|
Скачати 0.56 Mb.
|
Теоретичні питання
Цілеспрямована праця людей із виготовлення споживчих товарів та надання послуг для задоволення життєвих потреб розглядається як виробнича діяльність. Поняття «виробництво» має три основні напрями використання: комбінація виробничих чинників; тільки виготовлення продукції підприємством; ототожнення з поняттям «виготовлення», але в більш вузькій сфері промислового виробництва. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товарів, предметів, речей, послуг, інформації, знань тощо). Виробництво визначає економічну безпеку, сталість фінансової системи держави та рівень життя людей. Основна мета виробництва полягає в забезпеченні споживача необхідною продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача (продуцента). Економічний результат діяльності промислового підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежить від раціональної організації виробництва, його відповідності сучасним вимогам: оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо. Організація виробництва — це координація та оптимізація в часі й просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції, з найменшими витратами за належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.
Провідна роль в організації виробництва належить технології, яка характеризується способами й варіантами виготовлення продукції та визначає, за допомогою яких знарядь праці доцільно перетворювати предмети праці в конкретний продукт із потрібними властивостями. Організація виробництва на основі аналізу можливих варіантів визначає конкретні значення параметрів технологічного процесу з метою вибору найбільш ефективного відповідно до конкретних цілей та умов виготовлення певного виробу на підприємстві. При цьому всі природні, трудові, виробничі, інформаційні та інші ресурси, необхідні для ефективної діяльності підприємства, мають обмежений характер.
Завданнями технології є підвищення потенційних можливостей збільшення обсягів виготовлення й поліпшення якості продукції та зниження норм витрат ресурсів під час її виготовлення. Завданнями організації виробництва є визначення методів та умов для досягнення попередньо окреслених можливостей з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників роботи підприємства. На практиці організація виробництва охоплює такі основні взаємопов'язані напрями: - вибір варіанта технології, визначення ресурсів та системи машин її реалізації з метою виготовлення певного продукту; - технологічне планування робочих місць, дільниць, підрозділів та підприємства в цілому; - проектування та раціоналізація трудових процесів і методів роботи; - стандартизація та уніфікація процесів і складових компонентів виробів; - дослідження, проектування та освоєння виробництвом нових виробів; - технічне обслуговування виробництва; - контроль якості та забезпечення конкурентоспроможності продукції та технології; - організаційне проектування та перепроектування виробничих систем.
Предметом курсу «Організація виробництва» є вивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і речових компонентів сукупного виробничого процесу виготовлення продукції, надання послуг, які забезпечують безперебійність і ритмічність діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед ним цілей та завдань. Оптимальні кількісні та якісні показники залежності виробничих процесів, параметри й показники виробництва продукції є вихідною інформацією для планування роботи підприємства та його підрозділів. Плани реалізуються за допомогою управління. Курс «Організація виробництва» спрямований на вивчення певного напряму економіки, тому належить до функціональних економічних наук і перебуває у взаємозв'язку з іншими науками. Організація виробництва як дисципліна ґрунтується на розумінні й використанні об'єктивних економічних законів і принципів. На основі знань низки прикладних і точних наук встановлюються деякі загальні для всіх підприємств та специфічні для підприємств різних галузей принципи, форми й способи найефективнішої організації виробництва. Спираючись на діалектичний метод, слід використовувати такі провідні методи дослідження: економічний аналіз і синтез, балансовий, експертний, економіко-математичний, моделювання, системного підходу. Системний підхід передбачає оптимізацію роботи не окремих частин, а цілісної виробничої системи . Якщо організація виробництва спрямована на вибір технології, розподіл та організаційне сполучення ресурсних складових виробничих систем для виготовлення конкретних матеріальних продуктів, то виробничий та операційний менеджмент являють собою сферу управління виробничими ресурсами на основі розроблення організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, кадрового потенціалу, устаткування й виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг.
Промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст. відкрила нову епоху в розвитку теорії та практики організації виробництва. Паровий двигун як джерело енергії для машин дозволив організувати машинне фабричне виробництво. Виникла необхідність в узгоджених діях усіх його ланок за допомогою встановлення й суворого виконання певних норм та пропорцій між усіма сторонами виробництва. Потреби в жорсткій регламентації спонукали визначення норм виробітку й оплати праці, максимальної швидкості роботи устаткування, оптимальних обсягів виготовлення продукції на основі вдосконалення організації виробництва й праці. Англійський економіст Адам Сміт сформулював учення про розподіл праці (1776) як умову підвищення її продуктивності та основної складової організації виробництва. Англійський текстильний фабрикант Р. Аркрайт, який спроектував ткацький верстат (1770), з метою найефективнішого його використання робітниками був вимушений створити фабричний кодекс, що передбачав суворий розклад, систему штрафів за відхилення від нього. Концепція взаємозамінних частин виробів (1790), розроблена і обґрунтована Елі Уітні, поклала початок стандартизації. Винахідник і розробник системи ефективного виробництва Фредерік Тейлор у праці «Принципи наукового управління» (1911) обґрунтував доцільність: відокремлення та вивчення елементів операцій; хронометражу; нормування праці; обліку; контролю; стимулювання праці. Френк та Ліліан Гілбрети, досліджуючи динаміку трудового процесу, розробили принципи економії рухів на основі вибору варіантів структури мікроелементів, що сприяло виникненню промислової психології (1911). Гаррі Гант відкрив значення нематеріального стимулювання робітників та розробив діаграму графіка робіт (1912), що відображає планові, реальні та очікувані показники діяльності. Харрінгтон Емерсон застосував ідеї Тейлора до організаційної структури виробництва та сприяв використанню експертів для підвищення організаційної ефективності. Генрі Форд на власному автомобільному заводі здійснив диференціацію та стандартизацію елементів виробництва, застосував складальну конвеєрну лінію, що стало основою поточної організації масового виробництва (1913). У 1915 р. Ф. Харріс розробив математичну модель управління запасами та визначення економічно доцільного розміру партії замовлення. А. Адамецький у 1920-х pоках створив моделі побудови виробничих процесів у часі, графіків руху деталей за операціями, вивів формули розрахунку виробничого циклу. Дослідженням мотивації праці (1930) було присвячено праці Елтона Мейо. Він довів, що, крім фізичних та технічних аспектів трудового процесу, принципове значення для підвищення продуктивності праці має мотивація праці робітника. У 1930-х pp. У. Шухарт, X. Додж, X. Ромінг, Л. Тіппет розробили методи вибіркової перевірки та статистичні таблиці для контролю якості. Методи групової обробки деталей, що сприяли автоматизації та розповсюдженню високоефективних групових поточних ліній у серійному та дрібносерійному виробництві, у 1940-х pоках були розроблені С.П.Митрофановим. Тоді ж Г. Мейнард, В. Іоффе розробили систему мікроелементного нормування праці (МТМ).
Всі дії безпосередньо пов'язані з виготовленням товарів чи наданням послуг, являють собою виробничу функцію, яка є ядром будь-якого промислового підприємства. Економічна сутність виробничої функції полягає у створенні в процесі трансформації предметів праці доданої вартості як різниці між вкладеннями та кінцевими результатами. На рис. 2.1 схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів в кінцеву продукцію. Аналіз складових процесу дозволяє його реорганізувати, усунути чи перепроектувати збиткові операції. Між виробничою, фінансовою, маркетинговою функціями. на підприємстві існує взаємозв'язок і взаємодія, завдяки чому забезпечується виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів. Виходячи із взаємозв'язків виробничої функції, можна визначити, що системою є будь-якій об'єкт, до складу якого входять взаємопов'язані та взаємодіючі частини або елементи. Той самий об'єкт, що входить до іншої системи, розглядається в ній уже як підсистема або елемент. Будь-яка система складається не менше ніж із чотирьох основних компонентів: входу, процесу, виходу та пристроїв зворотного зв'язку й контролю. Розглядаючи сутність виробничих систем (ВС), треба усвідомити, що це особливий штучний клас систем, які об'єднують працівників, знаряддя та предмети праці, інші елементи, необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюються продукція або послуги. |
МНЕМОНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЖАНРУ Це робить мнемосхему постмодерного роману дуже складною, але попри всі включення, провідну роль у його розвитку відіграє все-таки... |
8. Базові технологічні процеси виготовлення РЕС Вимоги до знань та вмінь. Студенти повинні знати і розуміти основні поняття технологічного процесу виробництва РЕС. Вміти оцінювати... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Програму затверджено на кафедрі технології виробництва літальних апаратів, протокол № від “ ” 2015 р |
Історичні відомості про виникнення та розвиток хлібопекарського та... Тема 1: Історичні відомості про виникнення та розвиток хлібопекарського та кондитерського виробництва, їх місце та роль у сучасному... |
Робоча програма з предмету «Інформаційні технології» Використання інформаційних та комп’ютерних технологій для автоматизації виробництва |
ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Сутність і структура суспільного виробництва. Фактори виробництва. Взаємодія і розвиток факторів виробництва |
Роль засобів навчання у формуванні навчального середовища // Нові... Жук Ю. О. Роль засобів навчання у формуванні навчального середовища // Нові технології навчання. 1998. N 22. С. 106-112 |
Тема: Б. Харчук «Планетник». Добро і зло в повісті, в сучасному світі і в людині Мета: дослідити, як у творі відтворено добро і зло; охарактеризувати образ Планетника, з'ясувати роль діда Капуша у творі та його... |
Інноваційні технології сприяння креативності у молодшого школяра Нові технології навчання викликають особливий інтерес у педагогів. Саме застосування інновацій передбачають докорінні зміни існуючих... |
Тема 18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва Метою «сфера матеріального виробництва», «сфера нематеріального виробництва», «промисловість», «електроенергетика», «будівництво», «сільське... |