|
|
Скачати 80.6 Kb.
|
| ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ ТИЧИНА *** Арфами, арфами Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами — Наче море кораблями, Переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я — Скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон, Як золотий, З переливами: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Любая, милая,— Чи засмучена ти ходиш, Чи налита щастям Вкрай? Там за нивами: Ой одкрий Колос вій! Сміх буде, плач буде Перламутровий... 1914 р. *** Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... «Я твій» — десь чують дідугани, А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї! 1911 р. *** Коли в твої очі дивлюся... Коли в твої очі дивлюся — Здається мені: Мов бачу я небо прозоре, Мов бачу брильянтових зір Ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. Ах, очі, ті очі!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, як говориш - на думку спадає Те поле у жовтні. Туман поглядає. Суха бадилина хитається... Спить груддя важке. 21 жовтня 1911 р. *** Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Я ішов від озерця. Ти сказала мені: «Будь здоров! Будь здоров, ти мій любий юначе!..» Ах, а серце і досі ще плаче. Я ішов від озерця... Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок. Ніч зірки посвітила. Шепчуть вітру квітки: гей, в танок! Повінчайся з туманами ночі. Тихо так опівночі. Ніч зірки посвітила. Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок. 1914 р. *** О, панно Інно, панно Інно! Я — сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно. Любив? — Давно. Цвіли луги... О, панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом — небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші.— Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив... 1915 р. Я КЛИЧУ ТЕБЕ... Той сад, і ніч, і зорі — де вони тепер? Згадай, як весна цвіла, зі мною ти рада йшла. А в серці — мов крик... А серце розривалось, бідне, прощалось з тобою навік. Ти їдеш в далекий край... прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востаннє глянь з вікон,— я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я... я знову сам. 1965 р. СКОРБНА МАТИ Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула — скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорніє... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!., людське серце До краю обідніло. II Проходила по полю — Зелене зеленіє... Назустріч учні Сина: Возрадуйся, Маріє! Возрадуйся, Маріє: Шукаємо Ісуса. Скажи, як нам простіше Пройти до Еммауса? Звела Марія руки, Безкровні, як лілеї: Не до Юдеї шлях вам, Вертайте й з Галілеї. Ідіте на Вкраїну, Заходьте в кожну хату — Ачей вам там покажуть Хоч тінь Його розп'яту. III Проходила по полю. В могилах поле мріє — Назустріч вітер віє — Христос воскрес, Маріє! Христос воскрес? — не чула, Не відаю, не знаю, Не буть ніколи раю У цім кривавім краю. Христос воскрес, Маріє! Ми — квіти звіробою, Із крові тут юрбою Зросли на полі бою. Мовчать далекі села. В могилах поле мріє. А квітка лебедіє: О згляньсь хоч Ти, Маріє! IV Проходила по полю... —І цій країні вмерти? — Де Він родився вдруге,— Яку любив до смерти? Поглянула — скрізь тихо. Буяє дике жито. За що Тебе розп'ято? За що Тебе убито? Не витримала суму, Не витримала муки,— Упала на обніжок, Хрестом розп'явши руки!.. Над Нею колосочки «Ой радуйся!» — шептали. А янголи на небі — Не чули і не знали. Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була, Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала... О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Сини мої, червоні українці, я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей спішіте визволять! На українських нивах, на російських, на білоруських — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як же не сіять? І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті, добробут з нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть... І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 1943 р. |
|
Павло Григорович Тичина Піски, Козелецький уїзд, Чернігівська губернія — †16 вересня 1967, Київ) — український поет, новатор поетичної форми, перекладач,... |
ПАВЛО ТИЧИНА. ЗБІРКА «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ» Розвивати творчу уяву й образне мислення старшокласників. Удосконалювати навички виразного читання поетичних творів, уміння аналізувати... |
|
Павло МУРАВСЬКИЙ Президент України Віктор Ющенко вручив державні відзнаки п’ятдесяти працівникам української культури з нагоди їхнього професійного... |
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 9 березня ... |
|
Список докладов Фіторемедіація, її значення, переваги, недоліки її... ... |
Програма начально-тематичних екскурсій Початкова школа. Екскурсія... Українська література. Екскурсія «Тарас Григорович Шевченко – український письменник» |
|
Чому твори вважалися шкідливими? О. Бургард А. Петрицький П. Тичина Ю. Клен Л. Курбас В. Сосюра М. Семенко Ю. Яновський Чого на той час не мало суспільство... |
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за... ... |
|
ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО ВЕЛИКИЙ НАРОДНИЙ ПОЕТ І ХУДОЖНИК Чому Т. Г. Шевченка називають Кобзарем ? Хто,чи що, на думку поета,«позичає воду у Дніпра»? а річечка б дівчинонька в веселочка |
«Азбука здоров’я» методичний посібник для вчителя Григорович Віра Михайлівна, вчитель біології,спеціаліст вищої кваліфікації, вчитель – методист |