою для визначення групи взаємозамінних товарів є , наявність перехресної еластичності попиту від ціни (на підставі концепції перехресної еластичності попиту), яка показує зміну обсягу реалізації певного товару, необхідного для задоволення попиту, внаслідок зміни ціни іншого схожого товару на один відсоток, і обчислюється як співвідношення між зміною обсягу реалізації одного товару та зміною ціни іншого товару за певний період. Наприклад, розглядаються товари Х та У як товарозамін-ники. Попит на товар Х при підвищенні ціни товару V зростає або зменшується залежно від ставлення покупця до спільного використання обох товарів. Якщо при підвищенні ціни на товар Х відбувається збільшення обсягу виробництва (реалізації) товару У, необхідного для задоволення попиту, за умови, що ціна товару V лишається незмінною, тоді товари Х та V — товари-замінники. За реальних економічних умов, яким притаманні досить високі темпи інфляції, незбалансованість попиту і пропозиції, ці спостереження ускладнюються. Ціни можуть змінюватися швидко, стихійно і, відповідно, розрахунки індексів пе- рехресної еластичності в деяких випадках можуть призвести до необ’єктивних результатів. Тому при визначенні товарних меж ринку слід враховувати, що: істотне значення має незначне, але значиме підвищення ціни, оскільки лише воно може виділити реальні товари-замінники; значне підвищення ціни виявляє більш далекі товари-замінники, тобто до товарного ринку можуть бути включені занадто віддалені товари-замінники, що призведе до помилки стосовно товарних меж ринку; для покупця перехід на товар-замінник може бути складним і він не реагуватиме на незначну зміну ціни. Для окреслення товарних меж ринку необхідно використовувати 5%-ий поріг, а саме: не істотним вважається підвищення ціни менш ніж на 5% (сІЦ5-%), як правило, за проміжок часу, не менший ніж один рік. Крім того, при визначенні товарних меж ринку, слід враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи досить однорідних товарів, які споживач вважає одним і тим самим товаром, незважаючи на деяку різницю між ними. Взаємозамінні товари можуть бути стандартизовані або диференційовані, що не усуває конкуренції між ними. Диференціація здійснюється за зовнішнім виглядом, якістю, терміном споживання, наявністю певних додаткових послуг (сервісне обслуговування), що дає можливість споживачам визначити переваги щодо конкретного товару, який виробляється (реалізується) певним суб’єктом господарювання (продавцем). Згідно з єдиною системою параметрів стандартизований товар поділяється: на товар технічних стандартів і товар стандартів застосування. Стандарти стосуються габаритів, якості сировини, технології виготовлення, використання тощо. Крім обов’язкових стандартів, що їх встановлюють державні органи (державні стандарти), є добровільні стандарти, які встановлюють, наприклад, асоціація виробників певного товару. Визначення територіальних (географічних) меж ринку — це визначення меж території, на якій споживачі придбають або можуть при необхідності придбати відповідний товар для задоволення своїх потреб. Територіальні (географічні) межі ринку визначають шляхом розв’язання пи тання взаємозамінності товарів з точки зору постачання иР конкретним споживачам. При цьому пороговим показником визначення територі-,а альних (географічних) меж ринку є 5%-ва зміна ціни за про-№ міжок часу, не менший, ніж один рік. Зокрема, якщо покуп-^ ці певного товару в одному регіоні у відповідь на неістотне, | але стале (за певний проміжок часу) підвищення цін, почнуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці два регіони перебуватимуть у межах одного географічного ринку цього товару. Якщо покупці не вважають, що товар, який продається в одному регіоні, замінює товар, який продається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних географічних меж ринків цього товару. Територіальні (географічні) межі ринку — це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів у межах одного товарного ринку), що може бути територією держави, області, району, міста тощо або їх частиною. Територіальні (географічні) межі ринку визначаються за такими ознаками: • можливість переміщення товару (попиту) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку (доступність транспортних засобів, які зв’язують покупця і продавця товару; незначні транспортні витрати, як правило, не більше 5% від ціни товару); • можливість переміщення товару (пропозиції) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку (незначні витрати — в межах 5% від ціни товару — на транспортування товару до покупця; збереження рівня якості та споживчих властивостей товару при транспортуванні; відсутність на цій території адміністративних обмежень на ввезення і вивезення товарів та ін.); • прийнятний рівень співвідношення цін на певні товари в межах цього ринку; • збереження рівня якості і споживчих властивостей товару при транспортуванні; • відсутність на відповідній території адміністративних та інших бар’єрів на вивезення чи ввезення товару; • порівнянний рівень цін на певні товари на відповідній території. Визначення часових меж ринку—визначення проміжку часу, протягом якого певна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і покупцями утворює самодостатній ринок товару зі сталою структурою. Часові межі ринку — це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції істотно не змінюються. Для визначення часових меж ринку використовують проміжок часу, протягом якого зміна показників структури ринку, за інших звичайних умов, досягає або може досягнути певного порогового значення у відповідь на зміни внутрішніх чи зовнішніх чинників, що впливають на ринкову ситуацію. При визначенні часових меж доцільніше використовувати зміну ціни на ринку як індикатор ситуації на ньому. При цьому пороговим показником для визначення часових меж ринку є 5%-ва зміна ціни. Як свідчить світовий досвід, для більшості ринків товарів часові межі ринку становить проміжок часу, не менший одного року. Проміжок часу, менший одного року, може визнаватися часовими межами ринку лише за умов, якщо протягом цього часу продавці товарів, які дійсно обмежують здатність відповідних продавців підвищувати ціну, мають достатньо часу, щоб вжити відповідних заходів, а значна частина покупців, які скоротили споживання цього товару внаслідок підвищення ціни, без значного ажіотажу відновити його. Якщо застосування порогу, яким є 5%-ве підвищення ціни, не відображає реальне становище на ринку, використовують інші показники підвищення ціни, а саме: період виробництва і обороту товару — визначення меж ринку здійснюється за проміжок часу, не менший трьох періодів повного обороту авансованого капіталу при виробництві (реалізації) цього товару. Визначення кількісних показників полягає у дослідженні: • обсягу ринку товару; • частки суб’єкта господарювання на ринку; • рівня ринкової концентрації. Обсяг ринку товару визначають обсягом реалізації певного товару в натуральному або вартісному виразі, враховуючи, що він є показником обсягу поставок та споживання товару на ринку. Якщо дані щодо обсягів реалізації не доступні, використовують обсяги виробництва. Але при цьому слід враховувати, що за певних умов обсяг виробництва товару на ринку не є достовірним показником обсягу певного ринку, який розглядається як сфера обігу (продажу-купівлі) товару в певних товарних та географічних межах. Маються на увазі випадки, коли деякі суб’єкти господарювання частину обсягу виробництва направляють за межі цього географічного ринку або частину товару виробляють для внутрішнього користування, подальшої переробки або обробки (наприклад, за наявності вертикальної інтеграції суб’єктів господарювання, які діють на певному ринку). Тому в розрахунках необхідно використовувати тільки ту частину обсягу виробництва, що призначена для реалізації лише на цьому ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах. Обсяг ринку товару розглядається як загальний обсяг реалізації цього товару в певних товарних і територіальних (географічних) межах ринку (в натуральному або вартісному виразі) і дорівнює сумі обсягів реалізації цього товару кожного з суб’єктів господарювання, що діють на певному ринку: п <3/?г=^ 0( , де (=і Окт— обсяг ринку; Оі — обсяг реалізації конкретного суб’єкта господарювання; п — кількість суб’єктів господарювання, що діють на ринку. За відсутності прямої інформації щодо обсягів реалізації певного товару обсяг ринку цього товару (товарної групи) обчислюють таким чином: до обсягу виробництва товару суб’єктів господарювання, що діють на ринку, додають обсяг ввезення і віднімають обсяг вивезення цього товару за межі ринку: 0/гГ = От + Ов + «Звив , ДЄ ОйГ— обсяг ринку; От — обсяг реалізації певного товару (товарної групи), що його виробляють у географічних межах ринку; Ов —’ обсяг реалізації певного товару (товарної групи), який ввезено з інших регіонів (для загальнодержавного ринку — обсяг імпорту); Оеив — обсяг реалізації певного товару (товарної групи), який вивезено за межі такого ринку (для загальнодержавного ринку — обсяг експорту). Обсяг ринку слід (по можливості) визначати у натуральному виразі, щоб уникнути впливу на обчислення рівня інфляції. У вийняткових випадках, коли інформація щодо реалізації (продажу) та виробництва недоступна, неповна або є сумніви щодо її достовірності, для визначення обсягу товарного ринку можна використати показники виробничих потужностей, які є найточнішою мірою поставок товару на відповідний ринок. Наприклад, обсяг ринку послуг готельного господарства можна визначити виходячи з загальної площі або кількості номерів. |
|
Лекці КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ РИНКОВОГО МЕХАНІЗМУ Починаючи від меркантилістів і закінчуючи сучасними законодавчими положеннями в області антимонопольної політики, держави з традиційною... |
ВСТУП України до європейського освітнього процесу першочергове значення набуває підвищення рівня конкурентоспроможності фахівців з вищою... |
|
Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,... |