|
|
Скачати 2.33 Mb.
|
|
Зміни в політичній системі СРСР в роки «перебудови». У період «хрущовської відлиги» було проведено реформування державного апарату з метою подолання його централізму, громіздкість, демократизації державної структури. Вживаються заходи щодо активізації діяльності Рад. Так, 22 січня 1957 року було прийнято постанову ЦК КПРС «Про поліпшення діяльності Рад депутатів трудящих та посилення їх зв'язків з масами». Починають регулярно скликатися сесії Рад, відновлюється їх виборність, на їх розгляд стало виноситися чимало питань, але вони, як і колись, у своїх рішеннях послідовно виконують директивні установки партійних органів. Кілька розширюються права союзних республік. У 1954-1955 роках в їх ведення було передано понад 11 тис. підприємств союзного підпорядкування. Реорганізовані лише правоохоронні органи. 13 березня 1954 шляхом утворення КДБ при Раді Міністрів СРСР була перебудована робота органів держбезпеки. Вони були виведені із системи МВС. Над ними було встановлено партійний контроль. Було відновлено паралізований у роки сталінізму прокурорський нагляд. Ліквідується позасудовий порядок розгляду справ, скасовуються Особлива нарада при МВС СРСР, «трійки» і «двійки». Але деякі волюнтаристські реорганізації, проведені в ці роки, не мали здорового глузду. До них належить, зокрема, поділ в 1962 році обласних і крайових Рад депутатів трудящих на промислові та сільські. Експеримент виявився невдалим, оскільки порушилося єдність влади, в одному регіоні виявилося два господарі, що призвело до дезорганізації управління. У 1957 році була проведена реорганізація управління промисловістю і будівництвом. Загальносоюзні і союзно-республіканські міністерства, що відали будівництвом і промисловістю, були скасовані. Вся країна була розділена на 105 економічних регіонів. У кожному з них створювалися раднаргоспи, які стали керувати усіма промисловими підприємствами і будівництвами. Тим самим Хрущов прагнув децентралізувати господарсько-управлінський апарат. Але фактично йому це не вдалося, оскільки совнархозовская система управління не дала відчутних результатів і від неї через 8 років відмовилися.
25 квітня 1962 ВР СРСР приймає постанову про вироблення проекту нової Конституції і формує комісію. Але лише до травня 1977 проект був створений і 4 червня 1977 р. опублікували в пресі. У ході обговорення було висловлено близько 400 тис. пропозицій з поправками і доповненнями. У новій Конституції СРСР було зафіксовано, що диктатура пролетаріату виконала своє завдання і радянська держава стала загальнонародною. Конституція закріпила систему органів влади і управління, що склалася на той час. Вищим органом влади був Верховна Рада СРСР, що складався з двох палат: Ради Союзу і Ради Національностей. Повноваження його були збільшені з 4 до 5 років. У порівнянні з Конституцією 1936 у Конституції 1977 р. з'явилися нові види прав громадян: право на охорону здоров'я і право на житло. 24 червня 1981 ВР СРСР прийняв Основи житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік. Нова Конституція СРСР записала, що правосуддя в СРСР здійснюється тільки судом. Конституція закріпила СРСР як союзна, федеративну державу. За кожною союзною республікою зберігалося право вільного виходу з СРСР. Таким чином, і в кінці 70-х років держава продовжувала лінію на "будівництво націй" і їх огосударствленіе.Вместе з тим, з 1966 р. (і до 1989 р.) в офіційному мовою було поняття "радянський народ". Суть його була в тому, що на стадії "розвиненого соціалізму" виникла ця нова історична спільність, що має ряд характерних ознак. Критики цієї концепції вбачають у ній задум радянської держави шляхом асиміляції ліквідувати етнічне різноманіття суспільства, замінивши народи якимось безнаціональним homo sovieticus. Ні в яких документах радянської держави таких програмних положень немає. Якщо ж судити по реальній практиці держави, то, згідно з прийнятими в етнографії критеріям, національна політика в СРСР на асиміляцію спрямована не була. Так, чотири перепису населення (з 1959 по 1989 р.) показали невелике, але постійно зниження частки росіян у населенні СРСР (з 54,6 до 50,8%). Чисельність ж малих народів, які першими зникають при асиміляції, регулярно зростала (навіть настільки нечисленних народів, які за західними мірками теоретично не можуть уціліти і не розчинитися - тофалари, орочі, юкагиров та ін.) З інших позицій критикували поняття "радянський народ" ті, хто заперечував виникнення спільності радянських людей і вважав народи і етноси СРСР конгломератом, не пов'язаних в одне ціле. Це - схоластичні твердження, що переслідують суто ідеологічні цілі. Радянський народ склався як продукт тривалого розвитку єдиної держави (до СРСР - Російської імперії). Громадяни цієї держави різних національностей сприймали СРСР як батьківщину, і виявляли лояльність до символів цієї держави. Згідно з усіма сучасними уявленнями про державу і нації, радянський народ був нормальної поліетнічною нацією, не менш реальною, ніж американська, бразильська або індійська націі.Тем більш важливо, що, визнавши доконаним становлення радянської нації (народу), остання Конституція СРСР підтвердила федералізм національно- державних утворень, відмовившись від переходу до територіального федералізму. У Коментарях до конституції прямо вказувалося, що "до складу СРСР входять не географічні або адміністративні одиниці, а національні держави" Мабуть, можливість перейти до територіального федералізму, який зміцнив би СРСР як єдина держава, реально існувала лише в 1945-53 рр.., Але необхідність цього кроку на тлі переможних настроїв не усвідомлювалася. За часів Хрущова і Брежнєва республіканські еліти настільки зміцніли, що центр вже був нездатний зазіхнути на їх владу і інтереси. Негласно, під гасла інтернаціоналізму, проводилася «коренізація» нового типу - витіснення російських кадрів і забезпечення переваг не всіх неросійських народів, а лише статусних націй ". Це повною мірою виявилося під час перебудови.
Розпад СРСР, оформлений Біловезькою угодою керівників Росії, Україні і Білорусії Б. М. Єльциним, Л. М. Кравчуком і С. С. Шушкеві-ніж 8 грудня 1991 р., є одним з найбільш значних подій світової історії XX ст. Це, мабуть, єдина оцінка, яка приймається більшістю істориків і політиків. Всі інші питання, пов'язані з аналізом причин і значення розпаду СРСР, залишаються предметом гострих дискусій. Причини розпаду СРСР. У березні 1990 р. на всесоюзному референдумі більшість громадян висловилися за збереження Союзу РСР і необхідність його реформування. До літа 1991 р. був підготовлений новий Союзний договір, який давав шанс на оновлення федеративної держави. Але зберегти єдність не вдалося. СРСР розпався. Чому? Наведемо найбільш поширені пояснення, які пропонують дослідники: - СРСР створювався в 1922г. як федеративна держава. Однак з часом він усе більше перетворювався в державу, по суті, унітарна, кероване з єдиного центру і нівелює відмінності між республіками, суб'єктами федеративних відносин. Проблеми міжреспубліканських і міжнаціональних відносин ігнорувалися протягом багатьох років, труднощі заганялися вглиб, не вирішувалися. У роки перебудови, коли міжнаціональні конфлікти набули вибуховий, вкрай небезпечний характер, прийняття рішень відкладалося аж до 1990-1991 рр.. Накопичення протиріч зробило розпад неминучим; - СРСР створювався на основі визнання права націй на самовизначення, федерація будувалася не за територіальним, а національно-територіальним принципом. У Конституціях 1924, 1936 і 1977 рр.. містилися норми про суверенітет республік, що входили до складу СРСР. В умовах наростаючого кризи ці норми стали каталізатором відцентрових процесів; - Сформований в СРСР єдиний народногосподарський комплекс забезпечував економічну інтеграцію республік. Однак у міру наростання економічних труднощів господарські зв'язки почали розриватися, республіки виявляли тенденції до самоізоляції, а центр виявився не готовий до подібного розвитку подій; - Радянська політична система базувалася на жорсткій централізації влади, реальним носієм якої було не стільки державу, скільки Комуністична партія. Криза КПРС, втрата нею керівної ролі, її розпад з неминучістю вели до розпаду країни; - Єдність і цілісність Союзу в значній мірі забезпечувалася його ідеологічним єдністю. Криза комуністичної системи цінностей створив духовний вакуум, який був заповнений націоналістичними ідеями; - Політичний, економічний, ідеологічний криза, який переживав СРСР в останні роки свого існування, привів до ослаблення центру та посилення республік, їх політичних еліт. Національні еліти були з економічних, політичних, особистих мотивів зацікавлені не стільки в збереженні СРСР, скільки в його розпад. «Парад суверенітетів» 1990 р. ясно показав настрої і наміри національних партійно-державних еліт. Значення розпаду СРСР. Значення таких масштабних подій визначається часом. З моменту розпаду СРСР пройшло всього 10 років, історики і політики, громадяни держав, що виникли на місці СРСР, знаходяться під владою емоцій і ще не готові до виважених, обгрунтованих висновків. Відзначимо тому очевидне: розпад СРСР призвів до виникнення незалежних суверенних держав; корінним чином змінилася геополітична ситуація в Європі і в усьому світі; розрив господарських зв'язків став однією з головних причин глибокої економічної кризи в Росії та інших країнах - спадкоємців СРСР; виникли серйозні проблеми, пов'язані з долею російських, які залишилися поза межами ^ Росії, національних меншин в цілому. Становлення нової російської державності. Процес становлення нової російської державності почався прийняттям Верховною Радою РРФСР Декларації про суверенітет Росії (1990) і виборами першого російського президента (12 червня 1991). З розпадом СРСР (грудень 1991) статус Російської Федерації як незалежної суверенної держави став юридичної та фактичної реальністю. Період становлення російської державності завершився 12 грудня 1993 р., коли на всенародному референдумі була прийнята Конституція Російської Федерації і остаточно демонтована радянська політична система. Народження сучасного Російської держави було драматичним, вкрай болючим і складним процесом. |
|
Вищі органи влади Київської Русі Київської Русі та окремих її князівств значно між собою відрізнялися, удільні князі формували власні органи влади, які здійснювали... |
Законодавчої влади Заняття №1. Вищі органи представництва та виконавчої влади в Україні. (2 години) |
|
Тема 1 Образотворче мистецтво Урок Художня культура Київської Русі : архітектура, монументальний живопис, ікони Київської Русі за межами України |
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
|
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
Урок 16. Тема: Феодальна роздробленість Київської Русі Обладнання: підручник ( Свідерський Ю. Ю., Ладиченко Т. В., Романишин Н. Ю. Історія України 7 клас. Грамота, 2007.), карта “Феодальна... |
|
Вельми показовою ілюстрацією розбіжностей у релігійних уявленнях... Культура Київської Русі в контексті західноєвропейського середньовіччя, спільне і відмінне |
Урок з предмету «Мій Київ», 5 клас Тема : Софія Київська Дидактична: ознайомити учнів з архітектурною пам’яткою київської Русі Софією Київською, з’ясувати причини і дату побудови, дослідити... |
|
План заходів з підготовки та відзначення 1025-річчя хрещення Київської... Надавати постійно необхідну організаційно-методичну та практичну допомогу християнським релігійним організаціям міста Бердянська... |
ДО ЗАЛІКУ З РЕЛІГІЄЗНАВСТВА Православне християнство в історії України. Християнство Київської Русі. Феномен двовір’я в Київській Русі |