ПАВЛО ТИЧИНА. ЗБІРКА «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»

Скачати 195.05 Kb.

Назва	ПАВЛО ТИЧИНА. ЗБІРКА «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Дата	09.02.2014
Розмір	195.05 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Музика > Документи

Тема:

ПАВЛО ТИЧИНА. ЗБІРКА «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ» - ПОЧАТОК «СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУ СЛАВИ»

Мета:

Навчати учнів розуміти глибинну сутність поезії Павла Тичини.

Розвивати творчу уяву й образне мислення старшокласників. Удосконалювати навички виразного читання поетичних творів, уміння аналізувати прочитане й висловлювати власні думки про творчість Павла Тичини.

Виховувати кращі моральні риси, розвивати відчуття прекрасного.
Тип уроку:

Комбінований (урок вивчення нового матеріалу, закріплення набутих знань та вмінь, урок аналізу мистецьких творів).

Обладнання:

Портрет Павла Тичини, твори поета; репродукція картини Михайла Жука «Біле і чорне»; схеми аналізу ліричного твору.
(На передньому плані - портрет Павла Тичини, репродукція картини Михайла Жука «Біле й чорне»; на столі біля дошки - виставка творів поета: видання різних років; схеми аналізу ліричного твору). На дошці записано епіграф до уроку:
…Стоїть сторозтерзаний Київ

і двістірозіп’ятий я.

Павло Тичина, вірш

«І Бєлий, і Блок…», 1919 рік
ХІД УРОКУ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Учитель:

У 1971 році Василь Стус написав статтю «Фенόмен доби». Підзаголовком до неї поставив рядки «Сходження на Голгофу слави» й узяв їх у дужки. Така ось дивна назва. Вдома вам потрібно було за хрестоматією ознайомитися з цією науковою розвідкою В. Стуса. Якщо хтось не зрозумів про що йде мова в цій статті, то зараз ми спробуємо розібратися з проблемами, які виникли, й зачитаємо знайдені вами цитати-відповіді на попередньо поставлені запитання. Хто відповідатиме, зачитує запитання й знайдену відповідь.

Учень І:

Пояснити назву статті «Фенόмен доби (Сходження на Голгофу слави)».

Слово «фенόмен» походить із грецької мови. У перекладі означає «те, що з’являється». У словнику іншомовних слів подається три значення цього слова. Одне із них: феномен – виняткове, незвичне, рідкісне явище. У морі інформації, яка «плаває» в мережі Інтернет, я знайшов переклад статті В.Стуса російською мовою – «Феномен суток». Я вважаю, що це невірний переклад, що Василь Стус, даючи назву своїй статті, під словом «доба» мав на увазі не 24 години (сутки), а добу – період у житті людства – епоху. Отже, назву треба розуміти так: Поет П.Г. Тичина – незвичне, рідкісне явище, його доля - уособлення трагедії всього народу сталінської епохи. Голгофа – це гора, на якій був розіп’ятий Ісус Христос, Син Божий. Вираз «Голгофа слави» треба розуміти у переносному значенні. Для Тичини - це його «Сонячні кларнети», бо саме за цю збірку його «розіп’яли», піддавали не фізичним мукам, а душевним. Пізніше в одному з віршів він болісно вигукне:

…Стоїть сторозтерзаний Київ

і двістірозіп’ятий я.

Павло Тичина, вірш «І Бєлий, і Блок…», 1919 рік

Учень ІІ:

Що дало можливість Василеві Стусу поставити ім’я Тичини в один ряд з іменами Косинки, Куліша, Хвильового?..

У своїй статті Василь Стус наголошує:

«Як би там не було, Тичина - така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування … по той бік самого себе».
Учень ІІІ:

Чому, на думку Василя Стуса, доля Тичини трагічна?

«Доля Тичини воістину трагічна.

В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину - нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням».
Учень ІV:

«Феномен Тичини - феномен доби. Його доля свідчитиме про наш час не менше за страшні розповіді істориків; поет жив у час, що заправив генія на роль блазня…».

Учень V:

Яка найефективніша форма боротьби з мистецтвом, на думку В.Стуса, була «винайдена» за часів сталінізації?

«У страшну добу сталінських репресій одних письменників розстріляли, других – зіслали в концтабори, третіх розтлили. Тичину репресували визнанням. Покара славою – одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом».
Учень VІ:

«Хто ж ти еси, Тичино?»

Таке запитання ставить Василь Стус у своїй статті і сам же на нього відповідає:

«Без сумніву, геніальний поет…Його трагедія відбила трагедію його рідного народу».
Коментар учителя.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель:

Кожного по-справжньому видатного митця завжди нагороджували гучним найменням, у якому відбивалася сутність його творчості. Шевченка нарекли Кобзарем, Пушкіна - Сонцем російської поезії, Франка - Каменярем, Горького - Буревісником, Лесю Українку - Співачкою досвітніх вогнів, Коцюбинського - Сонцепоклонником. Найбільше таких імен у Павла Григоровича Тичини. Василь Стус назвав Павла Тичину Фенόменом доби. Один із сучасників поета назвав його Яблуневоцвітним генієм України.

Хто й чому назвав так Тичину ?
Можливі відповіді учнів.
Учень І:

Яблуневоцвітним генієм України назвав Павла Григоровича Тичину Олесь Гончар. Про це можна прочитати у статті Петра Хропка «Трагічна доля великого поета», яка вміщена у книзі «Українська література: Хрестоматія для 10 класу середніх загальноосвітніх навчальних закладів», що вийшла друком у видавництві «Ковчег» у 2003 році.
Учень ІІ:

Олесь Гончар цим промовистим найменням спробував охарактеризувати «неповторний голос поета, в якому органічно переплелися яскрава образність українського слова, його душевна ніжність, сонячні космічні ритми, щира емоційна музикальність».

Учитель:

Павло Григорович мав дар співака, музиканта й живописця, але став поетом.

Як ви думаєте, чому?
Можливі відповіді учнів.

Учень І:

Я вважаю, що на вибір Тичини вплинув Михайло Коцюбинський, який розгледів та підтримав іскру поетичного хисту в хлопця. Адже на отих «Літературних «суботах» у домі Михайла Михайловича Павло читав свої перші вірші й був радо сприйнятий слухачами, але в першу чергу – хазяїном.

Учень ІІ:

На мою думку, кожна молода людина прагне самостійно зробити свій життєвий вибір. Інколи не завдяки авторитетам, а всупереч їм. Павло Тичина обрав поетичну творчість, бо саме вона, поезія, здатна поєднати в собі й милозвучний спів, і бурхливу мелодію, і яскраві фарби життя.

Учень ІІІ:

Я згоджуюся з думками, які висловили мої однокласники. Із тим, що на вибір життєвої дороги Тичини вплинув письменник Михайло Михайлович Коцюбинський, що поезія може в собі поєднати можливості інших видів мистецтва. Але я також впевнений, що стати поетом Тичину спонукало те, що саме у написанні віршів він відчував «сродну (за Григорієм Савичем Сковородою) працю» й іншого для себе не мислив. Його життєве кредо увібрали рядки:

Як не горю – я не живу,

Як не люблю – я не співаю!
Учитель:

Ви все правильно пояснили. Я вдячна вам за змістовні відповіді.

Сьогодні ми спробуємо відкрити для себе дивній світ ранньої поезії Тичини та проаналізувати деякі вірші митця, відчувши серцем найтонші переливи поетичного слова.

Спробуємо кожен для себе визначити: «Хто ж ти єси, Тичино?»
ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.
Учитель:

Тема нашого уроку: Павло Тичина. Збірка «Сонячні кларнети» - початок «сходження на Голгофу слави».
Мета: Навчитися розуміти глибинну сутність поезії Павла Тичини. Продовжувати розвивати творчу уяву й образне мислення.

Удосконалювати навички виразного читання поетичних творів, уміння аналізувати прочитане й висловлювати власні думки про творчість Павла Тичини.

Виховувати кращі моральні риси, розвивати відчуття прекрасного.

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
Учитель:

Рішуче й нестримно увійшов Павло Тичина в українську літературу своєю першою збіркою «Сонячні кларнети». Чому ж вона так називається? Відповісти на це запитання нам допоможе учень, який спеціально готував відповідь на це запитання.

Учень:

Перша книжка поезій Павла Тичини з незвичною на той час назвою «Сонячні кларнети», вийшла друком у 1918 р. На обкладинці збірки були зображені соняшники. Перше слово в назві звучало за тодішніми правилами орфографії «соняшні», звідси, мабуть, соняшники на обкладинці. Але пам’ятаймо про те, що соняшник – квітка сонця…

Кларнет - духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clarus, що означає ясний, чистий. Так названо інструмент за його звучання.

Тільки сонце може видобувати чисті та ясні звуки з музичного інструмента, а тому може грати лише на кларнетах.

Словосполучення «сонячні кларнети» втілює в собі променисту мелодію, яку виграє небесне світило, знаходячись у центрі світобудови. Сонце для людини й природи – основа основ, символ життя та щастя. Назва збірки – «Сонячні кларнети» - це вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту.
Учитель:

Уся літературна Європа заговорила про збірку «Сонячні кларнети». Вона стала епохальною.
Учень:

У віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися музика, поезія й живопис. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. У збірку Павло Тичина ввів 44 найкращі свої твори, поєднані між собою змістом і стилем. «Сонячні кларнети» відзначаються організованістю й симетрією: вони мають своєрідну увертюру - вірш «Не Зевс, не Пан...» і поділяються на три тематичні групи.

До першої належить лірика з пейзажними й любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», «Подивилась ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить» та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів справді можна назвати «світлою нотою збірки».

Друга група - це вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...» У них відчувається справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої й почуття. Третя група тематично поєднується з другою: Україна й революція («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші). Поет із позицій власного розуміння добра й зла, справедливості й народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорботними нотами» збірки.
Учитель:

А зараз, аналізуючи окремі твори Павла Тичини й зіставляючи їх з іншими видами мистецтва, спробуємо переконатись, як органічно вони поєднуються.
Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить...»

Учень читає вірш напам’ять. (Звучить музика)

Учитель пропонує проаналізувати поезію за опорною схемою.

(Схеми (роздруковані) - перед кожним учнем на парті).

Опорна схема аналізу ліричного твору:

1. Які життєві обставини дали імпульс для написання поезії.

2. Пояснити назву твору.

3. Тема та провідні мотиви.

4. Ідея.
5. Композиція.
6. Ліричний герой.
7. Образи, символи твору.
8. Сюжетні лінії.
9. Настрій.
10. Художні засоби.

11. Жанр.

12. Віршований розмір, римування.
13. Місце твору в доробку поета.
14. Актуальність.
15. Які роздуми та почуття навіює твір.
Учень:

Ця поезія належить до жанру пейзажної лірики. «Ви знаєте, як липа шелестить...» нагадує фольклорні зразки, де події людського життя замальовуються як певна паралель до явищ природи. У творі відчувається єдність пейзажу й настрою людської душі. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається силою звуків, мелодій, голосів, барв рідної землі.

Зображення картин природи й людських почуттів чергуються:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? } Пейзажний етюд
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі. } Переживання ліричного героя
Кохана спить...

Таке поєднання змушує читачів співпереживати з ліричним героєм. Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», « Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення (« А солов'ї!..Та ви вже знаєте, як сплять гаї!») привертають увагу до краси весняної ночі.
Вражають ніжні та мелодійні слова, чаруюча краса картин незрівнянної української ночі.

Учитель.

У музиці «Сонячних кларнетів» оживає ніжна любов, таємниці світу, чари молодості, краса природи. Доказом цього є поезія «Арфами, арфами...»
Аналіз поезії «Арфами, арфами...»

Учениця напам’ять читає вірш «Арфами, арфами...» (Звучить музика)
Учитель:

Критик Леонід Новиченко про вірш «Арфами, арфами...» сказав, що до збірки «Сонячні кларнети» епіграфом «слід було б взяти цю чудову за своїм «золотим» мажором пісню юності, цей широкодзвонний, неначе й справді виконаний на арфі, гімн весні».

Учень:

У поезії всього чотири строфи. У першій змальовано прихід весни. Поет подає вражаючий портрет її:

«Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена».

Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. У третій - ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками, й переливчастим співом жайворона. В останній строфі розкривається піднесений душевний стан персонажа, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні. Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших (у змістовому і художньому планах) слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення і віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровий). Головні, рядки в поезії закінчуються чоловічими римами, наповнюючи енергією й усі інші.

Характерно, що вірш написаний не одним розміром, а кількома. Це створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначалися ще літературознавцями 20-30-х років.

«Арфами, арфами...» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем…,що допомагає ліричному вираженню глибокої романтичної задуми. Живописна палітра розширюється. Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.

Учитель:

Розмову про вірш «О, панно Інно...» розпочнемо з розгляду живописного твору.

«Картина, що напророчила долю,» - так говорять про цей твір. Коли вперше бачиш цю картину, то зупиняєшся біля неї надовго, щоб зрозуміти, які почуття, думки, асоціації виникають. На відміну від багатьох інших полотен, тут у першу чергу, звертаєш увагу не стільки на техніку виконання, як на сюжет твору. Сюжет дуже складний, загадковий, тим і цікавий.

Це символічне панно - робота талановитого українського художника Михайла Івановича Жука (1883-1964 р.р.), назване ним «Біле і чорне» (1912-1914 р.р.).
Учень:

Більш ніж 97 років тому створена картина до цього часу збуджує уяву своїм символізмом, фантастичністю, неповторним світобаченням митця.

Це панно велике за розміром - 207х310 см, виконане мішаною технікою на семи окремих аркушах грубого паперу. Художник використав тут гуаш, пастель, акварель.

У центральній частині загадкова композиція: худорлявий, темноволосий юнак з чорними крилами й світловолоса, тендітна дівчина з білими крилами ніби повільно проходять повз велике вікно. Юнак грає на сопілці якусь журну мелодію. Навколо них - буяння квітів. Мелодія сопілки переливається з листка на листок, лине до верхівок квітів і, переплітаючись із різнокольоровими хмаринками, піднімається в небо, утворюючи арку, яка нагадує незгасну свічу (цей образ завжди й у всіх народів був символом душі, яка прагне до пізнання - Бога, всесвіту, сенсу життя).
Учень:

У композиції «Білого і чорного» співіснують два світи.

Білого янгола художник зобразив у статичній позі: молитовно складені руки, крила згорнуті й очі опущені додолу. Але, всупереч загальній покорі образу, у ньому вбачаєш такі риси, які, здається, не повинні пасувати янголу - жорстокість, відчуженість, рішучість, навіть фанатичність.

Поруч - чорний янгол. Він, як античний Орфей, може творити своєю чарівною грою різні дива. Цей янгол виглядає напрочуд добрим, проникливо мудрим, людяним. Мелодія його сопілки - це мелодія його душі, для якої неприродні зло, заздрощі, свавілля, хаос. Він старанно вибудовує й дарує іншим світ любові, добра й краси. Це образ творця, художника.
Учень:

А тепер звернемо увагу на дальній план картини. Там земля, вона зорана, але не опромінена світлом добра, любові, ніжності, тому пуста. Навіть життєдайна мелодія Чорного Ангела не може розбудити ту чорну землю. Може так художник хотів показати, що чекає у майбутньому ніжну й вразливу душу юнака ?
Учень:

На передньому плані панно, куди йдуть ці два янголи, буяють квіти й трави, розбуджені голосом сопілки, тут панує сонце й тепло. І все це спонукає жити, кохати, бути коханим. Автор по-своєму розташував квіти. Домашні - соняшник і чорнобривці - поруч із чорним янголом. А біля іншого янгола бачимо татарську гвоздику, віолу, намальовану чорним кольором. Ці квіти своїми холодними тонами пасують саме постаті білого зовні й темного душею янгола.

Учень:

Цією композицією художник зробив спробу показати, що світ може існувати лише в гармонії думок, настроїв і почуттів, які повинні об’єднувати протилежності. Так і хочеться згадати тут відомий східний символ Інь – Ян. (Інь і ян - одна з основних концепцій давньокитайської філософії. У сучасній філософії Ян та Інь - вищі архетипи : Ян - біле, чоловіче, зовнішнє, небесне, добре; Інь – чорне, жіноче, внутрішнє, земне, зле).

Художник, можливо, добре знав його значення у китайській філософії, а тому створив український варіант цього поняття.

Картина Михайла Івановича Жука ніби наголошує:світ може існувати тільки тоді, коли панує злагода між тими, хто творить його. Тоді буде гармонія Всесвіту.

Учень:

Сам художник, створюючи символічне панно, написав вірш з подібною назвою - «Біле і чорне»:

Білим і чорним хотів би я бути :

В нічку, щоб ясно світить,

Вдень же стояти, мов велетень скутий, -

В кожному серці боліть.

Так творча уява художника-поета примушує нас розмірковувати, від чого ж залежить гармонійне життя кожної особистості й світу взагалі.

Учитель:

Панно ми розглянули. Але до чого ж тут Павло Григорович Тичина ?
Учень:

Зовнішність юнака-ангела - це риси двадцятирічного Павла Тичини, який навчався малюванню в Чернігівській духовній семінарії й був кращим учнем М.Жука. А білий янгол має портретну схожість із Поліною Коновал - донькою чернігівського поета й драматурга І. О. Вороньківського, яка була першим юнацьким коханням П.Тичини. Художник Михайло Жук знав історію нещасливого кохання своїх учнів і використав їх портретні риси у своїй картині, творчо переосмисливши.

Учитель:

Переконавшись, що дівчина його не кохає, перестраждавши й перемучившись, Тичина напише вірш «О, панно Інно...» й подарує сестрі Поліни – Інні.

Учень читає вірш напам’ять.

Аналіз вірша учнями.
Учень:
Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно використовує взаємодію музичного й живописного. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, який мучиться й страждає від кохання. А думка-згадка, що любов загублено, подається у супроводі такої промовистої деталі - «цвіли луги». Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень (Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ми), від цілої системи синтаксичних повторів та зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа такі глибокі, що зорові враження переплавляються у музичні, і навпаки, - в зорові. Наприклад: «Я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли в музичні); «І раптом небо...шепіт гаю... О, ні, то очі Ваші» (музичні перейшли в зорові).
Учень:
Вірш «О, панно Інно...» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, щему, ніжності. Перед нами звичайні прості слова. Але тисячі разів чуте письменник увів у свій контекст, і воно набуло особливої ритмічності й образності. Слова заграли, як відшліфований коштовний камінь, зблиснувши такою барвистою гамою любові й ніжності.
Учитель:

Ось як про вірш відгукується Станіслав Тельнюк:«Кожне слово - мов клавіш. Кожне слово - мов інший звук, інший настрій. Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без жодного зайвого слова, яке здатне зіпсувати все враження. Вірш - мов кришталевий палац, де все просвічує навколо і де не треба ні барви, ні звука - все це замінює благородство граней чистого скла...
Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Такі поезії не пишуться щодня. Навіть Павлом Тичиною».

Учитель:

Інтимні вірші П.Тичини «самі просяться в музику».

Звучить романс «О, панно Інно…»

V. Підсумок уроку
Учитель:

Визначте найголовнішу ознаку поезії збірки «Сонячні кларнети».

Учень:

Найголовнішою ознакою поезії «Сонячних кларнетів» є тонке спостереження за навколишнім світом, замилування його гармонією. А ще - вміння побачити все довкола ніби вперше. На це здатен не кожний. Душа поета - ніби дитина, яка вперше відкриває світ, - сповнена любов’ю й захопленням.
Учитель:

У чому особливості творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини?

Можливі відповіді учнів.

- У надзвичайно високій, порівняно з попередниками й сучасниками, образності відтворення світу.

- У створенні разом з іншими поетами світової літератури ( Поль Верлен, Райнер Марія Рільке, Поль Валері, Артюр Рембо) нової поетичної мови XX ст.

- У своєрідному поєднанні фольклору та модерну.

- В умінні подати діалектику образів.

- У лаконізмі поетичного вислову.

Учитель підсумовує сказане.
Тичиною Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас туди, де панує гармонія й краса, у той світ, який створив геніальний митець. «А серед усього того, - писав Сергій Єфремов, - стоїть цей дивний мрійник із очима дитини й розумом філософа, з вразливою, спраглою до краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова...»

V. Завдання додому

Вивчити напам’ять один із віршів збірки «Сонячні кларнети», а саме: «Ви знаєте, як липа шелестить…»;

написати твір «Мої враження від поезії Павла Тичини».

ПОЕЗІЇ ПАВЛА ТИЧИНИ, ПРОАНАЛІЗОВАНІ НА УРОЦІ

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

«Я твій» - десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Арфами, Арфами –

золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.
Думами, думами

наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій

Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий…
Стану я, гляну я –

скрізь поточки як дзвіночки, жайворон

Як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-косами

Закосичена.

Любая, милая,-

Чи засмучена ти ходиш, чи налита

щастям вкрай?

Там за нивами:

Ой одкрий

Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий…
О, панно Інно, панно Інно!

Я – сам. Вікно. Сніги…

Сестру я Вашу так любив –

Дитинно, золотоцінно.

Любив? – Давно. Цвіли луги…

О. панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз –

Ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий – я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом – небо… шепіт гаю…

О ні, то очі Ваші. – Я ридаю.

Сестра чи Ви? – Любив…

Використана література

Українська література:Хрестоматія для 10 класу середніх загальноосвітніх навчальних закладів/ Упоряд. П.П.Хропко, В.Ф.Погребенник. – К.: Ковчег, 2003.
Тельнюк С. Молодий я, молодий… - К., 1990.
Горбович Г. Диптих про Тичину // До історії української літератури. – К., 1997.
Стус В. Феномен доби. (Сходження на Голгофу слави). – К., 1993.

ДОДАТКИ

$d:\мама документи\робочий стіл\мама\чорне й біле.jpeg$

М. Жук «Біле і чорне»

$c:\documents and settings\администратор\мои документы\мои результаты сканирования\2011-02 (фев)\сканирование0001.jpg$

Павло Тичина. Автопортрет. 1922

$c:\documents and settings\администратор\мои документы\мои результаты сканирования\2011-02 (фев)\сканирование0003.jpg$

$c:\documents and settings\администратор\мои документы\мои результаты сканирования\2011-02 (фев)\сканирование0002.jpg$

$c:\documents and settings\администратор\мои документы\мои результаты сканирования\2011-02 (фев)\сканирование0004.jpg$

Павло Тичина – студент Київського комерційного інституту. 1912

$c:\documents and settings\администратор\мои документы\мои результаты сканирования\2011-02 (фев)\сканирование0005.jpg$

Павло Тичина – кларнетист семінарського хору

КРАЄВИДИ ЧЕРНІГОВА,

ВИКОНАНІ СТУДЕНТАМИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

$d:\фото\група\5 курс гос з образотворчого\рисуем\img_3785.jpg$
$d:\фото\група\5 курс гос з образотворчого\рисуем\img_3799.jpg$

$d:\фото\група\5 курс гос з образотворчого\рисуем\img_3783.jpg$

$d:\фото\група\5 курс гос з образотворчого\рисуем\img_3786.jpg$

$d:\фото\група\5 курс гос з образотворчого\рисуем\img_3679.jpg$

Схожі:

ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ ТИЧИНА	Павло Григорович Тичина Піски, Козелецький уїзд, Чернігівська губернія — †16 вересня 1967, Київ) — український поет, новатор поетичної форми, перекладач,...
Календар та його типи. Сонячні, місячні та місячно-сонячні календарі Стародавньому Єгипті. Складаючи календар, необхідно враховувати, що тривалість календарного року має бути якнайближчою до тривалості...	Павло МУРАВСЬКИЙ Президент України Віктор Ющенко вручив державні відзнаки п’ятдесяти працівникам української культури з нагоди їхнього професійного...
Список докладов Фіторемедіація, її значення, переваги, недоліки її... ...	Питання до екзамену з дисципліни «Астрономія» для студентів напряму... Місяць: видимий рух та фази Місяця; орбітальні та фізичні характеристики; сонячні та місячні затемнення
Чому твори вважалися шкідливими? О. Бургард А. Петрицький П. Тичина Ю. Клен Л. Курбас В. Сосюра М. Семенко Ю. Яновський Чого на той час не мало суспільство...	2014 Збірка олімпіадних завдань з математики Навчально – методичний центр професійно – технічної освіти у Миколаївській області
„ КРАСА” Тема. „ Під владою краси”. (Франческо Петрарка – державний діяч, філософ, поет. Лірична збірка „Книга пісень”)	Історія моєї родини. Предки, нащадки ТВОЇМ ПОДВИГОМ МИ ЖИВЕМО! (Кучер Павло Вікторович: виконуючи заповіт і наказ матері – зберегти історію нашого роду). РЕКОМЕНДУЮ,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання