СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА 3 ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ДДПУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 2014 ISSN 2313-2094

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26

УДК 378.147:355.58

К 38
Неля КИБАЛЬНА
ДЕФІНІЦІЯ “ПРОФЕСІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ”

У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
У статті на основі аналізу наукових джерел схарактери-зовані підходи до дефініції “відповідальність”, проаналізовано сутність поняття “професійна відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту”. Обґрунтовано, що професійна від-повідальність майбутнього фахівця цивільного захисту виступає у ролі інтегративної якості, що виявляється у здатності прий-мати обґрунтовані рішення у сфері своєї професійної діяльності, наполегливості і сумлінності у їх реалізації та готовність від-повідати за їх результати та наслідки.

Ключові слова: відповідальність, професійна відповідальність, професійна діяльність, майбутній фахівець цивільного захисту.
Постановка проблеми. Згідно із “Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті”, пріоритетним напрямом сучасної освіти є її особистісна орієнтація. В умовах станов-лення в Україні громадянського суспільства, правової держави, демократичної політичної системи освіта має стати найважли-вішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Одним з найважливіших складників ефективного виконання завдань, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, захистом населення і територій від їх негативного впливу є підготовка висококваліфі-кованих фахівців, що володіють відповідальною професійною поведінкою, здатних осмислювати і добровільно брати на себе відповідальність за прийняті рішення та результат своїх профе-сійних дій.
© Кибальна Неля, 2014

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблеми відповідальності пов’язане з аналізом широкого кола наукових проблем. Вагомий внесок у створення методологічних засад наукової розробки питання щодо виховання відповідаль-ності внесли роботи В. Андрущенка, І. Бойченка, Л. Губерського, Т. Ящука та ін. Відповідальність як особливий тип взаємодії людини та суспільства проаналізована у працях Л. Грядунової, Є. Головухи, Г. Заболотної, І. Савченко, П. Симонова, А. Панова В. Степаненко, В. Сперанського та ін. Проблему формування відповідальності вивчали військові педагоги І. Гамула, О. Кирилов, М. Козяр, І. Коробейнікова, А. Нємчинінов, Ю. Сичевський та ін. Л. Архангельский, Л. Блюхман, Б. Князєва, Н. Слюсарян-ський, О. Фріш та ін. досліджували механізми формування профе-сійної відповідальності фахівців у різних галузях діяльності. Проте питанню тлумачення сутності поняття “професійна відпо-відальність майбутнього фахівця цивільного захисту” у наукових роботах уваги приділено недостатньо.

Мета статті – на основі аналізу наукових джерел схарактеризувати сутність поняття “професійна відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту”.

Згідно із результатами досліджень науковців (В. Канке, Б. Назаров О. Плахотний та ін.), термін “відповідальність” уперше конструювався в юриспруденції в другій половині ΧV ст. та інтерпретувався як обов’язок. Великий тлумачний словник україн-ської мови трактує термін “відповідальність” як покладений на когось або взятий на себе обов’язок за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова [4, 84]. Узагальнюючи свої пошуки щодо аналізу етимології поняття “відповідальність”, К. Музди-баєв зазначає, що, за винятком окремих відтінків, значення слова “відповідальність” у російській, англійській, німецькій та фран-цузькій мовах збігається. У цих мовах поняття “відповідальність” пов’язане з виконанням обов’язку й необхідністю звітувати за це [8, 8].

Філософський енциклопедичний словник вказує на той факт, що термін “відповідальність” характеризує міру відповідності поведінки особи наявним вимогам, чинним суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам 15, 87.

Соціологічна енциклопедія тлумачить поняття “відпові-дальність” як відповідність дій соціальних суб’єктів (особистості, соціальної групи, суспільства) взаємним вимогам, соціальним нормам, загальним інтересам тощо [13, 64].

Психологічна енциклопедія поняття “відповідальність” трактує як внутрішню саморегуляцію і самодетермінацію зрілої особистості, опосередкованої ціннісними орієнтаціями, яка вияв-ляється в усвідомленні людиною причин здійснюваних учинків і їхніх наслідків та в контролі своєї здатності бути причиною змін у навколишньому світі і власному житті 12, 60.

Отже, аналіз наведених тлумачень поняття “відповідальність”, охоплює три аспекти:

• 
  об’єктивний, що існує незалежно від конкретного суб’єкта і може бути покладений на будь-яку людину;
  
• 
  суб’єктивний, що залежить від суб’єкта, який може приймати рішення і або брати на себе зобов’язання, або їх не брати;
  
• 
  емоційний: сумніви, переживання, почуття відповідальності, обов’язку, совісті, провини за характер і результат своєї діяль-ності та можливі наслідки узятих зобов’язань чи прийнятих рішень.
  

Аналіз наукових джерел щодо проблеми відповідальності (Г. Балл, І. Бех, С. Подмазін, В. Прядеін, В. Рибалка, М. Романець та ін.) дав підставу констатувати, що її понятійний базис розміщується на перетині дослідницьких площин філософії, психології, соціології, педагогіки, юриспруденції. Кожна наука має своє бачення і під-ходи до дефініції “відповідальності”.

Досліджуючи теоретичні підходи щодо з’ясування змісту поняття відповідальності у загальнофілософському аспекті, Ю. Осо-кіна дійшла висновку, що феномен відповідальності філософами різних епох фіксувався, як правило, в ракурсі певного специ-фічного, притаманного саме цій епосі, виміру [10, 5]. На думку дослідниці, відповідальність соціального суб’єкта постає як його здатність координувати в процесі спільної діяльності свої дії з діями інших, усвідомлювати та належним чином коригувати наслідки своєї діяльності й бути готовим визнавати підзвітність своїх дій перед собою, співгромадянами та майбутніми поколі-ннями [10, 9].

Науковці (В. Андрущенко, І. Бойченко, Л. Губерський, М. Краснов, А. Плахотний, О. Тітаренко, Т. Ящук та ін.), які досліджували відповідальність з позиції соціальної філософії, характеризують означене поняття як наслідок соціальної актив-ності особистості, свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей.

У соціологічних дослідженнях (Л. Архангельський, В. Бори-сов, Н. Головко, Ю. Мигаль, В. Тернопільська та ін.) дефініція “відповідальність” вивчається як форма ставлення між особис-тістю, колективом і суспільством, як результат відбиття у свідо-мості особистості системи соціальних вимог та норм.

Так, А. Андрющенко зазначає, що соціальну відповідальність особистості можна тлумачити як системну соціальну якість, у якій віддзеркалюється і реалізується рівень її соціальності, тобто глибина і повнота зв’язків особистості із соціумом, міра прий-няття соціально-значущих потреб суспільства як особисто цінних, розуміння особистої відповідальності за соціальні наслідки своєї діяльності [1].

Основоположним для аналізу проблеми відповідальності, вважає Н. Мінкіна, є суспільна природа людини, і відповідаль-ність репрезентує об’єктивно необхідні ставлення між особистістю, колективом та суспільством, які реалізуються у свідомій вольовій поведінці та діяльності [7, 58]. Дослідниця вважає, що “…якщо відбувається збіг зовнішніх вимог про відповідальну поведінку з внутрішнім ставленням до цих вимог, то в такому випадку відповідальність стає властивістю особистості, відбувається перехід зі сфери необхідного − в сферу наявного. Таке понаднормативне ставлення до обов’язків та реалізація їх у соціально значущій поведінці і діяльності і є внутрішньою відповідальністю особис-тості...” [7, 88]. У контексті нашого дослідження саме виховання особистості майбутнього фахівця цивільного захисту в умовах вищого навчального закладу цивільного захисту відіграє особливу роль у процесі розвитку цього переходу від зовнішнього аспекту відповідальності до внутрішнього – особисто усвідомленої відпові-дальності. Оскільки повноцінна відповідальність притаманна пере-довсім соціально зрілій особистості [3], сформованість внутрішньої відповідальності майбутнього фахівця цивільного захисту є головним критерієм судження про його рівень моральної зрілості.

На думку Є. Мануйлова, відповідальність як внутрішня особливість індивіда – це складне соціальне явище, яке включає усвідомлення необхідності діяти згідно із суспільними вимогами та соціальними цінностями, усвідомлювати свою суспільну роль, критичність і постійний контроль за власними діями, готовність відповідати за свої вчинки та соціально значущу діяльність [6, 13].

Отже, відповідальність як філософсько-соціальна категорія відображає об’єктивний характер взаємодії суб’єктів діяльності (особистості, суспільства та соціальної групи) з погляду свідомого здійснення взаємних вимог, які детерміновані соціальними нормами.

Науковці (С. Анісімов, І. Бєх, Т. Гаєва, А. Лопуховська, О. Костенко, А. Ореховський, М. Савчин та ін.), які досліджували психологічний аспект означеного поняття, відповідальність визна-чають як провідну якість особистості, яка концентрує усвідом-лення свого обов’язку, вивчають її як форму регуляції та само-регуляції особистості, що визначає ефективність діяльності і характеризують відповідальність як мету виховання.

За А. Петровським, відповідальність є рисою особистості, що формується у спільній діяльності з іншими людьми шляхом засвоєння соціальних цінностей, норм і правил поведінки. Учений пов’язує відповідальність з обов’язком, виокремлює особливу роль совісті у відповідальності особистості і розглядає її як здат-ність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки, вимагати від себе їх виконання і давати самооцінку здійснюваних учинків [11].

На думку А. Нємчінінова, відповідальність – це системна особистісна якість, яка є результатом відображення об’єктивно необ-хідних відносин людини в суспільстві, що характеризує зобов’яза-ність людини свідомо виконувати вимоги відповідно до морального обов’язку, спеціальних норм та відповідати за свої дії перед собою, іншими людьми, колективом і суспільством [9, 28 – 29].

Важливою, на нашу думку, для дослідження сутності від-повідальності як особистісної якості є когнітивна теорія Дж. Роттера. Його концепт локусу контролю узагальнено відображає очікува-ння того, якою мірою особистість контролює і як оцінює власні дії. Учений, уживаючи термін “відповідальність”, досліджує явище, що описується ним як властивість інтернальності особистості (схильність приписувати відповідальність за внутрішніми чинни-ками – своїй поведінці, характеру, здібностям), яка протистоїть екстернальності (схильність приписувати відповідальність за зовнішніми чинниками) [16]. У контексті нашого дослідження вважаємо, що саме інтернальність особистості майбутнього фахівця цивільного захисту забезпечує стабільність його самооцінки, сприяє самоактуалізації, зумовлює його відповідальність за вироблення життєвої стратегії, особистісний і професійний розвиток.

Важливе значення для теорії та практики виховання відпові-дальності має дослідження І. Беха. Вивчаючи у своїх дослідже-ннях відповідальність як особистісну якість, учений зазначає, що в основі цієї якості закладені усвідомлений індивідом загально-вагомий обов’язок, визнання особистістю причетності до соціуму, власні переконання та моральні принципи. На думку вченого, моральна рефлексія передбачає здатність особистості осмислити прагнення передбачити результати своїх дій з урахуванням власних поглядів та поглядів інших людей, а також здатність до погодже-ння цілей поведінки із засобами їх досягнення. Отже, відпові-дальність є особливим мотивом людських учинків, який відрізня-ється від усіх інших лише йому властивою рисою ідеальності, і саме наявність цієї риси у діяльності особистості сприяє її моральному розвиткові і не перетворює відповідальність на засіб, за допомогою якого особистість прагне досягнути корисної для неї мети [2].

Отже, загальний аналіз наукових джерел демонструє, що, незважаючи на певні розбіжності у наукових підходах до визна-чення сутності поняття “відповідальність”, їх об’єднує загальний компонент – необхідність нести відповідальність за результат своїх дій.

Аналіз наукових джерел (М. Борцова, Н. Волошина, М. Муса-нова, О. Тітаренко та ін.) вказує на те, що, залежно від покла-деного в основу критерію та на підставі суттєвих розрізнень у факторах його реалізації, вчені виокремлюють різні види відпові-дальності, зокрема моральну, юридичну, економічну, політичну, професійну тощо.

Так, науковці (Т. Аболіна, Т. Василевська, Н. Головко, Н. Грин-чишин, Р. Димерец, А. Єрмоленко, О. Кундеревич, В. Мовчан та ін.), досліджуючи морально-етичний аспект відповідальності, вважають, що моральна відповідальність характеризується ставлення людини до чогось, що сприймається нею як визначальна основа для прийняття і здійснення рішення та виникає на підставі вимог до суб’єкта діяльності з боку соціального оточення, що ґрунтується на моральних нормах, прийнятих у цьому суспільстві.

Аналіз основних наукових концепцій щодо сутності юридичної відповідальності (В. Головченко, О. Іваненко, М. Козірба, Л. Нали-вайко, С. Самощенко, Ф. Скакун, А. Щербак, Л. Явич та ін.) дав змогу встановити, що юридична відповідальність та її форми, такі як: кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна, пов’язана з наявністю правових норм, які мають загальнообов’язковий харак-тер і трактується як: покарання; реалізація санкцій; захід держав-ного примусу; реакція суспільства на правопорушення; обов’язок перетерпіти негативні наслідки; примусово виконуваний обов’язок; обов’язок дати звіт; правовідносини; осуд [5, 85].

Низка вчених (К. Бєльський, У.Д. Дункан, К. Мітчем, А. Орлов, О. Пономарьов, Г. Романюк, Ю. Сичевський, В. Шусть та ін.), досліджуючи проблему відповідальності, пов’язують її сутність з наявністю норм діяльності, що регулюють поведінку суб’єктів діяльності. Так, Є. Мануйлов уважає, що поняття “відповідальність” може бути застосоване тільки там, де є поняття “норма” [6, 11]. На думку О. Тітаренко, будь-яка діяльність регулюється не тільки загальними нормами, а й специфічними для окремого виду діяль-ності. Через свою специфіку вони не можуть виступати як правові норми, але можуть бути нормами окремого професійного спів-товариства. Оскільки існують такі норми, вважає учений, можна увести поняття “професійна відповідальність” [14, 14].

Спираючись на результати досліджень науковців (О. Євсюков, С. Миронець, А. Снісаренко, В. Солнцев, О. Тімченко, М. Фомич та ін.), у дослідженні дотримуємося думки, що діяльність фахів-ців цивільного захисту – це особливий різновид професійної праці, який у сучасних умовах є процесом розв’язання різноманітних, складних і різнопланових задач, спрямованих на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, лікві-дації їх наслідків і надання допомоги постраждалим. Її головні особливості становить суспільно важливий характер, різнома-нітність розв’язуваних завдань, наявність дефіциту часу, нерівно-мірність навантажень, наявність стресових ситуацій, підвищений фактор ризику, індивідуально-колективний характер тощо. Тому характеризуючи відповідальність як один з головних смислових принципів спонукальної сфери особистості, дотримуємось у дослідженні думки, що професійна відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту пов’язана з наявністю специфічних професійних вимог та норм і реалізується шляхом як зовнішніх форм контрою (кодекси, статути, накази), так і усвідомлення майбутнім фахівцем цивільного захисту важливості своєї суспільної ролі у процесі професійній діяльності.

Оскільки, індивід стає особистістю лише у результаті засвоєння соціального досвіду [13, 337], а особистість фахівця цивільного захисту є носієм цього соціального досвіду, у дослідженні дотри-муємося думки, що його професійні та особистісні якості – це інструмент, що певною мірою впливає на результат виконання покладених на службу цивільного захисту професійних завдань.

Висновки. Отже, професійна відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту пов’язана з наявністю соціальних цінностей та специфічних професійних норм і правил, що детер-міновані умовами служби цивільного захисту і які регулюють поведінку майбутнього фахівця у процесі діяльності, пов’язаної із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій та реагуванням на них. Як особистісна якість, відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту формується у процесі спільної діяльності як результат тих зовнішніх вимог, які до нього висуває суспільство та застосовує колектив, супроводжується переходом зовнішніх форм контролю у самоконтроль особистості і проявляється через осмис-лення професійних завдань, усвідомлення предмета відпові-дальності, передбачення результатів своїх дій чи прийнятих рішень та готовність відповідати за виконання дорученої справи перед суспільством, групою, колективом. Вважаємо, що професійна відповідальність у структурі особистості майбутнього фахівця цивільного захисту є сукупністю професійно важливих якостей, що проявляються у діяльності та мають вплив на її ефективність.

Перспективи подальших досліджень. Водночас у подальших дослідженнях необхідно визначити сукупність педагогічних умов виховання професійної відповідальності у процесі професійної під-готовки майбутніх фахівців цивільного захисту.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua