|
|
Скачати 333.59 Kb.
|
| Тема: Правовідносини Мета: розкрити поняття правових відносин, розвивати вмінняивикористовувати отримані знання в практичній роботі, виховувати правову культуру. Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу. Основні поняття: правовідносини, склад правовідносин, змістм правовідносин, об'єкти правовідносин, суб'єкти правовідносин, суб'єкти права, фізичні особи, юридичні особи. ХІД УРОКУ І. Організаційна частина уроку II Вивчення нового матеріалу Поняття, види, структура та склад правовідносин Правові відносини — це аспекти суспільних відносин, Які врегульовані правовими нормами й учасники яких є носіями прав та обов'язків, визначених цими нормами. Структура правовідносин — це їхня внутрішня організація, яка передбачає наявність та певний взаємозв'язок їх складових (елементів). Елементи правовідносин: 1) зміст: а) матеріальний аспект — та фактична поведінка, яку учасники правовідносин можуть або повинні здійснювати; б) юридичний аспект — складається з суб'єктивних прав (дозволеної і гарантованої законом персональної можливостіипевної поведінки суб'єкта правовідносин, яка може здійснюватись, а може не здійснюватись) та юридичних обов'язків (передбаченої законом необхідності певної поведінки особи, що забезпечена можливістю державного примусу); 2) суб'єкти—учасники правовідносин, що є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків (фізичні та юридичні особи, державні та громадські організації, різні спільноти); 3) об'єкт (матеріальні та нематеріальні цінності) — реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються та припиняються суб'єктивні права та юридичні відносини (матеріальні та духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результати їх діяльності, у тому числі й духовні). Для того щоб мати можливість бути учасником правовідносин, їхні суб'єкти повинні володіти правосуб'єктністю: а) правоздатністю — передбаченою нормами права здатністю суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків (виникає з моменту народження й припиняється в момент смерті); б) дієздатністю — здатністю суб'єкта своїми діями набувати й самостійно та свідомо здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки (настання пов'язане з досягненням певного віку,та галуззю права); в) деліктоздатністю — зумовленою нормами права здатністю суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення. Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин. За галузями права: • конституційно-правові;• кримінально-правові;• цивільно-правові;• трудові; • сімейно-правові;• фінансово-правові тощо. 2. Що називають галуззю права. а) Словникова робота. б) Колективна робота (заповнення таблиці «Галузі права» (див. дод. 2). в) Визначити, до якої галузі права належать наведені правові норми. Поясніть свою думку за таким зразком: це норма….. права, оскільки… * кримінальне покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців; * державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто; * державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. 3. Які суспільні відносини називаються правовими. а) Групова робота. Учні об»єднаються у четвірки. На основі тексту підручника визначають, які з юридичних фактів є діями, а які подіями. Серед наведених дій назвіть правомірні (1-ша четвірка) і протиправні (2-га четвірка). * укладання договору оренди земельної ділянки;* сходження снігової лавини, що зруйнувала будівлю турбази;* загибель особи у ДТП, яка підписала договір банківського кредиту; * народження у подружжя двійні. У. Узагальнення вивченого матеріалу. Тестові завдання (відповідь «так» або «ні») а) Право – це сукупність загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлюються і охороняються державою. б) Норми права регулюють почуття людини. в) Диспозиція – це стягнення. г) Кримінальне право регулює порядок провадження цивільних прав. д) Господарське право – регулює господарські відносини. е) Правовідносини - це урегульовані нормами права суспільні відносини. УІ. Підсумок уроку. Підводячи підсумок, наголосити на особливому значенні соціальних норм для регулювання усіх сфер життя суспільства, на необхідності дотримання норм права. УІІ. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника. 2. Попросіть одного з членів вашої родини коротко описати день, що пройшов. Віднайдіть у розповіді правовідносини. Запишіть у зошит учасників цих правовідносин на те, з приводу чого вони виникли Урок№ 13-14 Клас: 10-А Дата______ Тема: Правопорядок і правопорушення Мета: Ознайомити учнів з поняттям громадянська безпека, сформувати уявлення про види правопорушень, та відповідальність про скоєні злочини Вид уроку: лекція. Тип уроку: пояснення нового матеріалу. Тривалість: 45 хв. Хід уроку: 1. Організаційна частина. Заходжу в клас, вітаюся. Перевіряю відсутніх учнів. Прошу учнів щоб підготували зошити для початку заняття. 2. Пояснення нового матеріалу. Правопорушення - це соціальне небезпечне або шкідливе, протиправне винне діяння ділектоздатного (тобто такого, що спроможний нести юридичну відповідальність) суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність. По суті, правопорушення є різновидом поведінки. Важливою юридичною ознакою правопорушення е його протиправність, тобто порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта, тобто порушення ним прав і свобод інших суб'єктів (саме з цієї причини самовбивство не є злочином, а вбивство іншої людини ). Разом з тим не всі об'єктивно протиправні вчинки є правопорушеннями. Для правопорушень обов'язково має бути вина - тобто внутрішньо негативне став¬лення суб'єкта до інтересів інших суб'єктів. Наприклад, якщо у разі необхідної самооборони одна людина вбиває іншу, то тут не може бути й мови про право¬порушення, хоча наявна протиправна поведінка. Наявність вини передбачає іншу ознаку правопорушення - можливість пока¬рання, тобто застосування до правопорушника заходів юридичної відповідаль¬ності у вигляді втрат особистого чи майнового характеру. Суб'єкти, що скоїли правопорушення без вини (такі правопорушення називають об'єктивними), не караються, а лише зобов'язуються до відновлення, і то не завжди, порушених прав (найчастіше - відшкодування збитків). Найнебезпечнішими з усіх правопорушень є кримінальні злочини. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності. Вина має об'єктивний бік (завдано збитків, порушено права і свободи інших суб'єктів тощо) і суб'єктивний (почуття вини). Особа може відчувати або не відчувати свою вину у вчиненні правопорушення. В останньому випадку вина має бути доведена державними органами або позивачем у цивільних справах. Правопорушення - це карне діяння, тобто у законодавстві передбачено склад правопорушення і встановлено міру відповідальності за нього. Якщо ж з точки зору здорового глузду особа скоїла правопорушення, але жодна правова норма не говорить про те, що дана дія чи бездіяльність є протиправними, тобто, значить, ніякого правопорушення немає. Питання про відповідальність за порушення природних прав людини, які юридично не закріплені в законодавстві, повинні вирішуватися на підставі міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною, на підставі застосування аналогії права й аналогії закону у тих галузях права, де вона не заборонена. В окремих видах правопорушень необхідно встановити причинний зв'язок мі протиправними діями і наслідками, які настали. Якщо такого зв'язку встановлено не буде, то не можна ставити питання і про склад правопорушення. Усі правопорушення поділяються на: 1. Кримінальні злочини - такі правопорушення, з якими пов'язані насильство і небезпека для суспільства й особи, які посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні й особисті права людини. 2. Провини - це не настільки небезпечні, як злочини, правопорушення, і за них не передбачена кримінальна відповідальність. Правопорушення: а) цільові провини; б) адміністративні провини; в) дисциплінарні провини. У теорії права вживаються й інші класифікації правопорушень. Юридична відповідальність - це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних прав, благ чи цінностей (матеріальних, (духовних чи особистих), які він мав до факту правопорушення, від імені держави суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акту з метою попередження правопорушень у перспективі і відновлення (чи відшкодування втрачених суб'єктивних прав на матеріальні й духовні цінності. Як правило, юридична відповідальність має публічний характер і здійснюється шляхом державного примусу. В окремих випадках відшкодування збитків може відбуватися добровільно, без втручання держави. Юридична відповідальність здійснюється на таких засадах (принципах): - законність; - обґрунтованість; - невідворотність; -індивідуалізація; справедливість. Підстави юридичної відповідальності. Ними є: 1) склад правопорушення; 2) деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб'єкта; 3) вік суб'єкта; 4) наявність законодавства стосовно конкретної ситуації. Отже, юридична відповідальність настає лише за факт правопорушення. Склад правопорушення (мова, по суті, йде про структуру правопорушення) є підставою ля юридичної відповідальності, й він обов'язково має бути закріплений у чинному законодавстві. Кожне правопорушення має такий склад (елементи): а) Об’єкт певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Це може бути власність, життя, здоров'я людини, матеріальні і духовні цінності, порядок управління, державна безпека, честь і гідність особи. б) Об’єктивний бік - вона включає протиправне діяння, його шкідливий чи небезпечний характер і результат. До об'єктивного боку належить необхідний причинний зв'язок між протиправним діянням і небажаними наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в результаті бездіяльності. Юридична відповідальність настає лише за протиправні фізичні діяння, а тому думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні чи особисті якості не можуть бути підставою для неї. в) Суб'єкт - ним виступає фізична чи юридична особа, яка повністю деліктоздатна. Деліктоздатність тісно пов'язана з віком особи. Якщо, наприклад, у Кримі¬нальному праві осудною може бути особа частково дієздатна за віком (з 14 років) то у Цивільному праві особа повинна бути повністю дієздатною. Юридична відповідальність настає лише за власні дії; ніхто не може відпо¬відати за іншого. суб'єктивний бік, виражається у формах вини: 1. Намір (умисел): а) прямий намір - суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків; б) непрямий намір - суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, перед¬бачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливостей їх настання. 2. Необережність: а) протиправна самовпевненість - суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливості настання його негативних наслідків, проте спо¬дівається, що вони не настануть; б) протиправна недбалість - суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча відповідно до рівня свого розвитку мав би це передбачати. Види юридичної відповідальності: а) Конституційна - настає за порушення норм Конституції України. Факт такого порушення може встановити Конституційний суд, якщо мова йде про законодавчий акт; б) кримінальна - настає за скоєння злочинів і передбачає найжорсткіші заходи. Застосовується лише у судовому порядку; в) адміністративна - накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрату спеціальних прав (наприклад, водія), попередження і т.д. Застосовується органами державного управління до осіб, не підпорядкованих ЇМ по службі; г) дисциплінарна - здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ дисциплінарних стягнень внаслідок порушення правил внутрішнього розпорядку, у порядку підлеглості, згідно з дисциплінарними статутами і положеннями. До заходів дисциплінарної відповідальності належать: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу та ін.; д) цивільна - за порушення обов'язків, зазначених у договорах, та у випадку заподіяння шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, штрафи та ін.). Питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, арбітражем чи адміністративними органами держави. ПРИМІТКА: дискусійним є питання про можливість виділення як окремих видів юридичної Відповідальності екологічної, фінансової, процесуальної тощо. Цілі Юридичної відповідальності: Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення остаточного результату, передбаченого законодавством. Різні види відповідальності мають різні цілі, а тому спільними для усіх видів можна назвати такі: 1) покарання за правопорушення; 2) попередження, недопустимість їх у майбутньому; За окремими галузями права: Кримінальне: а) виправлення і перевиховання засуджених; б) попередження скоєння нових правопорушень з боку засудженого; в) попередження злочинів з боку інших осіб. Цивільне: а) поновлення втрачених прав; 6) відшкодування збитків і т.д. Обставини, які виключають юридичну відповідальність Якщо людина була позбавлена можливості вибору і діяла під тиском не¬переборної сили або ж під впливом насильства чи небезпечних для неї погроз з боку інших людей, то її дії, як правило, не визнаються правопорушенням - порушниками закону в таких випадках є ті, хто вдався до насильства чи погроз. Зокрема, не несе відповідальності касир, який під дулом пістолета віддав гра¬біжникам гроші, що знаходилися в касі; відповідальність повинні нести самі нападники. Наведений приклад є одним із тих випадків, коли особа не несе і в принципі не повинна нести відповідальності за свої дії. Законодавство передбачає ще кілька обставин, за наявності яких дії, котрими завдано шкоди, не вважаються правопорушеннями. Не є правопорушенням заподіяння шкоди без вини, яке у праві називають казусом. Подібна ситуація виникає тоді, коли особа не передбачала і не могла передбачити тих шкідливих наслідків, які сталися від її дій. Саме в зв'язку з відсутністю вини не несе відповідальності водій, який задавив пішохода, якщо встановлено, що пішохід сам несподівано вискочив на проїжджу частину вулиці прямо під колеса автомобіля: адже подібної поведінки водій не може передбачити. Для певних ситуацій закон прямо визнає заподіяння шкоди правомірною дією, за яку особа не несе відповідальності. Такою ситуацією є передусім необхідна оборона. Правила щодо необхідної оборони встановлено Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно з цими правилами, громадянин має право вжити заходів для оборони себе, інших осіб, суспільних і державних інтересів від протиправного посягання і при цьому заподіяти нападникові шкоду. Якщо вжиті для оборони заходи не були явно невідповідними характеру і небезпечності нападу, особа, яка оборонялася, не може бути притягнена до будь-якої відповідальності. Однак варто пам'ятати, що оборона допускається лише проти нападу, який не закінчився; заподіяння шкоди порушникові, котрий явно припинив напад, не допускається. Заходи оборони мають бути такими, щоб забезпечити відбиття нападу. Але закон не дозволяє "надмірної" оборони. Зокрема, не буде правомірним засто¬сування рушниці для відбиття нападу й заподіяння нападнику смерті, якщо він намагався тільки вдарити потерпілого, не користувався якими-небудь небезпеч¬ними для життя чи здоров'я предметами і міг бути знешкоджений без застосування зброї. Однак за перевищення меж необхідної оборони особа, яка оборонялася буде нести відповідальність лише у випадках смерті нападника чи заподіяння тяжко; шкоди його здоров'ю. Закон визначає ситуації, коли допускаються будь-які засоби оборони: та оборона від нападу групи осіб або озброєної особи та від протиправного на¬сильницького вторгнення в житло чи інше приміщення. У цих випадках особа, що оборонялася, не підлягає відповідальності, хоч би якою була заподіяна нападникам шкода. До необхідної оборони прирівнюється ситуація затримання злочинця потер¬пілим чи іншими особами безпосередньо після вчинення злочину. Дії осіб, які затримували злочинця, вважатимуться вчиненими в стані необхідної оборони, якщо вони були необхідними для затримання і відповідними серйозності вчиненого злочину та обставинам, що виникли під час затримання. Не є правопорушенням також дії вчинені особою в стані крайньої необхідності для відвернення серйозної небезпеки за умов, що цій небезпеці не можна було запобігти іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж та, якої вдалось уникнути. Ситуації крайньої необхідності досить часто виникають під час дорожнього руху; наприклад, якщо водій звернув з траси і пошкодив інший автомобіль для того, щоб не задавити дитину, яка несподівано опинилася перед його автомобілем. Поняття й види злочину Злочин - це передбачене кримінальним законодавством суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, що посягає на правопорядок (част. 1 ст. 7 Кримінального Кодексу України). Ознаки злочину: 1) Суспільна небезпечність - діяння завдаватиме шкоди суспільним відносинам як об'єктам кримінально-правової охорони. Вони визначені у част. 1 ст. 7 Кримінального кодексу України: суспільний лад України, Ті незалежність, політична та економічна системи, власність, особа, права й свободи громадян і увесь правопорядок. Характер суспільної небезпечності визначає якісну властивість шкідливості злочину й залежить від важливості суспільних відносин, на які посягає злочин, змісту шкоди, способів вчинення дій, форми вини, мотиву й мети злочину. Ступінь суспільної небезпечності злочину визначає кількісне відображення небезпечності діянь одного й того самого характеру. У част. 2 ст. 7 Кримінального кодексу України передбачено, що не є злочином дія або бездіяльність, яка хоч формально й містить ознаки злочину, але через малозначущість не становить суспільної небезпеки, тобто відсутність суспільної небезпеки за малозначущістю діяння означає, що відсутній і сам злочин (малозначущість - це відсутність шкоди або спричинення вельми незначної шкоди). 2) Протиправність є юридичним вираженням суспільної небезпечності й означає, що злочином є лише таке діяння, яке передбачене у чинному законодавстві. Кримінальний кодекс України не передбачає застосування кримінально-правових норм за аналогією. 3) Винність означає, що злочином визнається лише діяння, учинене умисно або з необережності. 4) Карність. Ця ознака не свідчить про те, що за кожен злочин обов'язково має призначатися покарання. Кримінальний кодекс України передбачає звільнення винного від кримінальної відповідальності й покарання та від відбуття покарання. Склад злочину: Під складом злочину розуміють сукупність установлення кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують певне суспільне небезпечне діяння як злочин. До об'єктивних ознак злочину належать об'єкт і об'єктивний бік злочину: Об'єкт злочину - це те, на що спрямоване суспільне небезпечне діяння, тобто суспільні відносини, які охороняє кримінальний закон. Об'єктивний бік злочину - це зовнішнє виявлення злочинного посягання, а також об'єктивні умови місця, часу, засобу й обстановки скоєння злочину. Ознаками об'єктивного боку злочину є: - суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність); - суспільне небезпечні наслідки цього діяння; - причинний зв'язок між діянням і його наслідками; - місце, час, засоби, обстановка скоєння злочину. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є суспільне небезпечне діяння. До суб'єктивних ознак злочину належать об'єкт і суб'єктивна сторона злочину: Суб'єкт злочину - це фізична особа, яка досягла на момент скоєння злочину 16 років. За деякі злочини, перелічені у част. 2 ст. 10 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність настає з 14 років. Суб'єктивний бік - це його внутрішній бік, тобто психічне ставлення особи до скоєного злочину. Суб'єктивний бік включає в себе такі ознаки: - вина (це обов'язкова ознака) злочину; - мотив злочину; - мета злочину. У кримінальному праві склад злочину розглядається як загальна підстава кримінальної відповідальності, причому не лише тоді, коли злочин скоєно, а й при замаху на злочин й при співучасті у злочині. Види злочину: Вони передбачені окремими статтями Кримінального кодексу України. Осо¬блива частина Кримінального кодексу виділяє такі види злочинів: 1) за об'єктом спрямування: проти держави, проти особи, проти громадського порядку, проти власності, проти прав громадян, -проти правосуддя, порядку управління та ін.; 2) за сферою поширення, військові, господарські; 3) за ступенем тяжкості: тяжкі, менш тяжкі, легкі; 4) за мотивами скоєння: умисні, через необережність. Розглянемо деякі типові приклади: Державна зрада - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці шпигунство та ін. - від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 56 Кримінального кодексу України). Бандитизм - організація озброєної банди з метою нападу на підприємства установи, організації чи на окремих осіб та участь у такій банді - від 5 до 15 років З конфіскацією майна (ст. 69 Кримінального кодексу України). Ухилення від призову на строкову військову службу - до 3-х років. Крадіжка (таємне викрадення майна) - до 3-х років, або виправні роботи на Строк до 2-х років, або штраф від 100 до 200 мінімальних зарплат. Крадіжка з проникненням у приміщення - від 3 до 8 років з конфіскацією або без неї. Крадіжка, скоєна рецидивістом або у великих розмірах, - від 5 до 15 років з конфіскацією майна. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах - від 8 до 15 років. Умисне тяжке тілесне ушкодження - від 2 до 8 років, а якщо воно вчинене особливо небезпечним рецидивістом або внаслідок його настала смерть потерпілого - від 5 до 12 років. Зґвалтування - від 5 до 10 років, а групове чи зґвалтування неповнолітньої - від 5 до 15 років. Зґвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої - від 8 до 15 років. Крадіжка індивідуального майна - до 3-х років або виправні роботи до 2-х років. Грабіж (відкрите викрадення) - до 5 років або виправні роботи від 1 до 2 років. Розбій - від 3 до 10 років. Хуліганство (умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і вияв¬ляють явну неповагу до суспільства) - до 1 року, або виправні роботи також до 1 року, або штраф від ЗО до 80 розмірів мінімальної зарплати. Злісне хуліганство (тобто такі самі дії, що відзначаються за своїм змістом винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю, або зв'язані з опором представнику влади чи представнику громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які присікають хуліганські дії, так само вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, - від 1 до 5 років. Особливо злісне хуліганство, вчинене із застосуванням чи спробою застосування вогнепальної зброї або ножів, кастетів чи іншої холодної зброї, а так само інших предметів, спеціально пристосованих для завдання тілесних ушкоджень, - від 3 до 7 років (ст. 206 Кримінального кодексу України). Слід мати на увазі, що суд і тільки суд може встановити вину підсудного й винести вирок або звільнити особу від відповідальності. На підозрюваного У вчиненні злочину поширюється принцип презумпції невинності. Стадії вчинення злочину Стадії вчинення злочину - це певні етапи готування та здійснення навмисного злочину, які відрізняються один від одного характером дій на кожному етапі. Відомі такі три стадії вчинення злочину: 1. Готування до злочину. 2. Замах на злочин. 3. Закінчений злочин. Готування до злочину - це підшукування чи пристосування засобів чи знарядь, чи інше умисне створення умов для вчинення злочину. Підшукання - це придбання, відшукування, виявлення різних засобів чи знарядь вчинення злочину. ^ Пристосування - це дії, що змінюють форму, якості засобів чи знарядь злочину, їх ремонт і т.д. Інше умисне створення умов - це пошук співучасників, розроблення плану, вивчення місця вчинення злочину та ін. Готування найчастіше відбувається у формі дії, але може виявитися й у бездіяльності. Наприклад, сторож крамниці не виходить на чергування, створюючи цим самим сприятливі умови своїм спільникам. Готування до злочину за загальним правилом підлягає кримінальній відповідальності. Замах на злочин - це навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, але не доведена до кінця через обставини, які не залежали від волі винного. Так, винний стріляє в потерпілого з метою вбивства, але не влучає в нього. Замах на злочин майже завжди підлягає кримінальній відповідальності. Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні всі ознаки складу злочину, зазначені в законі, й настав шкідливий результат. Цілі та види кримінального покарання Цілі покарання: Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, а й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність (ст. 22 Кримінального кодексу України). Види покарань: 1) позбавлення волі; 2) виправні роботи без позбавлення волі; З) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) штраф; 5) громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися по¬карання у вигляді направлення у дисциплінарний батальйон. Крім основних покарань, перерахованих вище, до засуджених .можуть за¬стосовуватися такі додаткові покарання: 1) конфіскація майна; 2) позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. 3. Домашнє завдання: Вивчити записи лекції, яка була прочитана, підготуватися до наступного уроку. |
| ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА «особистість-суспільство», «особистість-держава», «суспільство-держава». Новітні інформаційні та науково-технічні досягнення відкривають... |
Тема: Основи теорії держави Терміни: суспільство, суспільно-економічна формація, політика, влада, держава, суверенітет, функції держави, механізм держави, державний... |
| Лекція Держава та особа: гарантії прав і свобод людини та громадянина.... «суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою,... |
Колегія суддів Судової А 13, ОСОБА 14, ОСОБА 15, ОСОБА 16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро», третя особа – реєстратор Оржицького... |
| Щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне... З метою забезпечення виконання заходів, визначених Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ... |
НАКАЗ Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна... |
| ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Робота Департаменту у 2012 році спрямовувалась на реалізацію діючих нормативних актів. Особлива увага приділялась виконанню заходів... |
Інформація про виконання Програми соціально-економічного та культурного... Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, реалізацію... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАКАЗ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента від 12 березня 2012 р. №187,... |
Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі ОСОБА 1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»,... |