|
|
Скачати 449.32 Kb.
|
|
Зовнішня форма права: поняття, ознаки, види. Зовнішня форма права — спосіб об'єктивізації норми права шляхом надання їй загальнообовязковості, зовнішнього прояву, матеріальної фіксації. Види зовнішніх форм (джерел) права: правовий звичай — санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального характеру; правовий прецедент — об'єктивоване (виражене зовні) рішення органу держави в конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні наступних аналогічних справ; нормативно-правовий договір — об'єктивоване формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою; нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру; правова доктрина; релігійні джерела Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти. Ознаки зовнішньої форми права: 1. фіксує волевиявлення компетентного (правотворчого) субєкта; 2. містить нормативно-правовий припис, за допомогою якого формалізуєтьяся зміст норми права; 3. має загальнообовязковий характер; 4. є зовнішньою формою вираження норми права та нормативно-правового припису; 5. має визначені межі дії; 6. має юридичну силу; 7. має визначену юридичну(зовнішню) форму; 8. спрявона на досягнення відповідних юридичних настідків. 14.Поняття та структура системи джерел права. Система джерел права — це комплекс взаємоповязаних та взаємоузгоджених нормативно-правових приписів, які обєктивовані у відповідних зовнішніх формах і утворюють нормативно-правову організацію, необхідну для забезпечення правового регулювання у будь-якому суспільстві. Структура системи джерел права: 1. нормативно-правова галузь — це підсистема нормативно-правових приписів, що регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Наприклад конституційно-правова галузь права, цивільно- правова, кримінально-правова тощо. Нормативно-правова галузь може поділятися на інститути (один або декілька). 2. нормативно-правовий інститут — це підсистема нормативно-правових приписів, що регулює певний вид (групу) однорідних суспільних відносин. Нормативно правовий інститут містить у собі нормативно-правові приписи. 3. нормативно-правовий припис — це логічно і граматично завершене та обєктивоване судження, що має загальнообовязковий характер. 15. особливості джерел романо-германського права. У романо-германській правовій сім'ї не має єдиного уявлення про джерела права і про їхнє співвідношення між собою. Кожна з численних правових систем, які становлять цю сім'ю, має свої специфічні риси, обумовлені історичними і національними традиціями, особливостями правової культури й іншими факторами. Для всіх правових систем романо-германської сім'ї загальними є такі джерела права: 1) нормативно-правові акти; 2) правові звичаї; 3) міжнародні договори; 4) загальні принципи права; 5) правова доктрина; 6) судова практика (судові прецеденти). Вони можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме: 1. Залежно від формальної обов'язковості джерела права можна класифікувати на формально-обов'язкові (писані) та неформальні (неписані). До формально-обов'язкових джерел права належать, насамперед, нормативно-правові акти, міжнародні договори та правові звичаї. Вони відіграють визначальну роль у всій системі романо-германського права. Неформальні джерела (зокрема, правові доктрини, судова практика) в суто юридичному значенні не є обов'язковими, проте суттєво впливають на процес розвитку й удосконалення права. 2. Залежно від юридичної сили, соціального значення і ступеня поширеності вирізняють первинні та вторинні джерела права. Первинними джерелами в усіх країнах романо-германського права є нормативні акти і звичаї з безсумнівною перевагою перших. Іноді первинними джерелами вважаються також загальні принципи права. Первинні джерела завжди мають обов'язкову юридичну силу, відіграють значну роль у соціальному житті, закріплюють найважливіші норми романо-германського права. Вторинні джерела можуть мати певну юридичну вагу лише тоді, коли відсутні первинні джерела або ж коли вони є неповними чи неясними. їх використання не є юридично обов'язковим. До вторинних джерел романо-германського права належать судові прецеденти, наукові роботи відомих учених-юристів (доктрина) й інші неформальні джерела права. 3. Залежно від способу формування всі джерела романо-германського права поділяються на дві групи: - джерела, що їх формують законодавчі і виконавчі органи держави (нормативно-правові акти);
Загальні ознаки: наявність судового прецеденту – основного джерела права (поділяється на прецедент загального права – об’єктивує нові норми сформульовані суддями; інтерпретаційний прецедент – що тлумачить діюче право); обов’язковість нормативно-правових актів, які можуть корегуватися судами; відсутність поділу на публічне та приватне право; натомість існує доктринальний, методологічний поділ системи права на загальне право і право справедливості; казуїстичний характер (case Law), гнучкість системи; особлива роль процесуального права (переважають норми процесуального права, хоча існує і велика кількість норм матеріального права); переважаюча роль консолідованих актів (наявність незначної частини кодифікованих актів); відсутність чіткої галузевої класифікації (переважає поділ системи права за інститутами, а не галузями); наявність підтипів англійського та американського права. Особливості англійського права: наявність формалізованого прецеденту: а) рішення Палати Лордів є обов’язковими для всіх суддів; б) рішення Апеляційного суду є обов’язковим для нижчих судів і для самого Апеляційного Суду; в) рішення Високого Суду є обов’язковим для нижчих судів. Рішення інших судів прецеденту не створюють; система англійського права поділяється на загальне право (основні норми та принципи, які створені судовими органами, уповноваженими на правотворення) та право справедливості (норми, які доповнюють та корегують загальне право); поряд з загальним правом та правом справедливості існує і статутне (писане) право парламентського походження. Особливості американського права: наявність Конституції (високий авторитет якої визначається, перш за все, тлумаченням її положень Верховним Судом США); дворівневий характер правової системи: паралельне існування та взаємодія правової системи федерації та штатів (це пов’язано з федеральним устроєм, зокрема); високий рівень структурованості та систематизованості правової системи; існування у кожному штаті відмінної системи законодавства та прецедентного права (відмінні способи врегулювання відносин); наявність значної кількості консолідованих та кодифікованих актів; поєднання переважаючої ролі судової практики зі стрімким розвитком галузевого законодавства; менш формалізований прецедент (ВС США та ВС штатів не зв’язані своїми прецедентами, можуть вносити зміни, створювати нові прецеденти); здійснення функцій конституційного контролю загальними судами (ВС США, ВС штатів). 17. Особливості джерел міжнародного права. Більшість теоретиків і практиків міжнародного права (незалежно від школи або напряму) під формальними джерелами міжнародного права мають на увазі фактичний наявний на даний час матеріал, з якого фахівець-міжнародник визначає юридично обов'язкові правила, які можна застосувати до конкретної ситуації. Такий матеріал поділяють на п'ять основних категорій, або форм, які закріплені у ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН „Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права, застосовує: а) міжнародні конвенції — як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, напевно визнані державами, що є сторонами спору; б) міжнародні звичаї як доказ загальної практики, визнаної як правова норма; в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; г) з застереженням, зазначеним у статті 59, судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм». Застереження ст. 59 Статуту формулює таке правило: „Рішення Суду обов'язкове лише для сторін, які беруть участь у справі, і лише в даній справі”. Крім того, у міжнародно-правовій практиці нерідко виникає питання про „м'яке” право, яке становлять резолюції міжнародних організацій і конференцій, політичні домовленості, рішення міжнародних судових установ і деякі інші акти. Щодо ієрархії джерел міжнародного права, то на відміну від внутрішньодержавного права джерела міжнародного права не мають чіткого підпорядкування. Можна говорити лише про імперативні норми jus cogens, які визнаються міжнародним співтовариством загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме, і якщо в момент укладення міжнародного договору, він суперечить імперативній нормі, то він оголошується нікчемним. Прикладами таких норм є принципи сучасного міжнародного права: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань, вирішення міжнародних спорів мирними засобами тощо. Водночас і міжнародному праву не чужа властивість пріоритетів джерел міжнародного права. Так, Статут ООН є сьогодні найавторитетнішим утіленням основних загальновизнаних принципів міжнародного права, які мають імперативний характер (імперативні норми jus cogens визнаються міжнародним співтовариством загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме. Прикладами таких норм є принципи сучасного міжнародного права: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань, вирішення міжнародних спорів мирними засобами тощо). Усі договори, що суперечать йому, є недійсними. Договори, які вміщують імперативні норми міжнародного права, мають перевагу перед міжнародними договорами, що формулюють диспозитивні норми. Визнається пріоритет міждержавних договорів перед міжурядовими, міжурядових — перед міжвідомчими. Універсальні договори мають перевагу перед регіональними, регіональні — перед локальними і партикулярними. Зазначені критерії не є стійкими, визнаними в міжнародному праві у договірному порядку. Вони можуть сприйматися тільки як спроба теоретичної класифікації джерел міжнародного права, а не як стала класифікація їх за юридичною силою. Норми міжнародного звичаю мають однакову юридичну силу з нормами міжнародного договору. Тому між договором та звичаєм діють принципи „наступний закон має переважну силу перед попереднім”, „спеціальний закон має переважну силу перед загальним. Виникнення нової імперативної звичаєвої норми скасовує відповідні договірні норми — і навпаки. Але при цьому слід мати на увазі, що це правило стосується одних і тих самих суб'єктів. Не може звичаєва норма, що діє між одними державами, скасовувати договірну норму, що діє між іншими державами, і навпаки.
1. збільшення кількості н.п.а; 2. виникнкння значної кількості суперечливих і конкуруючих н.п. Приписів, наявність прогалин у законодавстві; 3. зростання частки дублювань н.п.п., їх розбіжностей; 4. зацентралізованість системи н.п.а.; 5. наявність численних змін і доповнень до чинних н.п.а., що знижує ефективність правового регулювання, авторитетність н.п.а.; 6. невідповідність усього нормативно-правового масиву Конституції України. 7. невідповідність значної частини н.п.а. Укр. Міжнарожним стандартам; 8. відсутність ефективного механізму реалізації н.п.а. та належного контролю.
Правозастосування - це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права. Якщо сказати спрощено, то застосування правових норм - це ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі спеціального акта - акта застосування норм права. В яких випадках виникає необхідність у застосуванні норм права ? 1. Коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладення на інших суб'єктивних юридичних обов'язків (наказ про зачислення абітурієнта до вузу). 2. Коли є спір про право (у майнових відносинах, при оподатковуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (поділ майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивільного договору). 3. У разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'язки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до примусових заходів (наприклад, стягнення штрафу, конфіскація майна). 4. У разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних документів (установлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу). 5. У разі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування - вирішення кадрових питань (зачислення до штату, підвищення в посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо. 6. При здійсненні державним органом, організацією, установою яких-небудь дій на користь конкретного громадянина або іншої особи (нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії, здавання внайми жилого приміщення). 7. При вирішенні питань, про статуси об'єднань (реєстрація уповноваженим органом громадських, некомерційних і комерційних корпорацій); 8. При вирішенні організаційних питань (наприклад, постанова Верховної Ради України про порядок висвітлення роботи сесії та ін.) тощо. 20. Нормативно-правова конкуренція та способи її попередження та подолання. Колізії в законодавстві - суперечності або розбіжності між нормами права, закріпленими у приписах нормативно-правових актів, що регулюють однакові правові відносини і виявляються в процесі їх застосування компетентними органами і уповноваженими посадовими особами. Ознаки колізій у законодавстві: 1) виникають тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві; не можуть утворюватися між нормами, вираженими в інших формах права, а також між нормою права й актом ЇЇ тлумачення, між актами тлумачення; 2) виникають з приводу регулювання однакових фактичних обставин; 3) утворюються тільки у випадку різного регулювання однакових фактичних обставин принаймні двома нормами права. Способи подолання колізій в законодавстві: --- попередження — облік нормативно-правових приписів у межах системи джерел права в цілому; --- врахування існуючих нормативно-правових приписів при створенні нових; -- вчасне скасування джерел права, що є потенційними дублікатами; --- оперативне внесення змін до чинних джерел права; --- виявлення потенційно-можливих видів конкуренції та визначення способів їх подолання; --- уніфікація н.п.п. , що регулюють однорідні суспільні відносини. --- усунення - повне звільнення від колізій у процесі законодавчої діяльності, їх ліквідація. Способи усунення колізій: 1) скасування одного (або кількох) колізійних актів; 2) внесення змін у нормативно-правовий акт; 3) прийняття нової норми (або нормативно-правового акта); 4) судовий розгляд (визнання судом - Конституційним судом та адміністративними судами - нормативного акта таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили); види колізій в законодавстві і загальні правила їх подолання: 1. Темпоральна (часова) колізія - виникає внаслідок введення в дію в різний час двох і більше нормативних актів одного рівня з того ж самого питання, які мають розбіжності (колізія між законом і законом, указом і указом та ін.). Для ЇЇ подолання необхідно керуватися принципом: наступний акт одного рівня з того ж самого питання скасовує дію актів попередніх. Винятком є норми; 1) про зворотну силу закону; 2) про переживання закону; 2. Ієрархічна (субординаційна) колізія - виникає унаслідок введення в дію суперечних один одному нормативно-правових актів з того ж самого питання різними ієрархічно супідрядними державними органами. Правилом подолання цієї колізії слугує принцип: у разі розбіжностей нормативно-правових актів з того ж самого питання застосовуються норми того акта, що має більш високу юридичну силу; 3. Змістовна (сутнісна) колізія - виникає внаслідок введення в дію загальних і спеціальних (виняткових) актів, коли норма одного акта суперечить нормі іншого акта через частковий збіг обсягів їх регулювання, викликаний специфікою суспільних відносин. Для подолання цієї колізії необхідно керуватись принципом: норма спеціального (виняткового) акта скасовує дію норми загального акта, за умови, що спеціальний акт формально не відмінений. Можливі змішані колізії двох видів: 1) збіг темпорольної і змістовної колізій, що виникає внаслідок введення в дію загальної норми пізніше від спеціальної тим самим державним органом; 2) збіг ієрархічної і змістовної колізій, що виникає внаслідок введення в дію загальної і спеціальної (або виняткової) норм, які містяться в актах різної юридичної сили, за умови, що нижчий за ієрархією орган уповноважений видавати спеціальні (або виняткові) норми. Правила подолання змішаних колізій - керуватись принципом: спеціальна норма має перевагу перед загальною, яка введена в дію після неї. Якщо нижчий за ієрархією орган не уповноважений видавати спеціальні (або виняткові) норми, діє загальна норма. Варто враховувати й наявність нормативно-правової конкуренції, яка полягає в синхронній дії приписів кількох нормативно-правових актів, що регулюють однорідні суспільні відносини. Типові конкуренції між приписами актів різної юридичної сили та типові способи їх вирішення: а) між приписами конституції й інших нормативно-правових актів - перевагу мають приписи конституції як основного закону вищої юридичної сили, прямої дії, застосовуваної на всій території держави; б) між приписами законів і підзаконних актів - перевагу мають приписи законів як нормативно-правових актів, що наділені верховенством і вищою юридичною силою; в) між приписами нормативно-правових актів федерації і суб'єктів федерації; між приписами актів унітарної держави і її автономних утворень - перевагу мають приписи загальнодержавних актів; г) між приписами нормативно-правових актів і міжнародних договорів, ратифікованих парламентом,- перевагу мають приписи міжнародних договорів. Певні колізійні ситуації в законодавстві України та конкуренції між приписами нормативно-правових актів можуть припинити своє існування разом з ухваленням Закону України "Про нормативно-правові акти". |
| Це напрям у юридичній науці. Сформувався у XIX ст. Представниками... За його визначенням, право це "норма, встановлена з метою керування однією розумною істотою з боку іншої розумної істоти, яка має... |
Письменник вікторіанської Його любов до бідних і скривджених була справжньою, а не фальшивою, для нього вони були такими ж повноправними членами суспільства,... |
| Урок № Тема : В. Симоненко. Розповідь про письменника. «Лебеді материнства» Так писав Василь Симоненко – великий син України, її геніальний поет. Його світлій пам'яті і ніжному палкому слову присвячується... |
Законодавства У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права |
| Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
Історію життя Піфагора важко відокремити від легенд, що представляють... До н. Е Родом з Тарента, де сильні були позиції піфагорійців. Таким чином, найдавніші відомі джерела писали про Піфагора 200 років... |
| Якими мають бути напрям і значення швидкості протона, щоб траєкторія... Задача (10 балів) Однорідні електричне і магнітне поле розташовані взаємно перпендикулярно. Напруженість електричного поля, а індукція... |
Навколо його імені тривалий час точаться дискусії в українській історіографії... Сьогодні постала потреба об’єктивного висвітлення життя і діяльності Павла Скоропадського як у контексті загальноукраїнської історії,... |
| Закони і категорії соціології Структура і функції соціології як науки Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії.... |
Позакласний захід до Дня української писемності й мови Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота... |