«ЕМОЦІЙНО – ОСОБИСТІСНІ ПРОБЛЕМИ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ»
|
|
Скачати 283.75 Kb.
|
1 2
| ДОДАТКИ Додаток А Додаток Б Додаток В Додаток Г Додаток Ґ Додаток Д Додаток Е Додаток Є Додаток Ж Додаток З «Тернопільський підліток хоче позбавити свою матір батьківських прав» 10 квітня 2013 Незвична ситуація склалась у 15-річного тернополянина Івана. Відстоюючи своє право на дитинство, хлопець написав заяву на позбавлення батьківських прав своєї матері. У те, що мати зміниться, він уже не вірить. Жінка натомість жодних помилок зі своєї сторони не визнає. Винуватцями у цій ситуації, за словами дитини, вона вважає оточення, що нібито підбурювало його на цей крок. Прагнучи повернути Івана та його молодшого братика Мирослава, жінка звернулась у ряд інстанцій, написала ряд скарг. Про цей випадок ми писали у статті «Тернополяни борються за дитину» на сайті 20minut.ua. Тоді тернополянка зверталась у редакцію зі скаргою, що чоловік, який не має на те жодного права, безпідставно утримує її дворічного сина у себе вдома. Жінка розповідала, що була вимушена виїхати на заробітки, а дітей залишила на сусідку. Потім дізналась, що дітей забрала міліція – старшого перевели у Струсівську школу-інтернат, а молодшого забрав біологічний батько. Повернула дитину зі скандалом. Звернувшись у правоохоронні органи, прокуратуру, вона таки повернула молодшого сина. А згодом перевела назад у Тернопіль й 15-річного Івана. Причому, зі скандалом та із телебаченням. - Я б і так написав заяву на позбавлення батьківських прав, - каже хлопець. – Але зробити це підштовхнула мамина остання витівка. Вона уже знала, що я налаштований писати заяву. Тож приїхала в неділю у школу, а я був у родичів у Тернополі. Почала там скандалити. Сварилась, чому дитину відпустили без її відома. Повернувшись в Струсів, хлопець написав пояснення у міліцію. Наступного дня написав заяву на позбавлення матері батьківських прав щодо нього. За якийсь час жінка приїхала у школу із телебаченням і забрала дитину та його документи зі школи. Їх мати віддала у одну із тернопільських шкіл на «Дружбі». Тут зараз Іван і навчається. - Винною у цій ситуації вона вважає школу. Мовляв, вони відпускали, - продовжує він. – А в Тернополі мене намовляли проти неї брат та біологічний батько молодшого братика. Натомість те, що вона залишала нас напризволяще, не признає. Тож коли вона забрала документи з інтернату, я написав заяву, щоб мене прийняли у притулку. Бо я не міг бути там. Я хочу, щоб вона зрозуміла, що я – не іграшка. Матір, за словами Івана, точно залишала їх двічі. Втім, як писали ми у попередній публікації, близьке оточення говорить про чотири випадки. Також хлопець стверджує, що жодних домовленостей із ким-небудь про догляд за дітьми, зі сторони матері не було. - Я не відрікаюсь від них, - каже він. – Я буду признаватись. Просто не можна так зі мною робити. Я жива людина. «Усі – неправі, всіх треба покарати» Опікунська рада уже розглянула заяву хлопця, провела кілька засідань і уже готує документи до суду. Жінку збираються позбавити батьківських прав і на молодшого сина. - Жінка це сприйняла неоднозначно, був скандал з погрозами, - каже директор Центру соціальної реабілітації дітей Володимир Завіша. – За той час, що Іван перебуває у нас, ми намагались налагодити зв’язок між ним і мамою. Та Іван навідріз відмовляється спілкуватись з нею. А жінка не визнає своїх помилок. Загалом це неприродно, коли син звертається про позбавлення прав мами. Але маємо таку ситуацію. Були такі випадки, коли ми знаходили примирення між дітьми та батьками. У цьому випадку ми безсилі. І не тільки ми, але й усі соціальні служби, які працювали з тією сім’єю. Ну а далі крапки розставить суд. Іван, за словами директора центру, розумний, має цілі у житті. Але він не бачить маминої підтримки. Він підтримує зв’язок з родиною, яка і його підтримувала за відсутності мами – купувала одяг, відвідувала його у школі-інтернаті. - Він уже готувався до цього кроку, - каже пан Завіша. – Має у телефоні нормативну базу, Сімейний кодекс, інші нормативні документи, які передбачають покарання батьків за проступки. Нещодавно мама була тут. Її поведінку пояснити важко. Які б там проблеми не були, але вона є мамою. І залишати на довгий період дітей, не можна. Вона ж не визнає, що вона залишала їх і не надавала допомоги. За що вони мали жити? У жінки, за словами пана Завіши, стратегія така – усі неправі, і усіх треба покарати. Відтак вона написала масу скарг у міліцію, прокуратуру, зверталась у різні ЗМІ – газети, телебачення. Пояснення директора, що не потрібно нікуди звертатись, а просто зробити крок на примирення, вона не приймає. - Іван навчений гірким досвідом, що тиждень чи два, і мати знову зникне, - додає директор. – Йому терпець увірвався. Якщо суд прийме рішення на користь дитини, то він принаймні отримає державну підтримку, маючи статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Крім того, він не залишиться сам, опікуном стане родич, що і так допомагає йому. Додаток И «Газета по-українськи» №1504 за 24.10.2012. Рубрика Скандалы: «Євген Григоришак відмовився від матері» 16-річний Євген Григоришак позбавив свою матір батьківських прав. Тепер судиться із сестрою через квартиру. 12 років тому Людмила Григоришак поїхала на заробітки до Італії. Старша сестра 32-річна Ольга Бабрикевич виставила Євгена з хати. Зараз він живе з батьком та його дружиною в Івано-Франківську. Вчиться в училищі на автослюсаря. — Коли мати приїжджає, я думаю з нею час провести, а вона речі тільки лишає і йде кудись, — каже Євген. — Вона мене не любить, не цікавиться і не допомагає. — За ці роки вона йому вислала двічі по 50 євро, — додає батько 44-річний Михайло Григоришак. — Один раз на день народження, другий — коли син ішов в училище. І то Оля попросила у нього розписку, що він отримав ці гроші. Це не Женя відмовився від мами, а мама від нього. Із 3 років, відколи мати поїхала за кордон, Євген мешкав із бабою й дідом. Батька-міліціонера часто викликали на роботу серед ночі. Тож забрати сина до себе, каже, не міг. З бабою по матері хлопець прожив майже вісім років. У її трикімнатній квартирі був прописаний, але за заповітом житло дісталось онуці — зведеній сестрі Євгена. Після бабиної смерті Ольга вигнала брата, він ніч провів на вокзалі. — Навіть його речей не дозволила забрати, — розповідає Михайло Григоришак. — Там і велосипед був, і приставки. Він поїхав у табір, а коли повернувся, квартиру зайняла донька моєї дружини. Помешкання приватизувала. Женя подзвонив пожалітися матері. А мама що? Почала кричати, що він у цьому винний. Тоді Женя сказав: «Якщо я їй не потрібний, то й вона мені не потрібна». Дитина з 14 років має право звернутися до суду щодо позбавлення батьківських прав. Євген у позовній заяві написав: «Мама ніякої допомоги нам не надавала, не привозила та не купувала одягу, взуття, не цікавилася моїм навчанням і взагалі не спілкувалася зі мною». Опікунська рада у серпні цього року позбавила Людмилу Григоришак батьківських прав. Михайло Григоришак говорить, Ользі раніше вже дарували квартиру в Івано-Франківську. — Виходить, вона має ту трикімнатну квартиру і захватила й цю, — продовжує. — Несправедливо, в неї дві три кімнатки, а мамаші в Італії, грубо кажучи, наплювати. Людмила Григоришак вважає, що сина проти неї налаштував батько. Але приїхати не може, боїться втратити роботу. І додає, що Євген у баби погано поводився, крав. Додаток І Листи дітей із збірки «Життя на двоє: з Тобою і без Тебе» (Збірка видана за сприянням благодійного фонду «Карітас») Лист №1 Іванка, 14 років, учениця ЗШ №16 Добрий день, моя наймиліша, найжаданіша на цім світі, люба Мамочко! Я довго думала і наважилась написати Тобі своє наболіле, відчайдушне послання. Уявляю в цю хвилину здивування на Твоєму милому, вічно заклопотаному обличчі: чому лист, коли Ти кожної неділі дзвониш до мене із тепер уже своєї Барселони, майже десять хвилин розмовляєш... Та й не листувалися ми ніколи. Все так, Матусю, але як тільки по мобільному я починаю розповідати про себе, Ти одразу перебиваєш мене питаннями про сусідів, знайомих. Хто народився і як було на хрестинах? Тебе дуже цікавить, хто одружився, які страви подавали і яка музика грала на весіллі, що співають і як танцюють. Ти переймаєшся, як там бабуся і дідусь... Під кінець розмови, як завжди, Ти питаєш, чи є ще в мене гроші і чи не закінчилась передана запашна іспанська кава... Так пролітають шістсот довгоочікуваних мною секунд, і я не встигаю сказати Тобі про найголовніше, найважливіше, найболючіше для нас обох - як крається моє серденько, як я свічечкою згораю без Тебе, моя рідна, моя найдорожча Матусю. Я давно хочу Тобі сказати про свої почуття: як я люблю Тебе, як сумую без Тебе, як мені бракує Твоєї турботи, ніжності, яка вимірюється не кавою, подарунками чи грошима, а Твоєю присутністю поруч, Твоєю ласкою і співчуттям. На жаль, я не маю змоги поділитися з Тобою своїми захопленнями і розчаруваннями, відчути, що Тебе хвилюють мої радощі і прикрощі. Мені так бракує Тебе, рідна моя! Повертайся додому, люба моя. Ти дуже потрібна мені... Цілую тебе. Лист №2 Христина, 9 клас, учениця ЗШ №7 Вечір. Сумую. Завтра день Святого Миколая. Сиджу біля вікна і думаю. Думаю про те, що я хотіла б у подарунок. Надумала. Згадала, чого мені не вистачає... Згадала про те, що зветься домашнім затишком, теплом. В голові одні думки - думки про маму... Таку ніжну, таку теплу, таку щиру... І тут чую дзвінок у двері! Я побігла відчинити - і побачила, що на порозі стоїть матуся... Вона приїхала до мене! Святий Миколай почув мої молитви та думки, мої надії та сподівання! Тепер я вірю в те, що над нами є щось більше, сильніше. Я підбігла до матусі, кинулась в обійми і поцілувала міцно-міцно... І тут прокинулась, озирнулась навколо себе, встала з ліжка, пішла на кухню і зрозуміла, що це був тільки сон... Як боляче мені було, тому що я так надіялась, що це правда. Так сподівалась, що мама мене не залишить, не поїде на чужину і ми завжди будемо разом. Роздумуючи, я повернулася у свою кімнату і за вікном побачила синичку, яка, здавалося, дивилася на мене. Мені відразу стало радісно, тому що я зрозуміла, що це була мама. Її погляд був ніжний, лагідний і такий материнський. Лист №3 Таня, 16 років, учениця ЗШ №19 Люба мамо! Сьогодні я прокинулась від запаху бабусиних пиріжків (ти ж знаєш, що бабуся завжди пече пиріжки на свята) і відразу згадала тебе і тата. Пам'ятаєш, як ми збиралися на свята разом, завжди до нас приходили гості, завжди було весело і гамірно? Найвеселіше було те, як тато кидав у нас сніжки, а ми з тобою дружно відбивалися і падали в сніг. Пам'ятаєш? А тепер ви так далеко, у країні, де ніколи не падає сніг, де немає мене... Не можу збагнути, чому ви вирішили зробити саме так - поїхати за грошима, а нас з бабусею залишити. Ви б могли спробувати заробити гроші тут, в Україні. Вибач, знаю, що ви стараєтесь, що бачите мене майбутнім лікарем, що хочете, щоб було якнайкраще, але. Знаєш, мамо, інколи аж заздрю подругам, у яких батьки завжди поруч, підтримують, розуміють, порадять. Ти не ображайся, але є речі про які по телефону і не розкажеш, є речі, які можеш зрозуміти тільки ти. Ти мені дуже потрібна. Цей наступний рік для мене дуже важливий - випускні екзамени, випускний бал, університет. І може, приїдете ви. Багато моїх друзів мріють поїхати за кордон у пошуках кращого життя, а я мрію, щоб приїхала ти і тато. І хай навіть ми будемо звичайною сім'єю, без дорогих речей, але ми будемо разом. Я з нетерпінням чекаю на зустріч з вами. Міцно цілую і обіймаю вас. Лист №4 Оля, 16 років, ЗШ №16 Неділя. Вечір. Я сиджу біля телефону в очікуванні дзвінка, дзвінка від найдорожчої в світі людини, від мами. Ці декілька хвилин розмови є справжньою розрадою для моєї душі і серця. Люблячий голос, дружня порада і материнська турбота зігрівають мене навіть через тисячі кілометрів. І, здається, мамо, що ти поруч, зі мною, що можна пригорнутися до тебе, відчути тепло твоїх долонь, биття твого серця. Я часто згадую, як ми жили з тобою колись, до Італії. Адже тепер моє життя поділилося на дві частини: з тобою і без тебе. І тепер я знаю: життя з мамою - справжнє щастя. Пам'ятаєш, коли ти мене зранку будила до школи? Так ніжно і лагідно казала, що я твоя красуня, пташка, називала мене пшеничкою, коли чесала мої коси. Ти готувала мені сніданки, обіди, вечері з такою любов'ю! А ще мені дуже подобалися наші вечори: ми розмовляли, радилися, сміялися... Напевно, у моїй пам'яті залишаться твої слова: батьки - це ті люди, які завжди підтримують і завжди спробують зрозуміти тебе. Тому і ти, мамо, пам'ятай: я завжди згадую тебе у своїх молитвах, я завжди намагатимусь тебе зрозуміти і чекатиму, скільки треба, чекатиму з тієї далекої країни!!! Твоя донечка Лист №5 Без підпису Я завжди згадую, як колись ми були всі разом. Я, мама і тато. Я тоді була ще маленькою. Я завжди чекала, коли він прийде з роботи. Ми разом ходили гуляти. Тато садив мене на коліна і малював мені метеликів. А коли я лягала спати, він читав мені казку і я солодко засинала. Я виросла, засинаю без казочок перед сном і вмію сама малювати, але мені потрібен тато. На жаль, зараз тато далеко від нас. Він на роботі за межами України. Вже давно, як поїхав. Він телефонує мені, але рідко. Здається, що він забув мене і не знає, що я скучаю за ним. Він не знає, що його маленька дівчинка виросла, але все-таки хоче бачити свого тата. Я хочу ходити з ним у походи, навчитись ставити намет, збирати дрова, розпалювати багаття... Я хочу, що все було, як раніше, ми жили всі разом і ніхто нікуди не їхав сам. Хочу, щоб ми подорожували разом. Тату, приїдь до мене, ти побачиш, що я вже не така маленька, як була. Але все ж тебе чекаю, коли ти повернешся з роботи... Додаток Ї Символіка благодійного фонду «Карітас»  Додаток Й Робота благодійного центру «Карітас Україна»  Додаток К Вихованці центру  Додаток Л Дозвілля дітей трудових мігрантів у благодійному центрі «Карітас»  Додаток М Залучення дітей до творчої діяльності  Додаток Н Будиночки для відпочинку, куди дітей привозять для оздоровлення  |
1 2
Схожі:
|
ЗАКОНУУКРА Ї Н И Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
ПРОЕКТ Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
|
ЗАКОНУУКРА Ї Н И Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
ПРОЕКТ Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
|
Особистісні труднощі і проблеми підлітків Ключові поняття: підлітковий вік, соціалізація, відособлення, автономія, конфлікт, криза, ідентичність, колектив, референтна група,... |
За підтримки: ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород та Тернопіль.... |
|
«Бабусин сад» ( аплікація) МЕТА : продовжувати вчити дітей малювати фарбами, емоційно відгукуватись на твори мистецтва. Закріпити знання дітей про кольори і... |
План оперативних дій щодо регулювання міграційних процесів в Україні... Концепцію Державної цільової програми сприяння добровільному переселенню в Україну осіб із числа закордонних українців та їх облаштуванню... |
|
ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ І ПСИХІАТРИЧНИХ МЕТОДІК У РЕАБІЛІТАЦІЇ... Едагогічний. Зважаючи на те, що велика частина дітей, що проходять курс лікування в Центрі, крім органічних захворювань нервової... |
Трищук Мирослава Дмитрівна Мета: узагальнити знання дітей про основні умови збереження здоров’я; формувати валеологічний світогляд, емоційно-пізнавальну активність... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua