|
|
Скачати 110.49 Kb.
|
| Українське читання Тема. Дивопоезія письменників рідного краю – Петрова Федора Васильовича, Каменчук Валентини Віталіївни. Мета: познайомити учнів із творчістю поетів-земляків; на прикладах їхніх творів, підвищувати інтерес до рідного краю; розвивати в учнів творче мислення, збагачувати словниковий запас; активізувати самостійну пізнавальну діяльність учнів; сприяти зміцненню в серцях школярів любові до краю дитинства, до краси навколишнього світу та її відтворення в художньому слові. Тип уроку: позакласне читання Обладнання: портрети письменників; виставка творів, ілюстрації по темі, епіграф до уроку: Край наш весняний, на стежках промінь-трава. У цій землі корінь наш, тут криниця наша жива. Хід уроку: І. Організаційний момент Продзвенів дзвінок Починаємо урок. Працюватимем старанно, Щоб почули у кінці, Що у нашім третім класі Діти просто молодці. ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності. Вступне слово вчителя. - Сьогоднішній урок незвичайний. Чому? Тому що ми не будемо мандрувати мальовничими просторами, на які так багата Україна, не повертатимемось у минуле, далеке і не дуже, щоб познайомитися поближче із видатними письменниками та їх творами. Ні, сьогодні ми залишимося вдома, тут, на Бородянщині, озирнемося довкола і побачимо, який чудовий наш край, як дивовижно прекрасний він. Бородянщина - частина Поліського краю. Тут розкішна природа і багаті на таланти люди: письменники й художники, артисти й зодчі, майстри ужиткового мистецтва. Бородянко, рідна Бородянко, Земле люба й сонячна моя! Вулиці блакитні на світанку І серпневі золоті поля. Бородянко! Ти прадавня й нова. У Поліськім краї віковім. Чи знайду таке для тебе слово, Щоб за все подякувать тобі? Я, що тут живу, - твоя дитина. Ти назавжди рідна і моя. України нашої частина. Журавлина крунівська земля. ІІІ. Вивчення нового матеріалу - На попередньому уроці ми розділились на 4 групи (історики, дослідники, літератори, митці), кожна з них мала відповідне домашнє завдання. На сьогоднішньому уроці працюють такі групи: історики, дослідники, літератори, митці. Група істориків готували легенди та перекази про Бородянський край, дослідники дізнавались про життєвий та творчий шлях поетів, літератори підбирали поезії, а митці зображували ілюстрації до творів . Слово надається історикам. 1. Легенди та перекази про Бородянку. 1 учень: Жив колись бородатий чоловік. Він перевозив людей човном через річку, яка мала назву Лович (сучасна Здвиж). А перевізник, на ті часи, був досить поважною особою, то й місце, де він ставив свій човен, носило його ім'я - Бородянка. 2 учень: Бородатий чоловік перевозив людей через Здвиж на плоту. А тоді ця річка була глибокою і широкою. Вбрід перейти її було неможливо. В ті часи нерідко з'являлися татари, які робили наскоки на мирні поселення і грабували людей. І ось одного разу до бородатого перевізника неждано підійшли татари й зажадали, щоб і їх він перевіз на той берег, де виднілося поселення. Перевізник відмовився це зробити. Тоді татари, погрожуючи вбити чоловіка, силою змусили його переправити їх на другий берег Здвижу. Чоловік здогадався про злі наміри татар. Але погодився їх перевезти. Коли грабіжники допливли до середини Здвижу, чоловік зробив так, що пліт розірвався на дві частини. Татари попадали у воду й почали тонути. Загинув і сам бородатий чоловік. Та добра слава про нього залишилась. Люди назвали селище на тому березі Здвижу - Бородянка. 3 учень: Люди завжди селилися поблизу річок. Через річку Здвиж була переправа, а селяни, які жили поблизу переправи, здебільшого мали прізвище Бородюки. Поселення, де жили Бородюки, пізніше назвали Бородянкою. Тепер у селищі проживає 12-15 родин на прізвище Бородюк. 2. Актуалізуюча бесіда. - Діти, скажіть будь ласка, які куточки села для вас найкращі? - А чим прославилася Бородянщина? - Яку колись мала назву річка Здвиж? - Як бородатий чоловік перехитрив татар? (Відповіді учнів) Ось бачите, як щедро обдарувала природа нашу землю. А ще багата вона людьми – добрими, щедрими, роботящими, творчими. Тут, серед нас, живуть талановиті люди. Ходять із нами одними вулицями, працюють із нашими родичами і знайомими. Про них нам зроблять повідомлення наші дослідники. (біографія Петрова Ф.В.) 1 учень: Його по праву називають у школі "двічі вчителем". Адже він - Відмінник народної освіти, який понад сорок років працював учителем української мови й літератури, своєю поетичною творчістю навчав школярів любити Вітчизну, рідну природу й працю. Народився Федір Васильович Петров 8 березня 1923 року в селі Луб'янка на Київщині в селянській родині. Любов до художнього слова, до високої поезії Шевченка, Пушкіна, Лермонтова, Некрасова прищепив йому дядько, вчитель за фахом, М.І. Преварський. Закінчивши середню школу, юнак у 1940 році вступив до Чернівецького вчительського інституту. 2 учень: Війна перервала навчання Федору Петрову, довелося йому пройти багато фронтових доріг. Ф.В. Петров визволяв від гітлерівської чуми народи Польщі, Чехословаччини та Німеччини. На річці Одері під мостом Бісау був тяжко поранений. Повернувся з багатьма військовими відзнаками й знову сів за студентську лаву, тепер уже в Київському педагогічному інституті ім. О.М.Горького. 3 учень: По закінченні інституту молодий учитель поїхав на село працювати в школі. У вільні хвилини писав вірші, читав їх своїм учням. Почав друкуватися в газеті "Зірка", в журналах "Барвінок" та "Піонерія". Невдовзі побачила світ його перша збірка для малят під назвою "Сережки" (1985 р.) Відтоді Федір Петров працює переважно в галузі дитячої літератури. Його збірки віршів "Про Братика Кіндратика" (1960 р.), "Кленочок" (1966 р.), "Цікава екскурсія" (1967 р.), "Від зими до зими" (1983 р.) охоче читають школярі. Деякі вірші поета покладемо на музику. Ф.В. Петров член Національної спілки письменників України з 1964 р. Вчитель: - Що ви дізналися про життя Федора Петрова? (Відповіді учнів) Про творчість письменника довідались наші літератори. Тож послухаємо їх. Учень 1: Водичка Питає мама в Ірочки: - Це хто помив тарілочки? В Іринки квітне личко: - Помила їх водичка Бесіда - Які пестливі слова вживає автор у цьому вірші? - Про що це свідчить? Учень 2: «Дощ і сонечко» Дощ і сонечко Дощ весняний У зеленім байраці Прав ясенам Сорочки цілий вечір І, натішившись Від щирої праці, Вклався спочити Хмаринкам на плечі. Встало з-за обрію Сонечко вранці. Теплим промінням Навкруг запашіло. Потім спинилось На хвильку в байраці І сорочки ясенам Посушило. Бесіда - Яким ви уявляєте дощик? - Яким було сонечко? (Відповіді учнів) 3. Фізкультхвилинка Вийшло сонечко ласкаве. Подивилось вліво, вправо. Личка вгору підняли. Руки до сонечка простягли. Вітерець дерева колише, гойдає. Дощик враз задріботів, Щось на вушко прошепотів Ніжками затупотіли І за парти тихо сіли. 4. Робота над віршем «Хлібом пахнуть руки» 1) Слово вчителя. Є така народна приказка «Хліб – усьому голова» - Поясніть, як ви її розумієте. (Розповіді дітей або бесіда) Наш земляк Петров Федір Васильович, твори якого ми сьогодні слухали, не оминув теж цю тему і написав прекрасну поезію «Хлібом пахнуть руки». - Діти, ще вірш ви не читали, а знаєте тільки його назву. - Як ви думаєте, про що розповідається в цій поезії? (Бесіда) 2) Виразне читання вірша вчителем. Хлібом пахнуть руки Як згасає світ зорі Десь на видноколі, Наш татусь о цій порі Вже працює в полі. Він комбайном день при дні Урожай збирає А жита і ячмені – Ні кінця ні краю. Ось і сонце за ліском Сіло спочивати. Поза ставом бережком Йде татусь до хати. Ми - назустріч і за мить Біля нього стали: - Звідки хлібом так пахтить? - дружно запитали. Він тихенько відповів. - Ой мої малята! Свіжим хлібом із полів Пахнуть руки тата. 3)Словникова робота. а) Читання стовпчиків слів згасає пахтить видноколі комбайном ставом за мить урожай ні кінця ні краю день при дні - «буксиром» за вчителем; -«дощиком»- з різною силою голосу; - накрапає дощ (тихо) - дощ пускається сильніше (голосніше); - злива(голосно); - дощ слабшає (тихіше). б) Тлумачення незрозумілих слів ,висловів. Згасає світ зорі-заходить сонце. Видноколі – Пахтить-пахне. День при дні - кожен день ,щодня. 4) Розуміння змісту прочитаного - Хто головний персонаж твору? - Яка головна думка вірша? - Митці пропонують нам вибрати ілюстрацію, яка відповідає змісту вірша. (Діти вибирають ілюстрацію) - Доведіть рядками з віршу свій вибір. 5) Читання естафетою. 6) Вибіркове читання. - Зачитайте, о якій порі починає працювати тато. - Що відповів тато на запитання дітей, зачитайте. 7) Гра «Знайди риму». - Назвіть дійових осіб у цьому вірші 8) Читання вірша за особами. - Назвіть кілька прислів'їв про хліб. (Діти називають прислів'я про хліб) 7. Ознайомлення з творчістю В.В.Калинчук 1) Виступ дослідників Каменчук Валентина Віталіївна 1 учень: Село Дружня на Бородянщині Київської області мальовниче, тихе, розташоване неподалік від залізниці. Тут 11 квітня 1956 року у родині робітників народилася Валентина Віталіївна Каменчук. Потяг до поетичного слова в неї виявився з раннього дитинства. Свій перший вірш написала в 6 років. Початкову освіту здобула в Бородянській неповній середній школі. Ще в школі у дівчини прокинувся неабиякий інтерес до літератури, а коли дізналася, що при районній газеті "Вперед'' є літературна студія, то з великим бажанням почала її відвідувати. 2 учень: Закінчивши десятирічку, Валентина працює звукорежисером на обласному радіо, а вечорами відвідує підготовчі курси. Успішно здавши екзамени, у 1974 р. стає студенткою факультету журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Після закінчення університету (1980р.) працює в Переяслав-Хмельницькому історико-культурному заповіднику. Пише вірші для дітей. Перша збірка вийшла в 1976 році під назвою "Ходімо з нами по гриби". Вірші та казки письменниці друкувалися в газетах "Молодь України", "Молода гвардія", в журналах "Малятко", "Барвінок", "Колобок", "Веселка" та інших виданнях. 3 учень: У 1981 р. з'явилася ще одна збірка Валентини Каменчук "Носять зайчики гостинці", лейтмотив якої - любов до природи, до всього живого. З 1984 р. працює у видавництві "Веселка" редактором дитячої літератури. Нині вона – старший науковий співробітник у Національному музеї літератури. У 1991 р. побачила світ збірка поезій "Чому ведмедик зажурився". У своїх поезіях поетеса художньо осмислює сучасне життя. У дитячій поезії почувається комфортно, й від творчого спілкування з маленьким читачами дістає справжню насолоду. Її літературно-критичні публікації можна прочитати на сторінках газети "Літературна Україна" та журналу "Дніпро". Валентина Віталіївна Каменчук – член Національної спілки письменників України. Вона працює і як перекладач з болгарської. Вчитель. Що ви дізналися про життя і творчість В. Каменчук? 2)Літератори довідались про творчість письменниці . Тож послухаємо їх . Учень 1: Напам’ять вірш «Обнова» Обнова Сидить осінь На горбочку, Шиє лісові Сорочку. Як пошила. Каже: - Лісе! Скинь стару - В нову вберися! - Про яку обнову говориться в поезії? - Якою ви уявляєте осінь? Дайте усну характеристику цій порі року. - Які ви знаєте народні прикмети про осінь? Учень 2: Вірш «Ковзанка» Ковзанка В горах Ковзанку З води Збудували Холоди. Взявши крила В білі боки, Танцювали там Сороки. Білки, лиски і зайчата Вчились їздить на санчатах. Не ловив і вовчик ґав - На льоду пісні співав. Так цікаво. Так завзято, Що забудеш їсти й спати. Аж ведмедик клишоногий Вухо висунув З берлоги! - Кого вам нагадали в цьому вірші тварини? - Як автор описує зимові розваги звірят? 3) Митці: - Відшукайте малюнок, до якого підходять рядки з віршу «Обнова», «Сидить осінь на горбочку, шиє лісові сорочку»? Вступне слово вчителя - Діти, поетеса дуже любить тварин, тому багато вірші написала про них . Необхідно розгадати цей кросворд і ви дізнаєтесь про яку тваринку наша наступна поезія. 1. Хижий звір, який мешкає у лісах. (Вовк). 2. Які ноги заввишки, Такий ніс завдовжки, Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Лелека). 3.Птах, який є санітаром лісу. (Дятел). 4. Маленьке, сіреньке, хоч якого кота з місця стягне. (Миша). 5. З гілки на гілку стрибає прудка. (Білка). 6. Зимою спить, літом бринить. Понад води, понад сади літає, солодку росу збирає. (Бджола). 7. Влітку сіренький, а взимку біленький. (Заєць). ( Діти читають слово ведмідь по вертикалі ). - Діти , щойно сорока принесла на хвості , що ведмедик зажурився. - А чи хочете ви знати чому ведмедик зажурився? (Відповіді учнів.) -До вашої уваги інсценізація вірша «Чому ведмедик зажурився». 4) Інсценізація вірша «Чому ведмедик зажурився» Автор. Каже Степанко Ведмедику плюшевому: Степанко. – Ти посидь у траві Під квітучою грушкою. Тихо будь і нікого не бійся, А я побіжу умиюся! Автор. … Нема Степанка – гавиться. Сидить ведмедик – бавиться, - Метелика пантрує. Коли це раптом чує – Зелена бабуня трава Говорить травичці Такі от слова: Бабуня трава. - Рідної мови учися, травичко. Рідна мова – то ж твоє личко. Тому, що без рідного слова Не впізнає тебе діброва. Сонечко тобі не засвітить, Не зацвітуть тобі квіти. Не защебече тобі соловейко. Навіть вітер не загуде. Без рідної мови Ти ніхто і ніде. Травичка. - Бабусю! Я вчитиму рідні слова, Щоб знати усі на світі, Що я не біда-лобода, Не папуга і не сова, А справжня зелена трава. Ростиму я, зеленітиму І по-нашому, по-травичому, Говоритиму! Автор. Як почув це ведмедик – Подумав про себе, - До сліз зажуривсь: Ведмедик. - На фабриці іграшок Я народивсь. Он який виріс великий – Це ж треба! А рідної мови іще не навчивсь. Без рідного слова На світі так важко! Не знатиме навіть діброва, Чи ведмедик я, А чи пташка, А чи зірочка вечорова… Степанко. - А ти не журися, - Автор. Каже Степанко. – Підемо до лісу Наступного ранку І добрий дідуньо ведмідь Залюбки тебе Рідної мови Навчить! 5) Робота над віршем «Мову рідну, слово рідне…» Вступне слово вчителя - А чи змогли тварини так весело відпочивати, якби вони не спілкувались один з одним? (Відповіді дітей) - Діти, все живе на світі має свою мову. Саме про це вірш «Мову рідну, слово рідне…». Послухайте. а) Читання вірша вчителем. Мову рідну, слово рідне, Має, дітки, кожний в світі. З деревом говорить вітер, З квіткою говорить квітка, З пташкою щебече пташка, Тиха річечка - з озерцем. Мову знати цю неважко, Коли хоче того серце. б) Бесіда за змістом - З ким говорить пташка ? - З чим говорить вітер, квітка? - Яка головна думка поезії? - Яку роль відіграє рідна мова у вашому житті ? в) Мовчазне читання вірша учнями г) Інтерактивна вправа «Мікрофон». Читання «диктором». д) Конкурс на кращого читця. Виразне читання вірша учнями. IV. Підсумок уроку На цьому наш незвичайний урок знайомства з творчістю поетів-земляків Бородянщини закінчується. Але хочеться, щоб із сьогоднішньої розмови ви взяли головне: Бородянщина – це наш дім, і ми повинні берегти її, любити природу, шанувати людей! Вчитель зачитує вірш з дошки: Край наш весняний, на стежках промінь-трава. У цій землі корінь наш, тут криниця наша жива. V. Оцінювання VI. Домашнє завдання (диференційоване) І група. Вивчити напам’ять вірш про природу нашого краю. ІІ група. Скласти твір-роздум «Мої враження від уроку». |
| Література рідного краю Урок – зустріч Мета уроку. Ознайомити учнів із творчістю письменників, що жили або живуть в районі, посилювати краєзнавчу роботу; прищеплювати учням... |
Конспект уроку літератури рідного краю, проведеного вчителем української... Тема. Література рідного краю. «Йду натхненно важкими дорогами…» Микола Турківський |
| №1 Вступ Загальна характеристика розвитку поетичного слова в Одесі. Оспівування міста, моря, степу в поетичній творчості письменників рідного... |
«Видатні постаті краю» Дослідник природи рідного краю (до 100- річчя... Чижов Макар Панасович директор Заліщицької середньої школи, вчитель, дослідник природи рідного краю |
| План роботи Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів на весняні канікули Заняття гуртка «Історія рідного краю». Виготовлення буклета з історії рідного краю |
Урок 3 Тема. Свійські тварини рідного краю Сьогодні ми поговоримо про свійських тварин рідного краю. Згадаємо, чим вони корисні людині і як людина повинна піклуватися про свійських... |
| Урок №2 Тема. Тварини рідного краю Мета: формувати природничу компетентність учнів, розширити і доповнити знання дітей про тварин, зокрема тварин рідного краю, вчити... |
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ У 10 КЛАСІ ТЕМА: МАЛА ПРОЗА ІРИНИ НЕВИЦЬКОЇ МЕТА: познайомити учнів з оповіданнями письменниці, навчити визначати проблематику творів, виділяти головне; розвивати уміння ідейно-художнього... |
| Урок літературний портрет Тема. Література рідного краю. М. Луків – поет-пісняр із чарівного подільського краю |
Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії... Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є закономірним фактом. У контексті епохи національного відродження,... |