|
|
Скачати 456.4 Kb.
|
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Складання фахового вступного випробування з дисципліни «Логопедія» студентами Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти є необхідним для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» зі спеціальності 7.01010501 Корекційна освіта (за нозологіями). Тестування з дисципліни «Логопедія» є певним етапом у підготовці студентів з метою їх наступної роботи з усунення, корекції і профілактики мовленнєвих порушень в спеціальних дошкільних закладах, на логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах, в поліклініках і стаціонарах в системі Міністерства охорони здоров’я України. Завдання тестування з дисципліни «Логопедія» – перевірка рівня професійно-педагогічної готовності майбутніх логопедів до виконання своїх професійних обов’язків. При складанні тестування з дисципліни «Логопедія» студенти повинні показати: тісний взаємозв’язок фундаментальних та професійних знань, їх глибоке засвоєння; розуміння сучасного стану теорії і практики логопедії, як конкретної науки; важливість міжпредметних зв’язків, вміння давати історичну оцінку сучасного стану проблеми різних мовленнєвих розладів; необхідність системного комплексного підходу до аналізу, подолання і попередження вад мовлення у дітей. Студенти повинні знати характеристику історичних та сучасних теоретичних підходів до вивчення мовленнєвих порушень; існуючи сучасні класифікації мовленнєвих порушень; діагностувати мовленнєву та немовленнєву симптоматику в структурі порушень мовленнєвої діяльності у дітей із загальним недорозвиненням мовлення, дизартрією, алалією та афазією. Студенти повинні володіти методами корекційно-виховної та відновлювальної роботи при різних за етіологією та механізмами порушеннях мовлення. Під час тестування з дисципліни «Логопедія» студенти повинні спиратися на знання з загальної анатомії, фізіології, нейрофізіології, психо- і нейролінгвістики про механізми мовлення, мозкову організацію мовленнєвого процесу, будову і функціонування аналізаторів, що беруть участь у мовленнєвій діяльності. Відповіді студентів повинні відображати засвоєння знань про порушення мовлення різної етіології, їх механізми, класифікацію, симптоматику; знань про методи та прийоми логопедичного обстеження та корекційного впливу, корекційного та відновлювального навчання; теоретичні знання, практичні вміння та навички, необхідні для диференційної діагностики мовленнєвих вад, що мають первинний характер від вторинних проявів недорозвинення мовлення при розумовій відсталості та затримці психічного розвитку; форми організації логопедичної допомоги в Україні. ЛОГОПЕДІЯТема 1. Логопедія як спеціальна педагогічна наука Поняття про мовлення як функціональну систему. Мовленнєва норма і порушення мовлення. Логопедія як наука про порушення мовлення, про методи їхнього попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання і виховання. Історичні віхи. Предмет і об'єкт логопедії. Теоретичні і практичні задачі логопедії. Методологічні принципи логопедії: загальнодидактичні (науковість, систематичність, доступність, наочність, прочність, виховний характер навчання, свідомість та активність, індивідуальний підхід) та специфічні (принцип розвитку, онтогенетичний принцип, принцип системності, принцип комплексності, принцип зв’язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку дитини, принцип діяльнісного підходу). Методи, що використовуються в логопедії: організаційні, емпіричні, кількісні, інтерпретаційні. Значення логопедії. Взаємозв'язок логопедії з науками психолого-педагогічного, медико-біологічного і лінгвістичного циклів. Тема 2. Основні механізми усного мовлення Анатомо-фізіологічні механізми мовлення. Мовлення як продукт взаємодії окремих мозкових структур. Периферичний мовленнєвий апарат, його основні відділи: дихальний (енергетична система), фонаторний (резонаторна система) і артикуляційний (генераторна система). Нейрофізіологічні і нейропсихологічні механізми мовлення. Мозок і його інтегративна діяльність. Роль стріопалідарної системи, лімбіко-ретикуляторного комплексу, мозочка в забезпеченні мовлення. Структури кори головного мозку, що забезпечують мовленнєвий праксис. Первинні, вторинні і третинні зони, функціональна специфічність лівої і правої півкуль. Структурно-функціональна модель мозку (О.Р. Лурія). Психологічні механізми мовлення. Процеси кодування і декодування мовленнєвого висловлення («прийому», «видачі» повідомлення, за М.І. Жинкіним). Основний операціональний механізм мовлення: складання слів з елементів, складання фраз зі слів. Загальнофункціональний механізм мовлення, що забезпечує роботу його операціонального механізму: осмислення мовного матеріалу, утримання в пам'яті, випереджаючий синтез. Механізми фонаційного (зовнішнього) оформлення мовлення. Мовленнєва діяльність, її структура та компоненти: мова, мовлення, мовленнєва діяльність; одиниці мови та мовлення. Тема 3. Етіологія порушень мовлення Розвиток уявлень про етіології порушень мовлення. Сучасні відомості про причини мовленнєвих порушень: органічні і функціональні, центральні і периферичні причини. Ендогенні (внутрішні) і екзогенні (зовнішні) шкідливості в етіології мовленнєвих розладів. Причини виникнення мовленнєвих порушень за М.Ю. Хватцевим. Концепція розвитку психіки Л.С. Виготського як методологічна основа вивчення причин мовленнєвих порушень. Соціальна ситуація розвитку. Причини й умови виникнення мовленнєвих порушень. Основні умови, що обумовлюють різноманіття мовленнєвих порушень. Критичні періоди в розвитку мовленнєвої функції. Значення спадковості у виникненні мовленнєвої патології. Роль спадкоємних факторів у сполученні з екзогенно-органічними і соціальними факторами в появі мовленнєвих порушень. Ведучі принципи аналізу мовленнєвих порушень: розвитку, системного підходу, розгляду мовленнєвих порушень у взаємозв'язку з іншими сторонами психічного розвитку дитини. Поняття про структуру мовленнєвих порушень. Первинні і вторинні порушення. Складність і поліморфність факторів, що викликають мовленнєві порушення. Тема 4. Класифікації мовленнєвих порушень Проблема систематизації мовленнєвих розладів. Сучасні класифікації мовленнєвих порушень. Клініко-педагогічна класифікація: час виникнення, прихильники, принципи групування, аспекти, властивості, педагогічні цілі, вік, форми мовлення. Етіопатогенетичні, клінічні і психолого-лінгвістичні критерії розмежування мовленнєвої патології. Види мовленнєвих порушень. Психолого-педагогічна класифікація: час виникнення, прихильники, принципи групування, аспекти, властивості, педагогічні цілі, вік, форми мовлення. Лінгвістичні і психолого-педагогічні критерії побудови класифікації. Групи мовленнєвих порушень і їхні види. Систематизація мовленнєвих порушень запропонована Н.О.Чевельовою. Тема 5. Методи логопедичного впливу Логопедичний вплив – педагогічний процес, в якому реалізуються завдання коригувального навчання і виховання. Дидактичні основи корекційно-педагогічної роботи, засоби і прийоми сучасної логопедії. Методи логопедичного впливу: практичні (вправи, ігри, моделювання), наочні (спостереження, перегляд малюнків, картин, профілів артикуляції, кінофільмів, відеофільмів, прослуховування аудіозаписів тощо), словесні (розповідь, бесіда, читання). Актуальні проблеми сучасної логопедії. Ефективність логопедичної роботи та фактори, що її зумовлюють. Вимоги до особистості логопеда і його професійної підготовки на сучасному рівні. Соціальна роль логопеда. Тема 6. Визначення дислалії. Історичний аспект розвитку проблеми Загальна характеристика вад звукової системи мови. Трактування вимовних порушень і перша поява терміну «дислалія». Поширеність та особливості прояву дефекту в різних вікових групах дітей. Вплив вад звуковимови на оволодіння грамотою, на розвиток особистості дитини. Поняття рівнів порушеної вимови у вітчизняній і закордонній логопедії. Прості і складні дислалії. Тема 7. Форми дислалії Форми дислалії – функціональна і механічна (органічна). Класифікація функціональної дислалії з урахуванням природи порушення, актуального для логопедичного впливу – фонематичного або фонетичного, або їхніх комбінацій. Акустико-фонематична дислалія, артикуляторно-фонематична, артикуляторно-фонетична. Механічна дислалія, її зумовленість аномаліями в будові артикуляційного апарату. Характер дефекту вимови звуків при даній формі. Механічна дислалія, її механізми. Будова артикуляційного апарату в нормі, механізм утворення звуків в нормі. Основні вади в будові артикуляційного апарату та причини їх виникнення, відносно механічної дислалії: аномалії зубів, щелеп, прикусу. Шкідливі звички у дітей та їх усунення. Характеристика порушень звуковимови органічного генезу. Основні етапи діагностичного обстеження: оцінка фізичного і неврологічного стану дітей; вивчення будови органів артикуляції; дослідження стану артикуляційної та мімічної моторики, а також моторики кистей пальців рук; поглиблене вивчення звуковимови, просодики та фонематичних процесів при логопедичному обстеженні мовленнєвої діяльності дітей. Особливості логопедичної роботи при механічній дислалії. Засоби корекції порушень артикуляційної та мімічної моторики у дітей із звуковимовними порушеннями та анатомічними вадами органів артикуляційного апарату: масаж мімічної та артикуляційної мускулатури, міогімнастика. Диференційна діагностика функціональної та механічної дислалії. Тема 8. Методика корекційної роботи при дислалії Способи і прийоми виявлення недоліків звуковимови у дітей. Мета, зміст та методика обстеження дитини з дислалією. Обстеження артикуляційного апарату, дрібної моторики, звуковимови, фонематичних процесів. Оформлення необхідної логопедичної документації; заповнення мовленнєвої картки. Методика логопедичного впливу при дислалії. Етапи і прийоми логопедичного впливу та задачі кожного етапу роботи за методиками Н.О.Чевельової, М.Ф.Фомічевої, М.А.Савченко. Основні етапи традиційної корекційно-педагогічної роботи з усунення недоліків звуковимови: підготовчий етап, етап формування первинних вимовних умінь і навичок, етап формування комунікативних умінь і навичок. Зміст логопедичної роботи з усунення мовленнєвих вад: розвиток фонематичних процесів (уваги, сприймання); розвиток артикуляційної моторики; розвиток дрібної моторики пальців рук; формування (постановка) правильної вимови звуку: за наслідуванням, з механічною допомогою (з використанням логопедичних зондів), змішаний спосіб постановки звуків; диференціація поставленого і змішуваного звуку у вимові. Послідовність автоматизації поставленого звуку: автоматизація звуку у складах (прямих, обернених, із збігом приголосних); автоматизація звуку в словах (на початку слова, в середині, кінці); автоматизація звуку у реченні; автоматизація звуку у чистомовках і віршах; автоматизація звуку в коротких і довгих оповіданнях, автоматизація звуку у розмовному мовленні. Урахування взаємозв'язку звуків при виборі послідовності їхньої постановки при складній дислалії. Терміни і тривалість логопедичних занять. Види логопедичних занять – індивідуальні, підгрупові, фронтальні. Організація занять з урахуванням провідної діяльності дитини і спрямування на стимуляцію її пізнавальної активності. Тема 9. Недоліки вимови [J] (йотацизм), [К]-[К’], [Г]-[Г’], [X]-[Х']. (капацизм, гамацизм, хітізм) Характеристика фонем. Опис правильного укладу органів артикуляції. Причини і варіанти порушень, що виявляються в перекрученнях і замінах звуків. Артикуляційна гімнастика для постановки звуків. Прийоми корекції фонем з використанням логопедичних зондів. Розвиток фонематичного сприйняття при замінах. Закріплення комунікативних умінь і навичок. Тема 10. Недоліки вимови звуків [Р]-[Р’] (ротацизм і параротацизм) Характеристика фонем української мови за місцем і способом утворення, участю голосу та наявності або відсутності додаткового підняття середньої частини язика. Вікові особливості розвитку правильної звуковимови у дітей до 5 років. Характеристика фонем «Р» - «Р'». Опис правильного укладу органів артикуляції. Варіанти порушень фонем – перекручування і заміни. Корекція порушень вимови фонем «Р», «Р’». Прийоми постановки звуку. Задачі підготовчого етапу – активізація кінчика язика, формування повітряного струменя. Використання для цих цілей артикуляційної гімнастики, тренування з фонематичного сприйняття при замінах, вибір вихідної збереженої фонеми для постановки Р-Р’. Прийоми корекції фонем з використанням логопедичних зондів. Закріплення комунікативних умінь і навичок. Тема 11. Недоліки вимови [Л]-[Л’] (ламбдацизм і параламбдацизм) Характеристика фонем української мови за місцем і способом утворення, участю голосу та наявності або відсутності додаткового підняття середньої частини спинки язика. Вікові особливості розвитку правильної звуковимови у дітей до 5 років. Характеристика фонем «Л»-«Л’». Опис правильного укладу органів артикуляції. Причини і варіанти порушень фонем. Корекція порушень вимови фонем «Л», «Л’». Артикуляційна гімнастика на підготовчому етапі постановки звуку. Прийоми корекції фонем з використанням логопедичних зондів. Закріплення комунікативних умінь і навичок. Тема 12. Тема. Недоліки вимови свистячих звуків [С] -[С’], [3]-[3’], [Ц], [ДЗ] (сигматизм, парасигматизм) Характеристика свистячих фонем. Опис правильного укладу органів артикуляції. Види порушень звуковимови свистячих звуків, їх причини і характеристика. Методика виправлення різних видів сигматизмів та парасигматизмів свистячих фонем. Значення артикуляційної гімнастики і вироблення спрямованого повітряного струменя. Прийоми корекційної роботи з постановки свистячих фонем в залежності від виду порушення з використанням логопедичних зондів. Робота з формування фонематичного сприйняття при парасигматизмах. Закріплення комунікативних умінь і навичок. Тема 13. Недоліки вимови шиплячих звуків [Ш], [Ж], [Ч], [Щ], [ДЖ] Характеристика шиплячих фонем. Опис правильного укладу органів артикуляції. Причини і варіанти порушень – сигматизми і парасигматизми шиплячих звуків. Артикуляційна гімнастика і формування спрямованого повітряного струменя. Прийоми і послідовність постановки. Вибір вихідної збереженої фонеми для постановки шиплячих. Залежність методичних прийомів корекції від виду порушення. Прийоми корекції фонем з використанням логопедичних зондів. Тренування з розвитку фонематичного сприйняття у випадках заміни звуку. Закріплення комунікативних умінь і навичок. Тема 14. Історичний аспект проблеми патології голосу і способів його виправлення. Сучасний стан проблеми Поняття про висоту, силу, тембр – об'єктивні характеристики голосу. Розвиток голосу у дітей. Значення дихання в голосоутворенні: типи фізіологічного дихання – грудний, черевний, змішаний. Відмінність фонаційного дихання в кількості дихальних рухів у хвилину, тривалості видиху і самого способу дихання. Розвиток і становлення голосу. Формування голосу в залежності від будівлі тіла, ендокринної і психічної сфери. Період мутації голосу у дітей – початкова, пікова і кінцева стадії. Зміни голосу в піковій стадії мутації. Ознаки тривалої і патологічної мутації – зміни висоти, падіння сили і порушення тембру голосу. Профілактична і корекційна робота логопеда в цей період. Значення праць вітчизняних і закордонних учених (Е.Н. Малютіна, И.И. Левидова, Ф.Ф. Засєдатєлєва, Л.Д. Работнова, М.Ф. Фомичева, В.Г. Єрмолаєва, Н. Гутцман, И. Максимова, К. Вільсона) для розвитку фоніатрії і вивчення фізіології голосу. Визначення фонопедії як фізіологічного методу, що дає стійкий і позитивний результат. Сучасний стан проблеми. Тема15. Класифікація порушень голосу та дослідження голосового апарата і голосової функції Виділення в основі класифікації етіології і патогенезу. Поділ патології голосу на центральну і периферичну, кожна з яких може бути органічною і функціональною. Визначення переважного порушення нервово-м'язового апарату гортані – гіпотонусного і гіпертонусного. Органічні порушення голосу. Периферичні парези і паралічі гортані, їхні причини, клінічна картина і характеристика голосової патології. Залежність змін голосу і функції дихання від положення паралізованої половини гортані. Методика логопедичної роботи. Етапи корекційних заходів: активізація рухової функції гортані (виявлення компенсаторних можливостей організму), нормалізація функції дихання, голосові вправи, функціональні тренування, спрямовані на координацію дихання і фонації. Порушення голосу при хронічних ларингітах. Компенсована, субкомпенсована і декомпенсована форми хронічних ларингітів. Залежність голосової патології від форми захворювання. Значення логопедичного впливу в комплексі заходів щодо відновлення голосу. Методи дослідження – клінічні, інструментальні, педагогічні спостереження. Ларингоскопічне дослідження гортані, визначення тонусу голосових складок, рухливості гортані, тривалості фонації. Глоттографія – аналіз якості змикання голосових складок за електричним сигналом. Значення педагогічного спостереження для діагностики голосових порушень. Аудитивна оцінка основних характеристик голосу в ході дослідження. Добір мовленнєвого матеріалу для обстеження голосової функції. |
|
Гриби – це одна з найбільших у природі груп організмів. Їх вивченням... Гриби – це одна з найбільших у природі груп організмів. Їх вивченням займається спеціальна наука – мікологія ( від грец. «мікос»... |
Тема Гриби Загальна характеристика грибів. Різноманітність грибів Гриби – це одна з найбільших у природі груп організмів. Їх вивченням займається спеціальна наука – мікологія ( від грец. «мікос»... |
|
В історії світової педагогічної практики відомі найрізноманітніші... В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал у цій галузі. Постало питання про необхідність систематизації... |
Тема: «Наша мова калинова» Обладнання: арка з написом «Королівство Логопедія», кульки, казкові герої, вислови видатних людей про мову, малюнки учнів та звуків,... |
|
Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо... «Спеціальна перевірка»закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» |
Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо... «Спеціальна перевірка» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» |
|
Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття... Рупції (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної... |
Вислови Д.І. Менделєєва Наука починається з тих пір, як починають вимірювати. Точна наука немислима без міри |
|
Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн... Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн науки: передумови та характеристики. Етапи розвитку науки.... |
закономірне чергування довгих і коротких складів Це водночас давня наука, яка зародилася в Індії, і новітня наука, що виникла на європейському терені з початку ХХ ст |