§2. Особливості правового регулювання господарської діяльності в електроенергетиці
2.1. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузі електроенергетики
2.1.1. Правовий статус енергії
В науці господарського прав не склалося єдиного підходу до визначення правового режиму енергії (теплової, електричної). Сумніву не викликає те, що енергія є об’єктом прав та предметом деяких договірних зобов’язань. Однак у літературі вказується, що проблема полягає в тому, що оскільки енергія не є класичним предметом матеріального світу, то чи можна її вважати річчю? Завдяки своїм властивостям електрична чи інша енергія не може бути предметом низки договорів, наприклад зберігання чи договору майнового найму, оскільки вона споживається, а тому повернути її неможливо. Специфікою енергії як об’єкта прав також є неможливість її накопичення для промислового споживання, а також відсутня можливість побачити її як продукцію.
На думку деяких науковців, оскільки наріжним каменем під час ідентифікації будь-якого об'єкта як речі є його матеріальна природа, виникає питання про віднесення до роду речей такого об'єкта як енергія. Якщо визнавати енергію річчю, то логічно припустити, що на неї встановлюється речове право. Але модель права власності не призначена для того, аби конструювати приналежність блага, яке не має матеріальної, зовнішньої форми, що дозволяє відокремити одне благо від іншого та закріпити його за власником. Навіть індивідуалізована енергія - наприклад, яка знаходиться в акумуляторі чи батарейці - не може бути об'єктом речового права, адже в ролі останнього виступає сам матеріальний носій, в якому зберігається енергія. В більшості ж випадків енергія є результатом виконання договірного зобов'язання постачальником. Тому стверджується, що енергію доцільно прирівняти до послуги, за винятками індивідуалізації в матеріальному носії та несанкціонованого підключення до електричної мережі (в останньому випадку матиме місце недоговірне зобов'язання з відшкодування збитків або внаслідок безпідставного збагачення)14.
На нашу думку, енергія виступає хай специфічним, однак об’єктом речових та зобов’язальних прав, на який поширюється правовий режим споживних речей, визначених родовими ознаками (адже виробництво та реалізація енергії підлягає кількісному обліку; крім цього, енергія споживається в момент її присвоєння). Також слід відзначити, що речовий, тобто юридичний, статус об’єкта господарських прав не залежить від форми його об’єктивізації, зокрема, у вигляді матеріального предмету. Господарському праву відомі речі, які взагалі втратили свою матеріальну оболонку (наприклад, безготівкові гроші та бездокументарні цінні папери), однак такі речі є повноцінними об’єктами права власності. Адже річ – не фізична велична, а юридичний статус, і наділятися таким статусом можуть будь-які фізичні об’єкти, включаючи енергію, рідину, газ тощо. Саме такий підхід стосовно енергії і знайшов своє закріплення у законодавстві України. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»15 від 16 жовтня 1997 р. енергія – це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
2.1.2. Державне регулювання електроенергетики
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), яка діє на підставі положення, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 р. № 1059/2011. НКРЕ здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання та у нафтогазовому комплексі, а також виконує інші завдання відповідно до законодавства.
Регулювання відносин в електроенергетиці має свої особливості. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, до яких слід віднести:
- постійне і безперервне збалансування виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України;
- централізоване теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об'єднаної енергетичної системи України (ст. 4 Закону України «Про електроенергетику»).
Державне регулювання діяльності в електроенергетиці, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про електроенергетику», провадиться шляхом:
- надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці;
- формування тарифної політики;
- встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії.
Важливим засобом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є ліцензування. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про електроенергетику» діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається НКРЕ. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються НКРЕ.
Діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання без ліцензії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені в умовах і правилах здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії. Електричну енергію можуть виробляти і особи без правового статусу суб’єкта господарювання з альтернативних джерел енергії, за умови отримання відповідного дозволу у порядку, передбаченому Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 р.
Енергопостачальникам, до складу яких входять теплоелектроцентралі, видаються ліцензії на види діяльності в електроенергетиці з урахуванням спеціальних умов щодо першочергового забезпечення потреб споживачів тепла території здійснення ліцензованої діяльності.
Інвестиційні програми ліцензіатів із передачі та постачання електричної енергії підлягають погодженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.
Особливості виробництва електроенергії з ядерного палива регулюється Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. Відповідно до ст. 22 цього Закону державне регулювання безпеки використання ядерної енергії передбачає:
встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання у державі (нормування);
надання дозволів на здійснення діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання (провадження дозвільної діяльності);
- здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів організаціями, підприємствами та особами, які використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).
2.1.3. Правове регулювання виробництва, реалізації, передачі та споживання електроенергії
Виробництво, реалізація, передача електричної та теплової енергії відбувається в межах об'єднаної енергетичної системи України, яка у ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» визначається як сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об'єктів електроенергетики, які об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом.
Управління об’єднаною енергетичною системою України відбувається централізовано - єдиною централізованою диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України виконує державне підприємство16, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці. Таке централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» виробництвом електричної енергії є господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Електроенергію виробляють енергогенеруючі компанії, які є учасниками оптового ринку електричної енергії України, володіють чи користуються генеруючими потужностями, виробляють та продають електричну енергію.
Купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України (це ринок, що створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору). Винятки з цього правила встановленні у законодавстві, наприклад, для електроенергії:
- виробленої з доменного та коксівного газів електростанціями, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;
- виробленої лише малими гідроелектростанціями;
- виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності.
Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з:
- диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України;
- виробництвом електричної енергії на електростанціях;
- передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
- постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
- оптовим постачанням електричної енергії.
У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, НКРЕ, АМК України.
Енергію на оптовому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту купують енергопостачальники, які, рівно як і енергогенеруючі компанії, є учасниками оптового ринку електричної енергії України. У ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники визначаються як учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту. Діючи на підставі договору із споживачем, а також на підставі договорів з іншими учасниками оптового ринку, включаючи власників електромереж, енергопостачальники забезпечують надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів її передачі та розподілу електричної енергії. При цьому енергопостачальники, відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»:
- зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів;
- здійснюючи постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість;
- при здійсненні діяльності з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів підприємницької діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.
Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності з урахуванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.
Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Також електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права самостійно змінювати видані технічні умови на приєднання або скасовувати їх з підстав, які не передбачені договором про приєднання.
Енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана або потужність для діючої електроустановки споживача збільшена в установленому законодавством порядку.
Споживачами електричної енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю17. Споживачі електричної енергії, згідно зі ст. 25 Закону України «Про електроенергетику», мають право на:
- приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж;
- вибір постачальника електричної енергії;
- отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання;
- отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами;
- відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.
З іншого боку, споживачі повинні виконувати обов’язки, встановлені для них законодавством та договором, укладеним із енергопостачальником. Зокрема, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії. Також споживач повинен споживати електроенергію в межах обсягу, встановленого у договорі із енергопостачальником, забезпечити безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан, додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії тощо.
Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.
Споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
2.1.4. Обмеження права власності та монополізму у галузі електроенергетики
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електроенергетику» об'єкти електроенергетики можуть перебувати у різних формах власності. Перелік об'єктів електроенергетики, які не підлягають приватизації, затверджується ВР України за поданням КМ України. Приватизація об'єктів електроенергетики здійснюється відповідно до законодавства України про приватизацію. У разі приватизації об'єктів електроенергетики КМ України за поданням ФДМ України приймає рішення про закріплення у державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі об'єктів електроенергетики (наприклад, ДАЕК «Донбасенерго»).
Не підлягає приватизації майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні і міждержавні електричні мережі, а також майно наукових установ загальнодержавного значення.
Слід відзначити, що у сфері електроенергетики законодавством встановлено низку правил стосовно попередження та обмеження монопольної діяльності виробників, транспортувальників та постачальників електроенергії. Зокрема:
- суб'єктам підприємницької діяльності, відносини яких регулюються Законом України «Про електроенергетику», згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» забороняється провадити монопольну діяльність у будь-якій формі, крім випадків, передбачених законодавством України;
- згідно зі ст. 16 Закону України «Про електроенергетику» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють виробництво, передачу або постачання електричної енергії і визнані в установленому порядку такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку електричної енергії, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати її обсяг з метою створення дефіциту електричної енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України.
2.1.5. Правове регулювання господарської діяльності в сфері виробництва, реалізації та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»18 від 20 лютого 2003 р. альтернативні джерела енергії - це відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.
Виробляти енергію з альтернативних джерел можуть юридичні особи – суб’єкти господарювання, а також фізичні особи, яким надано дозвіл на провадження діяльності у сфері альтернативних джерел енергії. Електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики, може вироблятися як для власного споживання, так і виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Як передбачається у ст. 5 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснює КМ України чи за його дорученням спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері19, з використанням таких засобів, як:
- надання дозволів на провадження діяльності у сфері альтернативних джерел енергії;
- розроблення, затвердження та запровадження норм, правил і стандартів виробництва, передачі, транспортування, постачання, зберігання і споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел;
- нагляд та контроль за безпечним виконанням робіт на об'єктах альтернативної енергетики незалежно від їх форми власності, безпечною експлуатацією енергогенеруючого обладнання та за режимами передачі і споживання енергії;
- нагляд та контроль за додержанням вимог технічної експлуатації на об'єктах альтернативної енергетики незалежно від їх форми власності, технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів, підключених до об'єднаної енергетичної системи України;
- встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об'єктах альтернативної енергетики, а також на теплову енергію, видобуту з альтернативних джерел;
- всебічне заохочення і підтримки науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських робіт, діяльності винахідників і раціоналізаторів, спрямованих на розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії.
Додатковими заходами державного регулювання, що, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», використовуються для стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, є:
- застосування економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством про енергозбереження та охорону довкілля, з метою розширення використання альтернативних джерел енергії;
- створення сприятливих економічних умов для спорудження об'єктів альтернативної енергетики.
Монопольна діяльність у сфері альтернативних джерел енергії регулюється відповідно до законодавства (ст. 5 Закону України «Про альтернативні джерела енергії») .
Оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати за «зеленим» тарифом20 електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не продану за договірними цінами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, може бути реалізована за «зеленим» тарифом за прямими договорами зі споживачами. При цьому споживачу енергії органом, уповноваженим КМ України, видається документ встановленої форми, що підтверджує закупівлю енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та визначається порядок використання зазначеного документа (ст. 15 Закону України «Про електроенергетику»).
|