|
|
Скачати 0.65 Mb.
|
Розділ II Способи вираження волі в угодах і форма угод2.1 Способи вираження волі в угодахВід зародження бажання до волевиявлення проходить деякий час. В одних випадках цей проміжок часу короткий, в інших - довгий. Саме в цей період часу людина обмірковує шляхи, за допомогою яких вона може задовольнити бажання. Результатом цього і є певна дія. Але ще до настання завершальної дії воля може певним чином проявитися у поведінці особи. Людина може про свої наміри комусь розповісти, написати, дати оголошення в рекламну фірму. Зрозуміло, такий прояв це теж акція, хоча й не кінцева, але в деяких випадках має враховуватися правом. Наприклад, особа вирішила продати річ. Зробити це можна по-різному. Домовитися безпосередньо з покупцем, тут же передати йому річ і отримати гроші. Передача речі і буде юридичне значимою дією. Буває й по-іншому. Продавець і покупець укладають договір без передачі речі, домовляються про передачу речі в майбутньому. Укладання договору без передачі речі - це теж юридична дія, юридичний факт, з яким пов'язане виникнення прав і обов'язків. Так, одним з таких способів вираження волі є звичайне за даних обставин поводження особи, з якого ясно випливає його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Якщо громадянин опускає жетон у турнікет метрополітену, то з його поведінки можна зробити висновок, що він виражає свою волю на укладання договору пасажирського перевезення. У науці цей спосіб вираження волі прийнято називати укладанням угоди за допомогою конклюдентних дій15. Угоди за допомогою конклюдентних дій можуть укладатися (укладатися) лише у випадках, якщо законом не встановлений інший спосіб вираження волі стосовно до даних угод. Конклюдентними є дії громадян по придбанню речей за допомогою автомата, оплата проїзду в суспільному транспорті і т.п. Мовчанням визнається вираження волі здійснити операцію у випадках, передбачених законодавством16. Мовчання можна вважати вираженням волі остільки, оскільки воно при даній ситуації піддається оцінці як прояв волі. Так, наприклад, п.2 ст. 17 Закону України "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про оренду майна державних підприємств і організацій" установлює, що при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну договору оренди після закінчення його терміну він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені договором17. Також ЦК України (ст. 260) виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк18. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця. Однак загальним, найліпшим способом вираження волі на укладання угоди визнається словесний спосіб (ст. 42 ч. 2 ЦК), коли судження про волю особи робиться не приблизно, а на основі прямо висловленого їм бажання. Цей спосіб краще забезпечує необхідну ясність в угодах, а отже і необхідну стійкість цивільних правовідносин. Наприклад укладання договору, повідомлення про згоду відшкодувати збиток, обмін листами и т. і. 2.2 Форма угодУ літературі прийнято вважати, що передбачені законом способи вираження волі при здійсненні угод одночасно є видами форм угод19. Узагалі ж це, звичайно, правильно. Будь-який вид волевиявлення являє собою форму вираження волі. Але разом з тим, коли мова йде про форму угоди в спеціальному значенні цього поняття, під формою угод необхідно розуміти форму, яка має форму волевиявлення, тобто вже об'єктивно виражена зовні воля на укладання угоди. Таку форму може приймати лише волевиявлення, виражене словами. Воля учасників угоди, що відображає намір здійснити угоду, повинна одержати визначене вираження закріплення. Це необхідно для того, щоб зміст угоди став відомий її учасникам, умови угоди були чітко зафіксовані і можна було без ускладнень вирішувати суперечки сторін, якщо такі виникнуть надалі. Форма угоди – спосіб, за допомогою якого виражається воля сторін при здійсненні угоди. Угоди можуть укладатися усно чи в письмовій формі (простій чи нотаріальній)20. Можливість укладання угод в усній формі (ст. 43 ЦК) передбачена законом для тих них, що відбуваються на невелику суму чи з приводу яких рідко виникають суперечки. Це угоди громадян між собою на суму, яка не перевищує (як представляється, повинно бути в новому ЦК), триразовий розмір мінімальної заробітної плати, угоди з будь-яким суб'єктним складом і незалежно від суми, але виконуються при самім їхньому здійсненні, як, наприклад, договір купівлі-продажу за готівку. У цьому випадку будь-якій фізичній чи юридичній особі, що оплатило товари чи послуги на підставі усної угоди з іншими юридичними чи фізичними особами, за його бажанням повинний бути виданий документ, що підтверджує підставу і суму отриманих грошей. Угода вважається укладеною в писемній формі, якщо її зміст зафіксований в одному документі, листах, телеграмах чи за допомогою використання інших технічних способів зв'язку. Угода повинна бути власноручно підписана сторонами, що здійснюють угоду, чи належним чином уповноваженими ними особами. Угода, чинена юридичними особами, підписується уповноваженими на те особами і скріплюється печаткою. Цивільний кодекс у ст. 44 передбачає випадки, коли угоди повинні укладатися в писемній формі: 1) угоди державних, кооперативних і інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, відзначених у статті 43 дійсного Кодексу, і окремих видів угод, для яких інше передбачене законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, відзначених у статті 43 дійсного Кодексу, і інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР21; 3) інші угоди громадян між собою, щодо яких закон вимагає дотримання письмової форми22. Наприклад, договір поручительства згідно із ст. 191 ЦК має бути укладена тільки в письмовій формі. Якщо громадянин унаслідок фізичного недоліку, хвороби чи по яких-небудь інших причинах не може власноручно підписатися, то за його доручення угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинний бути засвідчений організацією, у якій працює чи вчиться громадянин, що укладає угоду, чи житлово-експлуатаційною організацією по місту його проживання, чи адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, у якому він знаходиться на лікуванні, чи органом чи службовою особою, що здійснюють нотаріальні дії . Недотримання запропонованої законом простої письмової форми за загальним правилом не спричиняє визнання угоди недійсної, але позбавляє сторони у випадку суперечки посилатися на показання свідків у підтвердження факту укладання угоди і її виконання23. По спорах, що випливає з угод, укладених з порушенням установленої для них простої письмової форми, суд може взяти до уваги лише письмові докази (розписки, листи, інші документи). Виключення встановлене лише для випадків, якщо в діях осіб, що уклали угоду, вбачаються ознаки злочину (наприклад, при заперечуванні договору, позики). У випадках, особливо обговорених у законі, настають і більш серйозні наслідки: угода визнається недійсною. Так, договори про неустойку, заставу і поручительство, укладені з порушенням запропонованої для них письмової форми, завжди визнаються недійсними. Так у ч. 3 ст. 191 “Поручительство” вказано: договір поручительства повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне за собою недійсність договору поручительства. Введення обов'язкової письмової форми угод обумовлено рядом факторів: 1) вона краще, ніж усна, сприяє з'ясуванню справжнього змісту угоди (виконується не при самім її здійсненні); 2) привчає учасників цивільного обороту до точного вираження своєї волі й акуратному виконанню передбачених угодою умов; 3) полегшує суду чи арбітражу припинення несумлінного відношення однієї зі сторін до виконання обов'язків, що випливають з цієї угоди; 4) для організацій документування юридичних фактів — одне з найважливіших умов правильного ведення справ (зокрема, обліку), а також необхідно для контролю за їхньою діяльністю. Для угод, що виходять за межі звичайних і торкаються істотних інтересів громадян, закон передбачає кваліфіковану письмову форму - форму письмового документа, нотаріально засвідченого. Саме така форма передбачена законом для угод, на основі яких відбувається передача права власності на житловий будинок, заповітів, деяких доручень, застави нерухомості, договору довічного змісту й інших угод, передбачених у законі. За бажанням сторін будь-яка угода може бути убрана в нотаріальну форму. На практиці сторони найбільш часто засвідчують у нотаріальному порядку такі договори як договір займу, договір найму житлового приміщення, договір зберігання і т. і. Угода, для якої визначена форма строго обов'язкова, вважається укладеною лише з часу втілення її в цю форму. Але якщо сторони домовилися укласти договір у визначеній формі, то він також вважається укладеним лише з моменту надання йому домовленої форми, хоча б за законом вона і не була потрібна для даного роду договорів. У випадку недотримання запропонованої законом нотаріальної форми однобічної угоди, така угода визнається недійсної, а особа, що одержала майно по такій угоді, зобов'язана його повернути. У виняткових випадках суд може визнати таку угоду дійсною, якщо буде встановлена її відповідність дійсній волі особи, що її укладала, а нотаріальному посвідченню такої угоди перешкоджала обставина, що не залежала від волі особи. Недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору обумовлює його недійсність і отримане на його підставі майно підлягає поверненню. Кожна з сторін у такому випадку зобов’язана у такому випадку повернути своєму контрагентові усе отримане за угодою, а якщо повернення неможливе – відшкодувати вартість у грошах. У той же час, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору і цілком чи частково виконали його, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку його наступне нотаріальне посвідчення не потрібно. Як указав Верховний Суд України у своїй постанові Пленуму від 28 квітня 1978 р. із змінами, внесеними 25 грудня 1992 р. "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними"24, суд може визнати такий договір за вимогою сторони, що його виконала, його правонаступників чи прокурора дійсним. Однак, це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Нотаріальна форма угоди припускає посвідчення угоди нотаріусом. Право нотаріального посвідчення угод без обмежень належить нотаріусам державних нотаріальних контор (ст. 34 Закону «Про нотаріат». Приватні нотаріуси вправі засвідчувати будь-які угоди, крім договорів довічного змісту і доручень для здійснення дій за кордоном (ст. 36 Закону «Про нотаріат»). Відповідно до формальних вимог вступив силу Указ Президента «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» яким зняті зазначені обмеження прав часток нотаріусів на посвідчення угод. Однак же в зв'язку з вступом названого Указу в силу зміни в ст. 36 Закону «Про нотаріат» не вносилися. При наявності протиріччя між згаданими Законом і Указом перевага при правозастосуванні повинне бути віддано Закону. Консульські установи України засвідчують усі види угод (у тому числі договори, заповіти, доручення), крім договорів про відчуження і заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будиночків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні (ст. 38 Закону «Про нотаріат»). Ст. 37 Закону «Про нотаріат» надає право здійснення нотаріальних дій у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовим особам виконкомів сільських, селищних, міських рад. Такі посадові особи вправі засвідчувати не усі види угод, а тільки заповіту і доручення. |
| Конституційне право України Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення |
Курсова робота Розірвання (припинення) трудового договору ПЛАНКУРСОВО Ї РОБОТИ Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення, їх класифікація |
| Питання з навчальної дисципліни „Трудове право ” Підстави припинення трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу |
Законодавство Конституційно-правові відносини: поняття, суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин, підстави виникнення та припинення |
| ПЛАН Вступ Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення, їх класифікація Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за підставами, що не грунтуються на винних діях працівника |
Класифікації договорів у класичному римському праві Договір (contractus) – це угода (узгоджене вираження волі) двох або більше сторін, спрямована на досягнення певного правового результату,... |
| Зміст трудового договору Зміст Вступ Розділ III. Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення |
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА України. Цей порядок складається з виробництва по розгляду і рішенню справ по спорах, котрі виникають з цивільних, сімейних, трудових... |
| ЗМІНИ до ГАЛУЗЕВОЇ УГОДИ Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011 – 2013 роки (далі –Галузева угода на 2011 – 2013 роки), реєстровий... |
Наказ ДПС України від „22. 11. 2012 №1047/479 Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття,... |