|
|
Скачати 160.7 Kb.
|
|
СВЯТО «Без верби і калини – нема України» Для ліцеїстів ІІ - ІІІ курсів Лілія Редька, вихователь Мета: поглибити знання ліцеїстів про народний символ України – калину; формувати національну свідомість ліцеїстів; виховувати почуття любові до своєї землі. Наочне оформлення: вислови відомих людей про Україну, калину, керамічні вироби з українським орнаментом, портрет Тараса Шевченка; державний прапор України, Герб, Гімн, Конституція України, вишиті рушники, гілочки калини. Музичне оформлення: фонозаписи українських пісень: «Ой у лузі калина», «Калина», «Ой у лузі калина стояла», «Зацвіла в долині…», «Калини цвіт», «Мамо». Хід свята Ведуча: Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні. Ведуча: Що таке Батьківщина? Під віконцем калина, Тиха казка бабусі, Ніжна пісня матусі, Дужі руки у тата, Під тополями хата, Під вербою криниця, В чистім полі пшениця. Серед лугу лелека І діброва далека, І веселка над лісом, І стрімкий обеліск. Ведуча: У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не питай, Рідніше нам своя святиня, Аніж земний в чужині рай. Нема без кореня рослини, А нас, людей, без Батьківщини. Ведуча: Україно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвеличена. З чим тебе порівняти? Чи з весняним ранком, чи з бездонним небом, чи з веселим шумом червоної калини? Ведуча: Струмок серед гаю як стрічечка, Червоніє калина мов свічечка. Ведуча: Червоніє калина, квітують поля. Добридень тобі, Україно моя! Ведуча: Добрий день вам, гості дорогії! Сьогодні ми розповімо вам про рослинний символ нашої країни – калину. Ведуча: Калина – це слава рідної землі, отчого краю, батькової хати. Ведуча: Калина – це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя. Ведуча: Калина – це символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю. Ведуча: Гарна калина в усі пори року. І весною, коли прикрашена квітами, і восени та взимку, коли горять багряно її спілі ягоди. Ведуча: Червона калина – символ України. В усіх народів є улюблені рослини-символи: у росіян – береза, у молдаван – виноград, у канадців – клен. А в нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини. Ведуча: Правду каже українське прислів’я «Без верби і калини - нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах. Ліцеїст: Легенда про калину Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські . Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились. На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок. Ведуча: Звучить пісня «Калини цвіт» у виконанні Воронкіної Олександри та Цибульської Ольги. Розцвітає кущ калини, розцвітає кущ калини Розцвітає кущ калини на весні Хто кохає до загину, хто кохає до загину Той у серці має дивний світ зорі Приспів: Калини цвіт краса дівоча Калини цвіт в саду розцвів Калини цвіт любов наврочив Весну в душі наворожив Білі квіти облітають, білі квіти облітають, І співають в білих росах солов’ї Хто любов у серці має, хто любов у серці має Той і є найщасливіший на землі Приспів: Калини цвіт краса дівоча Калини цвіт в саду розцвів Калини цвіт любов наврочив Весну в душі наворожив Розцвітає кущ калини, розцвітає кущ калини Заквітчало небо зорями весна Хай пісні по світу линуть, хай пісні по світу линуть Хай душа ніколи спокою не зна Приспів – 2 рази Калини цвіт краса дівоча Калини цвіт в саду розцвів Калини цвіт любов наврочив Весну в душі наворожив Ведуча: Калина — це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Леся Українка написала драму «Лісова пісня», її героїня, Мавка, у дні тяжкої зради, ходила в чорному вбранні. На грудях у неї червонів маленький пучечок калини. «То кров моя,» — казала Мавка. Тут калина, як символ невгамовної туги за втраченим коханням. Ведуча: Калина — це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Ліцеїст: Десь там, за далекими ланами літ, Де в травах дитинства стежина, Стоїть біля батьківських сивих воріт Калина, червона калина. Вона проводила синів на війну, Гілля до шинелі тулила. Не знала в розлуці спокою і сну Калина, червона калина. А син під Берліном упав на зорі, Не стало у матері сина. І зойкнула вічним вогнем край воріт Калина, червона калина. З тих пір в солов’їних дніпровських краях, Де в травах дитинства стежина, Як мамина пам’ять, стоїть по синах Калина, червона калина. Ведуча: В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я: "Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте". І часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною, і наспівували колискових пісень. Ведуча: Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня" згадує; "Мама ка-зала: "...посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі та мені". А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина - її мудрість, безсмертя". Ведуча: Калина — це і символ про неньку — Україну, свою домівку. Ведуча: Звучить пісня «Мамина коса» у виконанні Воронкіної Олександри та Цибульської Ольги. Ой, чого калина віти похилила? Чи багато цвіту, чи важка роса? Ой, чого ж так рано мама посивіла? А була ж у неї золота коса. Мамині безсоння, мамині тривоги Простелила доля у незнану даль. За ворота вийде, стане край дороги, В коси заплітає сивину-печаль. Стеляться тумани долами, лугами. Стеляться тумани на глибокі сни. Гей дорога дальня! Повертай до мами! Буде в її косах менше сивини. Ой, чого калина віти похилила? Чи багато цвіту? Чи важка роса? Ой, чого ж так рано мама посивіла? Ліцеїст: Калину і до столу подавали, Весільні короваї прикрашали. Як символ долі, щастя і краси, І чистої дівочої коси. Її вплітали у вінок дівчата, Садили кущ калини коло хати: Очистить і повітря навесні І знадобиться у зимові дні. Бо чай з калини — ліки від застуди. Шанують цю красуню пишну люди І лагідно калинонькою звуть, Цілющий чай і сік калини п'ють. Ведуча: Колись давно з приходом весни, коли зацвіте перший кущ калини, дівчата і хлопці вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину – калину. З гілками і квітами калини ходили навколо і приспівували веснянки. Ліцеїстка: Ой у нас на селі новина: Зацвіла у лузі червона калина. Ой калино, калинонько, калинице, Час тобі, калинонько, розвиться, Ой калино, калино зелена, Спусти гіллячко додолу На зелену діброву, Де соловейко гнізда в’є, А сива зозуленька кує. Виконується танець «Калина» Ведуча: У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя —твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада: Не ламай калину коло хати, Бо вона заплаче, наче мати, І впадуть на трави на шовкові Серця сльози колискові. Не ламай калину, не ламай калину, Бо вона в житті єдина. Не ламай калину, не ламай калину — Краще їй онуків принеси. Ведуча: Калина оспівана в багатьох творах наших великих поетів: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Наш великий поет Тарас Григорович Шевченко дуже любив співати пісню про гірку долю матері «Ой зацвіла червона калина». Мабуть, з тієї пісні народилися вірші, в яких йдеться про калину. У своєму «Кобзарі» поет вжив слово «калина» аж 385 разів! Ліцеїст: Тече вода з-під явора, Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма. Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема. Найдеш у гаю ту калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, Її колись. Ліцеїст: Сонце гріє, вітер віє З поля на долину. Над водою гне з вербою Червону калину. Защебече соловейко В лузі на калині. Заспіває козаченько, Ходя по долині. Три явори посадила Сестра при долині, А дівчина заручена — Червону калину. Ведуча: Україна, … мама, … калина…Ці слова нероздільні. Любов до нашої калинової України починається з колискової пісні, яку співала нам мати. А колисочки стояли на землі, були причеплені до стелі, стояли на ослоні. Робилися колиски для дівчат з калини, щоб дівчина була гарна, вродлива і співуча, як калина, а для хлопців з явора або дуба – щоб хлопці були дужі і гарні. На колисці були зарубки, коли родилась дитина, робили зарубки-метрики, що символізували поповнення роду. Ведуча: Біля колиски твориться найбільша тайна людського буття – переливання в душу дитини найкращих материнських почуттів. Це пісня материнської душі, ласки, неповторної ніжності. А тому переплетені тут радість і біль, тривога і надія, добро і любов. Ведуча: Стала червона калина символом отчого краю нашої рідної України, її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли син чи дочка вирушає в дорогу, мати напуває калиновим чаєм, і дає з собою хліб з калиною, щоб нагадувала домівку, матір, рідну мову. Як за село виходила ти знову, А суджений з походу не вертавсь, Ти вишивала рушники на долю, Червоний хрестик, чорний — як життя. Ведуча: У виконанні ліцеїста 22 групи Афанасьєва Владислава виконується «Пісня про рушник». Ведуча: А чи знаєте ви, що родина калини дуже велика. На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8. Росте калина всюди, зокрема в Криму, а також на Кавказі, в Сибіру, по всій території Західної Європи, в Японії, Монголії. Але більше всього калину шанують в Україні. Цікава особливість у калини: вона має квітки двох видів: внутрішні дають плоди, зовнішні привертають увагу комах. Ведуча: Та не тільки яскрава краса привертає увагу. Всім відома цінність калини як лікарської рослини. Недаремно у народі кажуть: "Червона калина від 100 хвороб лікує". Не було в народній медицині корисніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживалися при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком її навіть очищали обличчя, щоб рум'янилося. Ведуча: Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було це так... Ведуча: Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела його в сад, а тоді - до річки. Тут і застала їх Ганна. .Калина вигукнула: "Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим!" - і потягнула Ганну у воду... Ведуча: Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як .душогубку - на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами. Назвали його калиною. І стала калина символом дівочої краси і кохання. Ведуча: Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку. Її голос калиновий причарував дівку. Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежнішого звуку, ніж звук калинової сопілки. Ведуча: Отже, давайте послухаємо цю чарівну музику у виконанні учнів музичної школи № 3 Ведуча: Живе образ калини не тільки в піснях, легендах, а й у прислів'ях та приказках. Весною калина білим цвітом квітує, А восени червоні ягоди дарує. Ведуча: Пишна та корисна, мов червона калина. Ведуча: Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт. Ведуча: Україна, мов калина. Ведуча: Який кущ, така й калина, Яка мати, така й дівчина. Ведуча: У лузі калина з квіточками, Неначе матуся з діточками. Ведуча: Запишалася калина, Наче красная дівчина. Ведуча: Калина здавна була уособленням дівочої краси, символом дівочого кохання, вірності. Була свідком дівочих радощів і смутків. Дівчата довіряли їй свої найпотаємніші мрії. Не обходиться без калини і такий важливий народний обряд, як весілля. Дівчата прикрашали калиною коровай, у багатьох весільних піснях є слова про калину. Понад садом стежечка, а в саду доріжечка. Там Маруся ходила, цвіт калини ламала. Цвіт калини ламала, та в пучечки в'язала. Та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Ведуча: Калиновим цвітом або ягодами вбирали вільце. Під час вбирання молодої дівчата-дружки співали пісні. Ой у нас в селі новина: Зацвіла й у лузі калина. Не так у лузі, як на селі, А в молодої та Мотрі на столі. Ведуча: Коли був готовий вінок, співали іншої: Ой лугова калино, Ой лугом ішла-шуміла, А з лугу прийшла — говорила: — Ой чи дома, дома дружечки? — Загадала я їм ділечко. Звийте на Мотрі вілечко!.. Ведуча: А мені мама розповідала про те, як колись люди шанували калину. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють її квіти, дівчата ними коси прикрашали. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, казала мама, селом, а хати неначе в коронах, червоніють густими намистинами аж до пізніх заморозків. Ведуча: У кожній родині, де були дівчата на виданні, накошували якнайбільше калинових пучків. Якщо під стріхою висіли калинові грона — це означало, що можна приходити зі сватами до оселі. Ліцеїстка: Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи співають. Як діточок двоє, Під тую калину Прийшли, посідали І поцілувались. Звучить українська пісня Сценка сватання У хаті біля столу сидить мати, батько, дочка, яка вишиває рушник. Чується стукіт у двері. Батько: Можна, можна, заходьте, коли люди добрі. Входять два свати і молодий з хлібом — сіллю, ложать на стіл Сват 1: Добрий вечір, люди добрі. Мати і батько: Добрий вечір. Сват 2: Кланяємося вам хлібом - сіллю. Дайте нам пошукати куницю, що ховається у вас під солом'яні копиці. Наш князь хоче ту куницю мати в себе. Сват 1: Та тут уже нічого довго говорити - балакати: віддаєте за нашого Івана Тетяну ? Звертається до нареченого - Ходи - но, Іване, по хаті, - чи не кривий бува, чи не горбатий , не сліпий, не безбокий. Молодий проходить повільно, гордовито піднявши голову Сват 2: Звертається до нареченої - Нумо, Тетяно, сподобався тобі наш парубок? А нашому парубкові ваша дівчина люба. Сват 1 Звертається до батьків - Тож, кажіть своє, та якщо дівчина згодна, то і рушники сватам подавайте, а для молодого хустку шукайте . Наречена: Звертається до матері
Порадь мені, що людям сказати А чи мені рушники давати, А чи мені іншого шукати? Мати: Ну, що ж, донечко, коли ти не спала, та рушників нашивала, то й подавай сватам. Наречена вносить рушники, хустку, перев'язує старостів, а молодому дає хустку Наречена: Звертається до матері Та спасибі тобі, моя ненько, Що будила мене раненько, Я слухала, вставала, Та рушники напряла, На сухому бережку сушила, Своїх старостів дарила. Сват 2: Поклонившись говорить - Спасибі люди добрі, за хліб - сіль за вишивані рушники. Видать, що дівчина добра господиня, коли вишила таку красу. Свати виходять Ліцеїст: Цвіте калина в нашому саду, Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду. Віночок із маленьких квіточок - Непишних, некрасивих, непримітних. Вона отак, як наша доля, квітне, Вона Вкраїни рідної вінок! А восени як ватра спалахне! Своїм осіннім кетягом сяйне І звеселить осінні тихі далі. Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма, Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема. Ведуча: Тож нехай цвіте калина біля кожної оселі, нехай радує кожного і приносить всім щастя. Ліцеїст: Рости, донько, Україно, молода калина. Твоя ненька, веселенька, небесами лине. І сестер вітає, виростай же, калинонько, В материнськім гаї. Цвіти рясно білим цвітом калино-дитино. На відраду своїй неньці і своїй родині. Рости донько-калинонько, бережи коріння. Сіє зорі твоя мати, твоя Україна. Ліцеїст: Говорила мати: „Не забудься сину, Як збудуєш хату – посади калину. Білий цвіт Калини – радість України, А вогнисті грона – наша кров червона. Червона калина – і краса, і врода нашої країни, нашого народу. Пам’ятаєш, сину, як сказала мати: - Посади калину в себе біля хати. Хай ізнов калина Червоніє, достигає Всьому світу заявляє: Я – країна – Україна, На горі калина. Ведуча: Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що узлих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського народу. Ведуча: Ось і підходить до завершення наше свято і хочеться закінчити його всім відомою піснею «Одна калина» у виконанні нашої маленької красуні. Сумно, сумно, аж за край, Не дивись на мене, Грай, музико, грай. Зимно, зимно на душі Забирай, що хочеш Тільки залиши... Приспів: Одну калину за вікном, Одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, Одну журбу – до забуття. І Україну, бо в нас іншої нема!!! Сумно, сумно, аж за край. Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай! Крапля горя не заллє, Наливай козаче, бо у нас ще є... Приспів. Сумно, так і не засну, Краще буду думать про свою весну, Та й піду за небокрай, Вперше, як востаннє - Грай, музико, грай: Про ту калину за вікном, Одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, Одну журбу – до забуття. І Україну, бо в нас іншої нема!! |
|
«Без верби і калини – нема України» Матеріал: кетяги калини, гілочки верби, прислів'я, вірші, рушники, вироби з верби, виготовлений кущ калини, кошик |
Тема. Без верби і калини нема України Обладнання: ілюстрації калини, паперові кленові листочки, таблиці для розчитки, загадка, прислів'я про калину, портрет письменника,... |
|
«Без калини нема України» Презентація проекту Перебіг заходу Клас прикрашений вишитими рушниками. Поміж рушниками кетяги калини, малюнки із зображенням калини. На дошці написано «Червона калина... |
Без верби і калини- немає України Мета: ознайомити учнів з народними символами України, розширити уявлення дітей про традиції та звичаї українського народу, виховувати... |
|
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців клен,... З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. В калині, кажуть, материна любов і мудрість. Наруга над нею вкривала... |
«Природа твій дім, бережи його» Розробила вчитель початкових класів Крупка І. М Обладнання. Виставка малюнків з теми «Природа – твій дім, бережи його!», гербарій лікарських рослин, фотовиставка «Чарівний світ... |
|
Дудар Олександр Миколайович голова Любарської районної державної адміністрації «Любарський район», з під якої виходить червоний кетяг калини. Щит увінчує декоративна барокова композиція, в центрі якої золоте... |
Якщо Ющенко не повернеться ми втратимо Україну Вони, дивлячися, не бачать, i слухаючи, не чують i не розумiють. Пророка нема без пошани хiба тiльки в вiтчизнi своiй та в домi своїм! Євангеліє... |
|
Василь Королів-Старий Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й... |
Олександр Боргардт Остання ніч Гекати Нема, навіть, і самої людини. Без цього, гадаю, і саме життя на Землі було би неможливе. В середньому виходить не рідше одного разу... |