Лекція1. КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ РИНКОВОГО МЕХАНІЗМУ.
1. Конкуренція її роль, функції та класифікація видів конкуренції. 1
2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію. 6
3. Міжнародна конкурентоспроможність: основні категорії та поняття. 9
1. Конкуренція її роль, функції та класифікація видів конкуренції.
Ринкова конкуренція є однією з найважливіших категорій сучасної економічної теорії. Без цього поняття не обходиться жодна модель механізму функціонування ринку. Більш того, теорія ринкової конкуренції, на відміну від багатьох інших розділів економічної теорії, знаходить і знаходила раніше, протягом щонайменше трьох останніх сторіч широке практичне застосування. Починаючи від меркантилістів і закінчуючи сучасними законодавчими положеннями в області антимонопольної політики, держави з традиційною ринковою економікою намагаються регулювати ринок, забезпечуючи за ним визначене конкурентне середовище.
Ринкова економіка за своєю сутністю глибоко індивідуалістична. В її основі закладена концепція, яка дозволяє особі мати:
свободу підприємництва;
свободу вибору (не обмежена будь-якими нормами споживання);
пріоритет особистого інтересу;
обмеженість ролі держави;
домінування приватної власності.
Індивідуалізм ринкової економіки є основою одночасно як сильних так і слабких її сторін. Саме на індивідуалізмі базується ініціативність і підприємництво, закладається гнучкість економіки та здійснюється розвиток НТП.
Але разом з тим індивідуалізм, як принцип організації ринкової економіки має ряд недоліків. Так пріоритет приватного інтересу здатний штовхнути землевласників до встановлення немислимих ставок орендної плати, підприємців - до випуску неякісної продукції, торговців - до обману покупців тощо. Основною перепоною на шляху цих негативних процесів стає конкуренція.
Таким чином, конкуренція стає противагою індивідуалізму, стримуючи та обмежуючи його негативні прояви. Якщо особисті інтереси виступають базою стимулювання розвитку підприємницької діяльності, то конкуренція спрямовує діяльність суб'єктів господарювання в русло інтересів споживачів.
Конкуренція змушує підприємців час від часу переглядати стратегію розвитку підприємств, змінювати пріоритети, переналагоджувати своє виробництво. Розвиток ринкових відносин ставить підприємців в такі умови, які примушують їх вивчати основи конкурентної боротьби, досвід інших країн та окремих підприємств в галузі формування та підтримання конкурентних переваг.
Таким чином, конкуренція є доповненням і противагою індивідуалізму капіталістичної економіки. Якщо особисті інтереси дають найсильнішу мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, робиться винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція направляє їхню діяльність у сприятливе для всього суспільства русло. Адже в ній перемагає той, що краще задовольняє інтереси споживачів.
Поняття конкуренції складне і багатогранне, настільки багатозначне, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням.
Конкуренція - боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців.
На сучасному етапі розвитку світової економіки виділяють наступні основні функції конкуренції:
регулююча;
розподільча (алокаційна)
адаптаційна (стимулююча, інноваційна);
контролююча.
Слід відмітити, що на процес конкурентної боротьби впливає широкий спектр різних факторів, які обумовлюють різни види конкуренції. Так конкуренція може бути обумовлена як природними факторами (наприклад, нафта на невеликих глибинах, вміст заліза в руді тощо), так і географічними (наприклад, витрати на транспортування продукції тощо).
Найважливіше значення в класифікації займає конкуренція за рівнем походження. За цією ознакою конкуренція може розподілятися на:
внутрішню, тобто таку що виникає в межах національної економіки (конкуренція між компаніями відповідної галузі, яка впливає на розвиток всієї галузі та суб'єкти господарювання);
міжнародну, яка виходить за рамки національних економік
Класифікація конкуренції за певними ознаками:
за методами здійснення конкурентної боротьби;
за характером задоволення потреб споживачів;
за поведінкою учасників ринкових відносин;
за кількістю продавців та особливістю їх поведінки.
ВИДОВА КЛАСИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНЦІЇ
А. За методами конкурентного суперництва конкуренцію поділяють на цінову і нецінову.
Цінова конкуренція сягає до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниження ціни було тієї основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, у кінцевому рахунку, завойовував собі бажану частку ринку. Цінова конкуренція - один із методів конкурентної боротьби, який ведеться за допомогою зниження ціни на товар.
Найчастіше це може бути:
знижка з прейскурантів цін;
використання демпінгових цін;
сезонні розпродажі;
розпродажі за зниженими цінами продукції, термін реалізації яких вичерпаний;
продовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування та ін.
Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами – аутсайдерами в боротьбі з монополіями. (Вони не мають можливості конкурувати в сфері нецінової конкуренції). Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не зневажають і монополії, там, де вони не мають абсолютну перевагу), а також для зміцнення позицій у випадку раптового загострення проблеми збуту. При прямої ціновий конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін на товари що випускаються і наявні на ринку .
За прихованої цінової конкуренції фірми вводять новий товар з істотно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.
Тобто, потрібно робити ставку на нецінову конкуренцію.
Нецінова конкуренція - метод конкурентної боротьби, де вирішальну роль відіграє:
a. зміна властивостей продукції;
b. надання продукції якісно нових властивостей;
c. створення нової продукції для задоволення існуючих потреб;
d. створення нової продукції для задоволення потреб, що не існували раніше;
e. оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;
f. удосконалення послуг, які супроводжують товар.
Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі властивості товару, які включають в себе не тільки набір техніко-економічних параметрів, але й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування і т.д.
Американські покупці готові переплатити 1 - 2 тис. доларів за японський автомобіль, який добре себе зарекомендував, аніж купувати аналогічну машину місцевого виробництва.
Підсумовуючи викладене, відмітимо, що ці два методи конкурентного суперництва не тільки співіснують, але й взаємодіють.
Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції:
1. розширює техніко-технологічний потенціал виробництва
2. забезпечує модифікацію і диференціацію існуючих продуктів
3. створення нових та більш якісних.
Б. За характером задоволення потреб, конкуренція може бути трьох видів: функціональна; видова; предметна.
Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу можна задовольнити різними способами.
Наприклад, потребу в одержанні оперативної інформації ми задовольняємо переглядом телевізійних новин чи прослухування радіопередач. Тобто в даному випадку радіо і телебачення - Функціональні конкуренти.
Видова конкуренція - наслідок того, що є товари, які мають однакове призначення та відрізняються якимось важливим параметром. Прикладом може слугувати широка гамма легкових автомобілів, що відрізняються потужністю двигуна.
Предметна конкуренція - це результат того, що фірми випускають по суті ідентичні товари, які відрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Іншими словами в основі цієї класифікації міститься явище диференціації продукції.
Так, наприклад, в США продається та приносить прибуток одночасно 10000 сортів борошна, більше 4000 видів консервованої кукурудзи та 500 сортів гірчиці.
Така конкуренція іноді називається міжфірмовою, що в деяких випадках вірно.
В. У відповідності з поведінкою учасників (суб'єктів) ринкових відносин конкуренція проявляється за наступними основними напрямками:
"товаровиробник - товаровиробник";
"споживач - споживач";
"споживач -товаровиробник".
Конкуренція між виробниками за споживача має найбільш змістовний характер. Саме вона є головною рушійною силою конкуренції, що викликає вагомі позитивні результати - постійне удосконалення існуючих та появу нових, більш ефективних товарів, високий рівень задоволення ринкового попиту, утримання зростання чи зниження Цін, "вимивання" неефективних товаровиробників, а в результаті динамічне Удосконалення структури національної економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності.
Г. В залежності від кількості продавців та особливості їх поведінки прийнято відрізняти досконалу та недосконалу конкуренцію.
Досконала конкуренція
Насамперед, відзначимо, що ринків із досконалою конкуренцією, принаймні, у чистому вигляді не існує. Проте, класифікаційний аналіз включає дану ринкову структуру головним чином тому, що вона дозволяє глибше вникнути в характер інших ринкових структур.
Досконала (вільна) конкуренція заснована на приватній власності і господарській відособленості. Вона припускає, що на ринку є множина незалежних фірм, що самостійно вирішують, що створювати й у яких кількостях, а також:
1. Обсяг виробництва окремої фірми є незначним і не робить впливи на ціну реалізованого цією фірмою товару;
2. Реалізовані кожним виробником товари є однорідними;
3. Покупці добре поінформовані про ціни, і якщо хтось підвищить ціну на свою продукцію, то загубить покупців;
4. Продавці діють незалежно один від одного;
5. Доступ на ринок ніким і нічим не обмежений.
Остання умова припускає можливість кожному громадянину стати вільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні засоби в певній галузі господарства. Покупці ж повинні бути вільні від усякої дискримінації і мати можливість купити товари і послуги на будь-якому ринку. Дотримання ж всіх умов забезпечує вільний зв'язок між виробниками і споживачами. Конкуренція є також умовою формування ринкового механізму, утворення цін і самонастроювання економічної системи через досягнення рівноважного стану, коли егоїстичні інтереси окремих індивідів до одержання власної економічної вигоди обертаються на благо всього суспільства. Неважко бачити, що жодний реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. І в цьому її цінність.
Недосконала конкуренція
Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася наприкінці XIX - початку XX в. у зв'язку з утворенням монополій. У цей період відбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства, посилюється контроль за природними, матеріальними і фінансовими ресурсами. Монополізація економіки є закономірним наслідком великого стрибка в концентрації промислового виробництва під впливом науково-технічного прогресу.
У економічній літературі дається така класифікація монополій:
І. З урахуванням охоплення економіки виділяються:
Чиста монополія (один продавець, повний контроль над ціною);
Абсолютна монополія (знаходиться в руках держави або господарських органів);
Монопсонія - тип ринкової структури, при якій існує монополія єдиного покупця певного товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця. Монопсонія розглядається як складова частина ринкової конкуренції.
Олігопсонія - тип ринкової структури, при якій існує група покупців певного товару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця.
-
Олігополія - тип ринкової структури, за якої декілька значних фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію. При олігополії можуть мати місце три види ринків:
Ринок, на якому діють одногалузеві торгово-промислові фірми;
Ринок, на якому декілька значних постачальників, не пов'язаних ніякими угодами, конкурують між собою;
Ринок, у якому панує група корпорацій типу "виробничої піраміди", у якій існує виробничий зв'язок у вигляді подетальної спеціалізації. Звичайно термін "олігополія" використовується при характеристиці ринку, на якому функціонують значні корпорації. Наприклад, автомобільний ринок США з трьома корпораціями: General Motors, Ford і Chrysler.
Дуополія - тип ринкової структури, при якій є тільки два виробники певного товару і між ними відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти. Дуополія - найбільш простий випадок олігополії. Наприклад, на ринку мікропроцесорів для персональних комп'ютерів на даний момент знаходяться два домінуючі виробники: Intel і AMD.
Білатеральна монополія (двостороння монополія) - тип ринкової структури, при якому виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного (об’єднаного) споживача. Такий ринок виникає при використанні електроенергії, газопостачання і водопостачання.
ІІ. В залежності від причин виникнення розрізняють:
Природна монополія (нею володіють власники й організації, що володіють рідкісними і не відтворювальними ресурсами, а також такі галузі інфраструктури, як громадський транспорт і т.д.);
Легальні монополії, що утворюються на законній підставі (патенти);
Штучні монополії. Під цією назвою мається на увазі об'єднання підприємств, які створюються заради одержання монополістичних вигод. Ці монополії навмисно змінюють структуру ринку:
Створюють бар'єри для входження на ринок нових фірм;
Обмежують аутсайдерам (підприємствам, що не ввійшли в монополістичне об'єднання) доступ до джерел сировини й енергоносіїв;
Створюють дуже високий (в порівнянні з новими фірмами) рівень технологій;
Застосовують більші обсяги капіталу;
“Забивають” нові фірми добре поставленою рекламою.
Штучні монополії утворюють ряд конкретних форм:
Картель - спілка декількох підприємств однієї галузі промисловості, в якій її учасники зберігають свою власність на засоби і продукти виробництва, а створені вироби самі реалізують на ринку, домовляючись про квоту – частку кожного в загальному випуску продукції, ціну реалізації продукції та розподіл ринків.
Синдикат - об'єднання ряду підприємств, що виготовляють однорідну продукцію. Власність на матеріальні засоби господарювання зберігається за учасниками об'єднання, а готова продукція реалізується через єдину створену для цього компанію.
Трест - монополія, у якій забезпечується спільна власність групи підприємців на засоби та результати виробництва.
Концерн - спілка формально незалежних підприємств (звичайно з різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, банків), в рамках якого головна фірма організує фінансовий контроль над всіма учасниками.
Таким чином, в умовах монополістичної форми господарювання конкуренція носить дуже складний характер.
По-перше, монополія в сучасних умовах має досить точну інформацію про споживачів і потенційних конкурентів.
По-друге, за допомогою реклами монополія істотно впливає на формування попиту споживачів, тому що для значних монополій реклама є більш доступною.
По-третє, монополія через канали фінансових і політичних зв'язків здатна суттєво впливати на контрагентів.
Названі умови, як правило, понижують рівень ризику в процесі конкуренції і забезпечують одержання монопольного прибутку.
2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію.
У своєму розвитку конкуренція пройшла шлях від простих до складніших форм. Особливий імпульс конкуренція отримала з переходом суспільства до розвинутого товарного господарства наприкінці ХVIII-ого сторіччя. Перші найбільш обґрунтовані теоретичні положення про рушійні сили конкуренції з'явилися в середині XVIII ст.
Загалом в науковій літературі сформувалося три головні підходи до розуміння конкуренції: поведінковий, структурний та функціональний.
ПОВЕДІНКОВИЙ ПІДХІД
А. Сміт вперше довів, що конкуренція, врівноважуючи норму прибутку, призводить до оптимального розподілу праці та капіталу. А.Сміт ототожнював конкуренцію з “невидимою рукою” ринку – його рівноважним механізмом який формує ціни товарів під впливом попиту, пропозиції і конкуренції. А.Сміт звернув увагу на різницю між суб’єктивними прагненнями бізнесменів та об’єктивними результатами їх діяльності. Показав, що кожний бізнесмен прагне лише власної вигоди. Але обставини завжди повертаються так, що переслідуючи власний інтерес, він одночасно реалізує інтереси всього суспільства. Начебто “невидима рука” править світом. Смикаючи за ниточки маріонеток підприємців, вона примушує їх діяти відповідно до так званого ідеального плану розвитку економіки. При цьому ниточками тобто конкретним механізмом, який змушує підприємства слідувати вказівкам “невидимої руки” слугує якраз конкуренція.
Таким чином згідно з теорії “невидимої руки” конкуренція виступає механізмом забезпечення ефективності, пропорційності та динамічності ринкової економіки.
Саме таке поведінкове трактування категорії конкуренції було визначено Адамом Смітом, при цьому, він визначав, що основним методом конкурентної боротьби була зміна ціни на товар.
Надалі поведінкове тлумачення конкуренції вдосконалювалося в напрямку більш точного визначення її мети та способів ведення. Так, у марксистському трактуванні конкуренцією називається “властива товарному виробництву антагоністична боротьба між приватними виробниками за більш вигідні умови виробництва і збуту товарів” (Велика радянська енциклопедія).
Неокласичний варіант поведінкового тлумачення конкуренції пов’язує її з боротьбою за обмежені економічні блага і, звісно, за гроші споживача, на які їх можна придбати. Логіка цього підходу полягає в тому, що більшість благ (товарів, послуг, ресурсів) є рідкісними в тому розумінні, що їх обсяг менший в порівнянні з потенційними потребами суспільства. Тому власники благ мають можливість розподіляти їх, керуючись своєю вигодою. Вони встановлюють свої умови / критерії реалізації (передання) (необхідний рівень цін, якості тощо) і в залежності від виконання цих умов вирішують, кому надати блага, а кому - ні.
“Конкуренція є прагненням якнайкраще задовольнити критеріям доступу до рідкісних благ”, - вважає сучасний американський економіст П.Хайне.
Безперечно, у дусі поведінкової інтерпретації конкуренції написані й основні для даного курсу роботи М. Портера.
СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД
Поряд з поведінковим підходом у XIX і особливо в XX ст. набула поширення структурна модель конкуренції. Структурний підхід представлений в роботах Ф.Эджуорта, А.Курно, Дж.Робінсон, Е.Чемберліна та інших вчених, що заклали фундамент сучасної західної теорії чотирьох основних типів ринків: досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії і монополії. Позиції цієї групи вчених у сучасній західній економічній науці настільки сильні, що сам термін “конкуренція” (“competition”) частіше використовується саме в структурному розумінні. Якщо ж потрібно підкреслити поведінкову сторону конкуренції, нерідко користуються іншим терміном – “суперництво” (“rivalry”).
При структурному підході акцент зміщується із самої боротьби компаній одна з одною на аналіз структури ринку, тих умов, що панують на ньому. Так, Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, у якій конкуруючих одиниць багато і вони незалежні. До теперішнього часу ця позиція стала загальним місцем у підручниках. Зокрема, у популярному в Росії курсі економікс К.Р.Макконнелла і С.Л. Брю говориться, що “конкуренція - це наявність на ринку великого числа незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його”.
Можна виразити ту ж думку й інакше: в центрі уваги виявляється не суперництво фірм при встановленні ціни, не з’ясування того, хто і чому переміг, а встановлення факту принципової можливості (чи неможливості) впливу фірми на загальний рівень цін на ринку. Якщо такий вплив неможливий, то мова йде про ринок досконалої конкуренції, в іншому випадку - про одну з форм недосконалої конкуренції.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД.
Третій підхід до визначення конкуренції є функціональним. Він описує роль, яку конкуренція відіграє в економіці. Й.Шумпетер, зокрема, в рамках своєї теорії економічного розвитку визначав конкуренцію як суперництво старого з новим. Нововведення скептично сприймаються ринком, але якщо новатору вдається їх здійснити, саме механізм конкуренції витісняє з ринку підприємства, котрі використовують застарілі технології.
Ф. фон Хайек розглядав конкуренцію зовсім з іншого боку, називаючи її “процедурою відкриття”. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним. Скажімо, в умовах типової для реального ринку нестачі інформації спочатку однаково привабливими видаються кілька можливих ліній поведінки фірми. І лише конкуренція “відкриває”, яка з них насправді вірна, а яка заводить у безвихідь.
Зосередимося саме на структурному підході до розгляду конкуренції.
Адам Сміт зробив перший крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:
на основі теорії цінової конкуренції було сформовано поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при зниженні пропозиції) та знижує ціни (при надлишку пропозиції);
визначено основні умови ефективної конкуренції, які включають наявність великої кількості продавців, повну інформацію про них, мобільність ресурсів, що використовуються;
доведено яким чином конкуренція, прирівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;
розроблено елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично доведено, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб;
зроблено суттєвий крок на шляху до формування теорії оптимального розподілу ресурсів в умовах досконалої конкуренції.
Англійським економістом Д.Рікардо було побудовано теоретичну модель досконалої конкуренції. Вона базується на рівновазі, коли кількість і ціна запропонованих (вироблених) товарів повністю відповідають попиту на них. Ринковою ціною при цьому є ціна, за якої обсяг попиту повністю відповідає обсягу пропозиції. Однак рівновага попиту і пропозиції на ринку є теоретичним поняттям, бо вони перебувають у постійному русі і лише прагнуть до рівноваги. На практиці ринкова ситуація створює тільки окремі специфічні умови для досконалої конкуренції.
Д.Рікардо був одним із перших економістів, котрий відстоював спеціальну теорію міжнародної торгівлі, відокремлену від теорії внутрішньої торгівлі. Він наголошував, що регулюють рух товарів між країнами переваги у порівняльних витратах.
Д.Рікардо також сформулював теорію порівняльних переваг.
Суттєві результати, що доповнюють модель досконалої конкуренції, але з позиції закону вартості, запропонував К.Маркс у “Капіталі”. На його думку теорія конкуренції, доповнена теорією монополії, завершує економічний “набір інструментів”, що є необхідним для аналізу структури сучасної галузі.
Неокласична школа, розквіт якої припадає на XIX століття, ще точніше подала вплив досконалої конкуренції на цінову систему. А.Маршалл, розвиваючи основні положення класиків, повніше обґрунтував механізм автоматичного встановлення рівноваги на ринку за допомогою досконалої конкуренції та дії законів граничної корисності і граничної продуктивності. Обґрунтована А.Маршаллом критика умовності моделі досконалої конкуренції, дозволила йому створити основи теорії нової моделі конкуренції - монополістичної. За А.Маршаллом - монополія є окремим випадком на загальному фоні необмеженої конкуренції і її механізму ціноутворення.
В цілому кінець XIX та початок XX століття були періодом, що змінив багато усталених поглядів на конкуренцію та її роль в економіці. Незадоволення існуючою моделлю досконалої конкуренції, головним чином, було викликане надмірною увагою лише до одного виду конкуренції – цінової та неспроможності розкрити з її допомогою сутність конкурентної діяльності. Економічна концепція досконалої конкуренції нехтувала динамікою конкурентної діяльності, ігнорувала важливість часового фактору і обходилась поверхневою мотивацією активності конкурентів.
Головною сферою протиборства неокласичної школи та нового напрямку стали дискусії навколо питань ціноутворення, що з’явились із виходом роботи П.Страффи “Закони отримання доходів в умовах конкуренції”. Автор довів, що під впливом розширення масштабів виробництва великі підприємства отримують додаткові переваги, які вони можуть реалізувати, тільки порушуючи дію механізму досконалої конкуренції та здійснюючи безпосередній вплив на ціноутворення.
Ситуація панування досконалої конкуренції збереглася лише до середини минулого століття, коли починали реально проявлятися і набирати силу процеси монополізації. У вільному ринку, на думку українського науковця Б.Гаврилишина, начебто вмонтовані само знищувальні механізми –монополістичні тенденції, які його пошкоджують, усуваючи конкуренцію. Небезпека конкуренції підштовхує підприємців до пошуку можливостей ухилитися від неї, застрахувати себе від економічного ризику. А це можливо лише через завоювання монопольного становища.
Роботи Дж.Робінсон і Е.Чемберліна підвели підсумок в дискусії про характер ціноутворення в умовах монополії та про виникнення нецінових форм конкуренції. Е.Чемберлін у своїх працях продемонстрував існування спеціального виду монополії, що утворює необхідну складову частину конкурентної ринкової системи. В теорії недосконалої конкуренції Дж.Робінсон працювала над вивченням механізму формування цін в умовах, коли кожен виробник може бути монополістом своєї продукції.
На різних етапах розвитку ринкової економіки виникають умови для ще одного виду конкуренції - олігополістичної, коли даний товар виготовляють чи продають усього кілька виробників чи продавців.
Значний вклад в теоретичні моделі олігополістичної конкуренції та монополії внесли А.О.Курно (теорія чистої монополії та дуополії), Ф.І.Еджуорт (математичний опис моделей олігополії і монополії), А.П.Лернер (монопольна влада і її оцінка), К.Викселль (конкуренція і цінова дискримінація) та ін.
Таким чином в середині XX століття сформувалась загальна уява про сутність конкуренції і її основні рушійні сили. Були представлені теоретичні моделі конкуренції (а саме, досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія і монополія). Дані моделі, безумовно, потребують подальшого розвитку і уточнення. Чим ближче реальна ринкова структура до конкретної моделі, тим помітніше будуть в ній проявлятись описані механізми конкуренції.
3. Міжнародна конкурентоспроможність: основні категорії та поняття.
Категорії конкуренції і конкурентоспроможності, загальні для всієї економіки, набувають деяких особливих рис залежно від конкретних сфер і галузей на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Конкурентоспроможність - не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед - це філософія роботи в умовах ринку, що орієнтує на:
розуміння пріоритетів споживача і тенденцій їх розвитку;
знання поведінки і можливостей конкурентів;
знання стану і тенденцій розвитку ринку;
розуміння тенденцій розвитку зовнішнього середовища;
вміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб той надав йому перевагу в порівнянні з товаром конкурента.
Це означає, що конкурентоспроможність не є явищем, притаманним даному об'єкту, не випливає з його внутрішньої природи, а виявляється за умов порівняння цього об'єкта з іншими.
Слід особливо відзначити, що в економічній літературі, у тому числі й у закордонній, конкурентоспроможність інтерпретується по-різному в залежності від характеру об’єкта, до якого це поняття стосується.
Основними складовими які характеризують конкурентоспроможність на рівні світового господарства як середовища конкурентної боротьби, є наступні: товар – підприємство – галузь (як сукупність підприємств) – регіон – національна економіка.
Найбільш повно поняття конкурентоспроможності вивчено на рівні підприємства, діяльність якого здійснюється в умовах відкритого ринку. Складніше піддається сприйняттю поняття конкурентоспроможності на макрорівні, тому що воно відображає позиції національної економіки та її здатність їх зміцнювати – нарощувати темпи економічного зростання, підвищувати рівень зайнятості населення та збільшувати реальні доходи громадян.
Поняття національної конкурентоспроможності безпосередньо пов’язане з оцінкою конкурентоспроможності галузей економіки певної країни, в свою чергу галузі розглядаються як сукупність підприємств які виробляють конкурентоспроможну продукцію.
Загалом одним із складових системи показників, що доповнюють характеристику конкурентоспроможності фірми і можуть впливати на її зміни виступає показник конкурентоспроможності товару.
|