Веди мене, дорого правоти Літературно-музична композиція, присвячена Д. Павличку
|
|
Скачати 96 Kb.
|
Веди мене, дорого правоти... Літературно-музична композиція, присвячена Д. ПавличкуСвятково прибрана зала Портрет Д Павличка, виставка книжок, висловлювання про поета. На сцені великими літерами: Веди мене, дорого правоти, Як не мені, дай іншому дійти На тихі зорі і на ясні води. Д Павличко Звучить мелодія пісні «Два кольори». Ведучий Дмитро Павличко — видатний український поет сучасності, творчість якого збагатила поезію новими художніми засобами, новою якістю, новим звучанням повнокровного й зрілого слова Син зеленого Прикарпаття, він приніс до літератури мелодії й романтичні традиції поезії свого краю, а найголовніше — свій яскравий хист Зрештою він став оригінальним і самобутнім всеукраїнським поетом Його творчості притаманні пісенність форм, щирість інтимних переживань, класична досконалість, пристрасна громадянськість.  Ведуча Талант Павличка виявив себе у багатьох царинах культури: уславлений поет, блискучий перекладач, публіцист, критик і літературознавець, державний діяч, видатний трибун, чиє ораторське мистецтво захоплювало образністю вислову і переконливою логікою у Верховній Раді України, на Софійському майдані Києва, на трибуні народного руху. Ведучий Мальовниче село Стопчатів, що на Прикарпатті Тут у багатодітній гуцульській сім’ї народився Д Павличко Сталася ця подія 28 серпня 1929 року Автобіографічний вірш «Я син простого лісоруба» зітканий зі спогадів правдивих і конкретних, гірких і радісних. Читець виконує вірш Д Павличка «Я син простого лісоруба». Мене також чекала згуба, Нужда і безробіття вир — Я син простого лісоруба, Гуцула із Карпатських гір Поклали край його здоров’ю Зарібки по лісах чужих «Добро» те панське нині кров’ю Випльовує з грудей слабих А мати гарувала гірко Від темноти до темноти, Щоб нас, малесеньких семірко, Нагодувати й одягти У хаті рідко бачив хліб я, А в школі били по руках За те, що зиркав я спідліб’я На булку панського синка Про вуз не мріяв я ніколи, Та на землі змінився час Загомоніла Верховина, Заграла, наче молодим, Життя розвиднілось, як днина, Пропало горе, наче дим Я син простого лісоруба, Гуцула із Карпатських гір В твоєму університеті Я вчусь тепер, народе мій Так дай же в молодому злеті Мені піднятись вище мрій Народе мій, ясна любове, Ти волю лиш яви свою — Поклич, а серце вже готове За тебе згинути в бою! Ведуча Вірш «Я син простого лісоруба» — біографія життя Павличка: щирого, гордого й чесного юнака, сина із бідняцької сім’ї, який став не просто знаним, видатним, а й популярним та улюбленим поетом. Ведучий Від матері Параски Бойчук, яка хоч і була неписьменною, але мала прекрасну пам’ять і знала багато віршів Шевченка та Франка, безліч народних співанок, син унаслідував любов до поезії, до слова, пісні. Ведуча Від батька, Василя Павличка,— прагнення стати на захист справедливості Свого часу його батько пройшов усі тяжкі уроки життя: воював на фронтах Першої світової війни та утік з-під розстрілу З любов’ю та повагою він згадував своїх батьків, бо це вони навчили його бути чесним, правдивим та сердечним.  Ведучий Нелегким було дитинство Початкову освіту хлопець здобував в Яблунівській польській школі, згодом у Коломийській гімназії Коломия здавна мала свої славні літературно-мистецькі традиції, якими не міг не надихнутися здібний учень. Ведуча Однак з цим містом пов’язані й сумні події в житті Д Павличка У 1944 р фашисти розстріляли там рідного брата Петра З осені 1945 до весни 1946 року Дмитро був змушений відсидіти в Івано-Франківській тюрмі, звинувачений у причетності до бандерівців Це були особливо тяжкі роки на західноукраїнських землях. Ведучий Після сумнівів у виборі майбутнього фаху — Івано-Франківський медінститут чи фізичний факультет Чернівецького університету — Д Павличко вирішує зайнятися філософією та блискуче складає іспити в Київський університет на філософський факультет Однак, будучи галичанином, він не зміг стати студентом КДУ й пішов учитися на філологічний факультет міста Львова. Ведуча Тут же навчався в аспірантурі Закінчити її не зміг через правдиві й дошкульні поезії початку та середини 60х років І, хоч формально Дмитро Павличко не має наукового ступеня, три літературознавчі книжки — «Магістралями слова», «Над глибинами», «Біля мужнього слова» — дають найкращу характеристику ще одному його високому дарові — літературознавця-філософа. Ведучий Вся поезія Павличка — це розмова про любов і ненависть, про правду і кривду, про добро і зло Провідні начала лірики Павличка ніколи не були однозначними. Перша книжка поетова називається «Любов і ненависть», а друга — «Моя земля». Ведуча Вже тоді поет відкрив читачеві предмет своєї любові, заглиблюючись у сучасне та в історію рідного краю, шукаючи витоків народного героїзму, морального благородства, душевної краси. Ведучий Особливо цікавими видаються притчі Павличка, представлені книжкою «Поеми й притчі» Одна з них називається «Притча про жінок». Виконують два учні Був собі в царя слуга — Розум, дотеп і снага Словом, хлопець — ніби дзвін, Та почав марніти він Цар питається його: — Що з тобою, мій слуго? — Царю, я боюсь ректи, Бо мене скараєш ти Цар подумав: «Щось тут є » — Говори, хлоп’я моє І ніхто тебе не ткне, Говори, не зли мене — Царю, правди не таю, Я люблю жону твою! Впало слово, як удар, Встав розгніваний владар — Що ти, хлопче, стратив глузд? — Та слуга ні пари з уст — В тебе гарна жінка чень Та слуга анітелень Не поможуть тут слова Цар підносить кубки два: Деревний і золотий — На, слуго, бери і пий Усміхнувшись, цар пита: — В дерев’янім що? — Вода П’є слуга, а цар пита: — В золотому що? — Вода — А тепер іди із віч І подумай, в чому річ! — Царю — відповів слуга, — В тебе чарка дорога В мене тана, та в землі Води є дзвінкі й гнилі, Є цілющі, як бальзам, Є отруйні — знаєш сам Спробуй всякої води І, в чім річ, подумай ти! Ведуча Однією з найулюбленіших поетичних форм Павличка є сонет, який так високо підніс в українській класиці Іван Франко Павличко любить цю перевірену століттями форму, нерідко користується нею, досягнувши у ній віртуозності Він започаткував білі сонети, в яких особлива вага лягає на внутрішню драматургію сюжету. Ведучий Сонетарій Павличка — один з найдовершеніших в українській поезії У 1974 році вийшла його книга «Сонети», до якої увійшли «Львівські», «Білі» та «Київські» сонети, «Сонети подільської осені» та переклади зі світової поезії. Ведуча Афористичність вислову, довершена викінченість думки, ніби кована з металу чітка форма відкривають читачеві вічно молодий, нестаріючий світ поезії, над яким не владний час Так трактує її Д Павличко. Учениця читає сонет «Заходить сонце в золотих лісах» Заходить сонце в золотих лісах, На стовбурах палахкотить живиця, Краєчок хмари, наче блискавиця, Горить у надвечірніх небесах Ти на цей світ не можеш надивиться, Та ніч з нори вилазить, як ховрах Невже вона твій зір оберне в прах, Невже погасне дня твого дивниця?! Ні! Все на світі буде берегти Сліди твого палаючого зору, Якщо він митий слізьми доброти! Але, як ти підносив очі вгору, Щоб лиш добути блискавку сувору І залишати згарища ,— тремти! Ведучий Вельми помітною у вітчизняному літературному процесі останніх десятиліть є робота Д Павличка в галузі критики «Магістралями слова», «Над глибинами», «Біля мужнього слова». Ведуча Поет постійно працює і в галузі поетичного перекладу Вже лише сам «Світовий сонет», грубий том якого вмістив вибрані з різних літератур перлини жанру, є достатнім свідченням плідності цієї праці. Ведучий Інтимна лірика поета, багатогранного в тематиці й невпинного, «як той гірський потік», у творчому русі, становить невід’ємну частину всієї його творчості. Читець виконує вірш Д Павличка «Розплелись, розсипались, розпались». Розплелись, розсипались, розпались, Наче коси, вересневі дні Ми з тобою ще не накупались, А вже грає осінь у вікні Віднесла вода ласкаві зорі, Що все літо кликали в ріку, З птицями на білій крутогорі Горобину пробуєм гірку Може б, нам полинути у вирій — За літами молодості вслід Чом же крила в позолоті щирій Важко піднімати на політ? Я тобі зимові дні сріблясті Заплету в сивіючу косу; Тільки зорі, викупані в щасті, З моря я назад не принесу Ведуча Протягом усього свого життя Павличко наснажуватиметься духовним надбанням і культурою інших народів, що поглиблюватиме в його душі дбайливе й ніжне ставлення до рідної мови, до рідного слова, історії й культури Ось чому своїм обов’язком вважатиме він захист і плекання української мови Свідченням цих слів є вірш «Ти зрікся мови рідної» Читець Ти зрікся мови рідної Тобі твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне! Ти зрікся мови рідної Заріс Твій шлях і зник у безіменнім зілля Не маєш ти на похороні сліз, Не маєш пісні на весіллі! Ти зрікся мови рідної Твій дух На милицях жадає танцювати Від ласк твоїх закам’яніє друг І посивіє рідна мати Ти зрікся мови рідної Віки Ти йтимеш темний, як сльота осіння Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння Ти зрікся мови рідної Ганьба тебе зустріне на шляху вузькому Впаде на тебе, наче сніг, журба — Її не понесеш нікому! Ти зрікся мови рідної Нема Тепер у тебе роду, ні народу Чужинця шани ждатимеш дарма — В твій слід він кине сміх — погорду! Ти зрікся мови рідної Ведуча Великої популярності зажили його поеми «Золотий олень» і «Пригоди кота Мартина», в основу яких покладена поетика народної байки, казки. Ведучий А вірші його про тварин і птахів, про квіти й пори року! Автор досить делікатно вплітає в текст мотив єдності людини і природи, якусь наївну дитинність спостерігаємо в образі «Нічного гостя» з однойменного вірша. Читець Хтось постукав уночі Швидко я знайшла ключі, Відчинила, і до хати Зайченя зайшло вухате Стало в кутику сумне, Каже: «Заночуй мене! Бо на дворі завірюха І мороз хапа за вуха!» Батьків я взяла кожух, Вкрила зайця з ніг до вух І гадала, що гульвісу Вранці одведу до лісу Встала рано, та дарма — Зайченяти вже нема Чи запізно я збудилась, Чи зайча мені приснилось? Ведуча Вважаємо пісенне побратимство поета Д Павличка й композитора Олександра Білаша подарунком долі для всіх нас, подарунком, який зігріє ще не одне покоління. Ведучий У співдружності вони написали пісні: «Осіннє листя», «Полягли жита від граду», «Моя душа чекає дива», «Веснянка» та інші Але є першооснова пісні — вірш Саме вірші хвилюють серце композитора і ваблять його Павличкові вірші приймаєш на долоні, як ваговиті зерна. Ведуча Пісню «Лелеченьки» спочатку не планувалося вводити у присвячений Тарасу Шевченку фільм «Сон», сценарій до якого написав Д Павличко у співавторстві з В Денисенком Проте у процесі роботи над картиною в сцені, де кріпаки, вивезені далеко за межі України, страждають, думаючи кожен про своє й водночас усі разом про те саме, стало зрозуміло, що в цьому епізоді органічно звучала б пісня, яка відтворила б настрій знедолених А така пісня не може бути одноденною, вона вічна, бо йдеться про найсвятіше для кожної людини почуття — любов до рідних, землі та краю. Звучить пісня «Лелеченьки». Ведуча Анатолій Мокренко згадував: «Щасливий я від усвідомлення, що мені довелося бути першим виконавцем тепер уже народної пісні “Два кольори” Дмитра Павличка та Олександра Білаша». Ведучий Дуже багато стоїть за простими рядками цієї пісні, яка за якихось три хвилини звучання змушує людину оглянутись, знову пережити своє життя з усіма його печалями та радостями. Ведуча Коли Дмитро Павличко писав ці рядки, йому було лише 36 років Але перед нами сповідь-монолог про життя Поет, ніби відсторонившись, глянув на прожиті роки. Ведучий Були в житті злети й падіння, любов і журба І це асоціюється в поета з двома кольорами: червоним та чорним Головне в житті — пам’ятати тих, хто дав вам його, бути людьми. |
Схожі:
|
Літературно- музична композиція, присвячена Т. Г. Шевченку Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха ненавидить, щовечора битий |
Літературно – музична композиція «Давно підмічено, що ми не звертаємо уваги на гідні подиву факти тільки тому, що вони занадто звичайні. Чи багатьом, справді, спадало... |
|
Літературно-музична композиція Кобзаря; показати величезну роль Шевченка в українському національному відродженні; удосконалювати уміння самостійно опрацьовувати... |
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття їх творчості, познайомити з особливостями індивідуального стилю поетес, формувати... |
|
Літературно музична композиція до дня народження Лесі Українки, знизу напис: «Переможниця ночі» на сцені стоїть фортепіано, на ньому горить свічечка, з іншого боку – декорації для... |
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Мета: ознайомити старшокласників з життєвим та творчим шляхом Л. Українки та Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття... |
|
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Мета: ознайомити старшокласників з життєвим та творчим шляхом Л. Українки та Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття... |
Літературно-музична композиція до 100-річчя з дня народження Андрія Малишка Обладнання: портрет А. Малишка, виставка збірок та публікацій А. Малишка, кадри з кінофільму «Літа молодії», портрет поета-пісняра... |
|
Тературно-музична композиція У центрі залу святково прибрана світлиця. На сцені ведучі (юнак і дівчина в національному одязі) та читці |
Літературно-музична розвага Музичний зал святково прибраний елементами українського народного побуту, декораціями до казок. Під веселу музику до залу заходить... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua