|
|
Скачати 0.49 Mb.
|
1.3. Правове регулювання проблеми насильства в сім’ї. Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади. Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому. Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема - це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію). Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці. У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу [13]. Особливо слід підкреслити, що цей документ зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» закріплює заходи превентивного характеру, які застосовуються з метою попередження фактів насильства в майбутньому. Тому у випадку, коли дії щодо насильства в сім’ї становлять собою злочин чи інше правопорушення, стосовно особи, винної в його скоєнні, повинні застосовуватися заходи юридичної відповідальності, передбачені законодавством України. Законодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття передбачає накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20 % заробітку [13]. Міжнародне право щодо захисту прав людини тлумачить насильство у сім’ї як порушення прав людини й накладає на всі країни зобов’язання знайти ефективні правові засоби протидії насиллю. Тому питання протидії насильству в сім’ї є предметом численних міжнародних актів, ратифікованих багатьма країнами світу. Йдеться про низку міжнародних документів, які визначають правові норми, пов’язані із захистом жертви насильства: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; Міжнародна конвенція про економічні, соціальні та культурні права; Конвенція ООН про викорінення всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативний Протокол до неї; Конвенція ООН проти тортур та інших форм жорстокого, нелюдського чи принижуючого поводження або покарання; Конвенція ООН про права дитини. Наша країна ратифікувала ці документи, що дає підстави говорити про наявність необхідної нормативно-правової бази, яка опирається на норми міжнародного права щодо захисту прав людини. Водночас міжнародна спільнота багато уваги приділяє протидії насильства саме над жінками. У Декларації про викорінення насильства щодо жінок (Генеральна Асамблея ООН, 20 грудня 1993 р.) йдеться про те, що погроза здійснення насильницьких дій, примус або довільне позбавлення волі особи також є актами насильства. Прийнявши у травні 2006 р. Резолюцію за № 1512 щодо об’єднання парламентів для подолання побутового насильства над жінками, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ініціювала проведення пан’європейської кампанії Ради Європи по боротьбі з насильством над жінками на рівні національних парламентів країн-учасниць [6, с. 28]. Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу. Проведений аналіз законодавства засвідчив, що в Україні діють основні закони щодо захисту прав людини відповідно до вимог міжнародного права, чого не можна сказати про нормативно-правове забезпечення протидії насильству в сім’ї, а саме про Закон України „Про попередження насильства в сім’ї”. Цей документ має скоріше декларативний, ніж прикладний характер, оскільки є складним для застосування у реальних випадках, які трапляються в повсякденному житті людей. Розділ ІІ. Шляхи подолання сімейного насильства. 2.1 Діяльність спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї. Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров‘я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки, діти та люди похилого віку, хоча про останню категорію йдеться дуже мало. Протягом тривалого часу в Україні на рівні суспільства проблеми насильства в сім‘ї активно не обговорювалися. Правозахисні громадські організації, зокрема жіночі, стали не тільки ініціаторами захисту жертв насилля, а й спонукали державні органи влади до формування необхідної законодавчої бази щодо розширення державної систему захисту потерпілих від насильства. Практично в усіх регіонах України почали функціонувати спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, зокрема кризові центри, центри соціально-психологічної допомоги, спрямовані на надання комплексної психологічної, юридичної, інформаційно-консультативної, соціально-медичної та іншої допомоги, а також, у разі потреби, надають тимчасовий притулок (до 3 місяців), зокрема, жінкам і дітям, які потерпіли від насильства в сім’ї або опинилися в кризовій ситуації. Разом із тим, незважаючи на певні позитивні зрушення у розв’язанні проблеми насильства, механізм правового та соціального захисту потерпілих від насильства залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання насильству, неефективною є система раннього виявлення випадків насильства в родині. Недостатньо ефективною також є система санкцій, що застосовуються щодо осіб, які вчиняють насильство в сім’ї. З метою надання спеціалізованої допомоги потерпілим від насильства у сім’ї в Україні створено 22 центри соціально-психологічної допомоги (в АР Крим, Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Чернігівській областях а також у містах Києві та Севастополі), 16 центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім`ї, 2 притулки для жінок, 11 дитячих притулків [4, с. 43]. Міністерство охорони здоров’я України зробило крок назустріч потребі суспільства у попередженні домашнього насильства та ліквідації його наслідків і розпочало роботу зі створення 16 центрів медико-соціальної реабілітації. На місцевому рівні функції та завдання Міністерства України у справах сім‘ї, молоді та спорту щодо попередження насильства в сім’ї, надання допомоги потерпілим та координації діяльності відповідних закладів виконують управління та відділи у справах сім’ї, молоді та спорту у співпраці з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, органами внутрішніх справ, іншими органами й установами. Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді направляють дітей, що зазнали жорстокого поводження, та членів сім’ї, стосовно яких є реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги (кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-соціальної реабілітації), проводять профілактичну та розяснювальну роботу серед громадськості [6, с. 48]. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у разі необхідності надають первинну (під час звернення) соціально-психологічну допомогу особам, які постраждали від жорстокого поводження; надають правові, психологічні, соціально-медичні та соціально-психологічні послуги з метою збереження соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптування у суспільстві таких осіб. Власне, вони й здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини, терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення, надають правові, психологічні, соціально-медичні та соціально-психологічні послуги з метою збереження соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптування у суспільстві дітей, які постраждали від жорстокого поводження. Діти, які постраждали від жорстокого поводження, а також діти із сімей, перебування в яких загрожує їх здоров‘ю чи життю, мають можливість цілодобово звернутися до притулку для неповнолітніх або центру соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх. Підставою для прийняття дитини є звернення дитини (усне або письмове) до адміністрації закладу за допомогою, яке обов’язково реєструється та невідкладно розглядається керівництвом закладу. Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді здійснюють приймання та розгляд звернень і повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення, направляють дітей, які зазнали жорстокого поводження, та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги (кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-соціальної реабілітації, прийомні сім’ї), проводять профілактичну, роз‘яснювальну роботу серед громадськості щодо попередження жорстокого поводження з дітьми. Всесвітня кампанія проти домашнього насильства "STOP насильству щодо жінок" була розпочата Міжнародною правозахисною організацією "Міжнародна Амністія" ще в 2004 році Українська асоціація "Міжнародна Амністія" (УАМА) активно включилася до цієї роботи. 21 листопада 2006 року напередодні акції "16 днів проти насильства" ними була представлена доповідь про ситуацію з домашнім насильством в Україні "Насильство в сім’ї: звинувачуючи жертву" та проведена прес-конференція. На регіональному рівні активно працює низка громадських організацій, серед яких можна назвати Західноукраїнський інформаційний жіночий центр (Львів), "Надія" (Харків), "Родинний дім" (Полтава) та інші. Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда - Україна" з 2004 року розвиває роботу в напрямку запобігання насильству в сім’ї. Одним з основних з напрямків діяльності стало функціонування Національної "гарячої лінії" з питань запобігання насильству та захисту прав дітей. В Україні також діють програми протидії насильству, які фінансуються Трастовим Фондом ЮНІФЕМ. Їх виконують громадські організації "Школа рівних можливостей" та Міжнародний гуманітарний центр "Розрада", які переважно займаються превентивним напрямком роботи, надають інформаційні, консультаційні та психологічні послуги [12]. В Управліннях внутрішніх справ питаннями насильства в сім’ї займаються дільничні інспектори міліції і заяву, з якою ви звернетеся до міліції обов’язково перенаправляють до вашого дільничного інспектора, який зобов’язаний провести перевірку та вжити заходів відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». За наслідками перевірки до кривдника можуть бути застосовані такі заходи впливу – винесено офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім’ї, винесено захисний припис, направлено на проходження корекційної програми, притягнуто до адміністративної відповідальності ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми». Якщо кривдник завдав вам тілесних ушкоджень, відразу зателефонуйте до міліції за телефоном 102 і зверніться до закладу охорони здоров’я. Якщо розумієте, вам потрібна негайна медична допомога, відразу викликайте швидку, або просіть про це інших. У такому разі медичні працівники зобов’язані повідомити міліцію про ваш випадок. За вашою заявою буде розпочато кримінальне провадження, ви пройдете судово-медичну експертизу за направленням слідчого органу внутрішніх справ. Кривдника буде притягнуто до кримінальної відповідальності , яка буде залежати від важкості завданих вам тілесних ушкоджень. У цьому випадку у вас є право звернутися до суду з заявою про стягнення з особи, яка вчинила злочин, матеріальної та моральної шкоди. Тому зберігайте усі документи, які підтверджують ваші витрати під час лікування [16]. Усі послуги усіх перерахованих установ та організацій є безкоштовними для громадян. Якщо ви вагаєтеся, чи варто звертатися за допомогою до конкретної організації, то можете отримати консультацію по телефону, якщо зателефонуєте на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства (Додаток 3). 2.2 Основні методи допомоги жінкам та дітям, що постраждали від насильства. Соціальна робота з дітьми та молоддю - це діяльність уповноважених органів підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб (Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю"). Соціальна робота в аспекті протидії жорстокому поводженню з дітьми має такі завдання: інформувати про сутність і наслідки жорстокого поводження з дітьми, відповідальність за них; показувати моделі сімейного та суспільного виховання, людських стосунків, які засновані на гуманних і демократичних засадах; змінювати ставлення суспільства до жорстокого поводження з дітьми, активізує громадську позицію людей; сприяти самореалізації дітей і дорослих. Основними методами соціальної роботи з дітьми можна назвати такі, на наш погляд: соціально-психологічні, спрямовані на внутрішній світ дитини, які передбачають певну корекцію його системи цінностей і орієнтацій; соціально-педагогічні, які дають можливість підвищити освітній і інтелектуальний рівень дитини, сформувати адекватну оточуючим його умовам систему ціннісних орієнтацій і уявлень (методи освіти і педкорекції); соціально-медичні, які призначені для надання дитині своєчасної і необхідної медичної допомоги (лікування, соціально-медична реабілітація і адаптація, організація необхідного і комфортного середовища існування тощо); соціально-правові, що включають в себе юридичний і правовий захист інтересів дитини, правова просвіта, правовий контроль, правові санкції; соціально-економічні, які спрямовані на вирішення проблем матеріального благополуччя дитини, матеріальна підтримка і допомога, працевлаштування тощо; соціально-групові, що дозволяють соціальному працівникові і іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням дитини (сімейне консультування, корекція системи відношень в дитячому колективі, організація дитячих колективів, які орієнтовані на позитивну діяльність). Соціальна профілактика, згідно Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" - це робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної,асоціальної поведінки дітей та запобігання такому впливу [17]. В Україні функціонує комплекс кризових центрів і відділень соціальних центрів, куди жінка може звернутися у важкій життєвій ситуації. Головною метою діяльності цих установ є надання спеціалізованої, комплексної допомоги жінкам, які перебувають у кризовому і небезпечному, для фізичного і душевного здоров'я пріоритетними напрямками діяльності таких установ вважаються: виявлення жінок, які зазнали насильства і гостро потребують негайної допомоги та підтримки; надання кваліфікованої консультативної допомоги та супровід жінок у постреабілітаційний період. Жінки, що зіткнулися з проблемою домашнього насильства, мають можливість особисто звернутися по допомогу або ж можуть бути виявлені через установи і відомства соціальної сфери ,за сприяння знайомих, друзів, родичів. Після звернення жінки за допомогою вона вже є клієнтом установи соціального захисту, які перебувають на обліку, а отримані від неї відомості заносяться в систему даних. Наступним етапом роботи з даної проблеми, є надання комплексної допомоги жінкам - жертвам домашнього насильства. Спеціаліст із соціальної роботи надає екстрену і комплексну соціальну допомогу (термінова економічна допомога, сприяння в отриманні юридичних, медичних послуг) жінкам, які перенесли насильство. Здійснює соціальний патронаж, як самої клієнтки, так і її сім'ї. У центрах з жінками організовуються «групи взаємодопомоги», що складаються з 5-7 жінок , які зазнали домашнього насильства, проводяться тренінги. Юрист, в ході консультацій, допомагає знайти вихід з ситуації, що склалася, наприклад, правильно оформити заяву в суд, прокуратуру, оскаржити неправомірні дії кривдника. Психолог здійснює психологічну допомогу (консультування, діагностика). Організовує та проводить психокорекційні та реабілітаційні заняття з жінками, що опинилися в ситуації домашнього насильства. Головною метою втручання фахівців у ситуацію, що склалася полягає в тому, щоб надати всю необхідну інформацію та підтримку для того, щоб жертва насильства прийняла своє власне рішення намітити можливі шляхи виходів із ситуації, навчити протистояти агресорові, допомогти розкрити свій власний потенціал. Фахівці різних центрів у своїй роботі з жінками - жертвами насильства використовують різні форми і методи роботи. Серед них: бесіда, консультація, «телефон довіри», соціальний патронаж, тренінги, психодрама. Під час консультації позиція консультанта не повинна суперечити поглядам клієнта. Викликати ж до себе емоційно-позитивне ставлення клієнта є важливим завданням фахівця з соціальної роботи. У ході консультації фахівці використовують такі методи роботи: спостереження, тестування, навіювання, переконання, інформування, метод художніх аналогій, міні-тренінг. Отримані дані фіксуються в документації. Специфічним видом консультативної діяльності є екстрена психосоціальна допомога - «Телефон довіри» Консультування такого роду, дозволяє багатьом жінкам, що зазнали насильства і не наважуються звернутися за допомогою до фахівця-консультанта або не мають такої можливості, отримувати психологічну підтримку, а також рекомендації щодо хвилюючим їхніх проблем. Особливістю телефонного консультування є принцип анонімності, який формує в жінки фантазійний образ консультанта [14]. Ефективним груповим методом реабілітації жінок, що постраждали від домашнього насильства є психодрама У психодрамі людина програє події, які дійсно відбувалися з ним у минулому, вводячи в сюжет реальних осіб чи вигаданих персонажів. У ході програвання ситуацій виникає справжня емоційна зв'язок між учасниками, звільнення від накопичених негативних переживань, що сприяє формуванню нового бачення своєї життєвої ситуації [18]. Також в центрах широко використовується застосування різних видів терапевтичного впливу, таких як казкотерапія, ароматерапія, арттерапія, кінотерапія та інші. Казкотерапія підходить тим, хто заплутався в собі і не розуміє, як йому жити далі. Фахівець на групових заняттях пропонує кожному написати казку. Разом прочитати і спробувати зрозуміти свої проблеми, а після знайти шляхи їх вирішення [7, с.26]. Ароматерапія - складна наука, яка має враховувати різні обставини - від часу доби, роду діяльності, роду недуги та індивідуальних якостей людини. Під час процедури людина забуває про проблеми, а потім вони не здаються йому такими вже складними [7, с.12]. Арттерапія - лікування музикою, малюванням, танцями, ліпленням, грою. Тут вітаються всі форми творчості. Сенс у тому, що людина переносить свою проблему, наприклад, на папір, і тим самим вчиться з нею жити [7, с.13]. Кінотерапія - проблема вирішується простіше, коли є приклад того, як хто-то з нею довго жив, а потім впорався. Перегляд конкретних фільмів допомагає вирішувати ситуації [7, с.28]. Таким чином, соціально-реабілітаційні центри допомоги сім'ї та дітям надають допомогу жінкам у різних ситуаціях і різними способами: індивідуальне консультування, що дозволяє більш повно концентруватися на особистому житті; групи підтримки; тренінги впевненості у собі, безпечної поведінки, самооборони; телефон довіри та інші. Фахівцями центрів проводиться не тільки реабілітаційна робота, але також профілактика і соціальний патронаж, що дозволяє вирішувати проблему насильства над жінками комплексно. Люди, які страждають від насильства в сім’ї, нерідко вагаються, чи варто розповідати про це іншим. А якщо розповідати, то кому і чи допоможе це вирішити проблему. У такому випадку, варто знати, що в нашій країні існує система допомоги потерпілим від насильства в сім’ї. На сьогоднішній день обов’язки по координації діяльності державних установ та громадських організацій допомоги здійснює Департамент соціального захисту населення у кожній області. Державні установи – це Управління внутрішніх справ, Центри соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, Центри соціально-психологічної допомоги. А ще у кожній області існують громадські організації, котрі допомагають громадянам, які зазнали насильства в сім’ї. У випадку насильства в сім'ї складіть заздалегідь план своїх дій - що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому - підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти - також підготуйте все необхідне. Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам'ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки - питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися. Якщо вам чи вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов'язково розкажіть про це працівникові міліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося [1, с. 63]. Не дозволяйте нікому принижувати та ображати вас. Якщо ви не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення - скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та неурядових організацій (Додаток 4). |
|
Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський Педагогічна діагностика ЗМІСТ Проблема діагностики педагогічної діяльності вчителя надзвичайно актуальна і важлива для вирішення питань вдосконалення викладання... |
Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення Діти і батьки повинні усвідомлювати історію сім'ї, родини як частки історії народу, вивчати образи і діяльність своїх предків, турбуватися... |
|
ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО... |
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність... |
|
Однією з найактуальніших проблем українського суспільства є проблема... |
Реферат на тему: «Гендер як соціокультурний феномен» Вступ. Гендер як важлива соціодиференціальна складова розвитку сучасного українського суспільства |
|
ПРОБЛЕМА СИНОНІМІЇ В ТЕРМІНОЛОГІЇ Міжвідомчий науково-дослідний центр прикладної лінгвістики Українського мовно-інфомаційного фонду НАН України та МОН України |
МЕТОДОБ'ЄДНАННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ Проблема Проблема: Створення умов для самоактуалізації та самореалізації кожної дитини через застосування новітніх технологій в умовах національного... |
|
Вимоги до сучасного уроку Дидактичні вимоги до сучасного уроку Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями |
Методичне об’єднання класних керівників Методична проблема Методична проблема. Морально-духовний розвиток та соціалізація особистості через організацію особистісно орієнтованого креативного... |