Проведення експертизи за ухвалою суду
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
-
Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.
До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відпо-
віді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
4. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Окрім КПК, нормативна база, яка регламентує питання, пов'язані з призначенням та проведенням експертизи у кримінальному провадженні, її видами, суб'єктами експертної діяльності, складається із спеціального закону та підзаконних актів. Судово-експертна діяльність в Україні, її правові, організаційні та фінансові основи регламентуються ЗУ № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» (з наступними змінами), остання редакція якого прийнята ЗУ № 4711-VI від 17.05.2012 р. До підзаконних актів, які регулюють питання судово-експертної діяльності, зокрема, належать: Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5); Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5).
У статті 1 ЗУ «Про судову експертизу» надається визначення того, що слід розуміти під судовою експертизою. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудо- вого та судового слідства.
Як свідчить судова практика, нерідко під час судового провадження виникає питання необхідності проведення експертного дослідження. Для цього законодавець передбачив чіткі правила проведення експертизи під час судового розгляду. Доручається проведення такої експертизи судом за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого. Підставами для проведення експертизи згідно з положеннями ч. 1 ст. 242 КПК є випадки, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. У той же час закон містить застереження, що не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
У клопотанні про доручення проведення експертизи повинні міститися мотиви для призначення такої експертизи, перелік питань, які підлягають з'ясуванню, вид експертного дослідження та найменування експертної установи або прізвища експерта (експертів), яким слід доручити проведення експертизи.
Виходячи з тлумачення положень п. 1 ст. 6 КЗПЛ, судовий розгляд має здійснюватись незалежним і безстороннім судом. Саме для того, щоб судом не було допущено відступлення від принципу безсторонності, законодавець обмежив можливості суду у дорученні проведення експертизи за власною ініціативою. Частиною 2 коментованої статті передбачено лише два випадки, коли суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від того, чи було сторонами кримінального провадження заявлено клопотання про про
ведення експертизи. До таких випадків належать: наявність у матеріалах кримінального провадження декількох висновків експертів, які суперечать один одному, якщо такі суперечності неможливо усунути шляхом допиту експертів; виникнення під час судового розгляду підстав для проведення психіатричної експертизи, передбачених ч. 2 ст. 509 КПК. Цей перелік підстав для доручення проведення експертизи під час судового розгляду судом незалежно від клопотань сторін кримінального провадження є вичерпним. У інших випадках доручення про проведення експертизи може бути надано судом тільки за наявності відповідного клопотання.
3. Проведення експертизи доручається ухвалою суду. В ухвалі має бути зазначено, кому доручається проведення експертизи: найменування експертної установі, прізвище експерта або декількох експертів. До ухвали суду про доручення проведення експертизи на підставі клопотань, заявлених сторонами кримінального провадження, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Але слід мати на увазі, що суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду. Проте таке рішення має бути обґрунтованим в ухвалі суду.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють (є суб'єктами судово-експертної діяльності) державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз МЮ; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи МОЗ; експертні служби МВС, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України. Судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань. Перелік науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ та регіональних зон обслуговування цими науково-дослідними закладами наведений у Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Законом «Про судову експертизу» не передбачений перелік видів судових експертиз, які можуть проводитись в Україні. Але такий перелік визначається Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. До цього переліку належать: криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів); ґрунтознавча; біологічна; еколо
гічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; економічна; товарознавча; автотоварознавча; оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань з різних видів експертиз, які можуть бути поставлені судом перед експертом при дорученні проведення експертизи, наводиться у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
4. У більшості випадків постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи не перешкоджає подальшому судовому розгляду кримінального провадження. Тому, як правило, після призначення судом експертизи судовий розгляд продовжується. Винятки із загальних правил становлять випадки, якщо таке продовження судового розгляду є неможливим до отримання висновку експерта.
Стаття 333
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.
У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом,суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.
У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії зазначається, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.
-
Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.
Заходам забезпечення кримінального провадження присвячений розд. II КПК. Частиною 2 ст. 131 передбачений перелік видів таких заходів, до яких належать: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Під час судового провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється за правилами, визначеними у розд. II КПК, але при цьому суд має враховувати і особливості застосування, про які зазначено у розд. IV.
Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). У разі заявления сторонами у кримінальному провадженні клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд з'ясовує причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого доступу. У такому разі суд відкладає судовий розгляд на строк, якій є достатнім для здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.
Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
Слідчі (розшукові) дії, проведення яких регламентується гл. 20 розд. III КПК, як правило, здійснюються під час досудового розслідування. Але інколи і під час судового розгляду виникає необхідність у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, окрім проведення слідчих (розшукових) дій. Клопотання про проведення таких дій можуть подавати сторони кримінального провадження. На підставі заявленого клопотання суд має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, про що постановляється відповідна ухвала. У разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, він відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення такої слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
При розгляді клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій вирішальними для суду є значущість та можливість встановлення обставин, заради яких сторони кримінального провадження просять провести слідчі (розшукові) дії, та з'ясування причин, з яких певні слідчі (розшукові) дії не були проведені під час досудового розслідування. Якщо клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій заявлено прокурором, на нього законом покладається обов'язок доведення того, що ці дії не могли бути проведені під час досудового розслідування через невстановлення на той час обставин, які свідчать про необхідність їх проведення. У разі якщо суд визнає доводи прокурора непереконливими, він відмовляє в задоволенні клопотання.
Ухвала суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії повинна відповідати певним вимогам: у ній має бути зазначено, які саме обставини можуть бути встановлені або перевірені під час проведення слідчої (розшукової) дії, і які дії для цього необхідно провести. В ухвалі встановлюється строк виконання такого доручення.
Якщо внаслідок слідчих (розшукових) дій, проведених за дорученням суду, будуть отримані певні матеріали, які мають значення для кримінального провадження і можуть бути використані як докази, прокурор на підставі положень ст. 290 КПК зобов'язаний відкрити ці матеріали іншій стороні судового провадження та надати їх суду у встановлений строк.
Стаття 334
Об'єднання і виділення матеріалів кримінального провадження
Матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
1. Підставами для об'єднання судом матеріалів кримінального провадження є надходження до суду обвинувальних актів щодо однієї особи за вчинення різних кримінальних правопорушень та щодо декількох осіб за вчинення одного і того ж право
порушення. При вирішенні питання про об'єднання матеріалів кримінального провадження слід враховувати положення ч. 2 ст. 217 КПК щодо неможливості об'єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.
Виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень в окреме провадження можливе у разі обвинувачення однієї особи у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або двох чи більше осіб у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Головна умова, яку слід враховувати суду при вирішенні зазначеного питання, - це те, що таке виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження не повинно негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
л
2. Загальним правилом розподілу між суддями того чи іншого суду матеріалів кримінального провадження є здійснення такого розподілу за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (ст. 35 КПК). Утім ч. 2 коментованої статті передбачено винятки із загальних правил. У разі надходження на розгляд місцевого суду матеріалів кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається тому складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
л
Зупинення судового провадження
1. У разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
1. У коментованій статті визначено підстави для зупинення судового провадження: ухилення обвинуваченого від суду або захворювання на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні. Слід мати на увазі, що перелік підстав для зупинення судового провадження є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.
У випадку ухилення обвинуваченого від суду судове провадження зупиняється до моменту розшуку цієї особи. Якщо зупинення провадження у справі викликано станом здоров'я обвинуваченого, яке перешкоджає йому брати участь у судових засіданнях, суд зупиняє судове провадження до його видужання. Зупинення провадження щодо однієї особи не є перешкодою для суду продовжувати судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Якщо обвинувачений ухилився від суду, ухвалою суду оголошується його розшук. Організація виконання ухвали про розшук обвинуваченого покладається судом на слідчого та/або прокурора.
Глава 28. Судовий розгляд Стаття 336
Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження
-
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:
неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;
необхідності забезпечення безпеки осіб;
проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;
необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;
наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов'язаний вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов'язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.
Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
1. Як свідчить судова практика, інколи учасники кримінального судочинства в силу об'єктивних причин позбавлені можливості особисто брати участь у судовому засіданні. У таких випадках суди вимушені відкладати судовий розгляд, а інколи - неодноразово. Таке явище не сприяє забезпеченню виконання судом загальних засад кримінального провадження і негативно відбивається на авторитеті суду в цілому. В деяких державах вже протягом тривалого часу існують можливості проведення судового засідання за участю тих осіб, які дистанційно відділенні від приміщення суду; це допомагає судам розглянути справи у якомога коротший строк та забезпечувати при цьому право на захист обвинувачених та безпосередність дослідження показань. Для України введення положень про проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження є новелою, яка має сприяти справедливому і публічному розгляду кримінального провадження упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У частині 1 коментованої статті надається роз'яснення нового для України юридичного терміна - «дистанційне судове провадження». Це здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення. Причому необов'язково, щоб така трансляція здійснювалася саме з приміщення суду; це може бути і інше приміщення, наприклад, приміщення у лікарні або у місцях відбування покарання. Законодавець чітко визначив юридичні підстави для здійснення судового провадження у режимі відеоконференції: неможливість учаснику кримінального провадження безпосередньо брати участь у судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження; необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; вжиття таких заходів з метою забезпечення оперативності судового провадження; наявність інших підстав, які суд визначив як достатні.
Неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні може бути викликана не тільки станом здоров'я особи, а й іншими поважними причинами (наприклад, перебуванням учасника кримінального провадження в іншому населеному пункті на великій відстані від того місця, де здійснюється кримінальне провадження, або за кордоном).
Якщо дистанційне судове провадження здійснюється задля забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження, суду слід враховувати положення ч. 8 коментованої статті щодо того, що особа, якій забезпечується захист, може бути допитана з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.
Необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції, як правило, виникає у зв'язку з тим, щоб запобігти або мінімізувати психологічне травмування неповнолітнього або малолітнього потерпілого чи свідка, яке може бути викликане його особистим візуальним контактом з обвинуваченим.
Будь-яке кримінальне провадження має бути здійснене з дотриманням вимог закону щодо забезпечення розумного строку. Тому суд може прийняти рішення про проведення дистанційного судового провадження з метою забезпечення оперативності судового провадження.
Перелік підстав для проведення дистанційного судового провадження не є вичерпним; законодавець надав суду можливість приймати таке рішення і за наявності інших підстав, які суд визначить як достатні.
Приводами для ухвалення судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження можуть бути: 1) власна ініціатива суду; 2) відповідне клопотання сторони чи інших учасників кримінального провадження. Якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд не позбавлений можливості ухвалити рішення про його здійснення, але таке рішення має бути належно мотивованим у відповідній ухвалі. У той же час, якщо обвинувачений перебуває у приміщенні поза межами суду і заперечує проти дистанційного судового провадження, суд не вправі прийняти таке рішення.
Суттєвою вимогою до дистанційного судового провадження є забезпечення під час застосовування технічних засобів і технологій належної якості зображення і звуку. При цьому у разі, якщо судове провадження здійснюється дистанційно, це не позбавляє суд від обов'язку дотримуватися принципу гласності та відкритості судового провадження. Також суд зобов'язаний забезпечувати інформаційну безпеку.
Учасникам кримінального провадження судом має бути забезпечена можливість безперешкодно користуватись наданими ним процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК. Це визначено у ч. З коментованої статті. А у частині 4 цієї статті передбачається, що під час дистанційного судового провадження з приміщення, розташованого на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або наЛтериторії міста, в якому розташований суд, на судового розпорядника або секретаря судового засідання цього суду покладається обов'язок вручити особі, допит якої здійснюється дистанційно, пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Проведення дій, передбачених частиною 4 цієї статті, суд, який здійснює кримінальне провадження, може доручити своєю ухвалою тому суду, на території якого перебуває така особа.
У разі тримання особи, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, обов'язок перед дистанційним допитом вручити їй пам'ятку про її процесуальні права, перевірити документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання покладається на службову особу такої установи.
Значущість новацій, які містяться у ст. 336 КПК, неможливо переоцінити з урахуванням того, що Україна вже має негативний досвід задоволення заяви проти неї ЄСПЛ через незабезпечення можливості допиту свідків у режимі відеозв'язку. Так, у справі «Жуковський проти України» (2011 р.) подія злочину мала місце у м. Якутську (Росія), а кримінальне переслідування заявника на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінська конвенція) відбувалося на території України, куди виїхав заявник. Розгляд справи здійснювався по першій інстанції апеляційним судом Черкаської області. Суд неодноразово викликав свідків, а оскільки вони на виклики не з'являлися, суд обрав механізм міжнародної правової допомоги та постановив доручити відповідним російським органам провести судовий допит свідків у РФ. У подальшому суд визнав заявника винним у вчиненні вбивства та засудив його до чотирнадцяти років позбавлення волі, обґрунтувавши свої висновки матеріалами кримінальної справи, отриманими від відповідних російських органів, і матеріалами, отриманими під час допитів свідків судом у Росії. ЄСПЛ, аналізуючи доводи Уряду і заявника, у своєму рішенні зазначив: «Усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів» (п. 40); «вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити» (п. 41); «у випадку існування конкретної географічної перепони Суд також повинен вивчити, чи вжила держава-відповідач заходів, які достатньою мірою компенсували обмеження прав заявника» (п. 43); «будучи обізнаним про труднощі у забезпеченні права заявника допитати свідків у цій справі, Суд вважає, що доступні сучасні технології могли б забезпечити більш інтерактивний спосіб допиту свідків з-за кордону, наприклад з допомогою відеозв'язку» (п. 45). На підставі цього Суд наголосив: «Цих міркувань достатньо для висновку Суду про те, що право заявника на допит свідків було необгрунтовано обмежено, тоді як вирок щодо нього вирішальною мірою було обґрунтовано показаннями зазначених свідків. Відповідно було порушення пункту 1 і підпункту «о» пункту З статті 6 Конвенції» (п. 47).
Отже, судам слід уважно ставитись до клопотань про дистанційний судовий розгляд, які заявляються сторонами кримінального провадження, і сприяти максимальному забезпеченню їх процесуальних прав.
|