|
|
Скачати 258.73 Kb.
|
Принцип солідарності. Солідарність як етичний принцип, вимагає від працюючих фінансового забезпечення тих, хто вже втратив працездатність. Нове покоління працюючих відраховуватиме кошти на пенсійне забезпечення громадян, яких воно змінило на виробництві. Це є суто пенсійні кошти. Отже, існує своєрідний "договір поколінь": молоді - літнім, і так безперервно здійснюється перерозподіл коштів від працездатних непрацездатним. Але цей зв'язок поколінь є лише частиною загального принципу солідарності. До його змісту входить також перерозподіл коштів між галузями економіки і регіонами, між переробними і сировинними галузями регіонами-донорами та іншими галузями. На перспективу ставиться питання про залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення пенсійних виплат з цих рахунків залежно від розміру накопичень. Соціальне забезпечення за рахунок Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, коштів державного та місцевих бюджетів. Соціальне забезпечення в Україні здійснюється із коштів Пенсійного фонду, що діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.92. № 39. За рахунок Фонду соціального страхування надаються: допомога по вагітності і пологах; допомога при народженні дитини та інші. Через державний бюджет виплачується державна соціальна допомога, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям. За рахунок місцевих бюджетів надається допомога з догляду за дитиною, допомога на неповнолітніх дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе тощо. Принцип здійснення соціального захисту державними органами. В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Це проявляється, насамперед, у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України і частково дотацій з державного бюджет)', які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав. Держава встановлює підстави і види пенсійного забезпечення, визначає порядок і умови призначення пенсій, джерело фінансування, створює систему органів, через які вирішуються питання соціального захисту, і все це закріплює в законодавчих актах. Основні функції щодо соціального захисту виконують органи соціального захисту чи Пенсійного фонду України. В їх компетенції перебувають питання призначення пенсій, надання пільг і переваг ветеранам війни і праці, організації соціальної допомоги сім'ям з дітьми, одиноким і літнім громадянам. На них покладено обов'язки з матеріально-побутового обслуговування і працевлаштування інвалідів, розгляд звернень громадян із винесенням рішень, роз'яснення законодавства, що мають обов'язковий характер для підприємств і організацій, які застосовують норми пенсійного права, та інші питання соціального захисту пенсіонерів. Поряд з органами соціального захисту населення, питаннями пенсійного забезпечення займаються органи Міністерства оборони, Служба Безпеки, Міністерства внутрішніх справ і державної податкової служби України. Вони беруть участь у пенсійному за безпе-ченні категорій осіб, які проходили службу в цих органах. Єдиним органом законодавчої влади в державі є Верховна Рада України. Вона приймає закони про основи соціального захисту населення, форми і види пенсійного забезпечення, затверджує основні показники бюджету Пенсійного фонду, які включаються до Державного бюджету, визначає розмір (тариф) обов'язкових страхових внесків підприємств, організацій і громадян. Систему органів державної виконавчої влади представляють центральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До його відання належать питання, пов'язані з реалізацією та виконанням гарантій, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. Кабінет Міністрів видає підзаконні нормативні акти з питань здійснення соціального захисту. Єдиним із центральних органів державної виконавчої влади, що здійснює функції управління соціальним захистом у країні, є Міністерство праці та соціальної політики України, підвідомче Кабінету Міністрові, на яке покладено завдання втілення в життя єдиної державної політики у сфері соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких, непрацездатних громадян, які потребують підтримки з боку держави . Коло повноважень Міністерства праці та соціальної політики досить широке. Однак більшість із них виконується через систему обласних, районних (міських) управлінь праці та соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій чи міськвиконкомів за принципом подвійного підпорядкування. Управління районної (міської) ланки, будучи низовим органом у системі соціального захисту населення, безпосередньо пов'язані з громадянами, які потребують соціального захисту і пенсійного забезпечення; тісно співпрацює із відповідними державними органами в цій галузі. Саме в цій ланці управління іде найважливіша оперативна робота з питань соціального захисту населення. Тому йому властиві ті ж принципи, які характерні для управління взагалі, хоча і тут є свої специфічні особливості. Його діяльність повинна базуватись, передусім, на принципі законності, що є конституційним і випливає із ст. 8 Основного Закону України. Суть цього принципу полягає в тому, що всі органи соціального захисту населення і всі посадові особи повинні здійснювати свої функції відповідно до законів України, неухильно захищаючи конституційні права громадян. Принцип охорони права громадян на соціальний захист. Під охороною права громадян на соціальний захист розуміють кошти, спрямовані, по-перше, на матеріальне забезпечення громадян у передбачених законом випадках; по-друге, на відновлення порушених прав у сфері пенсійного забезпечення. У ст. 46 Конституції України не лише зафіксоване право на пенсію, а й зазначено гарантії його здійснення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних і інших джерел соціального захисту. Пенсії та інші види соціальних виплат і допомог, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого також системою юридичних гарантій, за допомогою яких забезпечується: - вільний вступ громадян у конкретний вид пенсійних правовідносин, їх зміна і припинення; - оскарження відмови у прийнятті заяви про призначення пенсії та порушення терміну її розгляду; - дотримання законності під час призначення і виплати пенсії та охорона права на пенсію. Зазвичай реалізація суб'єктивного права громадян на відповідний вид пенсії не зустрічає протидії з боку органів соціального захисту населення чи Пенсійного фонду, які здійснюють пенсійне забезпечення. Однак якщо цей орган відмовить громадянинові у призначенні пенсії, він може звернутися за допомогою не лише в органи державної виконавчої влади, а й до суду. Скарги на рішення органу, який призначає пенсії, можуть подаватися до районної держадміністрації чи міськвиконкому або до районного (міського) суду. Скарга в даному випадку є формою реагування на факти порушення суб'єктивного права громадян на пенсію, засобом усунення і попередження цих порушень. Отже, встановлений порядок реалізації права на пенсію сприяє не лише його фактичному здійсненню, а й забезпечує охорону та відновлення порушеного права. Джерела права соціального захисту При формулюванні поняття джерела права як правила беруть за основу такі дві основні позиції: 1) його розуміють як матеріальне джерело - звідки йде зміст норми або правотворча сила, наприклад, державна влада, парламент, Президент України, судові органи; 2) формальне джерело права - спосіб вираження змісту правил поведінки або те, що дає правилу загальнообов'язковий характер. Залежно від ступеня юридичної сили розрізняють два основних види джерел права: закони і підзаконні - нормативні акти. Джерела права соціального забезпечення - це нормативні акти, які регулюють правовідносини з пенсійного забезпечення та деяких інших видів обслуговування непрацездатних членів суспільства, сімей з дітьми. Головним і визначальним джерелом права служить Конституція України. Так, зокрема, ст. 46 Основного закону встановлює право громадян на соціальний захист. Право на пенсію - одні із конкретних проявів усього загального конституційного права. Тільки законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Закони наділені вищою юридичною силою. Вона полягає в тому, що решта правових актів має виходити із законів і не суперечити їм. Закони приймА-ються Верховною Радою - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Закони України як джерела права соціального захисту можна класифікувати за основними видами. Нормативні акти про пенсійне забезпечення: • Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 06.12.91; • Закон Укра'їни "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" від 09.04.92; • Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91; • Закон України "Про державну службу" від 16.02.93; Нормативні акти про допомоги: • Закон Укра'їни "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.92; • Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 22.03.2001; • Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000; • Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16.11.2000. Нормативні акти щодо матеріально-побутового та житлово-комунального обслуговування: • Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93; • Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93; • Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.94; • Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91. Визначення середньомісячного заробітку та порядок призначення, перерахунку, виплати пенсій працівникам державної податкової служби Відповідно до ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії обчислюються за встановленими нормами у відсотках до середньомісячного заробітку. Під середньомісячним заробітком розуміють середній розмір заробітної плати працівників, який відображає регулярні, систематичні виплати і є типовим, нормальним, характерним для даного працівника. Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією) за двадцять чотири останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які шістдесят календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Середньомісячний заробіток за двадцять чотири календарних місяці і за шістдесят календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми, заробітку за двадцять чотирл календарних місяці роботи підряд чи за шістдесят календарних місяців роботи підряд відповідно на двадцять чотири чи шістдесят. При цьому, за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місце з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх працевлаштуванням або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи. Якщо той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше двадцяти чотирьох календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців. Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні). Для призначення пенсії будь-якого виду потрібно надати довідки з місця роботи про середній заробіток особи, яка звернулася за пенсією, чи померлого годувальника. Свідчення про заробіток вносяться в довідку виключно на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану і виплачену заробітну плату. У склад заробітку, з якого нараховується пенсія, вносяться всі види винагород, на які нараховуються страхові внески, крім виплати одноразового характеру. Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії за віком або з інвалідності не менше як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється, за заявою пенсіонера, новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд після призначення пенсії. Якщо пенсіонер, продовжуючи працювати, набув стажу, достатнього для призначення повної пенсії, то за заявою пенсіонера проводиться відповідний перерахунок пенсії, незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі. При переході з одного виду пенсій на інший пенсіонер може вибрати нарахування пенсії або з заробітку за два роки, або з заробітку за п'ять років перед днем подання заяви про переведення, або з заробітку за будь-які два роки роботи підряд після призначення пенсії. Крім того, в разі переходу з однієї пенсії на іншу за новою підставою вона може нараховуватись із заробітку, з якого була призначена чи перерахована раніше виплачувана пенсія. В останньому випадку переведення здійснюється за документом про заробіток, який знаходиться у пенсійній справі. Якщо пенсіонер бажає повернутися на раніше отримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, а відновлення раніше призначеної пенсії. Після призначення пенсії всі документи надходять спеціалістові з виплати, який на їх підставі відкриває особові рахунки пенсіонерів. Є два способи виплати пенсій за місцем проживання пенсіонерів: - через відділення зв'язку; - через банківські системи. Пенсії належить виплачувати щомісяця наперед у повному розмірі, без урахування отриманого заробітку за місцем фактичного проживання пенсіонера незалежно від прописки. Якщо пенсіонер через хворобу чи з інших причин не має можливості отримати пенсію особисто, він може видати доручення іншій особі. Доручення має бути засвідчене в нотаріальному порядку, ЖЕК чи стаціонарною лікувальною установою, де пенсіонер перебуває на лікуванні. Доручення чинне протягом зазначеного в ньому строку, але не більше трьох років. Якщо пенсіонер не одержує пенсії протягом певного часу, то після шести місяців виплати тимчасово припиняються. Для поновлення виплати необхідно звернутися до органу, що виплачує пенсію. Незапитана пенсіонером своєчасно пенсія виплачується за минулий час, але не більше як за три роки. При цьому причини, з яких пенсіонер не звертався своєчасно за призначеною пенсією, для вирішення питання про виплату пенсії за минулий час значення не мають. Якщо пенсія не виплачувалася з вини органу, що призначає, чи виплачує пенсію, то невиплачені суми повертаються і виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Пенсіонерам, які проживають у будинках-інтернатах для осіб похилого віку виплачується 25 % призначеної пенсії, але не менше 20 % мінімальної пенсії за віком. Пенсії, які призначаються особам рядового та начальницького складу органів податкової міліції, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим особам на день звільнення зі служби. Пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: - окладу за останньою штатною посадою, яку займали перед звільненням; - окладу за спеціальне звання; - відсоткової надбавки за вислугу років; - додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за вчене звання, науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Перерахунок раніше призначених пенсій особам начальницького і рядового складу податкової міліції та членам їх сімей у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення, що сталося після звільнення зі служби, проводиться щорічно, виходячи з установленого за станом на перше січня поточного року розміру грошового за без-. печення, з якого обчислюються пенсії. Особам начальницького і рядового складу податкової міліції, які одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади або підвищені посадові оклади, пенсії обчислюються із звичайних, а не з персональних (збережених) або підвищених окладів. Пенсії, що призначаються членам сімей померлих осіб начальницького та рядового складу податкової міліції, обчислюються в порядку, передбаченому законодавством, з відповідних видів грошового забезпечення, з яких підлягала обчисленню пенсія утриман- ця. При звільненні особам начальницького і рядового складу податкової міліції виплачується грошова допомога у розмірі п'ятимісячного грошового забезпечення, особам старшого і вищого начальницького складу податкової міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою, скороченням штату чи за обмеженим станом здоров'я без права на пенсію, поряд з виплатою одноразової грошової допомоги виплачується протягом одного року з дня звільнення оклад за спеціальне звання. Розв'язання спорів з пенсійних питань Відповідно до ст. 104 Закону України "Про пенсійне забезпечення" скаргу на рішення органу, який призначає пенсії, може бути подано до районної (міської) ради народних депутатів або до районного (міського) суду. Рішення органу, що призначає пенсію, може бути оскаржено в адміністративному порядку. Зазвичай скарги подають у вищий орган, якому безпосередньо підпорядкована установа, дії якої оскаржуються. Порядок і строки розгляду скарг з пенсійних питань визначає Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.96. Згідно зі ст. 16 цього Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутись до суду, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарга може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, які подаються з порушенням цього терміну, не розглядаються. Громадянин, який звернувся із скаргою, має право: 1) особисто викласти аргументи особі, що перевірила скаргу; 2) ознайомитись з матеріалами перевірки; 3) передавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті; 4) бути присутнім при розгляді скарги; 5) користуватися послугами адвоката; 6) одержувати письмову відповідь про результати розгляду скарги; |
| Про оперативно-розшукову діяльність |
ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ З метою забезпечення належної організації прокурорського нагляду за виконанням вимог Конституції України, Закону України «Про оперативно-розшукову... |
| ЛЕКЦІЯ З спецкурсу «Спеціальна тактика» на тему «Інформаційне забезпечення... Особливості інформаційного забезпечення оперативно-розшукової тактики податкової міліції |
Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів і підрозділів... Країни „Про міліцію”, „Про державну службу”, Указу Президента України від 21 липня 1994 року №396 „Про невідкладні заходи щодо посилення... |
| Надзвичайна ситуація порушення нормальних умов життя і діяльності... Аварія небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та... |
Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо... Ного захисту) та підпункті "а" пункту 2 (вільний найм) частини першої статті 4 закону України «Про засади запобігання і протидії... |
| Закон України «Про телекомунікації» Абонент споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключений... |
Довідка на оперативну нараду начальницького складу СДПЧ-1 Аналіз... УМНС України в Миколаївській області №290 від 14. 07. 2011 р. «Про організацію внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в оперативно-рятувальних... |
| ЛЕКЦІЯ З КУРСУ РОЗГЛЯД ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон про банкрутство) |
РІШЕННЯ Від імені та в інтересах територіальної громади, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України... |