|
|
Скачати 319.78 Kb.
|
СтрофікаСтрофіка – галузь віршознавства, що вивчає строфи, провадить їх класифікацію, досліджує їх історію та зв’язок з іншими літературними явищами. У вузькому значенні строфіка – певна сукупність строф: 1) строфи певної епохи – антична строфіка; 2) строфи певної нації – іспанська строфіка; 3) строфи школи, напряму – строфіка символістів; 4) строфи автора – строфіка Е. По. Строфічна поезія виникає тому, що поет усвідомлює певну віршову сполуку як вищу ритмічну одиницю і повторює її або ні протягом твору. Астрофічні поезії – поезії, які не можна поділити на строфи. В античній поезії спостерігався чіткий поділ: астрофічна поезія – епічна поезія (“Одісея”, “Енеїда”, “Метаморфози”) і драма (за винятком хорових частин); строфічна – лірика. У Середньовіччі – навпаки: твори германського епосу – строфічні (“Нібелунги”); лірика пізньолатинських поетів – астрофічна. У сучасній поезії поширені структури без постійного строфічного поділу, а також вірш астрофічної будови (зокрема, і верлібр). Строфа – ритмічно-композиційна одиниця, інтонаційно-синтаксична завершена цілісність; закінчена у фонічному відношенні віршова сполука, що виділяється за такими ознаками: а) клаузула; б) рима; в) розмір; г) синтаксична завершеність речевого періоду; ґ) літературний канон (традиційно-умовна ознака). Поезії є моно- і полістрофічні. Окрім того, є інший класифікаційний підхід: однострофічний твір – обмеження однією строфою; рівнострофічний твір – повторення строф; нерівнострофічний твір – поява іншої строфи зі зміною порядку рим, кількості віршованих рядків у строфі, розміру. Енжамбеман – строфічний перехват: речення переходить з одного віршованого рядка до іншого віршового рядка. Найпростіші строфиМоностих (одновірш) містить поняття одного віршового рядка-строфи; є подвійного походження: а) фрагмент більшого твору – фрагмент, що має достатню незалежність і закінченість, щоби вважатися окремим твором; б) твір, написаний у формі лише одного вірша. Якщо віршований рядок влучний і сильний, то він починає жити власним життям: Дух, що тіло рве до бою; Караюсь, мучуся, але не каюсь. Іноді контекст, звідки походить вірш, губиться і забувається, що сприяє появі “крилатих виразів”: Верґілій, Горацій. Моностих 2-ї категорії (одновірш) був звичним явищем для античної поезії, в інші епохи він існував як виняток. Дистих (двовірш) з усіх існуючих строф постав найдавніше: давньоєгипетські написи; грецькі елегії, епіграми; поезія німецького Середньовіччя: В. фон Ешенбах, Ґотфрід Страсбурзький; потім – Ґете, Міцкевич, Кітс, Верлен. Самотній парк опали сиві мли. Дві постаті беззвучно там ішли. М’які їх губи, очі їх мертвотні І ледве чути їх слова безплотні. В самотнім парку, в сивій тишині, Два привиди минулі звали дні. П. Верлен (Михайло Орест). Терцет (тривірш) – типовий для романського фольклору: ріторнель (Італія), солеа (Іспанія), ле, віреле (Франція). На базі тривіршових строф романського фольклору виникли: терцина, рондо, рондель, тріолет, віланела, гайку. Катрен (чотиривірш) – найдавніша (разом із дистихом) строфа. Виникла у Китаї за 1000 р. до Р. Х. VІІ ст. до Р. Х. – поява катрена у грецькій поезії (Сапфо, Алкей); лірика знищена. Катрени поділяються на: неримовані (поширені у давній грецькій і латинській ліриці) і римовані: 1) перехресна рима (baba) – виникла у поезії трубадурів ХІІ ст. (Прованс); 2) кільцева/охопна рима (abba) – виникла найпізніше, прийшла з Португалії; 3) паралельна рима (aacc) – німецька поезія ХІІ ст. (“Нібелунги”); одна рима (aaaa) – виникла в латинські йпоезії Середньовіччя. Класичні катрени: сапфічна, алкеєва строфи, танка, рубаї тощо. П’ятивіршова строфа зародилася 100-150 р. тому; найпоширеніша поряд з катренами і дистихами. Характерна для української барокової поезії, Франка, Тичини. Шестивіршова строфа – найпоширеніша. Семивіршова строфа (септина). Восьмивіршова строфа відома в іспанській поезії часів Середньовіччя. Класичні строфи: октава, тріолет, сиціліана. Дев’ятивіршова строфа у класичному вияві – спенсерова октава і нона. Десятивіршова строфа. |
|
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЧЕРГУВАННЯ У – В, І – Й Мета Мета: з’ясувати основні випадки чергування у – в, і – й; удосконалювати навички правильної вимови звуків української мови; розвивати... |
ПАРНІСТЬ. ЧЕРГУВАННЯ. РОЗБИТТЯ НА ПАРИ З кожним ходом коня міняється колір поля, на якому стоїть кінь, тобто має місце чергування кольорів — білого і чорного. Після першого... |
|
Двобічна симетрія, Приплюснута форма тіла в спинно-черевному напрямку Два довгих канальці по боках тіла і всередині поривної тканини і відкриваються назовні спільним отвором |
Прочитайте текст і виконайте завдання 7–10 Чергування приголосних НЕ відбуватиметься в прикметнику, утвореному за допомогою суфікса -ськ- від слова |
|
Звук [х], буква Хх («ха»). Розвиток артикуляційно-вимовних умінь учнів Письмо малої букви х. Письмо складів і слів з малою буквою х. Списування друкованого речення |
АНКЕТА інвестиційної пропозиції території №7 З північного боку територія складів “Снек-експорт”. З східного боку територія підприємства “Райагробуд. З |
|
АНКЕТА інвестиційної пропозиції території №6 З північного боку територія складів “Снек-експорт”. З східного боку територія підприємства “РайДРСУ”. З |
Тема. Закріплення знань про звукове значення букв “Щ”, “щ” (ща).... Розчитування за таблицею М. О. Зайцева. Читання рядка складів, передаючи голосом правильну інтонацію |
|
РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ Технічна підготовка: Прийняття і постановка транспортних засобів на чергування (у розрахунок). Облік транспортних засобів та їхньої... |
РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ Технічна підготовка: Прийняття і постановка транспортних засобів на чергування (у розрахунок). Облік транспортних засобів та їхньої... |