ТЕМА № 25.
АВТОРСЬКЕ ПРАВО
(2 години)
Питання для обговорення
Законодавство про авторське право.
Поняття, об’єкти та суб’єкти авторського права.
Об’єкти авторського права.
Суб’єкти авторського права.
Види прав автора.
Майнові права автора.
Виключні права на окремі твори.
Обмеження виключних авторських прав.
Строк дії авторського права.
Практичні завдання:
1. У березні 2002 року видавництво «Персей» видало книгу Андроніна «Брейнринг. 2800 запитань і відповідей. Історія. Географія. Біологія. Правознавство». Через півроку автор книги випадково побачив у книжковому магазині в іншій області книгу «Завдання до правознавчих олімпіад», у якій було повністю відтворено текст четвертого розділу книги. Михайлов був названий упорядником, а видавництво «Арістон» виконавцем робіт щодо верстки і набору. При цьому слід зазначити, що текст із книги Андроніна було відтворено з усіма помилками. Однак знак охорони авторського права стояв і навпроти прізвища Михайлова, і навпроти назви видавництва. Михайлов вважав, що він авторського права не порушив, бо себе автором не назвав, а твір було розповсюджено тільки в межах однієї області.
Дайте правову оцінку ситуації.
2. Краснова звернулася до видавництва «Юридична практика» з позовом, в якому просила стягнути авторську винагороду та відшкодувати заподіяну моральну шкоду. В позові вона вказала, що у виданому СБ-КОМ із дипломними, курсовими роботами і рефератами без її відома була вміщена написана нею дипломна робота. Як доказ вона представила дискету із записом своєї роботи. Як потім було встановлено, запис роботи на дискету був зроблений за рік до випуску в продаж згаданого диску. Витік інформації з її домашнього персонального комп'ютера виключався. Копію дискети із записом дипломної роботи на вимогу вищого навчального закладу, в якому вона навчалася, позивачка додала до матеріалів самої дипломної роботи.
Як слід вирішити справу?
Які факти мають значення для її вирішення?
3. У 1992 році видавництво «Обрій» опублікувало повість Зотова «Випадок у горах». В червні 1994 року автору стали відомі факти використання його твору без згоди, а саме: невеликий уривок з повісті був зачитаний в літературній програмі по обласному радіо; повість додатково видана тиражем 800 примірників рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та іншим видавництвом; за сюжетом повісті написана п'єса і відбувалася вистава в Харківському театрі юного глядача; уривок з повісті опублікований в одному із літературних журналів та хрестоматії сучасної української літератури для школярів; видавництво «Новий час» опублікувало повість у перекладі на російську мову і частину тиражу імпортувало до Росії; один з інститутів виготовив 50 примірників твору для використання в навчальному процесі. При цьому в деяких місцях твір переривався коментарями стосовно літературних прийомів та образів, якими користувався автор.
Підготуйте письмові відповіді на поставлені питання і поясніть на цьому прикладі межі дії авторського права.
4. У квітні 1994 року під час проведення в Харкові чергового туру колективів КВК приватна телекомпанія «Оріон» зняла відеофільм і продемонструвала в одній із своїх програм, а ще пізніше - близько ста відеокопій, виготовлених цією ж телекомпанією, надійшло в торговельну мережу міста. Таку ж програму, але на підставі угоди з керівництвом Харківської ліги КВК, дещо раніше зняла і показала телекомпанія «Харків». Члени однієї з команд, яка брала участь у змаганнях, звернулися до телекомпанії з вимогою сплатити їм винагороду за використання запису їх виступу та припинити розповсюдження відеокасет. Керівництво телекомпанії відмовилося задовольнити вимоги виконавців, мотивуючи тим, що авторська винагорода була сплачена творцям відеофільму: режисеру, оператору, відеоінженеру. Останні в свою чергу не виявили бажання розділити винагороду з виконавцями. Телекомпанія «Харків» теж заявила вимоги до ТК «Оріон» стосовно порушення її суміжних прав.
Проаналізуйте наведену ситуацію та зверніть увагу на такі питання: що таке аудіовізуальний твір і хто визнається його автором?
Які особливості суміжних прав?
Тестові завдання
1. Кому можуть належати особисті немайнові права автора твору:
виключно автору твору;
автору твору;
автору твору або іншим особам, якщо це встановлено законом;
автору твору або іншим особа, якщо це передбачено договором;
автору твору та його правонаступникам;
автору твору або іншим особам, якщо це передбачено законом або договором.
2. Винагорода за використання твору може виплачуватись у таких формах:
у грошовому виразі;
одноразовий (паушальний) платіж;
комбіновані платежі;
у відсотках;
платіж або відрахування за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті);
внаслідок права слідування.
3. Види договорів на використання твору:
ліцензійний договір;
договір простого товариства;
договір найму;
договір про створення за замовленням і використання твору;
договір купівлі-продажу;
договір про передачу виключних майнових прав на твір;
договір на створення твору за замовленням;
ліцензія на використання твору;
установчий договір.
4. За загальним правилом авторське право чинне:
протягом всього життя автора;
протягом всього життя автора та 50 років після його смерті;
протягом всього життя автора та 70 років після його смерті;
протягом всього життя автора та 30 років після його смерті;
безстрокове;
протягом 50 років.
До об'єктів суміжних прав відносять:
виконання;
повідомлення про новини або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
романи;
програми (передачі) організацій мовлення;
поеми;
комп'ютерні програми;
музичні твори;
фонограми;
відеограми.
6. Авторське право охоплює собою відносини:
організаційні;
стосовно об'єктів науково-технічної творчості;
стосовно створення і використання творів науки, літератури і мистецтва;
лише особисті немайнові права автора.
Рекомендована література:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003.- № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
3. Про авторське право і суміжні права: закон України від 23 грудня 1993 року
№ 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 43. – Ст. 214.
4. Про інформацію: закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
5. Про видавничу справу: закон України від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 32. – Ст. 206.
6. Про професійних творчих працівників та творчі спілки: закон України від 7 жовтня 1997 року № 554/97-ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 52. – Ст. 312.
7. Про кінематографію: закон України від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст.43.
8. Про телебачення і радіомовлення: закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст. 43.
9. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: закон України від 10 липня 2003 року № 1587-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 24. – Ст.183.
10. Про рекламу: закон України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
11. Про друковані засоби масової інформації: закон України від 16 липня 1992 року
№ 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. – Ст. 1.
12. Про архітектурну діяльність: закон України від 20 травня 1999 року № 687-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31. – Ст. 246.
13. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 року № 2623-III / Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 48. – Ст. 253.
14. Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності: постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716 // Офіційний Вісник України. – 2004. - № 51. – Ст. 3354.
15. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 // Юридичний вісник України. – 2002. - № 26.
16. Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди: постанова пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3.
17. Цивільне право. Загальна частина / за ред. професорів Підопригори О. А., Бобрової Д. В. – К.: ВЕНТУРІ, 1995. – 544 с.
18. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 719 с.
19. Цивільне право: підручник: в 2 т. / [Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.]; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатеєвої,
В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1. – 2004. – 480 с.
20. Цивільне право України. Академічний курс / за заг. ред. Я. М. Шевченко. – Вид.2-ге, доп. і перероб. – К.: Концерн «Видавничий Дім Ін Юре», 2006. – Т.1. – 2006. –
602 с.
21. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар / за ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
22. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Вид. п’яте, перероб. та
доп. // За заг. ред. Е. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Харків: ТОВ «Одіссей»,
2009. – 1208 с.
23. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. – Вид. 3-є: перероб. та
доп. / за заг. ред. Харитонова Є. О. – Одеса: юрид. літ., 2003. – 1079 с.
24. Бірюков І. А., Заїка Ю. О., Співак В. М. Цивільне право України. Загальна
частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
25. Силенко Л. М. Цивільне право України: Ч. 1. Навчальний посібник. – К.: Алерта,
2004. – 328 с.
26. Харитонов Є. О., Калітенко О. М., Зубар В. М. та ін. Цивільне та сімейне право у запитаннях і відповідях. – Х.: Одіссей, 2002. – 640 с.
27. Цивільне право України: Ч. 1. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін.; за ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Гнатенка. – Харків: Право, 2000. – 368 с.
28. Азимов Ч. Н. Основы патентного права Украины / Ч. Н. Азимов. – Харьков: Основа. – 1994. – 64 с.
29. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Л. Д. Липцик. – М.: ЮНЕСКО. –
2002. – 7879 с.
30. Пиленко А. А. Право изобретения / А. А. Пиленко. М.: Статут. – 2005. – 779 с.
31. Підопригора О. А. Проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну
власність // Українське право. – 1997. - № 1. – С. 61-80.
32. Підопригора О. А. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 3. – С. 3-14.
33. Право інтелектуальної власності: підручник / за ред. О. А. Підопригори,
О. Д. Святоцького. – К.: Ін Юре. – 2002. – 624 с.
34. Сіренко І. Юридична природа прав на об’єкти інтелектуальної власності / І. Сіренко // Українське право. – 1997. - № 3. – С. 132-135.
35. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект /
Р. Б.Шишка. – Харків: ХНУВС. – 2002. – 368 с.
36. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) /
В. О. Калятин. – М.: НОРМА-ИНФРА. – 2000. – 459 с.
37. Минков А. Международная охрана интеллектуальной собственности / А. Минков. – СПб.: Питер. – 2001. – 719 с.
38. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации /
А. С. Сергеев. – М.: Проспект. – 272 с.
39. Шершеневич Г. Ф. Авторское право на литературные произведения. – Казань. – 1981: - 313 с.
Заняття №21
ТЕМА № 28.
ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ
(2 години)
Питання для обговорення
Поняття особистих немайнових відносин, не пов’язаних з майновими.
Особисті немайнові права фізичної особи та їх види.
Класифікація особистих немайнових прав.
Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Практичні завдання:
1. Громадянин Гаврилов уже 6-й місяць знаходився у лікарні. Йому довго не могли встановити діагноз, але в решті-решт зупинилися на туберкульозі легенів. У щомісячному лікарняному листку у графі діагноз був запис «захворювання легенів». Керівництво підприємства, на якому працював Гаврилов, вважало, що є підстави для звільнення його з роботи відповідно до п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю (не з'явлення на роботу протягом понад 4-х місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності). Директор мотивував це тим, що у листку тимчасової непрацездатності не було вказано діагнозу, який дає право перебувати на лікуванні 12 місяців із збереженням місця роботи.
Чи вірним було рішення керівництва про звільнення?
Вирішіть питання по суті.
2. 12-річну Марину доставили у лікарню із нападом апендициту. Після медичного втручання стан хворої дещо покращився, але після додаткового обстеження лікарі почали наполягати на оперативному втручанні. Батьки Марини на це не погоджувались і вирішили забрати дитину додому. Завідувач хірургічним відділенням дав на це згоду. Через 2 дні у Марини лопнув апендицит, їй зробили дуже складну операцію і вона довго лікувалася у лікарні.
Чи вірними були дії батьків та завідувача? Дайте юридичний аналіз ситуації.
Вирішіть питання по суті.
3. У газеті «ЗОРЯ» була надрукована стаття «Громадське харчування міста Н.: вчора, сьогодні, завтра». У ній зокрема йшлося про те, що в бістро «ЛАГУНА», де працює всього троє працівників, систематично обраховують покупців і до того ж варять низькоякісну каву. Всі троє працівників (вони працювали за трудовим договором) звернулися до суду з вимогою про спростування недостовірної інформації. Суд відмовив у розгляді позовної заяви, мотивуючи відмову тим, що оскільки у статті жодного прізвища названо не було, то до суду може звертатися тільки власник кав'ярні.
Дайте відповідь, чи правомірна відмова суду? Свою відповідь обґрунтуйте.
4. Під час проходження медичного огляду вчителем молодших класів Манковим дільничний терапевт Ганова виявила у нього серцеву недостатність. Про це вона повідомила керівника навчального закладу та чимало батьків учнів, яких навчав Манков. Це привело до того, що учителеві виділили меншу кількість навчальних годин, деякі учні та батьки почали вимагати заміни вчителя, мотивуючи свою вимогу тим, що хворий педагог мало чого може навчити школярів. Манков звернувся з позовом до суду, в якому просив зобов'язати Ганову через засоби масової інформації спростувати інформацію про свою хворобу.
Вирішіть питання по суті.
Тестові завдання
1. Цивільне право:
тільки регулює особисті немайнові відносини;
тільки охороняє особисті немайнові відносини;
регулює й охороняє особисті майнові відносини.
2. До ознак особистих немайнових прав відносять:
відсутність економічного змісту;
тісний зв'язок з фізичною особою;
належать фізичній особі довічно;
зв'язок з майновими відносинами;
залежність від віку фізичної особи;
належать кожній фізичній особі від народження або за законом;
мають абсолютний характер;
нетоварність;
виникають з приводу майнових благ;
мають відносний характер;
мають абсолютний (відносний) характер.
3. Відповідно до ЦК України особисті немайнові права класифікують:
залежно від їх предмета;
залежно від їх суті;
залежно від ступеня їх важливості;
залежно від їх цільового призначення.
4. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, відносять право на:
мирні зібрання;
повагу до гідності та честі;
недоторканність житла;
свободу пересування;
місце проживання;
особисте життя та його таємницю.
вибір роду занять;
усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю;
інформацію про стан свого здоров'я;
сім'ю;
безпечне для життя і здоров'я довкілля;
медичну допомогу;
опіку або піклування;
свободу об'єднання;
зміну імені;
повагу до людини, яка померла;
свободу.
5. Межі реалізації особистих немайнових прав можуть бути:
особливими;
винятковими;
загальними;
спеціальними.
6. Складовими частинами права громадян на охорону здоров'я є:
життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування і забезпечення, необхідні для підтримки здоров'я;
безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище;
безпечні умови праці;
4) кваліфікована медико-санітарна допомога, включаючи вільний вибір лікаря і лікувальної установи.
Рекомендована література:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003.- № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
3. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
4. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. - С.9-12.
5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966
року // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. - С. 13-23.
6. Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 року // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. - С. 239-283.
7. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.
8. Кримінальний кодекс України від 5 січня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
9. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року
№ 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР. - № 2. - Cт. 15.
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року
№ 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - додаток до № 51-52. - Ст. 1122.
11. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року
№ 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.
12. Про національні меншини в Україні: закон України від 25 червня 1992 року
№ 2494-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992 - № 36.-Ст. 529.
13. Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: закон України від 12 грудня 1991 року № 1972-XII // Відомості Верховної Ради України. -1992. - №11.-Ст. 152.
13. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 27. - Ст. 218.
14. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.
15. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року № 987-XII // Відомості Верховної Ради України. -1991.-№25. - Ст. 283.
16. Про адвокатуру: закон України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62.
17. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Рим. 21.11.50) // Голос України, 10 січня 2001 року. – № 3 (2503). – С. 6–8.
18. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: закон України від 16 листопада 1992 року № 2783-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
19. Про телебачення і радіомовлення: закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
20. Про донорство крові та її компонентів: закон України від 23 червня 1995 року
№ 239/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 23. – Ст. 183.
21. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: закон України від 16 липня 1999 року № 1007-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 377.
22. Про авторське право і суміжні права: закон України від 23 грудня 1993 року
№ 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 43. – Ст. 214.
23. Про інформацію: закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
24. Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи від 11 липня 2007 року № 915 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 52. Ст. 2115.
25. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 // Юридичний вісник України. – 2002. - № 26.
26. Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди: постанова пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3.
27. Постанова Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1 // Вісник Верховного суду України - 2009 р. - № 3. - Ст. 7.
28. Малеина М. Н. Защита личньїх неимущественньїх прав советских граждан /
М. Н. Малеина - М.: Знание. - 1991. - 126 с.
29. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві /
Р. О. Стефанчук. - К.: Науковий світ, 2001. - К.: Науковий світ. - 2001. – 306 с.
30. Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві / Р. Стефанчук // Право України. - 1999. - № 1. - С. 85-89.
31. Красавчикова Л. О. Личная жизнь под охраной закона / Л. О. Красавчикова. - М.: Юрид. лит. - 1983. - 160с.
32. Чанишева Г., Фадєєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації (окремі питання) // Право України. - 1999. -
№ 2. - С. 36-41.
Заняття №22
|