|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
Сільське господарство — Велика увага до розвитку аграрного сектора (з 1953 р. по 1964; відбулося 14 пленумів ЦК КПУ з питань сільського господарства) до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР становив 7 % щорічно. — Продовження «цілинної епопеї», в якій узяли участь 80 тис українських юнаків та дівчат; уже на 1956 р. цілина дала 50 % вирощеного в СРСР хліба, але ціною великих затрат і відтоку ресурсів з України. - Новий наступ на особисті присадибні господарства, спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і селом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби в міській місцевості, обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р. заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах, встановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них. — «Кукурудзяна кампанія» — спроба вирішити проблему з кормами, збільшивши обсяги виробництва; зменшення посівів пшениці та інших цінних культур в Україні. У 1963 р. «цариця полів» зайняла 40 % посівних площ. — Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами). — Надпрограма у тваринництві (за 3-4 роки наздогнати США у виробництві м'яса, молока та масла на душу населення); завищені плани здачі продукції тваринництва, зменшення поголів'я худоби. Соціальна сфера — Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій. — Скорочення робочого тижня. — Видача паспортів селянам. — Скасування плати за навчання. — Припинення практики примусових державних позик. — Широкомасштабне житлове будівництво. — Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари. На честь 300-річчя Переяславської угоди Крим було передано до складу УРСР (19.02.54 р.) (цей крок пояснювався єдністю економіки і території). Таким чином, Україна набула сучасної території. Висновки: в соціально-економічному житті суспільства відбулися важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували непродумані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нанівець усі реформи. ДИСИДЕНСЬКИЙ РУХ. Причини: - поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби; - антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщини, Польщі, Чехословаччині); - активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.); - монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки; - постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя; - політика русифікації. «Шістдесятники» відзначали: – невідповідність декларованих прав і свобод реальним можливостям громадян, – добивалися реальності проголошуваних прав і свобод, – виходу України з СРСР (Робітничо-селянська спілка, Український національний фронт, Союз української молоді Галичини (СУМГ)), – висувало альтернативу регламентованому радянською владою духовному та політичному життю, – боролося за впровадження в життя принципів демократії та правової держави. Серед них не було відкритих супротивників радянській владі, деякі прагнули удосконалити її. Діяльність дисидентів у 70-х роках розгорталася в таких напрямках: 1) Правозахисний, або демократичний, був представлений в українському дисидентському русі Українською Гельсінкською групою (УГГ)1976 р., метою якої було добитися дотримання в СРСР Гельсінкської декларації ООН 1972 р. “Про права людини”, збирати докази порушення прав людини та націй в СРСР (до складу входили Л.Лук’яненко, П.Григоренко, Руденко, І.Кандиба); 2) Релігійний, його представники вели боротьбу за свободу віросповідання, зокрема, за відновлення УГКЦ; 3) Національно орієнтований, завданням якого була боротьба проти російського шовінізму, проти централізації та русифікації (представники – І.Дзюба, В.Чорновіл). Усі три напрямки боролися за національні інтереси українського народу. Формою діяльності дисидентів було написання відкритих листів, повідомлення населення про його права, інформування західних демократій про порушення прав людини в СРСР, “Самвидав” – нелегальне видавництво правозахисної та ін. літератури. Висновок. У 60 – 80-ті рр. в Україні існував дисидентський рух, що був виявом національно-визвольного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного життя, досягнення справжньої незалежності України, відновлення УГКЦ. Зусилля й жертви дисидентів не були марними. Ці люди несли народові України правду, відкрили України світу. Їхні принципи стали базою для сучасного державного будівництва в незалежній Україні. Україна в період «застою» (1965 – 1985 рр.): – економічні реформи другої половини 60-х рр. ХХ ст., причини їх провалу. – суспільно-політичне життя в Україні. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РЯДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (СЕР. 60-Х – ПОЧАТОК 80-Х РОКІВ) На початку 60-х рр. економіка України, як і всього СРСР, переживала ряд проблем:
З 1965 р. розпочалася реформа у промисловості. Її основні напрями: 1) Вдосконалення планування. Вводилися економічні методи управління (розширення прав та ініціатив підприємств. Що переходили на госпрозрахунок. Господарська діяльність підприємства тепер оцінювалася за обсягом не виробленої, а реалізованої продукції, одержаного продукту, за виконанням поставок найважливіших видів продукції. 2) Посилення стимулювання виробництва. Підприємства здобули можливість більш вільно використовувати одержані прибутки. Основні недоліки реформи:
В другій половині 60-х рр. розпочалися і реформи у сільському господарстві. Основними з них були: 1) Скасування заборони на утримання худоби в особистій власності – хоча встановлювалися обмеження її кількості (зокрема – не більше однієї корови, п’яти овець та ін.); 2) Зміни практики закупівель сільськогосподарської продукції. До цього часу план закупівлі зерна складався на 1 рік і міг збільшуватися протягом року. Тепер встановлювався твердий план закупівлі зерна на 6 років для кожної республіки (для УРСР – 617 млн. пудів на рік). Зросли і закупівельні ціни на зерно, а на понадпланово продану продукцію встановлювалися надбавки; 3) Зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів. Основні недоліки реформи:
Характерні риси розвитку економіки СРСР і України у 70–80-і рр.:
Україна і процес перебудови в СРСР (квітень 1985 – серпень 1991 рр.): – причини кризових явищ у політичному, економічному та духовному житті України в середині 80-х років ХХ ст.; – нові течії та форми опозиційної діяльності, започатковані у 1985-1991 рр., їх діяльність. УКРАЇНА В ПЕРІОД „ПЕРЕБУДОВИ”. Радикальна економічна реформа кінця 80-х років Причини:
Реформа передбачала 1) перехід підприємств на повний госпрозрахунок (принцип трьох «С» - самостійність, самоокупність та самофінансування), 2) складання підприємствами власних планів. Але соціальні проблеми різних регіонів, різних суспільних груп вирішувалися нерівномірно. Внаслідок цього з другої половини 80-х рр. спостерігаються виступи за покращення умов життя і праці. Серйозних збитків завдала компанія по 1) боротьбі з алкоголізмом, 2) ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Політика „перебудови” політичного життя радянського суспільства. В ній можна виділити декілька етапів:
За чверть сторіччя УРСР пройшла складний шлях розвитку. На цьому шляху вона мала ряд безумовних досягнень. Відбувалося економічне зростання республіки – як кількісне, так і якісне. Однак темпи цього зростання поступово знижувалися. Наростання кризових явищ, невирішеність ряду соціально-економічних та політичних проблем сприяли втраті масової довіри до влади і внаслідок цього – активізації сил, які бажали ліквідувати стару систему. Це і сталося у 1991 році. Україна в умовах незалежності: – прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України (дати їх прийняття, зміст), Всеукраїнський референдум і вибори першого Президента України; Основні віхи досягнення суверенітету України:
Короткий зміст Декларації про державний суверенітет України
24 серпня 1991 р. Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України („за” – 346, „проти” – 1).
Таким чином, збереження при владі номенклатури, відсутність державотворчих реформ привело до дискредитації ідеї незалежності.
Важливим кроком дуже складного конституційного процесу став день 8 червня 1995 р., коли президент Кучма і голова Верховної Ради О. Мороз підписали Конституційну угоду про розподіл повноважень між гілками влади. Через рік 28 червня 1996 р. була прийнята нова Конституція України. – зовнішня політика незалежної України (пригадайте документ, у якому закладені основи нейтралітету України на міжнародній арені, принципи, на яких ґрунтується зовнішня політика незалежної України, її основні напрямки); створення Співдружності незалежних держав 7-8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі. – перехід від однопартійної до багатопартійної політичної системи в Україні та його причини; ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ. Причини встановлення багатопартійної системи: зростання політичної активності народу,послаблення політичної та ідеологічної цензури, розвиток національної самосвідомості, ліквідація економічного монополізму держави, поява нових суспільних груп на базі нових форм власності. I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 р.): — виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції; — активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України; — розмежування та диференціація всередині правлячої Комуністичної партії, організаційна консолідація прихильників Демократичної платформи; — виникнення першої формально задекларованої партії — Української національної партії. |
|
Боротьба за відновлення української держави, Революційні події та... Російської імперії, а Галинчина, Буковина та Закарпаття (тобто Західна Україна) продовжували належати Австро-Угорській імперії. Таким... |
13. Українські землі у складі Російської імперії 8 в першій половині ХІХ ст. 8 На допомогу прийде вивчення конкретно-історичних фактів у їх взаємозв’язку з обов’язковим залученням документів як першоджерел історичної... |
|
Бойчук Андрій Юрійович Інститут адвокатури в Галичині другої половини... У монографії досліджено організаційно-правові основи становлення інституту адвокатури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини.... |
Практична робота №1 Розвиток видавничої справи і редагування в Україні ХІХ – початку ХХ ст Суспільно-політичні чинники розвитку української видавничої справи початку ХІХ ст |
|
Анна Ахматова. Життєвий та творчий шлях ... |
В Україні як складовій частині Російської імперії поруч з українським... |
|
Закріпачення Південної України До Російської Імперії приєднано Бесарабію (в 3-ох повітах там проживали українці) |
1. 1 Установлення радянської влади в 1919 р. На початку 1919 р радянські... УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії.... |
|
Етнополітика як наука. Предмет та об'єкт етнополітики Етнополітичні реалії на українських землях в останній період існування Російської імперії (початок XX ст.) |
Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст., Наддніпрянська... Позначте ім’я російського монарха, за часів правління якого було скасовано кріпосне право |