Тема: Література рідного краю. Олександр Климіша. Творчість поета-гумориста.
Мета: ознайомити семикласників із життям, творчістю, громадською та політичною діяльністю, з'ясувати роль митця в розвитку літератури;
розвивати активне мовлення, допитливість, уміння робити висновки;
виховувати почуття гумору, любов до слова.
Учитель:
- Перше знайомство з цим письменником відбувається не в школі і не зі сторінок підручника. Воно проходить з дитячим іскристим сміхом від почутих на концертах гуморесок. Коли зі сцени лунає оголошення: „ Гуморески Олександра Климіші ", цього буває досить, щоб слухачі вже почали усміхатися у доброму передчутті.
Олександр Климіша відомий читачам, як майстер великого цеху. Читачі схвально зустрічали його твори: гуморески, фейлетони, байки, повчальні притчі, та сатиричні мініатюри. В них не тільки сміх, а й дошкульне викриття негативних явищ, що трапляються в нашому житті.
Славлю всі хороші сім'ї,
Нашу зміну молоду!..
Та, як мовиться в прислів'ї,
Не без виродка в роду
Хоч не сієм свого зілля,
Вибачайте, бур'яну,
Все ж подекуди ще сходить
Він на нашому лану
То ж про те моя сатира
І співаночки оці.
Хай зникають темні плями
На хорошому лиці.
Ось як освідчується поет, бо ради того жив, творив і найкращим гонораром вважав усміхнені обличчя читачів.
(Учень читає поезію «Найкращий гонорар»)
Вже сімдесят? їй-бо не віриться
Мені у цифру отаку,
Та вже триклята старість шкіриться Нахабно в очі „козаку"
Багато лиха бачив змолоду,
Не раз з бідою був на ти
І знався з холодом і голодом
Відчув і що таке фронти.
Та пережив ті „ахи" й „охи",
Війни давно у нас нема
То ж наче і пожити трохи
Та давить криза як зима.
Все негаразди ставлять сіті,
І тільки спогади, як дим,
Про те, що й ти колись в цім світі
Був і веселим й молодим.
Чекав десь дівчину хорошу...
Та як життя змінилась суть
Тепер лиш ждеш , як листоноші
До тебе пенсію несуть.
Що капнула сучасна влада,
Якій я вірою служу.
Одна лише в душі розрада,
Що й досі з гумором дружу.
Й коли людські обличчя бачу
Веселі, всміхнені, без хмар
Щоб знав ти, дорогий читачу,
То мій найкращий гонорар.
Учитель:
Сьогодні ми з вами розкриємо та прочитаємо книгу життя і творчості Олександра Климіші - письменника-гумориста, який жив і творив на нашій рідній Чернігівщині, більшу частину життя у місті Прилуках.
Ім'я цього талановитого поета-сатирика добре відоме як на Чернігівщині, так і за її межами. Адже він постійно друкувався у „Гарті", „Чернігівському віснику", "Деснянській правді", журналах „Україна", „Дніпро", „Перець", колективних збірниках і збірках для художньої самодіяльності.
І. Виступ творчої групи істориків
(Творча група представляє довідку про поета-гумориста)
Олександр Денисович Климіша народився 4 грудня 1926 року в селі Орлівці Куликівського району на Чернігівщині. До війни закінчив вісім класів Дроздівської середньої школи, а десятирічку кінчав екстерном після семирічного перебування в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни.
Навчався у Київській вищій партійній школі на відділенні журналістики. Працював редактором Малодівицької, Ічнянської, Прилуцької міськрайонних газет. Член Спілки журналістів України.
Окремими виданнями вийшли збірки сатири та гумору „ Магічна сила" (1986), „ Вечеря з сюрпризом"(1991), „ Совість під наркозом"(1996)
Учитель: Майже п'ять років ім'я Олександра Климіші з'являється на сторінках рідних газет. А яким же був початок?
ІІ Виступ творчої групи літературознавців
(Представники творчої групи розповідають про творчість поета-гумориста.)
Перший вірш, тоді ще початківця, був надрукований у далекому сороковому році в обласній газеті після того, як юний семикласник - переможець районної шкільної олімпіади взяв участь в обласному концерті-огляді.
Проте не шовковою скатертиною склалася дорога майбутнього поета і журналіста. Найкращі свої літа віддав він фронтовим окопам. 17-річним
юнаком, коли ще йшла війна пішов він захищати вітчизну, брав участь у боях з японськими імперіалістами.
Сім років молодого життя віддав нелегкій службі в армії. Був автоматником, кореспондентом військової частини. У новорічному номері газети „Красное знамя” (1945) солдати військових частин, що дислокувалися у Північній Кореї, читали його сповнені гніву рядки, адресовані фашистським головорізам:
Убийц давно верёвка ждёт,
Подписан приговор народам,
Да будет наступивший год Преступникам последним годом.
4. Демобілізувавшись у жовтні 1950 року, О. Климіша став на нелегку журналістську стежку. Одна за одною з’являються його гуморески на різні теми. Вони висміюють людські вади, виховують, застерігають.
Учень-читець: Здавна серед українців цінувалася людська мудрість. Ось послухайте, як про це пише поет в усмішці
„ Чий товар кращий”
Спинився обоз, ремиґають воли.
Присіли купці й тихо річ повели Найперший озвався русявий Денис:
Так що ти там, друже, хороше привіз?
Я Мудрість сьогодні, - почав, - продаю,
А ось в навантаження старість даю.
Всміхнувся Денис: Ну ти, - каже, - й штукар.
А ти ж що привіз? - поцікавивсь Макар.
Я Молодість, - каже, - здивую базар.
А в накид Недбалість за цінний товар.
Подумав про себе вертлявий Денис:
Ет віз би ти все, звідкіля і привіз.
Хто ж візьме, - сміється, - ту Старість твою!
От я за своє і в ціні постою.
Шумить наче море, вирує базар.
Розклали купці дефіцитний товар.
Всяк Мудрість питає мале і старе,
Та з Старістю разом ніхто не бере.
А молодість миттю юрба розмела,
Хоч та і з Недбалістю разом була.
Ти просиш моралі, скажу, підожди,
Всі мудрими бути воліють завжди:
І ті, що із міста, і ті, що з села,
- Без Старості б тільки та мудрість була.
Учень: А мені сподобалась гумореска Олександра Денисовича „ Осічка вихователя”. Також у якійсь мірі повчальна.
Татусь повернувся з футбольного матчу
Знов кляті програли! - шкребло на душі
І раптом у сина щоденник побачив,
Гукнув басовито - Ану покажи,
Побачу, покіль телевізор в ремонті...
Узяв ті папери і зблід у момент
Ти б мо, - розказав, на якому це фронті? - Питає, - пошкодив оцей документ.
Брудний, як ганчірка, зім’ятий, подертий,
Ет бачу, ти зовсім відбився від рук
Тут з сорому можна, мій друже, померти,
- Й рука до паска потягнулася, до брюк.
Ось напис: „ Ваш син скинув глобус додолу”,
„ Ваш син на уроках дає хропака”.
Таблетку поклав під язик валідолу
І знов мимоволі торкнувся паска.
Ну знай, розбишако, це так не минеться!
І далі щоденник гортає, чита:
„ Ваш син на уроці умняв оселедця,
а вчора приніс у портфелі кота.”
Лютує татусь - Ну і в кого ти вдався?
Чому не поводишся так, як усі?
Це ж треба додуматися, - каже, - щоб в класі
Та їсти прилюдно якісь івасі.
Чекай, що тобі заспіває ще мати,
Весь рід наш хороший ганьбиш, зрозумій,
- Не витримав син: - От присікався, тату,
Щоденник той, - каже, - і зовсім не мій.
І тут нахилився до батечка ближче
(Ледь вуха дістав - треба ще підрости)
Його я учора знайшов на горищі
І в макулатуру хотів віднести
Татусь аж здригнувся тим фактом припертий,
А думка, як човник у скронях снує.
Нарешті впізнав свій щоденник потертий
Побачив ім’я на обгортці своє.
Зіжмакавши в жменю всю ту писанину,
Притишив наставник повчальний басок.
І рухом швидким, непомітним для сина,
На брюках умить застебнув він пасок.
5. У листопаді 1973 року Олександр Климіша прийшов до керма Прилуцької міськрайонки. Під його керівництвом газета «Правда Прилуччини» невдовзі виборола першість в обласному конкурсі-змаганні і була відзначена почесним дипломом. Та літа життя невблаганно йшли вперед. Але й з роками не іржавіло перо досвідченого журналіста. Вже вийшовши на пенсію, він працював то кореспондентом, то відповідальним секретарем і, як завжди, показував зразки самовідданого ставлення до справи, захоплюючи інших своєю працездатністю.
Учень-читець: Багато гуморесок поета-пересмішника мені сподобались, а найбільше
„ Скільки важить земля”,
Питає вчительку Василь,
Цікавить Василя:
Ну хоч приблизно,
скільки тонн
Почув у відповідь на раз
Василь такі слова
Гаразд, на це я відповім
Тобі днів через два.
В бібліотеці вечорів
Немало провела
Шукала дані там і тут
Докупи все звела.
Зраділа, що вгамує вже
Васильків інтерес
А той послухав і пита:
На початку 1994 року Олександр Денисович раптово тяжко захворів. Довго лікувався у Прилуках, потім у Чернігові, Києві. Не корився хворобі, продовжував писати.
Окремими виданнями вийшли збірки сатири та гумору Олександра Климіші. У 1986 році „ Магічна сила”, у 1991 „ Вечеря із сюрпризом”, „ Совість під наркозом - третя книга поета гумориста вийшла у 1996 році. Поет розповідає:
„ Написав, що знав, на мою думку, матиме інтерес. Боляче стає на душі, коли спостерігаєш, що злидні господарюють у містах і селах України. Адже переважна більшість українців ледь зводять кінці з кінцями. От і з’явилась «Сповідь пенсіонера»
Учень-читець:
Знали всі в районі
Козарлюгу Савку.
Мав роботу гарну
І хорошу ставку.
І трудився добре,
Й веселився вміру.
Дякували Савці
За роботу щиру
То ж кохався в славі,
Завше був при ділі.
Все те - мов згоріло
У житті -горнилі
Відшуміли роки
Тихим звуком срібним...
Став тепер нікому
Сава не потрібним.
Відмовляють ноги
Давить болісно груди.
Вже такі, як Сава,
Не потрібні люди.
На словах у шані
В нас пенсіонери,
А насправді всюди
їм закриті двері.
Облягають душу
Савчину тривоги
На шляху до ринку
Ледве тягне ноги.
Та усе рахує
Він на хліб купони.
Криза проклятуща
Ставить перепони.
Кажуть, безкоштовно
Ветеранам ліки,
Та хворіти спробуй –
Пропадеш навіки.
„ Кожен тебе скривдить,
- Бідкається Савка.
- На старого вовка
Вже й собака гавка”
То ж і точить думка:
„Як же жити далі,
Як одне багатство
- Лисина й медалі?”
А колись вітали
Козарлюгу Савку,
Мав роботу гарну,
Й непогану ставку.
Дякували Савці,
За роботу щиру,
Нині ж - хоч збирайся
З торбою по миру.
4 грудня 2001 року поету-гумористу виповнилося б 75 років. Не дожив. Цього ж року його посмертно прийняли до Спілки письменників Чернігівщини.
ІІІ. Аукціон гуморесок Олександра Климіші.
Виразне читання і аналіз.
Не витримав
Вчитель учнів вгамував,
Що гули, як бджоли,
Шум та гам такий звели,
Хоч тікай із школи.
Заспокоїв, наказав,
Щоб сиділи тихо,
На уроці справжній ґвалт,
То ж бо справжнє лихо.
Вдома, каже, пошуміть
Можеш до схочу ти,
А у школі так сиди,
Щоб як муха пролетить
І то було чути.
Хвилин десять тишина
Панувала в класі
Раптом голос пролунав
Витребенька Васі:
Вже затерпли вуха.
І коли вже пролетить та проклята муха.
Продайте й хату.
Виїжджає мати в гості
- Кличуть старші дочки.
Проводжають на вокзалі
Неньку два синочки.
Ви ж дивіться, - наказує,
- Вже ж, мовляв, жонаті,
Щоб порядок був належний,
І в дворі, і в хаті.
Через тиждень лист надходить
З дому до Килини
Про здоров’я сини пишуть,
Про сільські новини.
„ Живемо ми, мамо, добре.
Дужі всі нівроку
А корову продали,
З нею лиш морока.
Хоч убий, доїть не хочуть
І Тамара й Зіна
Кажуть, купимо із бочки,
Тобто з магазина.
Бо це ж треба недоспати,
Треба рано встати.”
І таке відповіла
Двом синочкам мати:
„ Що ж, перечити не стану,
Все логічно, діти.
Раз немає, кому порать,
Нікому доїти
Нащо мучити скотину. –
Треба ж мати розум
І ще одне: ось надворі
Дихає морозом,
То якщо обом вам буде
Ліньки дров врубати,
То тоді синочки любі,
Продавайте й хату.
Зрозумів.
Учитель учня запитав
(Був неуважний той, ледащо)
В саду рвать яблука найкраще?
Івась схопився з місця вмить
Й таке промовив неборака:
Тоді, як сторож в будці спить, або прив’язаний собака.
Хитрий Сергійко
Юрасик Сергійка на вулицю кличе
А той не спішить: - Зачекай, чоловіче!
Та хлопці ж чекають, заждались вони
Сергійко вдягає четверті штани
Ти що? Отак тепло - А той посміхнувсь:
Щоденника буде дивитись татусь.
Знайшов причину
У класі двоє: вчитель сивий
І непосида Круть Павло
Ти знов урока, бач, не вивчив
Та книжки, - мнеться, - не було
А де ж підручник твій подівся?
Хоч це мо держиш в голові?
Привіз на зиму сіна батько
І привалив його в хліві
Ну що ти вдієш? В педагога
Іржею точить серце злість.
-І все ж, коли ти вивчиш тему?
IV. Інтерв’ю. (Робота в парах)
Кореспондент і письменник
Що б запитали у письменника-гумориста?
Метод „Прес"
V. Використання технології „ Незакінчене речення”
Слухаючи про поета-гумориста, я думав(ла)...
Слухаючи гуморески, я відчував(ла)...
Слухаючи гуморески, я зрозумів(ла)..
VI. Підсумок.
Вчитель: Талановиті твори гумориста житимуть вічно, оскільки допомагають «через сміх пізнавати світ і себе в ньому». Сподіваюсь, що гуморески Олександра Климіші допоможуть Вам крізь дзеркало гумору побачити ті недоліки та непорозуміння, які подекуди зустрічаються в нашому житті, у щоденних ситуаціях та в окремих людях. То ж сміймося і впевнено крокуймо в досконалість!
VII. Рефлексія та оцінювання.
Чи справдились ваші очікування щодо уроку?
VIII. Домашнє завдання:
Обов'язкове: вивчити напам’ять одну з гуморесок
О. Климіші (за бажанням)
На вибір: намалювати ілюстрації до гуморески; скласти кросворд чи ребус до теми; створити власну гумореску.
|
