„Наші земляки – учасники II світової війни”; операція „Салют ветеранам”; постійна дружба з шефами в/ч


Скачати 282.51 Kb.
Назва „Наші земляки – учасники II світової війни”; операція „Салют ветеранам”; постійна дружба з шефами в/ч
Сторінка 1/3
Дата 23.03.2013
Розмір 282.51 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Медицина > Документи
  1   2   3


Відділ освіти Рокитнянської райдержадміністрації

Ольшаницька ЗОШ І- ІІІ ступенів


Гуманізація виховного процесу як засіб утвердження гармонійних особистісних стосунків між учнями
Автор

Пуценко Світлана Іванівна

вчитель географії

Ольшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів

2007 рік
Візитна картка педагога

Прізвище ім’я та по батькові Пуценко Світлана Іванівна

Дата народження 6.04.1963

Освіта вища

закінчила Київський

педагогічний університет

ім. О.М. Горького

вчитель географії.
Місце роботи Ольшаницька

загальноосвітня школа

1-111 ступенів

09635

вул. Леніна, 112

село Ольшаниця,

2-23-30

Стаж роботи за спеціальністю 24

Стаж роботи класним керівником 18

Кваліфікаційна категорія „ Спеціаліст вищої категорії”

Нагороди та відзнаки грамоти Головного управління

освіти і науки Київської

облдержадміністрації, 2001, 2004 р.р.

Поштова адреса

місця роботи Київська область

Рокитнянський район

с. Ольшаниця

вул. Леніна, 112

Контактний телефон 2-23-30

Моє життєве кредо і план дій як класного керівника – слова Короленка: „Учень – це факел, який потрібно запалити”.

Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які відповідали б потребам розвитку творчої особистості, були б спрямовані на досягнення творчих і культурно-національних цінностей.

За основу процесу виховання я взяла „Концепцію виховання дітей і молоді в національній системі освіти” (від 22 лютого 1998 року).

Визначила разом з батьками класного колективу головні завдання, мету:

  • прищеплювати дітям любов до духовної спадщини українського народу;

  • формувати в них національну самосвідомість;

  • залучити їх до скарбниці народної творчості.

Всю виховну роботу реалізую через принципи демократизації, гуманізації, народності виховання, психологізації навчально-виховного процесу. Мету виховання конкретизую через систему виховання завдань.

Мету і принципи виховання реалізую через пріоритетні напрямки:

  • патріотичне виховання (вивчаємо історію рідного краю, України, відвідуючи історичні, краєзнавчі, літературні, фольклорно-етнографічні музеї Київщини; організуючи пошукову роботу на тему: „Наші земляки – учасники II світової війни”; операція „Салют ветеранам”; постійна дружба з шефами в/ч).

  • національне виховання (проведення традиційних в Україні обрядів (новорічні щедрування, веснянки, масляна, святкові ярмарки); походи рідним краєм, свято управлінського рушника, козацькі забави, проведення книжкового аукціону, присвяченого козацтву, відвідання архітектурно-історичного музею побуту й культури українського народу в с. Пирогове м. Києва, враховуючи, що в Ольшаниці проживають народи різних національностей, проводили вечір „Якщо ми будемо друзями, щасливою буде земля”;

  • правове виховання через виховні години, дискусії, вечори зустрічей, формою правову культуру – виховую повагу до Конституції, державних символів, Законів України; профілактичні заходи щодо попередження правопорушень, вживання наркотичних речовин, бесіди з проблемними сім’ями, індивідуальні та групові, „круглий стіл” на тему: „СНІД – загроза людству”; демонстрація проблемних відеофільмів на цю тему з наступним обговоренням; зустрічі з наркологом, психологом; всі ці заходи проводжу на основі довір’я дітям і поваги до їхніх особистостей, „его”, і обов’язково при контакті у підтримці батьків;

  • сімейне виховання (це природний і постійний напрямок виховання, яке є непростим і багатогранним). З перших днів спілкування з батьками я намагаюсь вивчити сім’ю кожного учня через анкетування, відвідування на дому; колективні спільні справи класу; шукаю однодумців; контакти з батьками будую за принципом „рівний з рівним”, і вони допомагають мені і батькам у вирішенні проблем сімейного виховання у справі виховання дітей. Діти вивчають своє „генеалогічне дерево”, сімейні традиції, вникають в сімейну економіку. Як я досягла взаєморозуміння з батьками? Організовуючи разом всі виховні справи в класі, котрі цікаві і батькам, і дітям: спільна робота на ремонті класної кімнати і спільний відпочинок, відвідання музею, туристичні поїздки, свята. Наприклад, зустріч Нового року в лісі. Це свято з його підготовкою замінило десятки виховних заходів.

  • моральне (духовне) виховання – „сіль” усього виховного процесу, тільки з вірою в кожного учня будую весь виховний процес. Бесіди на морально-етичні теми, тестування, психологічні ситуації і, звичайно, приклад поведінки конкретних відомих дітям людей; знайомство з соціонікою, порадами психолога Дейла Карнегі „Як завоювати друзів і впливати на людей”; відвідання національних святинь: Києво-Печерської Лаври, святої Софії; цикл бесід про храми України – все це допомагає мені виховувати в діях духовність, моральну чистоту, милосердя до людей;

  • учнівське самоврядування, на якому будую всю виховну роботу. Я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по-справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована самими дітьми. учнівське самоврядування – це не спосіб звільнити класного керівника від його обов’язків і завантажити ними учнів. Це спосіб розширити діапазон діяльності дорослих і дітей. принцип самоврядування „Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо” – мої діти прийняли відразу. Я і батьки лише допомагаємо дітям своїм довір’ям. Всі ланки виховання об’єднує КТС – наш орієнтир в житті класу. В класі розподілилися на групи за інтересами: „Підтримка”, „Людяність”, „Дозвілля”, „Струни серця”; вибрали командирів груп. На класних зборах розглядають питання навчання, відпочинку, заслуховують інформацію про рішення ради школи; визначають КТС в кожній групі. Плануючи нашу роботу, ми з дітьми дотримуємося принципу „Краще менше, але краще”. Скоротивши кількість справ до однієї в місяць, ми отримали більше часу на їх якісну підготовку. Так, за півріччя в минулому навчальному році ми провели вечір посвяти в старшокласники, ярмарок, зустріч за „круглим столом”, „СНІД – загроза людству”; тиждень „Пам’яті”. Так, готуючись до зустрічі за „круглим столом” учні старанно продумували оформлення кабінету, складали коло питань для обговорення, шукали спеціалістів з даної проблеми. Майже півмісяця збирались вечорами в школі, щоб самим добре підгодуватися до зустрічі-бесіди. Зате задоволення отримують від справи, що проводяться в класі. Деякі свята, зустрічі проводили через КТС з батьками, і виходило дуже цікаво. Головне при цьому – вірити в вихованця, тому що це змінює устремління стати таким, яким його хоче бачити вчитель, батьки. Саме завдяки КТС ми виховуємо рішучих, сміливих, готових на ризик людей, що не бояться помилятися; це і є для дітей школою демократії.

Таку методику, методи і форми виховання я використовую протягом кількох років. Такий підхід до виховання вважаю актуальним завжди.

Приймаючи клас, у перші тижні намагаюсь провести якомога більше різноманітних справ: прогулянки в ліс, походи, екскурсії. Це допомагає мені сформувати актив класу і спланувати роботу на рік. У цей час намагаюсь відповісти на питання:

  1. Що таке виховання? Які особливості у нього сьогодні?

  2. Яка моя мета виховання?

  3. Чого я хочу досягти в роботі з класом?

У зошит вписую дані про батьків і дітей, ознайомлюсь з журналом за минулий рік, щоб дізнатись, які предмети добре засвоюються дітьми, а які – ні. Піднімаю свої записи, коли відвідувала клас ще під час навчання в початковій школі, там мої перші враження про них. На цю роботу йде три-чотири дні, а користь велика. Спеціально вивчаю нормативні документи з виховної роботи. І починається робота. Головне: визначити мету всієї виховної діяльності з урахуванням особливостей дитячого колективу, складу батьків. Мета виховання у мене буває поточною і перспективною. Найголовнішим сьогодні вважаю:

- дати кожному учневі базові знання і основи культури;

- допомагати шукати дітям своє місце в житті.

На кожен період виховання (місяць, четверть, рік) цю мету деталізую. На приклад:

1. Підвищити авторитет невстигаючих дітей за рахунок виявлення їхніх успіхів у інших сферах і т. д. і так, крок за кроком, я ускладнюю завдання, не міняючи головної мети виховання. З завданнями, проблемами класу знайомлю батьків, адже самій їх не вирішити. Контакт з батьками базується на взаємоповазі і довір’ї. я шукаю індивідуальний підхід до кожного з батьків.

Мені в роботі допомагають із корифеїв педагогіки А. С. Макаренка: його „Книга для батьків” часто виручає мене; спілкування з дітьми і батьками будую лише через КТС (комунарську методику) Ігоря Іванова і Сімона Соловейчика, лише через КТС кожної дитини, батька, вчителя залучають в загальну справу на користь людям. „Все робити творчо і разом” – мій принцип.

Не забуваю і про „10 заповідей” Володимира Караковського (директора однієї з московських шкіл), його головну заповідь „Мета виховання – щаслива людина” часто повторюю батькам. Якби не допомога і підтримка батьків – проблем було б набагато більше. А проблеми різні. Думали: підростуть діти, стануть самостійнішими, надійнішими, а виходить навпаки, проблеми ускладнюються, тепер зауваження, покаранням не завжди можна обійтись; доводиться частіше звертатись до психологів, соціологів. При чому роблю це разом з дітьми. Провели цикл виховних годин за книгою Дейла Карнегі „Як завоювати друзів і впливати на людей”. Тільки через любов до кожної людини потрібно виховувати дітей.

Сьогодні всім нелегко, але якщо буде в наших серцях добро – ми виживемо. Ось що я виховую в своїх дітях. Якщо запитати про результати моєї роботи з класом, то можна відмітити активність учнів у громадській роботі; моральну вихованість; все-таки на підлість не здатні; виконавську дисципліну в справах, уміння працювати добре, відповідати за свої вчинки.

Мені хочеться, щоб наші діти стали людьми з великої літери, щоб наші діти не були діловими телефонно-комп’ютерно-телевізійно пристосованими роботами без почуттів, напівтінями. А щоб їм було в кого вчитися, нам, дорослим, учителям потрібно постійно працювати над собою, удосконалювати себе, учитися разом з дітьми, завжди пам’ятати слова Л. Толстого: „Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде хорошим вчителем. Якщо вчитель має лише любов до учня, як батько, мати, він буде кращим від першого вчителя. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий Вчитель!”

Яких затрат, засобів потребує від мене, батьків ця методика виконання? Практично – ніяких матеріальних, а ККД, моральне задоволення, духовне зростання дітей дають помітні сходи, надію на те, що в суспільстві стало більше хороших, нормальних людей.

А якщо ви ввічливі

Свято-гра

Учитель. Добрий день, любі діти! Ми раді бачити вас в цьому залі. Сьогодні тут відбудеться свято-гра „А якщо ви ввічливі”. В ньому будете брати участь ви – знавці правил ввічливості і хорошого тону. Ми бажаємо вам успіхів. Візьміть з собою ввічливість і люб’язність, увагу та доброзичливість. Зараз ми проведемо невелику розминку і вияснимо знання чарівних слів.

  1. Поетична гра „Словник ввічливих слів”

  1. Ростане навіть льодова глиба

Від слова теплого… „спасибі”

  1. Зазеленіє старий пень,

Якщо почує…„добрий день”

  1. Якщо їсти не сили,

Скажемо мамі ми…„спасибі”

  1. Хлопчик ввічливий і чемний,

Зустрівшись, каже…„добрий день”

  1. А ось коли сварять за пустощі,

Ми кажемо…„будь ласка, вибачте”

  1. І в Данії, і в Франції,

Прощаючись, кажуть…„до побачення”

Завдання 1. „Чарівні слова”.

В ужитку ввічливої, вихованої людини завжди наявні слова, котрі ми називаємо „чарівними”. З допомогою цих слів можливо навіть сумній або ображеній людині повернути добрий настрій. Хто з вас може назвати по одному такому „чарівному” слову, того чекає приз!

Завдання 2. „Чарівні вчинки”

Хто знає, звідки до нас прийшов звичай знімати шапку, коли заходиш в дім?

Відповідь. Цей звичай виник в часи рицарів, котрі постійно мандрували по країнах, одягнувшись в рицарські лати. Входячи в дім, рицар знімав шолом, говорячи цим жестом господарю: „Я не боюсь тебе”. Суворі часи середньовіччя пройшли, але звичай – входячи в кімнату знімати шапку – залишився. Цим ти показуєш господарям, що поважаєш дім, куди прийшов, поважаєш людей, що живуть в ньому. Це їм приємно, і ми сподіваємося, що кожного дня хлопчики, переступаючи поріг, почнуть знімати шапки.

Ведучий. Хто знає, звідки до нас прийшов звичай – вітаючись, знімати рукавичку?

Відповідь. З тих рицарських часів йде звичай – вітаючись, знімати рукавичку з правої руки. Скинувши рукавичку, рицар показував, що в руці він не затис зброю, що він ставиться до співрозмовника доброзичливо. І зараз ти знімаєш рукавичку із поваги до товаришів.

Ведучий. Які поради ти можеш дати людині, що йде в гості?

Відповідь. Перед тим, як зайти в будинок витри добре ноги, щоб не наслідити. Якщо надворі дощ чи сніг, витруси шапку та пальто ще на сходинках. Не заходь до кімнати, не постукавши. Не намагайся привітатися з кожним окремо, це займе багато часу і ти, не бажаючи, заважатимеш спільній розмові. Краще поздоровкатись, потиснувши руки господарю і господарці, а решті поклонитись і сказати „Добрий день!”. Не сідай, доки не сядуть старші. Якщо в кімнату дівчинка, уступи їй місце, а собі принеси інший стілець.

Ведучий. Чи знаєте ви, коли вперше з’явилась книга про те, як потрібно вести себе за столом? Як вона називалась?

Відповідь. Більш як 200 років тому з’явилась книга про правила поведінки і називалась вона „Юности честное зеркало”, або „Показания к житейському обхождению”. Більшість правил, записаних в цій книзі, пригодні й тепер, хоч написані вони незвичною для нас мовою. Наприклад, „Не хватай страву першим і не дмухай в рідке, щоб всюди бризжало. Над їжею не чавкай, як свиня, і голову не чухай. Не проковтнувши шматка, не говори”.

Ведучий. Надіюсь, друзі, що ми всі ці правила будемо виконувати під час обіду в шкільній столові.
II. Конкурс „Від теорії до практики”

Завдання 1. Сервірування столу. Запрошуються по одному учаснику від кожної з команд. Вони повинні поставити на стіл тарілку, зліва від неї покласти виделку, справа – ніж і ложку, причому виделка і ложка кладуться вигнутою стороною вниз.

Завдання 2. запрошуються по одному учаснику від команди. Для них виносять чашки з компотом. Їм пропонують випити компот, не порушивши правил хорошого тону. Для цього спочатку потрібно випити рідину, а потім з допомогою ложечки дістати ягоди. Калинець спочатку виплюнути на ложечку, а потім положити його на блюдечко.
III. Конкурс „Читання прислів’їв”

Хто допомагає людям,

у того й свої бажання збуваються”

Ведучий.

Отож, не на додавання,

Задачі на поважання!

1. хлопець крикнув перехожому: „Сколько время?”, звертаючись, хлопець зробив 3 помилки. Які?

2. два хлопці зустрілися в дверях і ніяк не можуть розминутись. Хто з них повинен дати дорогу іншому, якщо вік хлопчаків 12 років та 14 років?

3. Ви виходите зі школи, а на зустріч вам йде доросла людина. Як потрібно вчинити?

Ведучий. Наше свято підходить до кінця. Хто з вас хоче стати ввічливим і вихованим, хай повторює за нами клятву рицарів ввічливості:

Клянемось рицарями будь

Завжди спасибі говорить,

Добридень, до побачення,

Нічого в світі нема краще!
Клянемось рицарями бути

Лінощі, грубість позабути

Учитись етикету

пам’ятати науку цю.
Клянемось рицарями бути

В боротьбі зі злом добро добути

Нечемну бить мечем чарівним

Словом суворим і дуже гнівним.
  1   2   3

Схожі:

"Україна в роки Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни"
Бажання учнів отримати перемогу, є стимулом до ретельної підготовки, до постійного повторення пройденого матеріалу
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬСТВОМ НАСЕЛЕННЯ МІСТ І ПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ...
Проблема, яка розглядається в даному дослідженні, є найменше вивченим істориками аспектом більш широкої теми продовольчого становища...
ПРОГРАМА відзначення в місті Одесі 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Урочисте вручення ветеранам Великої Вітчизняної війни ювілейних медалей до 65-річчя Перемоги та пам’ятних знаків від міського голови...
Урок 18 Тема. Події 1939 червня 1941 рр. Причини, характер та періодизація Другої світової війни
Тема. Події 1939 – червня 1941 рр. Причини, характер та періодизація Другої світової війни
Лінійка «Подвигу народу жити у віках»
Понад півстоліття віддаляє нас від буремних років Другої світової… Для історії- це небагато, а для людини- це майже все життя. Та...
Що таке дружба?
Одного разу замислилася я над поняттям "дружба" і зрозуміла, що точного визначення дати йому не можна. Зрозуміло, що це "особливий...
Інформаційна картка послуги
Встановлення статусу учасника війни, інваліда війни, члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни
Вільшанська О. Повсякденне життя населення України під час Першої...
Вільшанська О. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни // Український історичний журнал. – 2004. № – С. 56 –...
Урок із світової літератури
Ми повинні навчитися використовувати знання,отримані на уроках літератури,в житті,щоб наші переходили в реальну поведінку
Уроку
Панченка П. П., Тимченка С. М., стіна карта «Україна в роки Другої світової війни», збірник завдань для тематичного оцінювання
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка