|
|
Скачати 0.76 Mb.
|
|
4.2.3. Сільськогосподарський кооператив Правове становище сільськогосподарських кооперативів визначається ГК України, Законом України «Про кооперацію» 10 липня 2003 р.44, а також Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Зокрема, сільськогосподарським кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу. За цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. Так: - сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу; - сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Такі кооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. При цьому обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Свою діяльність обслуговуючі кооперативи спрямовують на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші. До переробних кооперативів належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо). Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо. Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи. Сільськогосподарські кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які в свою чергу можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками. Також кооперативи та їх об'єднання мають право виступати засновниками різних видів підприємств, мати представництва в інших регіонах України та за її межами. 4.2.4. Особисте селянське господарство Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства (надалі по тексту – ОСГ) визначаються Законом України «Про особисте селянське господарство». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка провадиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени ОСГ здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону України «Про особисте селянське господарство», інших законів України та підзаконних нормативно-правових актів. Законодавець прямо вказує, що діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності. Відповідно, оплатні операції ОСГ господарського змісту, як-от реалізація надлишків виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, а також надання на основі ОСГ послуг зеленого туризму чи інших послуг, юридично не можуть кваліфікуватися як підприємництво, не зважаючи на те, що фактично всі істотні ознаки підприємництва мають місце у цій частині діяльності ОСГ. Такий в значній мірі суперечливий правовий режим господарської діяльності ОСГ пояснюється їх порівняно невеликим економічним масштабом, а також тим, що ОСГ по суті є формою господарської самозайнятості сільського населення (звернемо увагу, що ОСГ створюються і діють з метою задоволення особистих потреб членів ОСГ, і лише надлишки виробленої продукції реалізуються на ринку). Слід також вказати, що наслідком вищевказаного правового підходу є фіскальне стримування розвитку ОСГ як товаровиробників, адже для них виключається можливість користуватися спрощеними системами оподаткування, що містяться у законодавстві України для суб’єктів малого підприємництва: доходи фізичних осіб – членів ОСГ повинні оподатковуватися згідно із положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. Для ведення ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. У ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлюється, що до майна, яке використовується для ведення ОСГ, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Майно, яке використовується для ведення ОСГ, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону. Ведення ОСГ припиняється в разі: - рішення членів ОСГ про припинення його діяльності; - якщо не залишилось жодного члена ОСГ або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; - припинення прав на земельну ділянку згідно із ЗК України. У разі припинення ведення ОСГ сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств. 1Платон. Сочинения в 4 т. ─ Т 2. - М.: Мысль, - 1993. – С. 17. 2 Задоя А.О. Мікроекономіка - Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, - 2002. – С. 67. 3 Основи економічної теорії. Підручник / А. А. Чухно, П. С Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. - К.: Вища шк., 2001. - С. 135. 4 Вебер М. История хозяйства. Город / Пер. с нем.; Под ред. И. Гревса; Коммент. Н. Саркитова, Г. Кучкова. - М.: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле» (Малая серия «LOGICА SOCIALIS» в серии «Публикации Центра Фундаментальной Социологии»), - 2001. — С. 119. 5 Чинна з 1 січня 2013 р. Класивфікація видів економічної діяльності (скорочено – КВЕД) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 р. № 457. 6 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами» затверджений постановою КМ України від 30 травня 2011 р. № 615, а «Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами» затверджений постановою КМ України від 30 травня 2011 р. № 594. 7 Таким органом є Державна служба геології та надр України. 8 Визначення гірничих підприємств тільки як цілісних майнових комплексів суперечить фундаментальним положенням цивільного та господарського законодавства України, де підприємства визнаються не об’єктами, а суб’єктами права (юридичними особами та суб’єктами господарювання – господарськими організаціями). 9 ВВР України. – 2001. - № 50. – Ст. 262. 10 ВВР України. – 1998. - № 19. – Ст. 98. 11 ВВР України. – 2003. - № 15. – Ст. 107. 12 ВВР України. – 1999. - № 32. – Ст. 268. 13 ВВР України. – 2006. - № 44. – Ст. 433. 14 Коментар до ст. 179 ЦК України /Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України. - Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН www.ligazakon.ua . 15 ВВР України. – 1998. - №1. – Ст.1. 16 Таким підприємством є Державне підприємство «Енергоринок». 17 Особливості договору енергопостачання викладені у п. 3.1.4 теми §3 теми 19 «Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності та реклами». 18 ВВР України. – 2003. - № 24. - Ст.155 19 Відповідно до «Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики», що затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 р. № 1059/2011 державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії віднесене до основних завдань НКРЕ. 20 «Зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише малими гідроелектростанціями). 21 ВВР України. – 1999. – № 31. – Ст. 246. 22 ВВР України. – 2011. – № 34. – Ст. 343. 23 Визначаються відповідно до п. 5.1 державних будівельних норм В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», що затверджені наказом Мінрегіонбуд України від 30 грудня 2008 р. № 709. 24Державні будівельні норми А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», що затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 р. № 8. 25Аналогічне визначення міститься також у Державних будівельних нормах В.3.2.-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках культурної спадщини», затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 вересня 2004 р. № 173. 26Лист Державного комітету з будівництва та архітектури від 30.04.2003 р. № 7/7-401 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів». 27 Із цього визначення видно що замовник (забудовник) повинен мати право на земельну ділянку для реалізації будівельного проекту. Детальніше про види відповідних прав див.: Н. Доценко-Білоус. Будівництво і земля: слідами регуляторних тлумачень// Бухгалтерія - № 39 (974) від 26 вересня 2011 р. – С. 75-76. 28 ВВР України. – 2003. – № 52. – Ст. 377. 29 ВВР України. – 2001. – № 21. – Ст.103. 30 В.Юричишин Аграрні революції в України в контексті зламів політичних епох: витоки і сутність /УААН. -Наукові дискусії. – С. 45-46. 31Фізіократичний напрямок в економічній теорії виник у Франції в процесі критики теорії та практики меркантилізму в середині XVIII ст.; найбільш визначними представниками фізіократичної теорії були Ф. Кене і А. Тюрґо). 32 Злупко С.М. Історія економічної теорії /Навчальний посібник. - К.: Знання, - 2005. - С.159. 33 ВВР України. – 2001. – № 11. – Ст. 52. 34 ВВР УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 602. 35 ВВР України. – 2004. – № 38. – Ст. 470. 36 ВВР України. – 2004. – № 49. – Ст. 527. 37 ВВР України. – 2003. – № 45. – Ст. 363. 38 ВВР України. – 1992. – № 20. – Ст. 272. 39 ВВР України. – 1997. – № 39. – Ст. 261. 40 ВВР України. – 2003. – № 13. – Ст. 92. 41 ВВР України. – 1994. – № 2. – Ст. 7. 42 Аграрне право України : Підручник / За ред. О.О. Погрібного. — К.: Істина, - 2007. – С.287. 43 Для реалізації приписів цієї статті КМ України постановою від 25 серпня 2004 р. № 1102 затвердив «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам», а Мінагрополітики наказом від 2 вересня 2011 р. № 441 встановив «Порядок та умови проведення конкурсу для надання фінансової підтримки фермерським господарствам». 44 ВВР України. – 2004. – № 5. – Ст. 35. |
|
Тема 18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва Метою «сфера матеріального виробництва», «сфера нематеріального виробництва», «промисловість», «електроенергетика», «будівництво», «сільське... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту,... Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту, зв’язку та діяльності засобів масової інформації |
1 Правове регулювання ощадної справи і лотерейної діяльності При цьому держава, як публічна влада, стимулювала накопичення заощаджень в спеціалізованих установах, що було обумовлено низкою державних... |
|
Скороход Оксана Вікторівна “Правове регулювання банківської діяльності в Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ |
Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту,... Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту, зв’язку та діяльності засобів масової інформації |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
Охарактеризувати провідну роль технології в організації виробництва «виготовлення», але в більш вузькій сфері промислового виробництва. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність... |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Тема 3: “ЗАКОНОДАВЧЕ ТА НОРМАТИВНО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННя ПОРЯДКУ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ І ПІДРОЗДІЛАХ МНС УКРАЇНИ |
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності ТНК (ТРАНСНАЦ-Х КОРПОРАЦІЙ) Міжн-пр регулювання д-сті ТНК сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжн-правові документи, які використовуються |