4 Розподіл на промисловому підприємстві

Розрізняють дві форми товароруху (Голошубова, 2004):

1. 
   складська, при якій переміщення товарів переривається у зв’язку із завезенням їх на проміжний склад (склади);
   
2. 
   транзитна – без перерви в їх русі від місця виробництва (промислових або сільськогосподарських підприємств) до місця продажу кінцевому споживачеві. За характером розрахунків розрізняють транзитний товарорух за участі і без участі в розрахунках. При транзитному товарорусі за участі в розрахунках посередник, організовуючи транзитний рух, сам веде розрахунки з підприємством-постачальником за відвантажені товари і, у свою чергу, стягує їх вартість (разом з надбавкою) з покупців-одержувачів. Тобто посередник у цьому разі є кредитором роздрібних торговельних підприємств, що дуже вигідно останнім в умовах обмеження обігових коштів. При транзитному товарорусі без участі в розрахунках роль посередника зводиться до організації товаропросування.
   

Канали розподілу у маркетинговому середовищі підприємства

1. 
   інфраструктури підприємств;
   
2. 
   управління трудовими ресурсами та кваліфікації персоналу;
   
3. 
   розвитку технології виробництва;
   
4. 
   матеріально-технічного постачання підприємства;
   
5. 
   раціональної організації матеріальних, енергетичних інформаційних та інших потоків.
   

1. 
   розмірів підприємств;
   
2. 
   масштабів їх діяльності;
   
3. 
   концепції управління;
   
4. 
   матеріаломісткості;
   
5. 
   галузі економіки.
   

1. 
   межі сфери компетенції маркетингових та логістичних концепцій або ланцюжків в організаційній структурі підприємства;
   
2. 
   матеріальний та функціональний поділ сфер виробництва, постачання та збуту;
   
3. 
   централізована (децентралізована) форма організації управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства.
   

1. 
   повнота та ефективна відповідність специфічним вимогам та характеристикам конкретних сегментів ринку;
   
2. 
   організації, що функціонують у структурі каналу, можна виключити або замінити, але їх функції не можна виключити і вони переходять до організацій, що розміщені на більш високому або низькому рівні маркетингового каналу і відповідальність за їх виконання приймають інші учасники каналу.
   

• 
  маркетинговий канал нульового рівня (або канал збуту, канал прямого маркетингу чи прямий канал), який складається з виробника, що реалізує товар безпосередньо споживачам, минаючи проміжні зупинки та зміни права власності. Наприклад, збутові філії, магазини, які належать виробнику;
  

• 
  короткий – між виробником і кінцевими споживачами (по вертикалі) існує один або два посередники:
  
• 
  однорівневий канал, який містить одного посередника (на ринках споживчих товарів – роздрібний торговець, на ринках товарів промислового призначення – агент із збуту або брокер).
  
• 
  дворівневий канал, який передбачає наявність двох посередників, представлених на ринку споживчих товарів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, на ринку товарів виробничого призначення – промисловими дистриб’юторами та дилерами;
  
• 
  довгий – більше двох посередників, що купують товар один у одного:
  
• 
  трирівневий канал – охоплює трьох посередників;
  
• 
  багаторівневий канал, який характеризується наявністю великої кількості посередників.
  

• 
  канали прямого зв’язку, для яких характерним є рух товарів в одному напрямку – від виробника до споживача;
  
• 
  канали зворотного зв’язку, які передбачають існування двох потоків – товарів від виробника до споживача та вторинної сировини від споживача до товаровиробника. Їх складають приймальні пункти, громадські групи з проведення днів чистоти, посередники з торгівлі безалкогольними напоями, спеціалісти із збирання сміття, центри з вторинної переробки сміття (відходів), брокери з торгівлі сміттям для переробки, централізовані склади-підприємства з перероблення відходів.