Марко Вовчок
(1833 – 1907)
Марія Олександрівна Вілінська (літературний псевдонім – Марко Вовчок) народилася 10 (22) грудня 1833 р. у маєтку Єкатерининське Єлецького повіту орловської губернії у родині збіднілого дворянина, майора у відставці. Першою вчителькою майбутньої письменниці стала її мати. Яка володіла кількома мовами, зналася на музиці і дуже любила українські пісні.
Через шість років помер батько Марії Олександрівни. Згодом мати вийшла заміж вдруге, але цей шлюб виявився нещасливим: вітчим люто знущався як з кріпаків, так і з власної родини. Одного разу обурені жорстокістю селяни навіть намагалися вбити вилами ненависного кріпосника. Згодом він програв маєток Віленських і покинув родину.
У віці 12 років мати віддала Марію до приватного пансіону в Харкові, де вона і провчилася неповних три роки.
На формування поглядів письменниці вплинуло тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема її тітки, К. П. Мардовіної, в Орлі. У салоні тітки збиралися відомі письменники й фольклористи: Микола Лєсков, Петро Кириєвський. Там Марія Вілінська познайомилася і зі своїм майбутнім чоловіком. Українським фольклористом і етнографом Опанасом Марковичем, який в Орлі відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
Після весілля молоді виїхали на Україну. Упродовж 1851- 1858 років жили у Чернігові. Києві, Немирові (Вінниччина), але надовго не залишалися ніде: матеріальна скрута змушувала О. Марковича часто міняти посади й місця проживання. За цей час Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. На Вінниччині подружжя прожило майже три роки. Тут вона пише свої перші два оповідання українською мовою, які 1857 р. пересилає П. Кулішу у Петербург для розміщення у «Записках о Южной России». Вже 1858 р. Куліш видає оповідання Марка Вовчка окремою збіркою «Народні оповідання Марка Вовчка». Ця збірка мала надзвичайний успіх. У 1859 р. виходить російськомовна збірка Марка Вовчка «Рассказы из народного русского быта».
У 1859 р. Марковичі переїжджають до Петербурга, де марко Вовчок потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, який називав іі своєю наступницею та літературною донькою, І Тургенєв, М Некрасов та інші.
У 1859 році Марко Вовчок тяжко захворіла і разом із сином Богданом поїхала на лікування до Німеччини, а згодом – до Великої Британії, Швейцарії, Італії та Франції.
Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв М. Добролюбов. Захоплена революційними ідеями Герцена. Письменниця бере участь у розповсюдженні в Росії його революційних видань, пересилає в «Колокол» матеріали політично-викривального характеру з України та Росії.
Упродовж 1860 – 1866 років марко Вовчок перебувала у Парижі. Її життя було скрутним. Щоб якось поліпшити своє матеріальне становище, письменниця починає друкувати у французьких журналах деякі з «Народних оповідань», перекладених французькою. Оповідання сподобалися французьким читачам. Повість-казка «Маруся» видавалася у Франції 20 разів.
Після повернення з-за кордону Марія Олександрівна повертається до Петербурга, де живе наступні 10 років. Вона зближується з видавцями «Отечественных записок», веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, де публікує свої оригінальні твори й переклади. Цей період життя Марка Вовчка був надзвичайно плодотворним. Вона написала романи російською мовою «Живая душа», «Записки причетника», «В глуши», а також повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идиллия». Марко Вовчок також була талановитою перекладачкою. В період з 1868 по 1878 рр. вона переклала російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур. Виступає вона і як критик. Редактор петербурзького журналу «Переводы лучших иностранных писателей».
Через деякий час після смерті Опанаса Марковича письменниця вийшла заміж вдруге. Михайла Лобача-Жученка, другого чоловіка письменниці, часто переводили по службі, тому доводилося багато переїжджати. Це згубно позначилося на здоров'ї Марії Олександрівни. Її стан поліпшився тільки на Богуславщині завдяки цілющому лісовому повітрю. Письменниця знову повернулася до літературної діяльності.
У серпні 1907 року у кабардинському містечку Нальчик Марко Вовчок померла.
|