|
|
Скачати 6.18 Mb.
|
3.2. Розподіл прибутку Товариства здійснюється у пропорції до часток (вкладів) учасників у статутний фонд. Прибуток, за рішенням зборів учасників, може вкладатися у фонди Товариства. Зміна частки учасника у статутному фонді допускається тільки згідно з рішенням зборів учасників. 3.3. За боргами Товариства його учасники несуть відповідальність у межах своїх часток у його майні. Товариство не несе відповідальності за особисті зобов'язання учасника. У разі недостачі майна учасника, який відповідає за особисті зобов'язання, кредитори мають право вимагати виділу його частки в грошовому виразі. Наслідки такого виділу і його правила визначаються Установчим договором. Учасник, що завдав своїми діями збитки Товариству, відшкодовує ці збитки за рахунок своєї частки в майні Товариства з відповідним її зменшенням, аж до виключення учасника зі спрямуванням його частки в майні Товариства на відшкодування збитків. У разі недостатності цього майна учасника невідшкодована частина стягується згідно з цивільним судочинством. 3.4. Виключення учасника з Товариства може мати місце і за порушення положень цього Статуту, Установчого договору, а також за невиконання обов'язків, покладених на нього зборами учасників, включаючи майнові (фінансові) зобов'язання, а також на підставах, передбачених Установчим договором. 3.5. Матеріальна відповідальність посадових осіб та інших працівників Товариства здійснюється за правилами та в порядку, встановленому законодавством про працю. 4. Органи управління, порядок їх формування і компетенція 4.1. Вищим органом управління Товариством є збори його учасників — громадян, зазначених у ст. 2.1 Статуту. У разі введення до складу учасників нових осіб, у тому числі юридичних, вони входять до складу вищого органу управління. Юридичну особу на зборах учасників представляє її уповноважений. Збори обирають голову на річний термін. Голова зборів учасників товариства готує питання, що підлягають розгляду на зборах, фіксує рішення зборів у книзі протоколів. Він не має права втручатися у господарсько-розпорядчі функції адміністрації Товариства. У разі прийняття зборами учасників рішень кожний з учасників Товариства має кількість голосів, пропорційну його частині у статутному фонді. 4.2. До компетенції зборів учасників Товариства належать такі питання: а) визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; б) зміна Статуту; в) обрання і відкликання керівника адміністрації (виконавчого органу Товариства) та голови ревізійної комісії; г) затвердження річних звітів Товариства, включаючи його філії, та висновки ревізійної комісії, встановлення порядку розподілу прибутку та покриття збитків; д) утворення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження Положень про них, а на час між зборами учасників цю функцію виконує директор Товариства; е) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства, що призначаються зборами, з виконанням цієї функції директором щодо інших посадових осіб Товариства; є) затвердження правил розпорядку та інших внутрішніх документів Товариства, що готуються директором, крім віднесених зборами учасників до компетенції директора; ж) визначення умов праці посадових осіб Товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв, тільки в частині осіб, що призначаються зборами учасників; з) зміна статутного фонду; і) встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових внесків, а також прийняття рішень про придбання Товариством частки учасників; к) виключення учасника з Товариства. Одностайність у вищому органі необхідна у разі прийняття рішень з питань, перелічених у пунктах "а", "б" і "к" цієї статті. Прийняття рішень у зазначених вище пунктах є винятковою компетенцією зборів учасників Товариства. З усіх інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів. 4.3. Збори учасників вважаються правомочними, якщо на зборах присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше ніж 60 % голосів, а з питань, що вимагають одностайності, — усі учасники. Будь-хто з учасників має право вимагати розгляду внесеного ним питання за умови, що воно було ним внесено на збори не пізніше ніж за 25 днів до їх початку. Книга протоколів повинна бути у будь-який час представлена учасникам. На їх вимогу голова зборів видає посвідчені ним витяги з книги протоколів. 4.4. Збори учасників проводяться не рідше одного разу на квартал. Позачергові збори учасників скликаються головою, якщо цього вимагають інтереси Товариства в цілому, а також на вимогу керівника адміністрації чи голови ревізійної комісії. Право на позачергове скликання зборів мають учасники, що мають у сукупності не менш як 20 % голосів. Збори учасників мають право приймати рішення з питань, не внесених до порядку денного зборів. 4.5. Виконавчий орган (адміністрацію) Товариства очолює директор, що обирається (чи призначається) з учасників Товариства або осіб, не є його учасниками. З директором допускається укладення трудового контракту. Директор не може бути головою зборів учасників Товариства. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім віднесених до виняткової компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини прав, що належать їм, — до компетенції директора. Директор підзвітний зборам учасників й організує виконання їх рішень. Директор має право: без доручення представляти Товариство у взаємовідносинах з фізичними та юридичними особами, органами державної влади та управління, судовими закладами; відкривати рахунки Товариства в банках та проводити операції з ними; укладати правочини від імені Товариства; видавати накази і розпорядження, обов'язкові для усіх співробітників Товариства; здійснювати прийняття та звільнення працівників, застосовувати до них стягнення та заохочення; розробляти плани, положення, інструкції та інші акти внутрішнього регулювання діяльності Товариства. Директор не має права без згоди зборів учасників здійснювати правочини від імені Товариства на свою користь (а також в інтересах своїх корпоративних прав поза цим Товариством). Відкликання директора з посади здійснюється зборами учасників на підставах, передбачених КЗпП України, цим Статутом і умовами трудового контракту. 4.6. Контроль за діяльністю адміністрації здійснюється ревізійною комісією в кількості трьох осіб на чолі з головою комісії, що призначаються зборами учасників. Директор і головний (старший) бухгалтер не можуть бути членами ревізійної комісії. Перевірка діяльності адміністрації здійснюється ревізійною комісією за дорученням зборів учасників, з власної ініціативи або на вимогу окремих учасників. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб Товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів і особистих пояснень. Ревізійна комісія направляє результати проведених нею перевірок зборам учасників Товариства. Ревізійна комісія складає підсумок за річними звітами та балансами. Вона зобов'язана вимагати позачергового скликання зборів учасників, якщо постала загроза інтересам Товариства чи мають місце зловживання посадових осіб Товариства. 5, Зовнішньоекономічна діяльність 5.1 Зовнішньоекономічну діяльність Товариство здійснює відповідно до статутних напрямів діяльності як самостійно, так і при посередництві спеціалізованих підприємств, організації цієї сфери діяльності. 5.2. Товариство має право на власний рахунок і на одержання кредитів від своїх зарубіжних партнерів, з додержанням законодавства України про валютне регулювання і контроль. 5.3. Для реалізації цієї діяльності Товариство має право відкривати за межами України свої дочірні підприємства, представництва та інші підрозділи. 6. Трудовий колектив, повноваження його органів, соціальна діяльність Товариства 6.1. Трудовий колектив Товариства складається з усіх громадян, що перебувають у трудових відносинах з Товариством. Членами трудового колективу можуть бути учасники Товариства. 6.2. Інтереси трудового колективу представляє його виборний орган — профспілковий комітет, порядок обрання та компетенція якого визначені законодавством про професійні спілки. 6.3. Головною формою регулювання відносин між адміністрацією та трудовим колективом є колективний договір, що укладається щороку, зміст якого повинен відповідати Закону України "Про колективні трудові договори". 6.4. Товариство забезпечує безпечні умови праці та несе відповідальність за шкоду, завдану працівникові з вини Товариства. 6.5. Товариство здійснює професійну підготовку та перепідготовку працівників, надає пільги тим, що навчаються. 6.6. За узгодженням між адміністрацією і органом, який представляє трудовий колектив, у Товаристві можуть встановлюватися додаткові пільги працівникам за рахунок коштів Товариства. 7. Умови ліквідації, реорганізації Товариства 7.1. Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом реорганізації чи ліквідації. 7.2. Товариство ліквідується: — згідно з рішенням зборів учасників; — згідно з рішенням суду; — у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 7.3. Реорганізація Товариства здійснюється за рішенням зборів учасників, з додержанням вимог законодавства про правонаступ-ництво. Розподіл майна Товариства, що ліквідується, здійснюється між його власниками відповідно до Установчого договору. За наявності спору розподіл припиняється до судового рішення за суттю спору. 7.4. У разі ліквідації Товариства орган, який виніс рішення про ліквідацію, створює ліквідаційну комісію, яка діє відповідно до ст. 20 Закону України "Про господарські товариства". 7.5. Товариство вважається ліквідованим з дня внесення запису про ліквідацію до державного реєстру. Голова зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Регул"____________ (Шевченко Т.П.) Які правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством? Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади мають певне майно. Як власник ці суб'єкти на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються майном, що їм належить. Майно і становить основу їхньої участі у цивільно-правових відносинах. Наприклад, державну власність становлять: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворених нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; система транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; Національний банк України та інше майно. Держава може бути також суб'єктом спільної власності за участю всіх суб'єктів цивільного права. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вона може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні, лікувальні, культурно-освітні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом, а також створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Як учасник цивільних правовідносин держава діє через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів. Вона може брати участь у зобов'язальних відносинах. Наприклад, держава випускає облігації державної позики, а утримувачі їх вступають у цивільно-правові відносини з державою. Зобов'язальні відносини виникають щодо державного кредиту, випуску казначейських зобов'язань тощо. Цивільно-правові відносини виникають при відшкодуванні майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, а також у випадках стягнення у дохід держави з осіб, засуджених за вчинення злочинів, коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих громадян при заподіянні шкоди їхньому здоров'ю в результаті злочинних дій. Такі правовідносини виникають також при відшкодуванні організаціями та громадянами збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону природи. Законодавство передбачає низку підстав, з яких до держави переходять певні правомочності в галузі права інтелектуальної власності та ін. За своїми зобов'язаннями держава відповідає своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення. Автономна Республіка Крим і територіальні громади також діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вони, як і держава, можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права, брати участь у їх діяльності на загальних підставах. Майно цих суб'єктів становлять кошти їхніх бюджетів та інше майно, яке не закріплене за створеними ними юридичними особами. Автономна Республіка Крим діє через утворені неї органи, а територіальні громади, — через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають їх статути. Автономна Республіка Крим і територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом. Юридичні особи, створені державою. Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави. Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави. Як класифікують речі у цивільному праві? Вже зазначалося, що одним із елементів цивільних правовідносин є об'єкт права. Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою у зазначені правові відносини. Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей, надання послуг, виконання права авторства на твори науки, літератури, мистецтва, захисту честі, гідності й ділової репутації та ін. Із цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин, або цивільних прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини. Такими благами можуть бути: особисті немайнові права фізичної особи, речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Речі є одним з основних видів об'єктів цивільного права, оскільки за їх допомогою задовольняються істотні потреби особи. Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі. На цій основі виник термін "правовий режим речей". Він є умовним (ніякого правового режиму речей, насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами. Цивільний кодекс України класифікує речі так. • Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом. • Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню неможливе. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти як такі, що підлягають державній реєстрації. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі. Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земля, будівлі, підприємства та ін.), обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною і здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді. • Подільні та неподільні речі. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення (хліб, цемент, рідини тощо). Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення (телевізор, автомобіль і т. ін.). • Індивідуально визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками. Індивідуально визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально визначена річ є незамінною (наприклад, із партії телевізорів виділений один, або єдина у своєму роді картина художника Рєпіна "Запорожці"). Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам такого самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними (цукор, борошно, цегла та ін.). Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає в тому, що у разі загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати подібну річ кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію, тоді як у разі загибелі родових речей боржник, як правило, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі. • Споживчі та неспоживчі. Споживчими визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існування у первісному вигляді (продукти харчування, сировина). Неспоживчими визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (автомобіль, будинок, одяг тощо). • Головна річ і приналежність. Часто речі перебувають у такому господарсько-цільовому зв'язку, за якого одна з них є головною, а інша — приналежною (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо). Визначення головної речі й належності набуває актуальності у зв'язку із закріпленням у Цивільному кодексі України поділу речей на нерухомі і рухомі. Так, при купівлі-продажу земельної ділянки як головної речі потрібно визначити приналежні їй речі — будівлі, дороги, все те, що на ній розташовано. Отже, головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначається законодавчими актами або договором. • Складовою речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі. При переході права на річ складові не підлягають відокремленню. Якщо різноманітні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визнається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові, якщо договором не визначено інше. • Продукція, плоди та доходи. Використання деяких речей породжує появу нових, які поділяються на продукцію, плоди та доходи. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю (приплід тварин, плоди фруктових дерев, чи, наприклад, від речі, переданої в оренду, орендодавець одержав дохід у вигляді орендної плати). Продукція, плоди та доходи належать власнику речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою. • Гроші (валюта). До речей цивільне право відносить також гроші. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші є мірилом вартості всіх товарів, інстру ментом, що забезпечує їх обіг, засобом забезпечення їх цінності. Гривня — це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України. Іноземна валюта може використовуватись у випадках і в порядку, передбачених законом. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними також встановлюються законом. • Майно. Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Наприклад, підприємством як майновим комплексом визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди тощо та інших право-чинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речових прав. |
|
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
Хто є автором ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову? А поліцейське законодавство поліцейське право право управління адміністративне право |
|
Закон України «Про зайнятість населення» Крім того, це право закріплює ст. 7, в якій проголошується право на задовільне існування. Ст. 10 цього ж пакту закріплює право сім'ї... |
ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН За визначенням К. К. Сандровського «Право зовнішніх зносин – це система норм і принципів міжнародного права, спрямованих на регулювання... |
|
1. Поняття права та його ознаки Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне... |
Гражданский кодекс Украины (Книга четвертая. Право интеллектуальной собственности) Право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу... Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми... |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право |
|
Питання з для самостійної підготовки студентів до іспиту з дисципліни... |
Реферат На тему: Земельне право Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) |