Література рідного краю
Урок – зустріч
Поезія й пісня – великі дві сили (зустріч з місцевими поетами)
Мета уроку. Ознайомити учнів із творчістю письменників, що жили або живуть в районі, посилювати краєзнавчу роботу; прищеплювати учням любов до отчого краю, формувати світогляд та розвивати творчу уяву.
Наочність. Портрети письменників, збірки творів, кросворд.
Хід уроку.
Я з глухівського краю,
Що від краю й до краю
Білим цвітом обілений,
Хмільним хмелем обплетений,
Солов'ями оспіваний,
Земляками-поетами.
Клас прикрашений плакатами, рушниками, кетягами калини, свічками, виставкою книг. На дошці оголошення- запрошення:
Сьогодні на зустріч приходьте до нас.
Ми радо й привітно зустрінемо Вас
А мову на ній повести ми рішили:
«Поезія й пісня - великі дві сили.»
Ведуча із свічкою в руках:
«Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія - це вогник, який запалює вогонь у душі людини, він схожий на полум'я свічки (запалює свічку).
Хай палає свічка, хай палає...
Поєднає нас вона в цей час
Друзів голоси нехай лунають,
Пісня й слово хай чарують вас.
Учитель. Дорогі друзі! З любові до рідного краю, матері-землі починається людина. Не можна любити те, чого не знаєш, до чого ти байдужий. Пізнання історії свого народу й любові до нього нерозривні. Тому сьогодні ми з вами підемо тими стежками, якими ходили люди, які прославили нашу землю.Неповторний у своїй суворій і в той же час живописній красі Глухів, який розташований у долині річки Есмань.
І ведуча. Тисячолітній Глухів багатий пам'ятниками історичної минувшини, літературно-мистецьким надбанням. Напередодні високого ювілею «міста дивної краси» відомий український поет Борис Олійник сказав: «Якщо з цього гнізда вилетіли такі два могутні орли, як Максим Березовський і Дмитро Бортнянський, то Глухів виправдав своє призначення в історії українського народу.»
Глухів освячений іменами видатних земляків не лише «золотого» вісімнадцятого століття, а й попередніх і наступних віків. У місто древності, столицю Гетьманщини, тяглись за наукою та історією Григорій Сковорода і Тарас Шевченко. Тут сумував Великий Кобзар, розповідаючи:
У Глухові, у городі – стрельнули з гармати.
Не по однім козаченьку заплакала мати.
У Глухові, у городі – стрельнули з рушниці.
Не по однім козаченьку плакали вдовиці.
II ведуча. Добру пам'ять про місто проніс через усе життя випускник Глухівського інституту Олександр Довженко. Зі стін одного з найстаріших вузів України вийшли білоруський письменник Янка Журба і росіянин Сергєєв-Ценський, українці Степан Васильченко і Олексій Палажченко.
Тісно пов'язана з Глухівщиною доля і творчість відомих художників і літераторів - Георгія і Володимира Нарбутів.
І ведуча. Нині на Глухівщині багато поетів - хороших і різних. Високий ювілей міста пробудив ранкові дзвони поетичних голосів глухівчан.
Перша сторінка нашого журналу присвячена старійшині глухівських поетів - Валерію Висоцькому. Народився 1926 року. Учасник війни. Багато років віддав розвитку лісового господарства, працював інженером лісгоспзагу. Нині на пенсії. Вірші почав друкувати з тридцятих років - у місцевій, обласній, республіканській пресі, зокрема на сторінках «Сумщини», «Молоді України», «Сільських вістей», журналу «Лесная новь» та інших.
В. Висоцький - перший з глухівчан лауреат літературно- мистецької премії імені поета-земляка Миколи Юрченка. Джерела поетичних дум - природа й історія рідного краю.
Учні читають вірші Валерія Висоцького «Джерело», «Григорію Сковороді», «Згадка про собор» та інші, аналізують їх.
ІІ ведуча. Наша подорож продовжується. І коли ми здолаємо декілька кілометрів від Глухова, залишивши позаду неозорі простори полів, глибокі яри, то перед нами відкривається казково-чарівна панорама села Чернєво Глухівського району. Приваблює це село не тільки чарівними краєвидами, а й талановитими людьми. Саме тут народився автор збірки « Глухівські фрески» Микола Гурець. (Розповідь про М. Гурця)
Учні читають вірші «Материнські думи», «Мені великих розкошів не треба», «Зелений спомин» та інші.
І ведуча. Корінному глухівчанину Вадиму Раєвському присвячено наступну сторінку нашого журналу. Народився 1935 року, закінчив Глухівський педінститут, працював учителем математики у школах Полтавщини і Сумщини. Тридцять з лишнім років викладає математику в Глухівському педуніверситеті.
Педагог-математик у поезії тонкий лірик з філософським баченням світу. Друкувався у глухівській «Народній трибуні», обласній «Сумщині», вірші звучали по радіо. Читаючи його вірші стає зрозумілим, що ця людина дуже любить своє рідне місто. Але найкраще про себе розкаже нам сам Вадим Юрійович, який присутній сьогодні у нас на зустрічі.
(Слово надається В.Раєвському).
Учитель. До кожного з нас по-різному приходить життя. Одному веселий травневий дощ віддасть усе сонце, усі пахощі, увесь квіт, а іншому прогуде на пожовклий лист останніми яблуками...
Ця сторінка нашого журналу про людину, що пішла з життя в розквіті літ. Це Микола Юрченко. Народився 1936 року в селі Обложки на Глухівщині. Школу в селі Шевченковому закінчив з медаллю. По закінченні Української сільськогосподарської академії працював багато років головним інженером відділу
капітального будівництва сільгоспуправління. З успіхом друкувався у місцевій пресі. Підступна хвороба обірвала життя у 1990 році. Встановлена літературно-мистецька премія імені Миколи Юрченка кращим митцям Глухівщини. (Учні читають поезії Миколи Юрченка).
II ведуча. Місто - часточка нашого серця, наша совість і турбота, спомин нашого дитинства. Місто, що потопає в зелені, омивають ласкаві хвилі озера. Над кронами лип і кленів, над яблуневим цвітом височать багатоповерхові будинки. Корпуси заводів і куполи старовинних церков. Тут злилися воєдино сива давнина і поступ сучасності. Це Глухів - одне з найстародавніших міст у нашій країні.
Ти, як фортеця, з далини нас кличеш відблисками храмів.
Не встигли знищить вороги їх вщент кривавими руками...
І ведуча. Ці рядочки належать нашому поету-земляку, якому ми і присвячуємо наступну сторінку нашого журналу - Вадиму Третяку.
Уперше народився 1936 року в Глухові. Удруге-коли став студентом Глухівського педінституту. Третє - це чисто поетичне народження. Усе почалося з епіграм на колег - учителів, а припинилось на епіграмі, адресованій директрисі. «Після закінчення інституту майже три десятиліття вчителюю».Вірші здебільшого сатиричні на теми античні - з джерел глухівського поліського краю. (Учні читають вірші В. Третяка).
Учитель. Ми раді вітати вас у цьому класі. Тут ми не раз зустрічались, святкували не одне свято, та сьогодні воно особливе - зустріч з поетичним словом земляків. У
кожного з поетів є своє поетичне кредо. Яким же воно є у Вас? Просимо до слова...
(Слово надається поету, який присутній на зустрічі).
Звучить музика.
А з цією людиною мені не доведеться вас знайомити, бо ви всі його добре знаєте. Так. Це наш шкільний поет - пісняр... Давайте попросимо його заспівати нам улюблені пісні.
(У виконанні... звучать пісні на злободенну тему).
Але кожен з цих поетів починав творити в шкільні роки. І ось ми з дітьми також спробували себе в літературі. І не помилились. Виявилось, що і серед нас є поети. Зараз на ваш суд вони і представлять свої поезії.
(Учні читають по черзі власні поезії).
Наш час вичерпується, але подорож не завершується, тому що у кожному селі, місті є чимало цікавих, інколи навіть унікальних людей, які своєю одержимістю,невсипучою працею оберігають рідну історію і збагачують духовність свого народу. Такою людиною, на мою думку, у нашому місті є Л. Дейнеко.
(Учні розповідають про неї, читають поезії).
Ми відкриваємо для себе нові імена
і глибинні думки, і душевні висоти. Скільки років ховала їх прірва страшна, Що хотіла наш дух, нашу суть побороти. Скільки їх, що проходять за дикої тьми,
Хоче серце усіх поіменно назвати.
І на болях своїх знову пишемо ми Імена, імена... Нам би всі їх пізнати! Дуже приємно було зустрітися сьогодні з вами. Двері нашої школи завжди відкриті для вас, шановні гості, для мудрого та сильного, красивого та вічного поетичного слова, для добрих людей.
Хай квітує доля у роках прекрасних,
І приносить радість, ніжність і тепло,
Хай у кожній днині світить сонце ясне
І дарує тільки мудрість і добро.
Хай пахучим цвітом стелиться дорога,
Хай відходить вдалеч горе і біда,
Хай же будуть щастя і міцне здоров'я,
Радість і повага на довгі літа.
На все добре! До зустрічі!
|