|
|
Скачати 0.53 Mb.
|
|
1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Головним завданням фахового вступного випробування з педагогіки та фахових методик початкового навчання є перевірка якості професійної підготовки бакалаврів. Одночасно він має на меті виявлення їх готовності до активної участі у реформуванні 4-річної початкової школи, пошуку найбільш ефективних методів педагогічної діяльності в умовах переходу до особистісно орієнтованої парадигми освіти, що передбачає нові підходи до всіх напрямів її здійснення. Програмою фахового вступного випробування передбачено його комплексний характер, оскільки він охоплює питання з педагогіки та фахових методик початкового навчання («Методика навчання освітньої галузі «Математика» в початковій школі», «Методика навчання освітньої галузі «Мови і літератури» в початковій школі», «Методика навчання освітньої галузі «Природознавство» та «Суспільствознавство»в початковій школі»). У процесі фахового вступного випробування перевірці підлягають:
З кожного розділу до програми фахового вступного випробування складено тестові завдання відкритого та закритого типу (на встановлення асоціативних зв'язків, на відтворення правильної послідовності, з множинним вибором, з множинними відповідями «правильно-неправильно», на визначення причинної залежності, з простим множинним вибором, альтернативні).
РОЗДІЛ І. ПЕДАГОГІКА ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ I. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГКИ Педагогіка як наука Предмет і завдання педагогіки. Категорії педагогіки: виховання, освіта, навчання, розвиток і формування особистості. Основні етапи розвитку педагогічної науки: народна педагогіка, духовна педагогіка, світська педагогіка. Джерела педагогічної теорії: педагогічна спадщина минулого, сучасні науково-педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід. Система педагогічних дисциплін: загальна педагогіка (основи педагогіки, теорія виховання, теорія освіти і навчання, школознавство); історія педагогіки, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, галузеві педагогіки, методики викладання окремих предметів, соціальна педагогіка, порівняльна педагогіка. Зв'язки педагогіки з іншими науками (суспільними, біологічними, психологічними та ін.). Напрями зарубіжної педагогіки: педагогіка неопозитивізму, педагогіка екзистенціалізму, педагогіка неотомізму, експериментальна педагогіка, педагогіка ноосфери. Дослідження педагогічних явищ і процесів Сутність науково-педагогічного дослідження. Фундаментальні та прикладні педагогічні дослідження. Актуальні проблеми педагогіки, що потребують дослідження. Вимоги до результатів науково-педагогічного дослідження. Критерії ефективності науково-педагогічного дослідження. Методологія та методика педагогічного дослідження. Методи науково-педагогічного дослідження: емпіричні методи (педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, психолого-педагогічний експеримент, вивчення шкільної документації та учнівських робіт, метод рейтингу, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія, психолого-педагогічне тестування); теоретичні методи (аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація); математичні і статистичні методи дослідження (реєстрування, ранжування, шкалування, моделювання). Науково-категоріальний апарат педагогічного дослідження: його проблема, об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання. Послідовність етапів організації і проведення науково-педагогічного дослідження: визначення проблеми дослідження; вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків; вивчення шкільної практики; формулювання гіпотези дослідження; виконання експериментальної роботи; зіставлення експериментальних даних з масовою практикою; узагальнення результатів, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези; оформлення результатів дослідження, їх впровадження. Мета і завдання виховання особистості Проблема мети виховання в педагогіці. Соціальна зумовленість мети виховання. Характеристика всебічного і гармонійного розвитку дитини як ідеалу цивілізованого суспільства. Мета національного виховання. Ідеал національного виховання в працях українського педагога Г. Ващенка. Ідеологічні орієнтації мети національного виховання на сучасному етапі розвитку держави. Державне законодавство про мету виховання. Основні напрями всебічного розвитку особистості. Характеристика складових виховання – розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного, громадянського, правового, економічного, екологічного, статевого. Комплексний підхід до вирішення завдань виховання. Зарубіжна педагогіка (педагогіка неопозитивізму, прагматизму, екзистенціалізму, неотомізму, гуманістична педагогіка) про мету виховання. Розвиток та формування особистості Людина як організм, індивід, особистість, індивідуальність. Поняття про розвиток людини, формування її особистості. Рушійні сили та закономірності розвитку особистості. Чинники формування особистості. Спадковість і розвиток. Природні задатки як передумова розвитку людини. Проблема успадкування спеціальних задатків, моральних якостей. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Види середовища: природне (географічне) і соціальне; мегасередовище, макросередовище, мезосередовище, мікросередовище. Соціалізація людини. Виховання – визначальний чинник формування особистості. Роль виховання в розвитку успадкованих фізичних і психічних особливостей, у корегуванні впливів середовища. Залежність виховання від рівня розвитку особистості. Зони актуального і найближчого розвитку особистості. Діяльність як чинник розвитку особистості. Основні види діяльності. Активність як умова розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості: біологічний, соціологічний, біосоціологічний напрями. Вікові особливості розвитку дітей та учнів Проблема визначення вікових періодів розвитку особистості в педагогіці. Сучасна вікова періодизація. Педагогічні критерії визначення вікових періодів. Кризовий характер переходу від попереднього до наступного вікових періодів. Сенситивні періоди розвитку особистості. Педагогічна характеристика періодів немовляти, раннього дитинства, дошкільного віку. Психологічна готовність дитини до навчання в школі. Педагогічна характеристика учнів молодшого шкільного, середнього шкільного (підліткового) та старшого шкільного (раннього юнацького) віку. Сутність явища акселерації. Наукові теорії пояснення акселерації: геліогенна, гетерозії, урбанізації, нітритивна, опромінювання. Процес ретардації, причини, що його спричиняють. Індивідуальні особливості учнів: темперамент, здібності, характер, інтерес, потреби, схильності. ІІ. ТЕОРІЯ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ Дидактика як галузь педагогіки Дидактика як теорія освіти і навчання. Об’єкт і предмет дидактики. Функції дидактики. Завдання дидактики. Історія становлення та розвитку дидактики. Основні категорії дидактики: освіта (загальна, політехнічна, професійна), зміст освіти, знання, уміння, навички, навчання, викладання, учіння, закономірності навчання, принципи навчання, методи навчання, форми організації навчання, моніторинг якості навчання, технологія навчання. Система дидактичних дисциплін: загальна дидактика, вікова дидактика, галузева дидактика, часткові дидактики. Зв’язки дидактики з іншими науками (суспільними, психологічними, біологічними та ін.). Українська народна дидактика, її мета, завдання та зміст. Сутність процесу навчання Поняття процесу навчання. Навчання як вид пізнавальної діяльності людини: загальна закономірність пізнання об’єктивної дійсності, спільне та відмінне в науковому та навчальному пізнанні, рушійні сили процесу навчання. Функції процесу навчання: освітня, розвивальна, виховна, функція самовдосконалення особистості. Структура процесу навчання: викладання, учіння; цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний (методичний, процесуальний), контрольно-регулювальний, оцінно-результативний компоненти. Діяльність вчителя в процесі навчання: планування, організація та здійснення навчальної діяльності, стимулювання активності учнів, контроль за навчальним процесом та його регулювання, аналіз результатів діяльності, внесення коректив. Навчально-пізнавальна діяльність учнів: під керівництвом учителя, самостійна. Психолого-педагогічні основи процесу засвоєння учнями знань, умінь, навичок. Оптимізація та інтенсифікація процесу навчання. Зміст освіти Поняття змісту освіти. Компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, мислення, техніку, способи діяльності; досвід здійснення відомих способів діяльності (уміння та навички особистості); досвід творчої діяльності; досвід ціннісного ставлення до довколишнього світу. Історичний характер змісту освіти. Теорії формування змісту освіту: формальної освіти, матеріальної освіти, дидактичного прагматизму (утилітаризму), структуралізму, проблемно-комплексного навчання. Сучасні вимоги до відбору змісту освіти. Оновлення змісту освіти в умовах реформування школи. Державний стандарт загальної середньої освіти. Нормативні документи змісту освіти: навчальний план (базовий, типовий, робочій), навчальні програми, підручники і навчальні посібники. Закономірності й принципи навчання Поняття закономірностей педагогічного процесу. Загальні закономірності навчання. Часткові (конкретні) закономірності навчання: дидактичні (змістовно-процесуальні), гносеологічні, психологічні, кібернетичні, соціальні, організаційні. Закони дидактики як вищий рівень узагальнення залежності між явищами процесу навчання. Поняття принципів навчання. Різні підходи до класифікації принципів навчання. Правила навчання. Характеристика традиційних принципів навчання: спрямованості навчання на вирішення завдань освіти, розвитку і виховання; науковості навчання; систематичності й послідовності навчання; доступності навчання; зв'язку теорії з практикою; свідомості й активності учнів; наочності в навчанні; міцності засвоєння знань, умінь і навичок; індивідуального підходу до учнів; емоційності навчання. Нетрадиційні принципи навчання: демократизації; виховання здорової дитини; диференціації процесу навчання; оптимізації навчально-виховного процесу, нетрадиційності системи навчання. Взаємозв’язок принципів навчання. Методи навчання Поняття методів навчання. Діалектика взаємозв’язку методів з іншими компонентами процесу навчання. Об’єктивна та суб’єктивна частина методу навчання. Функції методів навчання: стимуляційно-мотиваційна, навчальна, розвивальна, виховна, організаційна, контрольно-коригувальна. Прийом як складова частина методу і як самостійна дидактична категорія. Класифікація методів навчання. Різні підходи до класифікації методів навчання: за джерелом знань, характером пізнавальної діяльності учнів, ступенем керівництва навчальною роботою, дидактичною метою, зовнішньою формою прояву та внутрішньою сутністю, на основі цілісного діяльнісного підходу до процесу навчання; бінарні та полінарні класифікацій методів навчання. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні, практичні; індуктивні, дедуктивні, традуктивні, аналітичні, синтетичні, методи аналогії, порівняння; пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі; методи роботи під керівництвом вчителя, методи самостійної роботи учнів. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів: пізнавальні ігри, навчальні дискусії, роз’яснення значущості навчання, висування навчальних вимог, заохочення й осудження в учінні. Методи контролю і самоконтролю у навчанні: усний, письмовий, графічній, практичний, тестовий, програмований контроль; взаємоконтроль, самоконтроль і самооцінка. Критерії вибору і поєднання методів навчання: врахування загальної мети освіти і виховання, закономірностей і принципів навчання, особливостей навчального предмета, змісту навчального матеріалу, типу уроку, вікових особливостей учнів, рівня підготовки вчителя. Поняття про засоби навчання. Характеристика засобів навчання, особливості їх застосування в навчальному процесі. Форми навчання Поняття форм навчання. Класифікація форм навчання за кількістю учнів, місцем навчання, часом проведення, дидактичною метою, ступенем складності, тривалістю навчання. Генезис систем навчання: індивідуальна, індивідуально-групова, групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, мангеймська, віннетка-план, батавія-план, дальтон-план, бригадно-лабораторна, «колективний спосіб навчання», план Трампа. Характеристика класно-урочної системи навчання в сучасній загальноосвітньої школі. Урок як провідна форма навчання. Вимоги до уроку: загальні, дидактичні, виховні, розвивальні, санітарно-гігієнічні. Типи і структура уроків: урок засвоєння нових знань; урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань, урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок. Нестандартні уроки: інтегровані, міжпредметні, театралізовані, з різновіковим складом, уроки-ділові ігри, уроки-рольові ігри, уроки-конференції, уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-пошуки, уроки-психотренінги тощо. Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, групова, парна, індивідуальна робота. Підготовка вчителя до уроку. Зміст попередньої і безпосередньої підготовки вчителя до уроку. Позаурочні форми навчання: семінарські заняття, практикуми, факультативи, навчальні екскурсії, предметні гуртки, домашня навчальна робота, консультації. Моніторинг навчальних досягнень учнів Предмет і функції моніторингу навчальних досягнень учнів. Принципи моніторингу успішності навчання: індивідуальний характер, систематичність, різноманітність форм проведення, всебічність, об’єктивність, порівнянність, адекватність, прогностичність, гласність, диференційованість. Етапи здійснення моніторингу якості навчання. Складові моніторингу навчальних досягнень: перевірка, оцінювання та облік успішності навчально-пізнавальної діяльності учнів. Перевірка знань, умінь та навичок учнів. Види перевірки: попередня, поточна, періодична (тематична), підсумкова (заключна). Форми перевірки: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль; заліки та екзамени. Методи перевірки. Тестування навчальних досягнень учнів. Класифікація тестів за структурою відповіді. Види тестів закритого і відкритого типів. Вимоги до змісту тестів: відповідність освітнім стандартам, предметна чистота, значимість, повнота, репрезентативність, системність, комплексність і збалансованість, варіативність. Особливості застосування тестів під час здійснення різних видів перевірки. Оцінювання знань, умінь, навичок учнів. Поняття компетенції як результату засвоєння учнями змісту освіти. Характеристика основних груп компетенцій учнів. Критерії та норми оцінювання рівнів навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою. Види оцінювання: поточне, тематичне, підсумкове. Облік результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Неуспішність учнів і шляхи її подолання. Технології навчання Поняття технології навчання. Істотні ознаки технології навчання: цілеспрямованість, ефективність, алгоритмізація, оцінка результатів, коригованість, відтворюваність, економічність. Таксономія цілей навчання. Характеристика навчальних цілей у когнітивній, афективній та психомоторній сферах діяльності особистості. Послідовність етапів здіснення технологічних операцій. Визначення коефіцієнта засвоєння учнями навчального матеріалу. Класифікація технологій навчання за дидактичною метою та шляхом її досягнення. Сутність пояснювально-ілюстративного навчання. Програмоване навчання. Програма управління процесом засвоєння знань, умінь і навичок. Типи навчальних програм: лінійна, розгалужена, комбінована. Модульно-рейтингове навчання. Модуль як автономна змістовно-процесуальна одиниця навчання. Рейтингова система оцінювання результатів навчання. Диференційоване навчання. Види диференціювання. Диференційоване навчання в умовах поділу учнів класу на групи. Групи учнів за навчальними можливостями. Розвивальне навчання. Принципи розвивального навчання в дидактичній системі Л. В. Занкова. Теорія навчальної діяльності як наукове підґрунтя системи розвивального навчання Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова. Особистісно орієнтоване навчання. Принцип суб’єктивності освіти як основа особистісно орієнтованого навчання. Характеристика особистісно орієнтованих ситуацій. Теорія поетапного формування розумових дій. Сутність процесу інтеріоризації соціального досвіду. Орієнтовна, виконавча, контрольна складові навчальної дії. Орієнтовна основа дії. Алгоритм поетапного формування розумових дій. Проблемне навчання. Навчальна проблема. Класифікація навчальних проблем. Проблемна ситуація. Типи проблемних ситуацій. Послідовність етапів розв’язання навчальної проблеми. Рівні проблемного навчання. Проектне навчання. Класифікація проектів за різними типологічними ознаками. Алгоритм роботи над проектом. ІІІ. ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ Сутність процесу виховання. Принципи організації виховного процесу Виховання як процес цілеспрямованого формування особистості. Рушійні сили виховного процесу. Зовнішні та внутрішні протиріччя. Компоненти вихованого процесу: мета, завдання, зміст, методи, форми, засоби. Мета виховання – формування стійкої, творчої, самостійної особистості, здатної в нових соціально-економічних умовах вносити значний вклад у перетворення суспільного життя та самовдосконалення, шляхом повного розвитку духовних якостей та фізичних сил, природних здібностей та дарувань кожної особистості. Структура виховного процесу. Двосторонній характер виховання. Принципи виховання: цілеспрямованість виховання, зв'язок виховання з життям, єдність свідомості та поведінки у вихованні, виховання в праці, комплексний підхід у вихованні, виховання особистості в колективі, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів, поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього, індивідуальний підхід у вихованні, системність послідовність і наступність у вихованні, єдність педагогічних вимог сім’ї та громадськості. Виховання та самовиховання – дві сторони єдиного процесу формування особистості. Етапи педагогічного керівництва самовихованням учнів. Прийоми самовиховання. Поняття про перевиховання. Структура перевиховання. Критерії вихованості. Методи виховання Поняття про методи виховання. Різні підходи до класифікації методів виховання. Прийоми виховання. Класифікація методів виховання, в основу якої покладено цілісну структуру діяльності особистості. Методи формування свідомості особистості: словесні – роз’яснення, бесіда, лекція, диспут; метод прикладу. Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховуючи ситуацій. Методи стимулювання поведінки і діяльності особистості: змагання, заохочення, покарання. Орієнтовна програма вивчення особистості учня та учнівського колективу. Основні напрями виховної роботи в школі Розумове виховання школярів. Завдання розумового виховання. Критерії розумового виховання. Формування наукового світогляду. Сутність моралі і моральності. Єдність загальнолюдських і національних цінностей у моральному вихованні. Сутність фізичного виховання, його зміст. Основні засоби та методи фізичного виховання. Організація фізичного виховання в школі. Поняття про естетичне виховання, його основні завдання. Екранна культура (кіно, телебачення, відео) як засіб естетичного виховання. Трудова підготовка та трудове виховання підростаючого покоління. Передумови реалізації трудового виховання в процесі урочної та позаурочної діяльності. Виховання учнівського колективу Поняття про колектив і процес його формування. Види дитячого колективу. Виховні функції учнівського колективу (організаційна, виховна, стимулююча). Стадії розвитку колективу (за А.С. Макаренком). Закони існування колективу. Педагогічне керівництво процесом формування колективу. Органи учнівського самоврядування. Особливості саморозвитку особистості в колективі. Методика колективних творчих справ як технологія особистісно орієнтованого виховання молодших учнів. Етапи підготовки та проведення колективної творчої справи. Організаційні форми виховної роботи Специфіка позакласної та позашкільної роботи з молодшими школярами. Масові форми виховної роботи: читацькі конференції, тематичні вечори, зустрічі з видатними людьми краю; Групові форми виховної роботи: класна година, гуртки художньої самодіяльності, випуск стіннівок, екскурсії, походи. Індивідуальні форми виховної роботи: позакласне читання, колекціонування, моделювання, гра на музичних інструментах, малювання, вишивання. Позашкільні заклади в системі освіти і виховання: палаци та будинки дитячої творчості, дитячо-юнацькі центри міжнародного співробітництва, дитячі театри, центри науково-технічної творчості, школи образотворчого мистецтва, центри юних техніків, дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячі бібліотеки. Формальні та неформальні молодіжні групи. Характеристика дитячих громадських організацій. ІV. ШКОЛОЗНАВСТВО Теоретичні засади управління загальною освітою в Україні Принципи управління сучасною освітою: науковості, демократизації, гуманізації, цілеспрямованості, плановості, оптимізації, об’єктивності, поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Система органів державного управління освітою відповідно до закону «Про освіту в Україні». Характеристика діяльності Міністерства освіти і науки України як центрального органу державного управління освітою. Зміст діяльності відділів освіти місцевих органів державної виконавчої влади. Органи громадського самоврядування в системі освіти: загальні збори колективу, рада навчально-виховного закладу; районна, міська, обласна конференції працівників освіти; всеукраїнський збір працівників освіти. Інспектування загальноосвітнього закладу. Управління загальноосвітнім навчальним закладом Управлінські органи школи. Органи колегіального управління школою (конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорові, його заступниках). Адміністрація школи (директор, його заступники з навчальної, виховної та господарської роботи). Органи громадського самоврядування (учнів, учителів, батьків). Особливості управлінської діяльності в сучасній школі. Методи управління в сучасній школі: вербальні, ілюстративно-показникові, техніко-технологічні. Планування роботи школи Принципи планування роботи школи. Завдання перспективного планування діяльності школи. Річне планування діяльності школи. Структура річного плану роботи школи. Поточне планування діяльності школи. Особливості внутрішкільного контролю. Види, форми і методи внутрішкільного контролю. Методична робота в школі Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя. Основні напрями методичної роботи в сучасній школі. Форми підвищення кваліфікації вчителів: індивідуальні, колективні. Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки. Критерії педагогічних інновацій. |
|
Програма фахового вступного випробування з дошкільної педагогіки... Програма фахового вступного випробування з дошкільної педагогіки на базі напряму 01010101 Дошкільна освіта складена на основі стандарту... |
Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного... Задачею фахового вступного випробування на ступінь магістра є відбір осіб з числа бажаючих отримати згаданий вище ступінь, які мають... |
|
ПРОГРАМ А вступного випробування з математики для абітурієнтів напрямів підготовки Програму вступного випробування з математики розроблено з урахуванням вимог чинної програми з математики для 5–11 класів, затвердженої... |
1. Пояснювальна записка Програма вступного випробування включає основні... Програма вступного випробування включає основні дисципліни фундаментальної та фахової підготовки, що дозволить об’єктивно та системно... |
|
Програма вступного випробування з біології Галузь знань Програма вступного випробування з біології для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень магістр. – Полтава: ПНПУ, 2013. – 33... |
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний... ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ” |
|
Матеріали з тестування для фахового вступного випробування по спеціальності 03050701 «Маркетинг» Матеріали з тестування розроблено і затверджено на кафедрі економіки та маркетингу, протокол №8 від «13» лютого 2014 р |
1. Логопедія як спеціальна педагогічна наука Складання фахового вступного випробування з дисципліни «Логопедія» студентами Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти... |
|
ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ДОДАТКОВОГО ВИПРОБУВАННЯ ... |
Готовність вчителя до роботи в умовах профільного навчання Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції,... |