9- клас Українська література Дата: 16.03.12
Тема: Марко Вовчок «Максим Гримач». Романтичність оповідання. Почуття відповідальності та вини у творі
Мета: закріпити знання учнів про життєвий та творчий шлях Марії Вілінської, опрацювати ідейно-художній зміст оповідання «Максим Гримач»; розвивати навички роботи з художнім твором, увагу, спостережливість, уміння робити висновки та висловлювати власні судження; виховувати свідоме ставлення до життя, стресостійкість, любов до життя.
Тип уроку: комбінований, мультимедійний
Хід уроку:
Її твори відзначаються реалістичною правдою,
глибоко захоплюючим способом зображення,
силою почуття і мистецькою красою форм і мови.
О. Кобилянська
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Розповіді учнів про Марка Вовчка
Марко Вовчок — Марія Олександрівна Вілінська
(22.12.1833–28.07.1907). Життя і творчість письменниці
Екскурсовод № 1. Дитинство. Роки навчання
22 грудня 1833 року народилася Марія Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок.
Перші роки дитинства Марія провела в умовах поміщицького маєтку. Її батько, капітан у відставці Віленський, був, як і мати, завжди лагідним, привітним, веселим.
Раннє дитинство майбутньої письменниці проходило в селі Єкатерининське на Орловщині. Коли Марії минав усього сьомий рочок, а двоє менших братиків були ще зовсім маленькі — помер батько. Мати одружилася з поміщиком-гультяєм, який, граючи в карти, промарнував маєток, брутально ставився до кріпаків, за що ті хотіли його вбити. Звідси йдуть перші зародки критичного ставлення майбутньої письменниці до сваволі поміщиків.
Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відвозила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Маша заприятелювала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки.
У харківському пансіоні викладалися різні науки, але найбільше уваги приділялося французькій мові, музиці, танцям, вихованню світських манер і вмінню поводитися в шляхетному товаристві.
Віленська ставилася до науки серйозно, вчилася старанно, багато читала. Закінчила вона пансіон 1848 року, після чого поселилася в Орлі у тітки Мордовіної.
Екскурсовод № 2. Марко Вовчок на Україні
Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлопчика шести й дівчинки п’яти років. Увесь вільний час майбутня письменниця проводила в бібліотеці Мордовіних за читанням творів Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Некрасова, Тургенєва, зарубіжних письменників. У журналах нерідко траплялися статті прогресивного напряму, які особливо цікавили її. Юна читачка роздумувала й над різними науковими розвідками.
У будинку Мордовіної проводилися літературні вечори, де були представники прогресивної інтелігенції. Серед учасників цього гуртка був і засланий в Орел за діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві студент Київського університету Панас Маркович. Одружившись із ним 1851 року, Марія Олександрівна виїхала на Україну.
Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Панас Маркович співробітничав у редакції місцевої газети та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомагала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій А. Метлицьким у 1854 році, вміщені деякі пісні, записані Марком Вовчком.
Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення у творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись із українською літературою, життям народу.
Екскурсовод № 3. Марко Вовчок — письменниця
Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці.
Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марко Вовчок і пізніше, переїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немирова. У повсякденних розмовах з народом, у його піснях і казках вона знайшла багатющий матеріал для своєї літературної творчості, унаслідок чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок.
Екскурсовод № 4. Марко Вовчок і Т. Шевченко
Говорячи про знайомство і дружбу Марка Вовчка з великим Кобзарем, наводимо конкретні факти, що засвідчують приятельські відносини між ними.
І. Тургенєв: «…він (Шевченко) уже зустрічався з нею (Вовчком), був щиро їй відданий і високо цінив її талант».
На спогад про цю зворушливу зустріч Т. Шевченко присвятив молодій письменниці вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих» (панів), висловив найніжніші, найтепліші почуття до неї. («Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!»)
Ще раніше, 13 липня 1858 року, до особистого знайомства, Т. Шевченко пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), який присвячує теж Марку Вовчку.
Знаючи, що Марковичі збираються їхати за кордон, Т. Шевченко, хоч був цим і невдоволений, не відмовляв їх від цього, 3 квітня 1858 р. дарує Марку Вовчку свій портрет (напис: «Марії Олександрівні») і поему «Неофіти» з теплим написом: «Любій моїй доні Марії Маркович на пам’ять 3 апреля 1859. Т. Шевченко»).
Коли письменниця була вже за кордоном, вийшов з друку «Кобзар» (1860); Т.Шевченко надіслав примірник його Марку Вовчку з дарчим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Марковичевій — і рідний, і хрещений батько Т. Шевченко».
У 1902 року, через сорок один рік по смерті Кобзаря, у журналі «Киевская старина» була опублікована казка Марка Вовчка «Чортова пригода» з посвятою незабутньому другові, вчителю і порадникові Т. Г. Шевченкові; а також письменниця присвятила видатному митцю свою повість «Інститутка».
Екскурсовод № 5. Письменниця за кордоном
Наприкінці березня 1859 р. Марія Олександрівна з сином Богданом (так вона назвала його на честь Хмельницького) виїхала за кордон. Вона мала намір підлікуватися і ознайомитися з життям людей, які не знали кріпацтва.
За кордоном письменниця жила до 1867 року. Побувала вона в Німеччині, Англії, Італії, Франції.
Лікуючись у Німеччині, Марко Вовчок познайомилась із російськими вченими, які перебували тоді за кордоном,— Сєченовим, Менделєєвим та композитором Бородіним.
Живучи за кордоном, письменниця співробітничала в журналі «Современник» та в ін. виданнях.
У цей час були написані української мовою «Ледащиця», «Лимерівна», «Три долі», російською «Глухой городок», «Червонный король», «Тюлевая баба» тощо; багато перекладено зарубіжних авторів — Жуля Верна, В. Гюго, Г. К. Андерсена, Дж. Грінвуда й ін. Деякі твори Марка Вовчка, перекладені нею на французьку, були надруковані в Парижі. Особливим успіхом користувалася повість «Маруся».
За кордоном Марія Олександрівна вивчила кілька мов. Маючи рідкісну пам’ять і тонке чуття фонетичних особливостей кожної мови, в Німеччині вона говорила як німкеня, у Франції — як француженка, в Італії — як італійка, без акценту, вільно розмовляла польською та англійською.
Перебуваючи за кордоном, Марко Вовчок не поривала з батьківщиною: пильно стежила за розвитком антикріпосницького руху, ходом підготовки реформи, літературним життям, листувалася з друзями,— зокрема з письменниками, тримала постійний зв’язок з видавництвами та журналами.
Екскурсовод № 6. У Петербурзі
У лютому 1867 року письменниця повертається в Петербург. Усією душею рветься в Україну, але обставини складалися так, що ця мрія не могла здійснитися. Смерть чоловіка дуже вразила Марію Вілінську.
За десять наступних років Марко Вовчок переклала кілька десятків творів зарубіжних письменників і вважалася одним із кращих російських перекладачів ХІХ ст.
Письменниця усе своє свідоме життя була одним із активних і мужніх борців за емансипацію жінок, за рівність їх з чоловіками. Вона гостро виступала проти забобону про жінку як істоту нібито нижчу в розумовому і фізичному відношеннях, створену тільки для домашнього вогнища.
Вважаючи письменницю «політично неблагонадійною», чиновники Третього відділу імператорської канцелярії завели на неї справу, куди записувалося все, що в її діях і творах царським сатрапам здавалося підозрілим, не обминали й приватного життя письменниці.
Екскурсовод № 7. Останні роки життя
На своєму віку Марко Вовчок зазнала багато доброго і злого, радості й смутку, відданості й зрад, успіхів і поразок, захоплень і розчарувань. На її долю випали люті нападки, мстиві наклепи, незаслужені образи заздрісників та недоброзичливців, зокрема тих «братів і сестер по перу», які вважали, що вона «вкрала» їхню славу. Як і кожній людині, їй були притаманні болючі переживання, обурення й ненависть, скорбота й туга, але вона цього ніколи не показувала, не вступала в суперечки, не намагалася захистити себе, ні за яких обставин не поступалася своїми принципами. «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом»,— писала вона синові Богдану.
Живучи в Україні (на Київщині в Богуславі та селі Хохітві), вона збирає фольклорні матеріали. У ній прокинулася колишня Марко Вовчок — вона знову береться за перо.
Але з переїздом до Нальчика веде замкнений спосіб життя. Тяжких переживань їй завдає Богданова недоля. Активний діяч політичної організації «Земля і воля», він зазнає постійних переслідувань.
Серцева хвороба дедалі загострювалася, з’явилася задишка. 10 серпня 1907 року письменниця померла в Нальчику; похована в саду на власній садибі, яка пізніше стала легендарним музеєм-заповідником.
Екскурсовод № 8. Творча спадщина
Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних оповідань», романи й повісті: «Інститутка», «Кармелюк» (казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», твори російською мовою, переклади творів французької, німецької, англійської, польської літератур, критична стаття «Мрачные картины». За тематикою творчість письменниці різноманітна, але провідною темою є життя селян — непримиренність між кріпосниками та поневоленим народом, трагізм його становища, непереборне прагнення до визволення. Характерною особливістю цих творів є оповідь від першої особи. Оповідачі — найчастіше дівчата й жінки — розказували про випадки з власного життя чи близьких їй людей, а тому сприймаються читачами як живі свідки, конкретні представники тогочасного суспільства.
Тому твори Марка Вовчка набувають значення правдивих документів кріпосницької епохи.
Ось такою була Марко Вовчок — видатна письменниця, авторка високоталановитих, правдивих творів із життя трудового люду, зокрема покріпаченого селянства, виразниця їхніх дум і прагнень, борець за волю і людські права.
Для нас твори письменниці є джерелом не тільки естетичної насолоди, а й глибшого пізнання однієї з темних сторінок нашої історії — кріпацтва, оскільки ці твори є правдивими документами тієї епохи.
«Мозковий штурм»
Який доробок становить творчість Марка Вовчка? (сто оригінальних творів, стільки ж перекладів)
Скільки оповідань входить до збірки «Народні оповідання» (одинадцять)
З якими журналами співпрацювала Марко Вовчок за кордоном і які твори вийшли в той час? (Журнал «Современник»; твори – «Ледащиця», «Лимерівна», «Три долі», «Глухой городок», «Тюлевая баба»)
Справжнє ім'я письменниці (Марія Олександрівна Вілінська)
Який художній напрям ми називаємо романтизмом? (літературний напрям, що виник наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст., існував як опозиція класицизму та характеризувався ідеалізмом, неприйняттям буденності, протиставленням між мрією та дійсністю, культом почуттів, зверненням до національного. Герой у романтизмі – непересічна яскрава особистість, яка не бажає миритися з обставинами)
З якими творами перегукується оповідання «Максим Гримач»? («Маруся» Г.Квітки- Основ’яненка, «Причинна» Т.Шевченка)
Який жанр називаємо оповіданням? (Оповідання – невеликий за розміром епічний жанр художньої літератури: невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного персонажа (рідко кількох))
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Ідейно-художній аналіз твору
Тема: зображення життя українського народу в часи панування на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Гримача.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.
Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».
Елементи романтизму у творі:
усім позитивним героям притаманні високі моральні якості: доброта, співчутливість, милосердя, природжене благородство, почуття особистої гідності, всепоглинаюча жадоба волі, любов до природи, здатність милуватися її красою;
героїня мовчки підкоряється важким сімейним обставинам;
уміння мислити й спостерігати, правильно оцінювати явища навколишньої дійсності героями твору;
задушевний, журливий тон оповіді.
Валеологічний супровід (відео пауза)
Робота на картках.
Жанр
|
Оповідання з елементами романтизму
|
Проблематика
|
Патріархальні звичаї та щире почуття люові;
Батьки та діти;
Чесна праця та нечесний промисел;
Соціальна нерівність;
Любов і жадібність;
Прагнення людини до щастя
|
Композиція:
|
Експозиція
|
Хутір Максима Гримача, розмірене життя його родини
|
Зав’язка
|
Відмова Катрі всім хлопцям через кохання до Семена
|
Розвиток дії
|
Кохання Катрі та Семена
|
Кульмінація
|
Божевілля та самогубство Катрі
|
Розв'язка
|
Страждання Максима Гримача, заміжжя молодшої дочки
|
ІV. Сприйняття навчального матеріалу
Робота з текстом твору за питаннями
І частина
За яких часів відбувалися події у творі? («Не за вас се діялось,— давно колись, як панувала на Вкраїні удвійзі Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною. Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що; то Дніпром руччіші людці перевозили всяке добро не оплачуючи: шовки, оксамити, парчі суто злоті, пахучі шафрани й крами дорогії, в барильцях щире золото і срібло»)
Де жив Максим Гримач? («Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром…, то сей і довгенько кохався в тому. Такий-то богатир!»)
Яким був герой твору? Як до нього ставилися люди? («Ходив у жупанах, та в сап’янцях, та в атласах. І хороший був: повновидний, чорнобривий, чорновусий, а веселий, а жартівливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і обступлять. Дуже його любили»)
Якої думки дотримувався Максим щодо панського життя? («Добре панам жити, кат їх не взяв!»)
Як ставився Гримач до тих, кому була потрібна допомога? («А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода — головою ляже, а врятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує»)
Що вдіяв герой шляхтичу, який оселився на козачому полі? («…то він і хату його спалить, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро. Коли жив, то, може, й досі пам’ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача»)
Яким особистим скарбом пишався Максим? («…мав дві дочки. Одна — Катрею звали — вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга — Тетяна, так собі підліток, невеличечка; звивається, було, в дворі або в віконце виглядає, як ясочка. Жили вони в батька у розкошах») Про що свідчить остання фраза цитати-характеристики дочок героя?
Як Максим ставився до козаків? («…пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба»)
Які перші враження у вас склалися про Максима Гримача? Чим вони зумовлені?
ІІ частина
Як у творі зображено козака Семена? («…вродливий парубок, хисткий як очеретина, сміливий, як сокіл»)
За що, на ваш погляд, його покохала Катря?
Чим пояснити відмову старшої дочки тим, хто до неї сватався? Чому через це був схвильований Максим?
Як пояснила Катря батькові про свій життєвий вибір? («Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться»)
Якого щастя хотів Максим старшій дочці? («…я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяць з неба схопить. Не оддам, дочко! …Слово в мене батьківське, кріпке, сама знаєш»)
Що мав на увазі Гримач, висловлюючись: «Слово в мене батьківське, кріпке…»?
Яким було бачення Максима щодо майбутнього чоловіка для своєї дочки? («Вільного козака, дочко, щоб сам собі паном був, нікому не кланявся — от якого!»)
Що перешкоджало одруженню Семена і Катрі? («…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить. …Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу де хутором красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!»)
Поясніть, що мала на увазі Марко Вовчок, зазначаючи: «Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває»?
Коли пообіцяв Семен Катрі повернутися з походу?
ІІІ частина
Яку роботу виконувала Катря, очікуючи коханого? («…вишиває шовком рукава та рушники та все в віконце поглядає, чи крутить завірюха, чи вже сніг тане, чи хутко-то теплом повійне»)
Чим було зумовлено те, що з приходом весни «весела наша героїня ходить собі поглядає»?
Опишіть красу весняної природи, застосовуючи текст твору. («Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. Красно в садочку! Послався зелений барвінок, голубо зацвів; червоніє зірка; повився горобиний горошок; вовча ступа попустила широке листя; цвіте-процвітає мак повний: і сивий, і білий, і червоний; розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута») Чи можна цей опис вважати пейзажем? Для чого автор його використала?
Доведіть, що Катря палко кохала Степана? («Поміж тим квітом сама як найкращий квіт, походжає Катря, походжає та з синього Дніпра ясних очей не зводить, а тільки зійде місяць та посипле іскорцями у темну воду, Катря вже й під старою вербою на березі. Пильно дивиться вона, придивляється, чи не пливе хибкий човен, чи не править тим човном ставний та любий козак»)
Про яке лихо повідомив козак Гримача? («Позавчора перед бурею, опівночі, горіла береза (а козаки, було як треба дать звістку, що йдуть, то й запалять березу або друге яке дерево над Дніпром); от ми примічаєм та вчора й виїхали назустріч… нема нікого … тільки Дніпро потрощені човни носить…»)
Які художні засоби використала авторка оповідання, описуючи бурю? (Метафори: «дощ комиші позсікав», «Дніпро аж
пісок до дна викидає…»; повтори: «темна-темна; гіпербола: «як грім гримне, то наче всі гори наддніпрянські луснуть»; порівняння: «позсікав, як шаблею»)
За що Катря дорікала батькові, коли дізналася про смерть свого коханого? («Тепер уже вільний козак мій жених, тату! Вільного собі зятя дождали!»)
IV частина
Чому, на думку батька, його дочка так постаріла від отримання страшної для неї звістки?
Чи відчував Максим свою провину перед дочкою? Чим це пояснити?
Що означало плетіння вінка Катрею? Куди вона збиралася його взяти?
Як Гримач намагався розважити свою старшу дочку?
Про що свідчив поцілунок руки батькові Катрею?
Яким було вбрання героїні останнього для неї вечора? («Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіт кований, черевички високі; дрібно, дрібнесенько русу косу заплела, і золотий перстень блищить на правій руці»)
Як Катря намагалася поєднатися із душею Семена? («Зійшла, як на хибну кладку, поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб»)
Чи можна виправдати самогубство Катрі? Відповідь обґрунтуйте.
V частина
Що сталося у Гримачів після загибелі старшої дочки? («Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старший Гримач без шапки ходить, розхристаний, та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба?»)
Як Максим сприйняв смерть своєї старшої дочки? («Зачинився старий Гримач, аж п’ять років не виходив за свої ворота. Одцурався й отамана, й здобичі. Посивів, як той голуб сивий»)
Яким було весілля меншої дочки героя? («Гучне весілля справили: од її двору аж до церкви червоною китайкою вислали; срібними кубками гостей частували. Да й понаходило ж їх чимало! В хаті, й на дворі, і коло брами — аж усю вулицю вздовж закрасили. Цілий тиждень гуляли»)
Через що сумував Максим, залишившись самотнім? («…глянув тоді на Дніпро й згадав старшу дочку, і сльози йому покотились на сивий ус»)
Нова українська література. П. Куліш, М. Вовчок 353
Про що свідчать слова героя наприкінці твору? Чому, на ваш погляд, він вважає себе винним у смерті Катрі?
Міні-дискусія: «Хто винен у смерті Катрі — батько чи соціальні умови життя, у яких перебували герої? Наведіть переконливі аргументи».
Характеристика героїв за асоціативним гроном:
Соціальний статус;
Зовнішність;
Характер;
Вдача.
V. Закріплення навчальних досягнень учнів
Проведення тестового опитування
1. Яким чином козаки давали звістку своїм про те, що саме вони йдуть до них?
а) свистом;
б) запалювали березу або інше дерево;
в) співали українською;
г) вигукували, наче нічний птах.
2. Очікуючи коханого, Катря вишивала:
а) собі весільний одяг;
б) рушники;
в) серветку;
г) скатертину.
3. Визначте художній засіб, який використала письменниця у фразі: «Шумить Дніпро, сивіє, й чорніє, і плескає в береги; розвивається верба, зеленіють комиші»:
а) гіперболу; б) метонімію; в) контраст; г) уособлення.
4. Квітка, що скрашувала б Катрин садочок, не згадується у творі?
а) троянда; б) барвінок; в) мак; г) рута.
5. Яку звістку отримав Гримач від козака про Семена? Він:
а) вирішив не повертатися до Катрі;
б) потрапив у полон до турків;
в) загинув під час бурі;
г) одружився з іншою.
6. За що Катря дорікала своєму батькові? Бо не дозволив:
а) одружитися з Семеном;
б) купити весільне вбрання;
в) ввечорі погуляти біля узбережжя Дніпра;
г) поїхати на пошуки коханого.
7. За якою роботою Катрі читач спостерігав упродовж твору?
а) обробка городини;
б) приготування їжі;
в) плетіння вінка;
г) в’язання.
8. Для чого менша сестра прибігла до старшої? Щоб:
а) її заспокоїти;
б) покликати на вечерю;
в) запросити на прогулянку;
г) допомогти їй поратися по господарству.
9. Страва, яка була на обід у Гримачів:
а) борщ; б) вареники; в) мед; г) картопляники.
10. Перед смертю Катря:
а) пороздавала свої прикраси подругам;
б) поцілувала руку батькові;
в) попросила вибачення у Тетяни;
г) написала останнього листа своїм рідним.
11. Що сталося з Гримачем після трагедії з Катрею? Він:
а) тяжко захворів;
б) п’ять років не виходив за ворота свого подвір’я;
в) виїхав жити до іншого міста;
г) три роки ні з ким не розмовляв.
12. Хто був чоловіком другої дочки Гримача — Тетяни:
а) отаман; б) гетьман; в) хорунжий; г) сотник?
VІ. Підведення підсумків уроку
VІІ. Домашнє завдання
Скласти цитатні характеристики героїв
|