5. Медико-тактична характеристика надзвичайних ситуацій воєнного походження
НС воєнного походження, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного походження визначаються законодавством, окремими нормативами і відповідними оперативними і мобілізаційними планами.
До сучасних засобів ураження відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну зброю та інші види сучасних технологічних розробок.
Ядерна зброя, в залежності від типу заряду, поділяється на атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну. Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом. При вибуханні ядерного боєприпаси за мільйонні частки секунди виділяється колосальна кількість енергії, в зоні ядерних реакцій температура підвищується до десятків мільйонів градусів, утворюючи дуже сильне світлове випромінювання, максимальний тиск досягає тисяч атмосфер.
Початкова температура грибоподібної хмари дуже висока, тому основна маса грунту, що потрапив в нього, розплавляється, частково випаровується і перемішується з радіоактивними речовинами. Це частина ядерного заряду (уран-235, уран-238, плутоній-239), що не прореагувала, уламки поділу, хімічні елементи з наведеною активністю.
Приблизно за 10-12 хвилин радіоактивна хмара піднімається на максимальну висоту, стабілізується і починає переміщатися горизонтально у напрямі руху повітряних потоків. Найкрупніші частинки під дією сили тяжіння випадають з радіоактивної хмари і стовпа пилу ще до моменту, коли останні досягають граничної висоти і заражають місцевість в безпосередній близькості від центру вибуху. Легкі частинки осідають повільніше і на значних відстанях від нього. Так утворюється слід радіоактивного зараження місцевості.
Радіоактивні частинки випромінюють гамма-промені, альфа-промені і бета-промені.
Альфа-промені - це потік позитивно заряджених ядер атомів гелію. З ядра, що зазнає радіоактивного розпаду, вони викидаються зі швидкістю до 20 000 км/с. У повітрі альфа-частинки проходять кілька сантиметрів, у рідких і твердих тілах набагато менше (у металах до 0,01 мм). Одяг і навіть папір поглинає їх повністю. Незважаючи на незначну проникаючу здатність альфа-частинок, цей вид випромінювання дуже небезпечний для живого організму. Радіоактивні частинки, які випромінюють альфа-промені потрапляючи в організм через органи дихання, з їжею чи водою, уражають тканини внутрішніх органів.
Бета-промені - це потік негативно заряджених електронів, що випускаються ядрами атомів. Бета-частинки викидаються з ядра радіоактивного атома з різними швидкостями, швидкість деяких з них сягає швидкості світла. У повітрі вони проходять шлях у кілька метрів. Під час бета-розпаду їх потік взаємодіє з атомами оточуючої речовини. В результаті цієї взаємодії, як і при проходженні альфа-частинок, відбувається іонізація атомів. Бета-частинки мають значно більшу проникаючу здатність, ніж альфа-частинки, але вони можуть бути затримані підошвою взуття, віконним склом і металевими пластинами товщиною кілька міліметрів. У живих тканинах максимальний пробіг бета-частинок не перевищує 1,5 см. Основна частина радіоактивних продуктів, які утворюються під час ядерного вибуху, є бета-активними.
Гамма-промені - це кванти енергії, які випромінюються ядрами атомів. Подібно до рентгенівських променів це короткохвильове електромагнітне випромінювання, що поширюється зі швидкістю світла. У повітрі вони проходять сотні метрів. Рентгенівське і гама-випромінення має найбільшу проникаючу властивість. Так, 2 см свинцю послаблюють дію променевої радіації лише у два рази. Іонізуюча здатність гамма-променів у сотні разів менша, ніж у бета-частинок. У повітрі на шляху в 1 см утворюється лише кілька пар іонів.
Із збільшенням часу, що пройшов після вибуху, активність уламків поділу швидко падає (через 7 годин в 10 разів, через 49 годин в 100 разів).З організму швидко виводяться радіоактивні речовини, які концентруються в м'яких тканинах і внутрішніх органах (цезій, молібден, рутеній, йод, теллур), значно повільніше – міцно фіксовані в кістках (стронцій, плутоній, барій, ітрій, цирконій, ніобій, лантаноїди). З великої кількості радіонуклідів найбільшу значущість як джерело опромінювання населення представляють: йод-131, стронцій-90 і цезій-137.
Йод-131. Період напіврозпаду цього радіоактивного елементу складає 8 діб. Йод накопичується в щитовидній залозі, що призводить до її ураження злоякісними пухлинами.
Стронцій-90. Період напіврозпаду – 29 років. Стронцій накопичується в основному в кістковій тканині. Опромінюванню піддається сама кісткова тканина і кістковий мозок. Внаслідок цього розвивається злоякісна анемія.
Цезій-137. Після стронцію-90 цезій-137 є найнебезпечнішим радіонуклідом для людини. Він накопичується рослинами, потрапляє в харчові продукти і швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Період його напіврозпаду складає 30 років. До 80% цезію відкладається в м'язовій тканині.
Великі дози опромінювання спричинюють серйозні пошкодження тканин, а малі можуть викликати ракові захворювання і індукувати генетичні дефекти, які, можливо, виявляться у дітей і внуків опроміненої людини, або у його віддаленіших нащадків. Після опромінення протягом 2 років йде прихований період розвитку лейкозу, через 6-7 років наступає максимум захворюваності, а через 25 років захворюваність лейкозом практично зникає. Ракові пухлини починають розвиватися через 10 років після опромінювання, а піку досягають через 30-40 років.
Хімічна зброя – зброя масового ураження, заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини а також різного виду рослин. 22 квітня 1918 року у району містечка Іпр німецькі війська провели першу газобалонну атаку (використовуючи хлор) у результаті якої в перші години загинуло близько 6 тис осіб а 15 тис осіб отримали ураження різного ступеня важкості.
Отруйливими речовинами (0Р) називаються токсичні хімічні сполуки, призначені для завдання масових уражень живій силі.
За характером дії на організм людини 0Р поділяються на: нервово-паралітичні; шкірно-наривні; загальноотруйні; задушливі; психохімічні; подразнюючі. За швидкістю настання уражаючої дії 0Р поділяються на смертельні; тимчасового виведення з ладу; подразнюючі. 0Р можуть проникати в організм через: органи дихання; раневі поверхні; слизисті оболонки; шкіру; шлунково-кишковий тракт.
ОР нервово-паралітичної дії. До представників цієї групи 0Р відносяться зарин, зоман і ве-ікс. Зарин – безбарвна або жовтувата, летюча рідина, із слабким камфорним запахом. Взимку не замерзає. Абсорбується шкірою людини, обмундируванням, взуттям і іншими пористими матеріалами. Стійкість зарину в низинах: влітку – декілька годин, взимку – до 2 діб. Зоман – безбарвна рідина. За властивостями близький до зарину, але в 10 разів токсичніший. Ве-ікс – малолетюча безбарвна рідина, що не має запаху і не замерзає взимку. Заражає відкриті водоймища на період до 6 міс. При будь-якому способі надходження в організм, 0Р нервово-паралітичної дії уражають нервову систему.
ОР шкіряно-наривної дії. Основною 0Р шкіряно-наривної дії є іприт, темно-бура рідина із запахом часнику або гірчиці. Іприт важчий за воду, замерзає при температурі близько 140С, здатний заражати місцевість: влітку на 7-14 діб; взимку на 2-6 тижнів; непроточні водоймища на 2-3 місяці.Легко всмоктується в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні і пористі матеріали. На повітрі іприт повільно випаровується. Іприт володіє вражаючою дією при будь-яких шляхах проникнення в організм; має прихований період дії від 2 до 8 годин.
ОР загальноотруйної дії. Основний механізм дії ОР загальноотруйної дії полягає в порушенні постачання кисню з крові до тканин. До них відносяться синильна кислота і хлорціан. Синильна кислота – безбарвна рідина, що швидко випаровується, із запахом персика або гіркого мигдаля. Ураження наступає після вдихання зараженого повітря. При ураженні синильною кислотою з'являються неприємний металевий присмак в роті, оніміння кінчика язика, подразнення очей, горла, стан неспокою, слабкість і запаморочення. Кумулятивною дією синильна кислота не володіє. Хлорціан – безбарвна, більш летюча, ніж синильна кислота, рідина з різким неприємним запахом. Засоби застосування, захисту, дегазації – ті ж, що і для синильної кислоти.
ОР задушливої дії. До цієї групи 0Р відноситься фосген і ін. Фосген за звичайних умов – безбарвний газ, важчий за повітря в 3,5 рази, з характерним запахом прілого сіна або гнилих фруктів. Стійкість на місцевості 30-50 хвилин, можливий застій парів в траншеях, ярах від 2 до 3 годин. Фосген виявляє уражаючу дію на організм тільки після вдихання його парів, після цього відчувається подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак в роті, запаморочення, загальна слабкість, кашель, стиснення в грудях, нудота (блювота).
ОР психохімічної дії. Як бойова отруйна речовина використовується хімічна сполука під назвою Бі-зет (Bz) - біла кристалічна речовина без запаху, нерозчинна у воді. Вz виявляє уражаючу дію на організм після вдихання зараженого повітря і прийому зараженої їжі і води. Дія Вz починає виявлятися через 0,5-3 години. Невеликі концентрації викликають сонливість.
ОР подразнюючої дії. До отруйних речовин подразнюючої дії належать хімічні сполуки, що викликають подразнення очей і органів дихання. Основними речовинами є Сі-ес, Сі-Ар і ін. Сі-ес – біла, тверда, малолетюча кристалічна речовина із запахом перцю. Сі-ес в малих концентраціях володіє подразнюючою дією на очі і верхні дихальні шляхи, а у великих концентраціях викликає опіки відкритих ділянок шкіри, в деяких випадках – параліч дихання, серця і смерть. Сі-Ар – кристалічна речовина жовтого кольору.
Біологічна зброя заснована на використанні хвороботворних властивостей деяких мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Застосовується у вигляді спеціальних боєприпасів і бойових приладів із засобами доставки, споряджених біологічними засобами. Способами застосування біологічної зброї можуть бути: авіаційні бомби; артилерійські міни і снаряди; пакети (мішки, коробки, контейнери), що скидаються з літаків; апарати, що розсіюють біологічні засоби з літаків; диверсійні методи.
Як біологічні засоби можуть бути використані:
- збудники бактерійних захворювань (чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера);
- збудники вірусних захворювань (натуральна віспа, жовта лихоманка);
- збудники рикетсіозів (висипний тиф, плямиста лихоманка Скелястих гір, Ку-лихоманка);
- збудники грибкових захворювань (кокцидіодомікоз, покардіоз, гістоплазмоз).
Особливістю біологічної зброї є, наявність прихованого періоду дії. Прихований період при зараженні чумою і холерою складає від декількох годин до 3 діб, туляремією – до 6 діб, висипним тифом – до 14 діб. Загальними ознаками багатьох інфекційних хвороб є висока температура тіла і значна слабкість, а також швидке їх розповсюдження, що призводить до виникнення осередкових захворювань і отруєнь.
Застосування біологічної зброї може бути виявлене за деякими зовнішніми ознаками: утворення аерозольної хмари після вибуху боєприпасів або при спрацьовуванні генераторів; виявлення залишків спеціальних контейнерів, боєприпасів і інших видів озброєння; наявність великої кількості комах, кліщів, гризунів, невідомих для даної місцевості, і тому подібне
Токсини. Токсинами називаються хімічні речовини білкового, мікробного, рослинного або тваринного походження, здатні після проникнення в організм людини або тварини викликати їх захворювання і загибель. У армії США на табельному постачанні знаходяться речовини Ікс-Ар (XR) і Пі-джі, які відносяться до нових високотоксичних бойових біологічних засобів. Ікс-Ар – ботулінічний токсин бактерійного походження, потрапляючи в організм, викликає важке ураження нервової системи. Відноситься до класу смертельних 0Р. ХR застосовується у вигляді порошку від білого до жовтувато-коричневого кольору, легко розчиняється у воді. Легко проникає в організм людини через слизові поверхні дихальних шляхів, травний тракт і очі. Має прихований період дії від 3 годин до 2 діб. Ознаки ураження з'являються раптово і починаються відчуттям сильної слабкості, загальної пригніченості, нудотою, блювотою. Шкіра стає сухою, відчуваються сухість в роті і відчуття спраги, сильні болі в шлунку. Пі-джі – стафілококовий ентеротоксин.В організм потрапляє з повітрям, зараженою водою і їжею. Має прихований період дії в декілька хвилин. Симптоми ураження схожі з харчовим отруєнням.
Нові види зброї - променева зброя, радіочастотна зброя, геофізична зброя – сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у воєнних цілях руйнівну силу неживої природи шляхом їх штучного ініціювання: таких як ураган, штучні землетруси, гірські обвали, магнітні бурі, посухи , руйнування озонового шару.
ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Конституція України, 1996 (ст. 3, 16, 49, 50, 106, 138).
Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.1997. № 343 “ Про утворення Державної служби медицини катастроф”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1997 р. №174 “Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.”
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2001. № 827 “ Про затвердження Положення про Державну службу Медицини катастроф”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. №192 “Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку при надзвичайних ситуаціях”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.1999 р. № 2303 “ Про створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 “Про затвердження порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями”
Наказ МОЗ України від 3 серпня 2000 року № 189 “Про затвердження регламенту подання інформації в функціональній підсистемі МОЗ України в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій”
Правові основи Державної служби медицини катастроф /під редакцією професора Волошина В.О. -Ужгород, МПП ”Гражда ”- 2003-242 с.
Медичні сили і заклади Державної служби медицини катастроф. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 1998 – 39с.
Планування медичного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайних ситуаціях. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 2000 – 102 с.
Основи медицини катастроф/ під редакцією Бондаренко Н.І., Ковалева Е.З. – Донецьк: “Касіопея”, 1998, - 366 с.
Гридасов В.І., Ковальов В.М., Катрис М.В. та ін. Медицина катастроф / Підручник – Харків.: “Золоті сторінки”. – 2002. –280 с.
Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф/. Навчальний посібник. Київ: Курс, 1999.- 379 с .
Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина катастроф / Навчальний посібник. – Чернівці. – 2000. – 152 с.
Епідеміологія надзвичайних станів (з військовою епідеміологією) / Під. ред. Гоца Ю.Д. – К.: - 2001. – С. 21-44.
Медицина катастроф. Навчальний посібник/ Під ред. проф. Кочіна.- К: “ Здоров’я” - 2001- 290 с.
|