Міністерство освіти і науки України Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Коледж
Методичні вказівки, тематика та рекомендована література до виконання курсових робіт з дисципліни "Сучасна українська мова і стилістика" (для студентів спеціальності 5.030203 "Видавнича справа та редагування")
Розглянуто
та затверджено на засіданні циклової комісії гуманітарних дисциплін Протокол № 1 від"31"08 2007р.
Уклала Т.Л.Закорчевна
Луганськ
Методичні вказівки до виконання курсових робіт з дисципліни "Сучасна українська мова і стилістика "
Курсова робота з сучасної української літературної мови і стилістики є однією з форм самостійної дослідницької роботи студента під керівництвом викладача.
Мета роботи над курсовим дослідженням полягає у формуванні вмінь і навичок самостійного опрацювання теоретичних і практичних проблем української мови.
У процесі роботи над курсовим дослідженням студент повинен:
продемонструвати вміння добирати наукову та довідникову літературу з даної теми, вміння користуватися бібліотечними каталогами, бібліографічними та предметними покажчиками;
навчитися використовувати матеріали наукової та довідникової літератури (цитувати першоджерела, оформляти посилання і т.д.); сформувати навички укладання робочої картотеки; сформувати навички аналізу мовного матеріалу, вміння зіставляти, групувати та описувати мовні явища, робити висновки, правильно оформляти свої думки.
Виконується курсова робота тоді, коли студенти майже повністю вивчили курс сучасної української літературної мови та практичної стилістики. Отже, у них є сформоване поняття про усі мовні явища.
Запропоновані теми курсових робіт мають переважно прикладний характер. Але для ґрунтовного дослідження мовних явищ необхідні знання теоретичного матеріалу. Матеріалом для аналізу стали переважно художні творі українських письменників, а також Луганські газети, студентські твори, лінгвістичні словники.
Загальний обсяг курсової роботи - 25 - ЗО аркушів формату А 4, обсяг роботи може бути і меншим, якщо тема розкрита повністю; більшим, якщо цього вимагає тема дослідження.
Структура роботи
вступ;
основна частина;
висновки;
список використаної літератури. Оформлення титульної сторінки
Титульна сторінка обов'язково містить такі дані:
назву навчального закладу, а також міністерства ( навчального закладу вищої ланки
різновид дослідження (курсова робота); повну назву дисципліни; тему роботи;
прізвище, ім'я, по батькові керівника ( якщо є-науковий ступінь); місто, рік виконання роботи.
з
Зразок оформлення титульної сторінки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ КОЛЕДЖ
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни « Сучасна українська мова і стилістика » на тему: « Фразеологізми у прозі Марка Вовчка»
Керівник Т. Л.Закорчевна Студентка групи 1 В-04 В. І. Третяк
Луганськ
Оформлення завдання до курсової роботи
Третя сторінка курсової- завдання, що обов'язково містить такі реквізити: назву навчального закладу, міністерства;
гриф затвердження (затверджується на засіданні циклової комісії); назву дисципліни; тему роботи;
прізвище, ім'я, по батькові виконавця, номер групи;
вихідні дані (вказівка на матеріал, що став основою даного дослідження).
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ КОЛЕДЖ
Затверджено на засіданні циклової комісії гуманітарних дисциплін Протокол № від 200.р.
ЗАВДАННЯ для курсової роботи з дисципліни «Сучасна українська мова і стилістика»
студента групи І В- 04 Іванової Галини Павлівни
Тема курсової роботи:
«Історизми та архаїзми у романі Р.Федорова «Отчий світильник».
Вихідні дані: Федорів Р. Отчий світильник - К., 1997
Четверта сторінка - ЗМІСТ (оформляється на звороті сторінки із завданням). Зміст відтворює структуру роботи із зазначенням сторінки, з якої починається кожен розділ чи підрозділ. Розділи позначаються арабськими цифрами, а підрозділи позначаються так:
1.1, 1.2, 1.3, і т.д. (номер першого розділу та його підрозділів); 2.1, 2.2, 2.3 і т.д. (номер другого розділу та його підрозділів) і т.д.
Розділи і підрозділ обов'язково мають заголовки. ВСТУП та ВИСНОВКИ не нумеруються.
ЗМІСТ
ЗМІСТ 5
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ ПОМИЛОК, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ЧЕРЕЗ НЕПРАВИЛЬНЕ ВЖИВАННЯ ПАРОНІМІВ 5
...ВИСНОВКИ 5
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35 ...ДОДАТКИ 5
Вимоги до ВИСНОВКІВ 6
Використання цитат вимагає дотримання таких правил: 11
РОЗДІЛ
АНАЛІЗ ПОМИЛОК, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ЧЕРЕЗ НЕПРАВИЛЬНЕ ВЖИВАННЯ ПАРОНІМІВ
Помилки, пов'язані з однокореневістю паронімів
Помилки, що виникають через вживання паронімів іншомовного походження
Помилки, пов'язки з вживанням різнокореневих паронімів
...ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35 ...ДОДАТКИ
Вимоги до ВСТУПУ
Обсяг вступної частини - до 5 сторінок.
У ВСТУПІ потрібносформулювати:
актуальність обраної теми;
мету й завдання дослідження;
об'єкт і предмет наукового дослідження;
стан наукової розробки теми;
її наукову новизну;
методології даної праці
- подати структуру роботи.
ВСТУП пишеться тоді, коли студент чітко уявляє собі структуру роботи, вільно оперує термінологічним апаратом дослідження.
Вимоги до основної частин»
Основна частина складається, як правило, з двох розділів, які можуть поділятися на підрозділи. Якщо тема курсової роботи має практичний характер (стосується аналізу лексичних засобів, відхилень від норм сучасної української мови), то теоретичні аспекти з'ясовуються у вступі, а в основній частині дається всесторонній аналіз цих мовних явищ, наводяться приклади, робляться самостійні висновки. Основна частина такої роботи може складатися лише з одного розділу (практичного): якщо треба -2-3 розділів.
Коли ж тема має теоретично - практичний характер ("Багатозначність і антонімія, їх взаємозв'язок", "Іншомовні слова в сучасній українській мові: позитивні та негативні сторони" та ін.), то вступу для ґрунтовного аналізу теоретичного матеріалу є недостатню. Тоді основна частина обов'язково містить і теоретичний, і практичний розділи.
Незалежно від теми дослідження головним в основній частині є Ґрунтовний аналіз досліджуваного матеріалу в описовому чи зіставному аспекті.
В основній частині студент має продемонструвати:
вміння описувати й аналізувати матеріал, в певний спосіб групуючи його на основі запропонованих провідними вченими у цій галузі класифікацій, при цьому висловлюючи власну думку з цього приводу;
знання усіх розділів курсу сучасної української мови і стилістики: лексики, фонетики, орфографії, словотвору, морфології, синтаксису і пунктуації;
навики редакторського аналізу ( особливо тоді, коли тема роботи вимагає опрацювання у запропонованому тексті відхилень від норм сучасної української літературної мови);
вміння робити висновки на підставі фактів, що містяться у роботі;
Вимоги до ВИСНОВКІВ
Кожен розділ чи підрозділ основної частини повинен завершуватись короткими висновками (2-4 речення).
У ВИСНОВКАХ міститься : чітке узагальнення матеріалу, викладеного у роботі;
- формулюються узагальнення на основі власних спостережень над мовними явищами;
б
обґрунтовується актуальність даного дослідження для розвитку мовознавчої науки ( якщо воно має теоретичний характер); вказується на практичне значення даної роботи.
Етапи роботи над курсовим дослідженням
Вибір теми. Тему курсової роботи студент обирає самостійно з числа тих, які запропоновані викладачем, якщо виникають якісь сумніви, слід проконсультуватися: керівник окреслює основні принципи роботи над тією чи іншою темою і, знаючи можливості студента, може йому порекомендувати відповідно або простішу, або складнішу тему.
У разі, коли інтереси студента виходять за межі тематики робіт, він може запропонувати свою тему, обов'язково узгодивши її з керівником.
Збирання бібліографії. З літератури, запропонованої у додатку 2, студент вибирає ту, яка тим чи іншим чином торкається теми його дослідження. Крім цього, добирає наукову та довідкову літературу з даної теми, користуючись бібліотечними каталогами, бібліографічними покажчиками.
Опрацювання наукової літератури. Приступаючи до роботи, студент обов'язково має ознайомитись з матеріалами підручників з сучасної української літературної мови і стилістики української мови; з'ясувати значення термінів, якими буде оперувати у роботі, за термінологічними словниками; опрацювати наукову літературу з даної теми, звертаючи увагу і на загальноприйняті думки, і на індивідуальні, на різноманітні класифікації мовних явищ, на методи і прийоми описування й аналізу подібного матеріалу. Добре було б ознайомитись з авторефератами кандидатських і докторських дисертацій навіть тоді, коли безпосереднього відношення до теми роботи вони не мають: за їх зразком студент може робити власний аналіз.
Після такого " начитування" теоретичного матеріалу у студента має виробитися план роботи над власним дослідженням.
Укладання картотеки. Картотека обов'язково укладається тоді, коли у курсовій роботі слід проаналізувати лексичні засоби чи відхилення від норм української мови якого конкретного джерела. Картотека містить приклади, необхідні для ілюстрації теоретичних положень, для аналізу мовних фактів. Кожен приклад виписується на окрему картку.
Зразки оформлення карток
4.1. Студент, який працює над темою "Архаїзми та історизми у творах Т.Шевченка", оформляє картку так:
Хто ж пошле нам спасеніє.
Верне добру долю?
Колись бог нам верне волю,
Розіб'є неволю.
( Шевченко Т. Твори: У 15-ти томах. - К.: Наук, думка, 1990. -Т. І.-с.ІП).
Подібно оформляються картотеки до тем 15, 18, 19, 24 - 27, 31 - 35 і т.д. ( див. додаток 1).
Студент, що пише роботу на тему: " Фразеологізми у творах Олекси Стороженка " може оформити картку таким чином:
"Хотів був утікти, так не можна ж: приставили за ним калавур і так його пильнують, як ока"
( Стороженко О. Вибрані твори. - К.: Наук, думка, 1988.-е. 50). Як ока пильнувати - пильно дивитися за кимось, чимось.
Студентам, що працюють над темами "Багатозначність і антонімія, їх взаємозв'язок", "Багатозначність і синонімія їх взаємозв'язок", необхідно працювати з тлумачним словником, словниками синонімів і антонімів. Тому картка може мати такий вигляд:
Багатий, а, е. І.Який має багатства, володіє великими матер. цінностями; заможний; протилежне бідний.2. На що, чим; який має багато чого - небудь.З.Великий, достатній, повний. 4. Розкішний, пишний, дуже гарний.5.перен. Цінний чим - небудь, високоякісний.// Різноманітний, з великим запасом слів (про мову).
( Ноніїй словник укр. мови: У 4 - х томах. - К.: Аконіт, 1999 - Т.1. - с. 70).
На кожній картці слід залишати місце для робочих поміток, класифікаційних та інших даних.
Опрацювання картотеки, зібраного матеріалу. Коли укладено картотеку, матеріал класифікується, виходячи із розроблених у мовознавчій науці класифікацій, узагальнюються теоретичні дані, складається детальний план роботи.
Написання чорнового варіанта ( подається керівникові для перевірки та аналізу за 30 - 45 днів до захисту).
Редакторське, опрацювання тексту власної роботи з точки зору дотримання усіх норм сучасної української літературної мови, логіки викладу, доцільності використання фактичного і теоретичного матеріалу і т.д.
Ознайомлення із зауваженнями керівника. Після цього слід ліквідувати усі помилки, у разі необхідності - доповнити окремі місця чи викинути зайве.
Написання курсової роботи з дотриманням таких вимог:
і
текст пишеться чорним чорнилом чи чорною кульковою ручкою, не можна використовувати фломастери: (краще набрати текст на комп'ютері) 14 кеглем з інтервалом 1,5 на папері формс.ту А 4.
Ліве поле має бути 2 см, праве 1см, верхні й нижні поля по 2 см без врахування колонцифри.
Всі аркуші мають бути пронумеровані у правомуверхньому або нижньому куті кожного аркуша без крапки .У кінці ї роботи подаються додатки, ілюстрації, графіки тощо.
Друкарські помилки, описки, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або за допомогою коректора. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи , підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин робот "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ", " ДОДАТКИ " друкують великими літерами симетрично до тексту з абзацного відступу, використовуючи шрифт текстового редактора \¥огсІ розміру 14 за допомогою жирного виділення. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу за допомогою жирного виділення. Крапки в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка, надрукованого впідбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам.
Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаної літератури, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, подають арабськими цифрами без знака № . Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, (див. зразок оформлення титульного аркушу "Додаток А").
Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підроздіїу, пункту, між якими ставлять крапку, наприклад: " 1.3.2 " (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт, може не мати заголовка
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації, фотографії, креслення, схеми, графіки, карти і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.
Ілюстрації позначають словом " Рис. " і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, ії назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця " із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: " Таблиця 1.2 " (друга таблиця першого розділу).
Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово " Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки " ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
І
2
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках, яких розроблюються проблеми, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікації. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке дано посилання в роботі.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "...у працях [ 1-7 ]...". Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком питань. Приклад:
Цитата в тексті : "...незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації(/6/1)"
Відповідний опис переліку посилань :
б.Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник. -К: "КМ Асасіетіа", 1998.-192 с.
Відповідне подання виноски:
/6/1) розділ І .Ділове спілкування, с.29.
Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад," рис. 1.2.".
На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті,, при цьому слово " таблиця " в тексті пишуть скорочено, наприклад: "в табл. 1.2".
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Використання цитат вимагає дотримання таких правил:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського тексту. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.
Список використаної літератури - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін . Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких засобів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перина авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів:
ГОСТ 7.1-84 " Библиографическое описание документа. Обшиє требования и правила составления ". ДСТУ 3582-97 " Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги га правила ". ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском язьіке. Общие требования и правила ".
Кількість одиниць використаної літератури, тобто монографій, підручників та навчальних посібників, наукових статей тощо, не може бути меншою ЗО за окремими винятками, коли обрана студентом тема не має такої кількості наукових видань. Дозвіл на зменшення обсягу бібліографії
дипломної роботи дає циклова комісія. До цієї кількості не входить перелік часописів, використаних як предмет дослідження.
Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, або у емгляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі справа великими літерами з першої великої відносно тексту сторінки, використовуючи шрифт текстового редактора ХУогсі розміру 14. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово " Додаток " і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер г, Є, І, ї, И, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ ".
Текст кожного додатка за необхідностю може бути поділений на глави, розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д. 1.2- другий рисунок першого розділу додатка Д.
Правила оформлення бібліографії
Дані про використану літературу наводяться найчастіше у виносках внизу сторінки чи у думках після слів, до яких відносяться, а також подаються окремим списком у кінці роботи. Порядок розміщення назв книг у списку використаної літератури - алфавітний. Окремо, за бажанням студента, може подаватися список основної літератури і список довідкової літератури.
Дані про використане джерело подаються у такому порядку: автор (прізвище, ініціали); назва книги, підзаголовок, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.
Що ж до статті в газеті, журналі чи збірнику, то після вказівки на автора та її назву подається назва журналу, газети чи збірника, рік видання, номер журналу чи дата виходу газети, сторінка. Наприклад:
Історія української літератури XX ст.: у 2 - х книгах і за ред. В.Г. Дончика. - К.: Либідь, 1994. - кн. 1. - 456 с.
МочульскийС.В. Юридична книга: Відповідь на вимоги життя. //Правознавство. - 1986. - №2.-С. 7-9.
Ощипко І. Й. Практична стилістика сучасної української літературної мови: Збірник справ. - Львів, 1986. - 320 с.
Степаненко М. І. Із забуття в безсмертя // Літ.Україна. - 1994. - 12 березня. - С. 14.
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни "Сучасна українська мова і стилістика" студентки групи 1В-04 Коробченко Світлани Анатоліївни код 434 2007
Теми курсових робіт з дисципліни"Сучасна українська мова і стилістика"
.Тавтологія як стилістичний засіб і як вада тексту.
2.Основні помилки у поєднанні однорідних членів речення. 3.Використання іншомовних слів у сучасній українській мові ;позитивні та негативні сторони.
4.Особливості дієслівного керування в сучасній українській мові.
Багатозначність і синонімія, їх взаємозв'язок.
Багатозначність і антонімія, їх взаємозв'язок.
Помилки, пов'язані із вживанням дієприкметникових зворотів, способи їх уникнення.
Порушення лексичних норм сучасної української мови на стороні масової преси.
Порушення граматичних норм сучасної української мови на стороні масової преси.
10.Особливості перекладу російських прийменникових конструкцій українською мовою.
.Варіанти відмінкових закінчень. Оцінка і стилістичне витлумачення цих хитань і варіантів.
12.Конструкції з віддієслівними іменниками на-ння як вада тексту, способи уникнення помилок.
13.Омонімія прислівників і прийменникових сполучень.
Міжмовна омонімія та паронімія як вада усного і писемного мовлення.
Неологізми у ранніх творах Тичини, їх стилістичні функції.
Нанизування родових і орудних відмінків як стилістичне явище і як вада тексту.
Фразеологічні синоніми в українській мові.
Відхилення від норм сучасної української мови у прозі В.Винниченка.
Русизми утворах В.Винниченка.
Способи заміни активних дієприкметників іншими конструкціями.
21 .Особливості узгодження присудка з підметом / основні типи; відхилення від норми; шляхи
усунення помилок.
Паронімія як явище сучасної української мови .
Вплив християнства на розвиток української лексики і фразеології. 24.Застаріла лексика у романі Р.Федоріва "Отчий світильник".
25.Історизми та архаїзми.
Екзотизми та варваризми у романі Р.Іваничука "Мальви".
Стилістичні функції застарілої лексики у поезії Л.Костенко.
Використання тропів у художньому стилі.
Роль вставлених конструкцій у оповіданнях та повістях М.Хвильового.
-
Відхилення від норм сучасної української літературної мови у прозі Віри Вовк 31 .Стилістична роль термінів у поезіі Л.Костенко.
Вставлені конструкції у прозі Григора Тютюнника.
Неологізми у поезії В.Стуса.
Фразеологізми у прозі М.Вовчка.
35.Звертання в епістолярній спадщині Л.Українки.
Вставні слова у публіцистиці М.Хвильового.
Етимологія слова як засіб створення гумору.
Повтор як синтаксичне і стилістичне явище.
Вставлені конструкції у публіцистичних текстах.
Помилки, пов'язані з поєднанням однорідних членів.
41 .Мовленнєві помилки студентів(на прикладах творчих робіт).
Повні й короткі нестягнені форми прикметників як стилістичний засіб художніх текстів.
Логічні помилки у прозі Т.Осмачки.
Відхилення від норм сучасної української літературної мови у прозі Т.Осмачки.
Відхилення у прозі діаспорних письменників.
Полісемія в сучасній українській мові (на матеріалі словників .) української мови.
Фразеологізми з сакральною лексикою у СУМ.
48.Омонімія прислівників, дієприкметників, займенників, часток і сполучень слів.
Афористичні висловлювання у поезіі М.Ш.
Мовленнові помилки у Луганської пресі.
51 .Русизми у мові газет (усі види запозичень, м.т.цитати; кальки; русизми як мовні помилки).
Помилки у газеті(такі, що базуються на лексичній несполучуваності).
Усталені словосполучення наукового та офіційно-ділового стилів.
Синонімія прийменникових і безприйменникових конструкцій.
Стилістична роль повних, коротких і повних нестягнених форм прикметників.
Стилістичні властивості відмінкових форм іменників.
Варіантність словосполучень із синонімами-прийменниками.
Варіантність словосполучень із антонімами-прийменниками. 59.Особливості керування при словах-синонімах.
60.Стилістичні функції порядку слів у реченнях. 61 .Багатофункціональність сучасної української літературної мови.
Лексикографія як розділ мовознавства.
Аналіз орфографічних словників української мови.
Аналіз тлумачних словників української мови.
Вживання фразеологізмів на матеріалах сучасної преси.
Стилістична роль слів іншомовного походження у творчості сучасного поета.(Л.Костенко)
Вживання слів іншомовного походження у мові преси.
Синонімічні ряди та їх роль як стилістичних засобів у мові (чи творчості)
Дослідження стилістичного використання прикметників, що позначають кольори, у творчості одного із сучасних поетів.(Павличко)
Вживання числівників у поезії (І.Драча ,Д.Павличка, Вінграновського,
-
Малишка) їх стилістична роль.
Вживання безособових дієслів у художньому стилі (А.Малишко, М.Рильський,
Дрозд, Є. Гуцало).
Використання дієслів дійсного, умовного та наказового способу у науковому стилі.
Використання емоційно-експресивних часток в художньому стилі.
-
Вживання односкладних речень у художньому стилі. 75.0днопідрядні речення у творчості І.Багряного.
Прислів'я та приказки як узагальнено-особові речення.
Використання простих і складених присудків у художньому стилі.
Стилістична роль дієприслівникових зворотів у одному із функціональних стилів.
Фонетика і вимова в сучасній українській мові.
Стилістичне використання тропів для створення образності у поезіях Л.Костенко. Тропи у творах Д.Павличка.
Діалектизми у творчості українських письменників-класиків.
Тропи у поезії Вінграновського.
-
Стилістичне використання іменників у засобах масової інформації.
Стилістичні особливості речень з відокремленими членами у різних стилях.
Стилістичні особливості повних і неповних речень у різних стилях.
Стилістичні функції односкладних речень у різних стилях.
Стилістичні особливості складного речення у різних стилях.
Стилістичні особливості складносурядних речень у різних стилях.
Стилістичні функції складнопідрядних речень у різних стилях.
Стилістичні можливості безсполучникових складних речень та складних речень з різними видами зв'язку.
Вживання неповних речень у різних стилях мовлення.
Стилістичні особливості речень з однорідними членами .
Стилістичні функції речень із звертаннями та вставними словами (словосполученнями, реченнями) у різних функціональних стилях.
Стилістичні особливості речень з відокремленими членами.
Способи передачі свого і чужого мовлення у різних стилях.
Співвідносність складних речень в українській та російській мовах.
ЛІТЕРАТУРА
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. -К., 1991.
Безпояско О.К., Городенська К.Г. Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія.-К: Либідь, 1993.
Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис.-К., 1 Волкотруб Г.Й. Практична стилітика сучасної україської мови: навчальний посібник. -К., 1998
Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови. -К., 1985
Жовтобрюхий М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української мови. -К.,1972.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови. Навчальний посібник для студентів факультету журналістики. -Львів: ПАІС, 2001.
Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. -К., 1978.
Козачук Т.О. Українська мова. Практикум. -К.:Вища школа, 1991.
Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови (зб.вправ).-Львів,1996.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістикаукраїнської мови К.: 2003.
Неживий О. 1., Ужченко В. Д. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови. К., 1995
Пазяк О. М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. К„ 1995
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. К.: Либідь, 1992
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. Тернопіль, навчальна книга -Богдан,2000.
Плющ М.Я., Леута О.І.,Гальона Н.П., Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ. К., 2003
Русанівський В. М., Пилинський М. М., Срмоленко С. Я. Українська мова К„ 1987
Сікорська 3. С., Терновська Т. П. Дидактичний матеріал з української мови для 10-11 класів К„ 1991
Сучасна українська літературна мова./ за ред. М. Я. Плющ/ К., 2003.
Сучасна українська літературна мова./ за ред. І. Білодіда/: у 5-ти томах. - К.,1973.
Сучасна української мова / за ред. О.Д. Понамарева/.-К.: Либідь, 1997. 20 Сучасна української мова / за ред. О.Д. Понамарева/.-К.: Либідь, 2008.
Український правопис. 7-ме видання. -К.: Наукова думка, 2000.
Ющук І. П. Практикум з правопису української мови К.,
Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Українське ділове мовлення
24К„1977
Пазяк О. М., Сербенська О. А., Фурдуй М. І., Шевченко Л. Ю. Українська мова. Практикум. К., 2000
Потапенко О. І. Збірник вправ та завдань з української мови для 10-11 класів. К„ 1992
|