«Без калини нема України» Презентація проекту Перебіг заходу

Ведуча І.

Червоно калино, чом не процвітаєш,

Молода дівчина, чом стоїш думаєш?

Виконується пісня, хореографічна група виконує танець.

Ведуча ІІ. У деяких сім’ях з калини робили сопілку. Було таке повір’я, якщо зробити таку сопілку, неодмінно в сім’ї народиться син…Дитина підростала… Мати й бабуся розповідали їй про калинову сопілку.

Дівчина: В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я: "Милуйся калиною,коли цвіте, а дитиною - коли росте". Матері при народженні дітей саджати калину і вчили їх доглядати за нею.

Учень: Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня" згадує; "Мама казала: "...посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі та мені". А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина - її мудрість, безсмертя".

Виконується пісня "Мамина коса".

Учениця. Давно жила в оселі одна бідна родина: батько, мати і син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя-долі шукати. Йшов він і йшов, бачить — росте при дорозі кущ калини. Сів під ним відпочивати. А калина так ласкаво шепотить гілочками, наче хоче йому щось розповісти. Юнак вирізав з калини сопілку і заграв. Як же він здивувався, коли заговорила сопілка людським голосом

Коли юнак дійшов до села, він розповів людям про дивну пригоду. І вони повідали про страшну трагедію, що трапилась тут, де виросла калина. Бабина дочка, заздрячи красі і працелюбності дідової дочки, убила її і закопала в лісі. На місці, де пролилася кров бідної дівчини, виріс кущ калини. Навесні він зацвітав білим цвітом, улітку ховав подорожніх від спеки і дощу, а восени і взимку пломенів червоними кетягами.

Ведуча І. Калина — це і пам’ять про матір — найдорожчу в світі людину.

(Звучить пісня «Летіла зозуля з поля на долину…».)

Ведуча ІІ. Калина — це і символ про неньку —Україну, свою домівку.

(Звучить пісня «Калина»).

Ведуча ІІ. Калина — це і пам’ять про тих, хто не повернувся з боїв. Не повернувся юнак до рідного порога, разом з рідними сумує й калина:

Опустила кетяги калина,

Вся в зажурі, краще б не цвісти.

Хто її чекав, вже не прилине,

Вже йому до неї не прийти…

Ведуча ІІ. Калина — це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину.

Учениця За традицією на могилах загиблих садили калину. Проводжаючи людину в останню путь, труну обвивали цвітом або кетягами калини. Про це ми дізнаємось з літератури. Пам’ятаєте баладу Шевченка «Причинна»:

Прийшли попи з корогвами,

Задзвонили дзвони,

Поховали громадою, як слід по закону.

Посадили над козаком явір та ялину,

А в головах у дівчини червону калину.

Ця традиція збереглась ідо наших днів.

Учень. Здавна в Україні опоетизовували калину, оспівували її в піснях. У відомі козацькій баладі часів Хмельниччини «Розлилися круті бережки», калина символізує боротьбу за національну незалежність із шляхетською Польщею.

Гей, у лузі червона калина,

Гей-гей, похилилася.

Чогось наша славна Україна,

Гей-гей, зажурилася.

А ми тую червону калину,

Гей-гей, підіймемо,

А ми ж свою славну Україну,

Гей-гей, розвеселимо…

Учень : Калина віддавна уособлює красу України, духовну міць її народу,

засвідчують любов до рідної землі.

Ведуча І. Калина оспівана в багатьох творах наших великих поетів: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

Учениця. Є вірш "Калина" у Лесі Українки.

У лузі калина так рясно цвіте,

Під тою калиною мене мила жде.

Гнеться, гнеться калинонька,

Десь там моя дівчинонька.

Вона гнеться, погинає -

Десь там мене вспоминає".

Учень . Про калину написано багато віршів, пісень. Але найкраще її оспівав у своїй творчості Т.Г.Шевченко.

Сонце гріє, а вітер віє

З поля на долину.

Над водою гне додолу

Червону калину.

На калині одиноко

Гніздечко гойдає,

А де дівся соловейко?

Не питай, не знаю.

Тече вода з-під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом них верболози

й лози зеленіють.

Зацвіла в долині

Червона калина

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

і защебетала

Ведуча ІІ. Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів’ях та приказках. Хто знає такі прислів’я і приказки?

Учні

У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.

Запишалася калина, наче красная дівчина.

Який куш, така й калина, яка мати, така й дитина.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Без верби і калини нема України.

Ведуча І. Гарна і цілюща ця рослина шанована в народі. Та чомусь мало її росте біля наших хат. Ми забули давній народний звичай — садити калину біля кожної хати. І тому, хто не має її на своєму обійсті, кому вона всохла від байдужості або, ще гірше, ним викорчувана, не почути пісні солов’я, не помилуватися прекрасним цвітом і яскравим плодом.Тож нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя!

Конкурс «Хто більше знає пісень про калину».

Представники кожної команди співають по черзі уривки з пісень.

Учениця .Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські . Одного разу в

одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато

вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село

напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб

продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати

на болота і там потопились.На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.

ВедучаІІ. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

2-й учень.

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

3-й учень.

Бо чай з калини — ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.

Ведуча І. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна

пісня — «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя —

твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не

стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя

порада:

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину —

Краще їй онуків принеси.

Ведуча І. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина.

Ведуча ІІ. Правду каже українське прислів'я: «Без верби, тополі і калини — нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

1-а дівчина. Люди України з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої б не пишалася червона калина. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали від кашлю.

2-а дівчина. Тому так дбайливо охороняли і доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою.

3-я дівчина. А можна я загадаю дітям загадку? Загадки.

1. Стоїть дід над водою з білою бородою, тільки сонечко пригріє, борода почервоніє.

2. У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду.

2. Серед лісу-лісу червоне плаття висить. (Калина).

7. Сидить когут над водою з червоного бородою. (Калина).

4-а дівчина. У прислів'ях і приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси:

1. Пишна та красна, мов червона калина.

2. Щоки червоні, як кетяги калинові.

3. Гарна, як калина.

4. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом червона калинонька.

5-а дівчина. А я знаю таку приказку: «Цвіте, як калина в лузі».

6-а дівчина.. А я знаю таке прислів'я:«Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

Звучить пісня «На калині».

Учень : Дівчата цвітом калини прикрашали коси. Достиглі китиці розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто.

Виконується народна пісня "Якби в лісі не цвіла калина".

Учениця :

Ой на горі калина,

Там дівчина ходила.

Калиноньку ламала,

На козака кидала.

Виконується танець "Ой на горі калина".

Ведуча І. В народі кажуть: "Червона калина - від 100 хвороб лікує".

Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було

це так...

Учениця : Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не

дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і

Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела його в сад, а

тоді - до річки. Тут і застала їх Ганна. .Калина вигукнула: "Нехай же не

буде і тобі життя з моїм коханим!" - і потягнула Ганну у воду...

Учень : Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як

.душогубку - на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами.

Назвали його калиною. І стала калина символом дівочої краси і кохання.

Учениця :Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку.

Її голос калиновий причарував дівку.

Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежнішого звуку, ніж звук

калинової сопілки.

Виконується мелодія на сопілці.

Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня" згадує; "Мама

казала: "...посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі та мені".

А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але

є калина - її мудрість, безсмертя".

Виконується пісня "Мамина коса".

Учениця :

Пішли дівоньки в долину

По червоную калину,

Калиноньку ламали,

Пісеньки співали.

Виконується пісня "Ой, я молода, калину ламала".

„Ой є в лісі калина”

Ведуча. Україно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвеличень. З чим

тебе порівняти? Чи з весняним ранком, чи з бездонним небом, чи з веселим

шумом червоної калини? Гарна калина в усі пори року. І весною, коли прикрашена квітами, і

восени та взимку, коли горять багряно її спілі ягоди. Червона калина – символ України. В нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини.

Ой, дівчата-голубята, радьмося!

Та виходьмо на травицю. Граймося!

Та виходьмо на травицю

В добрий час.

Нема таких весняночок

як у нас!

Вітер віє, вітер віє,

а сонечко гріє.

Яка весна веселенька

Все ся зеленіє.

Яка весна веселенька,

Все ся розвиває.

Галузочка до галузки

Листя простягає.

Галузочка до галузки,

зацвіла калина.

Як зозулька закувала,

Світ розвеселила.

Колись давно з приходом весни, коли зацвіте перший кущ калини, дівчата

і хлопці вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину – калину. З гілками

і квітами калини ходили навколо і приспівували веснянки.

Ой у нас на селі новина:

Зацвіла у лузі червона калина.

Ой калино, калинонько, калинице,

Час тобі, калинонько, розвиться,

Ой калино, калино зелена,

Спусти гіллячко додолу

На зелену діброву,

Де соловейко гнізда в’є,

А сивая зозуленька кує.

Пісня-хоровод „Зацвіла в долині…”

Давня українська гра з гілочкою калини „Шукало” (Проводить „Калина”).

Всі стаєте в коло, присідаєте на коліна. В середині – Шукало. Передавати

так гілочку калини, щоб Шукало не бачив де гілочка, промовляйте:

Шукало, шукай,

де гілочка вгадай!

Учениця . А мені бабуся розказувала, що калина скоро приживається біля води і навчила таку пісню. Хочете послухати?

Ой у полі край дороги,

де холодная вода.

Ти скажи, скажи, калино,

як попала ти сюда.

А я знаю, що калинові ягоди гарно лікують багато хвороб: кашель, ангіну, запальні процеси шлунка і кишечника. А відвари з калинової кори застосовують для промивання ран.

Пісня „Ой є в лісі калина”.

Ведуча ІІ. Калина – це символ красивої української дівчини, символ дитини.

В народі є такі прислів’я:

- Красна, як калина.

- Червона, як калина.

- Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Дівчина. Україна, … мама, … калина…

Ці слова нероздільні. Любов до нашої калинової України починається з

колискової пісні, яку співала нам мати. А колисочки стояли на землі, були причеплені до стелі, стояли на ослоні. Робилися колиски для дівчат з калини, щоб дівчина була гарна, вродлива і співуча, як калина, а для хлопців з явора або дуба – щоб хлопці були дужі і гарні. На колисці були зарубки, коли родилась дитина, робили зарубки-метрики, що символізували поповнення роду. А що не колискова, то все згадка про калину. Ось самі послухайте:

Ой-ну люлі, люлі.

Налетіли гулі,

Та сіли на гулі,

Стали думать ще й гадать,

Чим дитину забавлять

А-а, калинонько,

Засни мала дитинонько.

Буде місяць колихати,

Через листя заглядати,

Тебе в щічку цілувати

А ти будеш міцно спати.

Ой повішу колисочку у полі, у полі.

Будуть дитя колисати

високі тополі.

Ой повішу колисочку та на калиноньку

Буде вітер колисати мою дитиноньку.

Прилетіла зозуленька, сіла на калину

Крилоньками фуркотіла, збудила дитину.

Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’я впало.

Збудила ми дитиноньку: ще би була спала.

Ведуча І. Біля колиски твориться найбільша тайна людського буття – переливання в душу дитини найкращих материнських почуттів. Це пісня материнської душі, ласки, неповторної ніжності. А тому переплетені тут радість і біль, тривога і надія, добро і любов. Тож нехай цвіте калина біля кожної оселі, нехай радує кожного і приносить всім щастя.

Учениця.

Рости, донько, Україно, молода калина.

Твоя ненька, веселенька, небесами лине.

І сестер вітає, виростай же, калинонько,

В материнськім гаї.

Цвіти рясно білим цвітом калино-дитино.

На відраду своїй неньці і своїй родині.

Рости донько-калинонько, бережи коріння.

Сіє зорі твоя мати, твоя Україна.

Говорила мати: „Не забудься сину,

Як збудуєш хату – посади калину.

Білий цвіт Калини – радість України,

А вогнисті грона – наша кров червона.

Червона калина – і краса, і врода

нашої країни, нашого народу.

Пам’ятаєш, сину, як сказала мати:

- Посади калину в себе біля хати.

Хай ізнов калина

Червоніє, достигає

всьому світу заявляє:

Я – країна – Україна,

на горі калина.