|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
В Україні діяли загальноросійські партії: – соціалістичної течії: Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), що після 1903 р. розкололася на більшовиків і меншовиків; Партії українських і російських соціал-революціонерів (есерів);
1897 р. „Загальний єврейський робітничій союз у Литві, Польщі і Росії.” (Бунд – мовою ідиш союз). Програмні засади українських партій:
– революція 1905-1907 рр. (початок її, основні озброєні виступи в Україні в цей період; Російська революція 1905-1907 рр. і Україна. І фаза — «піднесення» (січень—жовтень 1905р.): —наростання масової боротьби, посилення її політичного характеру; —політизація народних мас; —активізація процесу самоорганізації суспільства (утворення політичних партій, рад, профспілок тощо); —поширення хвилі заворушень серед селян та армії; —переплетення та взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольних рухів. II фаза — «кульмінація» (жовтень—грудень 1905 р.): —коротка стабілізація в країні та певне розмежування політичних сил після публікації царського Маніфесту 17 жовтня; —діалог та легальна взаємодія між опозицією та владними структурами; —активне формування багатопартійної системи; —посилення пропаганди та агітації крайньо лівих партій — більшовиків та есерів; —організація лівими силами хвилі збройних повстань у грудні 1905 р. (повстанськими центрами в Україні були Харків, Олександрівськ, Катеринослав, Горлівка та інші міста). ІІІ фаза — «спад» (січень 1906—червень 1907р.): —посилення репресій (каральні експедиції, арешти, обшуки тощо); —помітне зменшення масштабів та інтенсивності робітничих страйків та селянських виступів; —перехід більшості політичних партій у підпілля; —поширення серед революціонерів терористичних форм боротьби (1906—1907 рр. у Російській імперії було вбито та поранено 97 тис. посадових осіб, на П. Столипіна було здійснено 10 замахів); —спроби опозиції продовжити антифеодальну, антиімперську, антикапіталістичну боротьбу парламентськими методами у стінах Державної думи; —перехід реакції у наступ. Основні подій революції 1905 – 1907 рр. в Україні. 9 січня1905 р. у Петербурзі проходила мирна демонстрація, яка була розстріляна (Кривава неділя) (1200 загинуло, 5 тис отримали поранення). Почали стихійно виникати ради робітничих депутатів та масово профспілки (в Україні - більше 80). У жовтні 1905 р. відбувся всеросійський політичний страйк (в Україні страйкувало 120 тис. робітників). Сталися збройні виступи робітників у промислових центрах (Донбас, Харків, Київ, Одеса). На селі громили поміщицькі маєтки, ділили землю та реманент (у 1905 р. - більше 4 тис. виступів, у 1906 р. - 2835). Сталися революційні виступи в армії (18 листопада 1905 р. – повстання саперів у Києві під керівництвом Жаданівського, збройні виступи у Севастополі під керівництвом П. Шмідта – листопад 1905 р.) та флоті (повстання на броненосці “Потьомкін” червень 1905 р. та крейсері “Очаків” листопад 1905 р.). 17 жовтня 1905 р. Миколою II був підписаний Маніфест, Цей документ мав надзвичайно важливі наслідки. По-перше, він суттєво розширив межі легальної політичної та культурної діяльності, помітно її пожвавив та урізноманітнив. 1905 р. – перша україномовна газета „Хлібороб”, журнали „Дзвін”, „Українська хата”, „Рідний край”, „Посів”, „Село”. По-друге, нового імпульсу було надано процесові масової самоорганізації суспільства, тобто утворенню партії, рад робітничих депутатів, профспілок та інших суспільних організацій. По-третє, Маніфест розколов опозиційні сили на представників ліберального та представників радикального(подальша боротьба з зброєю в руках) рухів. – Україна у Першій світовій війні. Причини Першої світової війни: — Загострення суперечностей між провідними державами світу внаслідок нерівномірності їх економічного та соціально-політичного розвитку. — Загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та джерелами сировини; — Гонка озброєнь. — Наявність у міжнародних відносинах двох ворогуючих блоків — Троїстого союзу та Антанти. — Бажання урядів ворогуючих країн відвернути увагу народу від внутрішніх проблем. — Боротьба проти національно-визвольних та соціальних рухів. Характер війни — загарбницький, несправедливий для всіх сторін-учасників війни. Плани країн-учасниць війни щодо України Росія сподівалася в майбутній війні захопити Галичину, Буковину та Закарпаття, Австро-Угорщина розраховувала відібрати у Росії Поділля і Волинь, Німеччина також претендувала на більшість найродючіших українських земель, які належали Російській імперії. Таким чином, у разі війни українські землі неминуче перетворювалися на театр воєнних дій. Хід воєнних дій на території України в 1914-1917 рр. 1 серпня 1914 р. — почалася Перша світова війна — 18 серпня 1914 р. — початок успішного наступу 8-ї російської армії під командуванням О. Брусилова; — 23 серпня — кінець вересня 1914 р. — Галицька битва, в ході якої австро-угорські війська зазнали поразки (австро-угорська армія втратила 336 тис. солдатів, а Галичина і Буковина опинилися під окупацією царської Росії); — березень 1915 р. — захоплення російськими військами після шестимісячної облоги найміцнішої австрійської фортеці — Перемишль. — Травень 1915 р. — Горлицький прорив російського фронту німецькими та австро-угорськими військами. — 22 червня 1915 р. — вступ австро-німецьких військ до Львова. — 1915 р. — швидкий відступ російських військ, який тривав до жовтня і зупинився на лінії Кам'янець-Подільський — Тернопіль — Кременець —Дубно (росіяни втратили Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину та Західну Волинь). — 22 травня — на початку червня 1916 р. відбувся Брусиловський прорив — наступальна операція російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова, в результаті якої знову захоплено Східну Галичину (без м. Львова), Північну Буковину, частину Західної Волині. — Червень 1917 р. — новий наступ російських військ на львівському напрямку, який закінчився провалом; Росія втратила Галичину та Буковину. Після цієї події війна набула позиційного характеру. Наслідки війни — Великі демографічні втрати (понад 500 тис. чол.). — Перша світова війна стала загальнонаціональною трагедією українського народу, адже українці за відсутності власної держави опинилися у двох конфронтуючих таборах і змушені були вести братовбивчу війну. — Занепад промисловості, сільського господарства, скорочення посівних площ, зубожіння населення. — Послаблення Російської та Австро-Угорської імперій, що стало могутнім каталізатором майбутніх революційних подій в Україні. — Зростання національної свідомості, висунення ідеї створення незалежної української держави. Українська національно-демократична революція 1917-1921 рр.: Центральна Рада: – причини створення; хто її очолив, І, ІІ, ІІІ, ІV Універсали (дати прийняття, зміст);чому ЦР мала просоціалістичний характер;вирішення аграрного питання;автономістичний та самостійницький періоди діяльності ЦР;причини і наслідки конфлікту Центральної Ради і німецько-австрійської адміністрації; причини усунення Центральної Ради від влади у 1918 році. Доба Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.) 3-4 березня 1917 р. з представників політичних партій (УПСР, УСДРП, ТУП, УНП, УПСФ) та громадських організацій виникло національне громадсько-політичне об’єднання - Українська Центральна Рада, яку очолив М. Грушевський. Український Національний Конгрес (6-8 квітня 1917 р), що представляв увесь український народ та національні меншини, що проживали в Україні, підтвердив повноваження УЦР, (яка на той час складалася з Великої ради, що працювала посесійно, і Малої ради (30 чол.), що працювала постійно) представляти інтереси України перед Тимчасовим урядом. Конгрес переобрав склад УЦР, куди ввійшли також представники національних меншин (150 членів) і остаточно визнав базовий принцип державотворення України – національно-територіальна автономія. 10 червня 1917 р. УЦР видала І Універсал, яким ЦР проголошувала: • Автономію України у складі Російської федерації.• Вищий орган влади в Україні - Центральну Раду. • Право України скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття своїх законів. Установчі збори мають бути обрані загальним, рівним, прямим, таємним голосуванням. • Необхідність створення скарбниці України. ЦР закликала населення: • Підтримати боротьбу ЦР за автономію України. • Створювати місцеві органи влади, підлеглі ЦР. • Організувати перерахування до 31 липня особливого податку для діяльності Центральної Ради і місцевих органів влади. Цей податок мав стати регулярним. ЦР висловила надію, що: • Національні меншості підтримають боротьбу за автономію України. • Всеросійські Установчі збори схвалять рішення ЦР щодо надання Україні автономії. ЦР засудила: • Позицію ТУ на переговорах з М. Грушевським і В. Винниченком. • Відмову ТУ заснувати посаду комісара у справах України. • Діяльність всіх організацій і голів місцевої влади, які не підтримали політику ЦР. ІІ Універсал (3 липня 1917 р): ЦР найвищій орган революційної демократії України, остаточно питання про статус України та межі її автономії мали бути визначені Всеросійськими Установчими Зборами; поки що територія автономії обмежувалася 5 губерніями, однак Генеральний Секретаріат (після затвердження Тимчасовим Урядом) було фактично визнано крайовим урядом цієї влади, відповідальний перед ЦР. Отже, Україна отримала правовий статус окремого територіально-адміністративного комплексу зі своїми представницькими органами, а не повну автономію, як того прагнули українці. 4 серпня Тимчасовий уряд видав „Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату”: 1) Генеральний секретаріат стає органом Тимчасового уряду, до якого входить не 9, а 7 секретарів, 4 з яких – з нацменшин; 2) ЦР позбавлялася законодавчих прав; 3) укр. територія – Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська. ІІІ Універсал (7 листопада 1917) – проголошувалося створення Української народної республіки (у межах 9 губерній) у складі Російської федерації, скасування поміщицького землеволодіння, 8-годинний робочій день, встановлення державного контролю над виробництвом, демократичні права та свободи, скликання 9 січня Українських Установчих Зборів. УЦР заявила, що бажає мати федеративний зв’язок з небільшовицькою Росією. 3 грудня 1917 р. – Маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до УЦР, у якому вимагалося від ЦР відмовитися від дезорганізації фронту, не пропускати через Україні у козачі формування з фронту на Дон, пропустити більшовицькі війська на Південний фронт, припинити роззброєння радянських полків. УЦР видала IV Універсал (11 січня 1918 р), яким проголошувалась незалежність України, передачу землі селянам, націоналізацію лісів, вод та підземних багатств, курс на запровадження монополії на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та встановлення державно-народного контролю над усіма банками, скликання Українських Установчих Зборів, на яких буде ухвалено Конституцію УНР. З поваленням ЦР закінчився перший етап Української революції, позначений піднесенням і стрімким розвитком національно-визвольного руху, загостренням національних і соціальних проблем, спробою України відновити свою державність. До сильних сторін української революції слід віднести відродження нації, її швидку політизацію, проголошення УНР. До слабких – відсутність необхідного політичного й державного досвіду в керівництві ЦР, та й українському народу бракувало розвиненої національної і політичної свідомості, розуміння необхідності створення власної держави. Українська Держава гетьмана П. Скоропадського: основні досягнення та прорахунки П. Скоропадського;вирішення аграрного питання;політичний курс гетьманської держави Скоропадського. 29 квітня 1918 р., на з’їзді вільних хліборобів П. Скоропадського було проголошено гетьманом. Гетьман розпустив УЦР і проголосив замість УНР Українську Державу, де гетьман мав усю повноту влади. Скоропадський активно взявся вирішувати економічно-фінансові проблеми, створювати українську армію, відновив козацтво як стан, створив досвідчений управлінський апарат, ліквідовувалися органі місцевого самоврядування, були заборонені ряд партій соціалістичного спрямування, будь-які збори, з’їзди, демонстрації, страйки. Але уряд Скоропадського спрямував свою політику на відновлення дореволюційних порядків (повертали землю поміщикам, встановили12-годинний робочий день тощо). Більшість державних діячів та верхівка суспільства були проросійськи налаштовані, сам гетьман проголосив майбутню федерацію з небільшовицькою Росією. В культурній сфері: проводилася українізація освітніх закладів, відкривалися нові українські університети, гімназії, Академія Наук, Національна галерея мистецтв. Гетьман підтримував дипломатичні стосунки з Німеччиною, Австрією, Туреччиною, Болгарією, вислав дипломатичні місії до різних країн, встановив стосунки з Доном, Кубанню, Кримом, Радянською Росією. Основні причини падіння гетьманату були: залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних формувань; відсутність численної дієздатної регулярної української національної армії; реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя; посилення впливу на державну лінію гетьмана російських консервативних кіл; вузька соціальна база; підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади; наростання напруженості у суспільстві та формування організаційної опозиції. Західноукраїнська Народна Республіка: – виникнення ЗУНР, її політика та причини поразки. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку у складі Галичини, Буковини і Закарпаття. Президентом було обрано Є. Петрушевича, створено уряд - Державний секретаріат. |
|
Боротьба за відновлення української держави, Революційні події та... Російської імперії, а Галинчина, Буковина та Закарпаття (тобто Західна Україна) продовжували належати Австро-Угорській імперії. Таким... |
13. Українські землі у складі Російської імперії 8 в першій половині ХІХ ст. 8 На допомогу прийде вивчення конкретно-історичних фактів у їх взаємозв’язку з обов’язковим залученням документів як першоджерел історичної... |
|
Бойчук Андрій Юрійович Інститут адвокатури в Галичині другої половини... У монографії досліджено організаційно-правові основи становлення інституту адвокатури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини.... |
Практична робота №1 Розвиток видавничої справи і редагування в Україні ХІХ – початку ХХ ст Суспільно-політичні чинники розвитку української видавничої справи початку ХІХ ст |
|
Анна Ахматова. Життєвий та творчий шлях ... |
В Україні як складовій частині Російської імперії поруч з українським... |
|
Закріпачення Південної України До Російської Імперії приєднано Бесарабію (в 3-ох повітах там проживали українці) |
1. 1 Установлення радянської влади в 1919 р. На початку 1919 р радянські... УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії.... |
|
Етнополітика як наука. Предмет та об'єкт етнополітики Етнополітичні реалії на українських землях в останній період існування Російської імперії (початок XX ст.) |
Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст., Наддніпрянська... Позначте ім’я російського монарха, за часів правління якого було скасовано кріпосне право |