Фонетика і графіка. Орфоепія і орфографія

Скачати 125.92 Kb.

Назва	Фонетика і графіка. Орфоепія і орфографія
Дата	18.05.2013
Розмір	125.92 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Ректор ПДТУ

______________ В.С.Волошин

«____»_______________ 2013 р.

ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

«Українська мова та література»

Маріуполь

Вступний іспит з української мови та літератури проводиться в тестовій формі, всі завдання мають лише одну правильну відповідь і однакову складність. Системно відображаючи програмний матеріал, такі завдання сприяють об’єктивному і всебічному оцінюванню рівня його засвоєння, аналізу особливостей мовної компетенції майбутніх студентів ВНЗ.

Тестові завдання вступного іспиту з української мови повністю відповідають вимогам Програми з української мови, що затверджена Міністерством освіти і науки України в 2004 р. і за змістом охоплюють теоретичний і практичний матеріал основних розділів курсу сучасної української літературної мови, а саме: фонетики, орфографії, лексикології, морфології, синтаксису та пунктуації.

Мета вступного іспиту з української мови та літератури полягає у з’ясуванні мовної компетенції абітурієнтів, рівня теоретичної підготовки та практичних навичок аналізу мовного матеріалу, а також літературознавчого аналізу художніх текстів різних жанрів.

На іспит виносяться такі питання з української мови:

Фонетика і графіка. Орфоепія і орфографія

Звуки мови. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі. Подовжені звуки. Голосні звуки мови, їх роль і значення. Поділ голосних звуків за місцем творення (переднього та заднього ряду). Приголосні звуки, їх класифікація:

а) за місцем творення — губні (губно-губні та губно-зубні); язикові — передньоязикові (свистячі та шиплячі), середньоязикові, задньоязикові; фрагональний або гортанний;

б) за способом творення — зімкнені (проривні); щілинні (фрикативні, спіранти); зімкнено-щілинні, африкати;

в) з участю голосу — сонорні (сонанти); шумні (дзвінкі, глухі).

Протиставлення приголосних звуків за твердістю — м'якістю. Дзвінкі та глухі приголосні. Фонетична транскрипція. Знаки фонетичної транскрипції-

Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза.

Подовжений приголосний звук як поєднання двох звуків. Подовження приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч],

Специфічні випадки збігу приголосних:

1) на межі морфем:

• двох префіксів; префікса й кореня;

• кореня й суфікса; двох суфіксів;

• складноскорочених слів;

• дієслівної основи й постфікса –ся;

2) у прикметниках:

• із наголошеними суфіксами -енн, -анн, -янн;

• у підсилювальному суфіксі -енн:

3) у старослов'янізмах типу: благословенний, блаженний, і божественний, окаянний тощо.

Букви й інші графічні засоби. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж, ждж.

Склад. Наголос. Ненаголошені голосні, їх вимова і позначення на письмі

Особливості наголосу в українській мові. Роль наголосу в розрізненні значення слів. Причини відхилень від орфоепічних норм. Дотримання орфоепічних норм як умова забезпечення високої культури усного та письмового літературного мовлення.

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Чергування у - в, і – й. Вимова дзвінких і глухих приголосних. Уживання фонеми ґ. Вимова м'яких і твердих приголосних. Вимова сполучень кількох приголосних.

Вимова шиплячих приголосних.

Орфограма. Орфографічна помилка. Правила вживання апострофа, м'якого знака. Подвоєння букв на позначення подовження м'яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження

Принципи вживання великої літери. Правопис прізвищ і географічних назв.

Будова слова. Словотвір.

Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Найпоширеніші чергування голосних і приголосних звуків

Вимова й написання префіксів з- (зі-, із-), с-, роз-, без-, воз-, через-, пре-, при-, прі-, пере.

Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення в українській мові. Зміни приголосних при творенні слів. Словотвір як учення про творення слів. Словотвірне значення. Спільнокореневі слова і форми слова. Поняття про основу слова. Способи словотвору. Суфіксальний спосіб. Префіксальний спосіб. Суфіксально-префіксальний спосіб. Абревіація та основоскладання. Зміни приголосних при творенні слів. Словотвір як джерело збагачення лексичного складу мови. Словотвірний аналіз слова.

Правопис складних і складноскорочених слів.

Лексикологія

Поняття про лексичний склад мови. Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Предмет і завдання лексикології. Слово як основна одиниця лексичної системи.

Синоніми, антоніми, омоніми. Синоніми: поняття, значення і використання .Основні типи синонімі:

• абсолютні (повні, неповні);

• семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні;

Антоніми: поняття, значення і використання. Загальномовні та контекстуальні антоніми.

Омоніми: поняття і значення:

• повні (абсолютні) омоніми;

• омоформи;

• омофони;

• омографи.

Міжмовні омоніми. Використання омонімів.

Загальновживані слова. Діалектні та професійні слова. Запозичені слова.

Склад лексики української літературної мови за походженням (власне українська, запозичена) і використанням (загальновживана, обмежена у вживанні):

• загальновживані слова;

• діалектні слова;

• професіоналізми;

Запозичення з інших слов'янських мов (польської, російської, білоруської). Запозичення з неслов’янських мов (англійської, угорської, грецької, голландської, французької, німецької тощо).

Термінологічна лексика. Експресивно-емоційна лексика. Жаргонізми.

Склад пасивної лексики української мови: нові й застарілі слова. Неологізми. Застаріла лексика: історизми й архаїзми.

Морфологія

Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови та принципи їх визначення. Самостійні та службові частини мови. Вигуки.

Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменник: назви істот і неістот, загальні і власні назви, конкретні, абстрактні та збірні іменники; іменники з речовинним значенням. Рід, число, відмінки іменників. Типи відмін іменників. Незмінні іменники. Способи творення іменників. Категорія роду. Категорія числа. Іменники, які вживаються у формах однини та множини. Іменники, які мають тільки форму однини або множини. Категорія відмінка. Відмінкова система мови.

Кличний відмінок іменника. Принципи поділу іменників на відміни та групи: Невідмінювані іменники. Відмінювання іменників. Правопис відмінкових закінчень іменників.

Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Відмінювання прикметників. Особливості відмінювання та правопису складних прикметників. Способи творення прикметників.

Числівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробових та збірних) і порядкові. Числівники прості, складні і складені. Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Правопис числівників.

Займенник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників: особові, питальні, відносні, заперечні, присвійні, вказівні, означальні, неозначені, зворотний. Відмінювання займенників. Правопис займенників.

Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксична роль. Неозначена форма дієслова. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Часи дієслів. Дієслова І і II дієвідмін. Особа і число (в теперішньому і майбутньому часі). Безособові дієслова. Способи творення дієслів. Правопис дієслів

Категорія часу. Система дієслівних часів. Пряме та переносне вживання часових форм дієслова. Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи, їх творення та значення. Категорія числа та роду.

Словотвір дієслів.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприкметники теперішнього і минулого часу. Активні та пасивні дієприкметники, їх творення. Відмінювання дієприкметників. Вид дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Правопис дієприкметників. Написання не- з дієприкметниками.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх творення. Вид дієприслівників. Дієприслівниковий зворот. Правопис дієприслівників. Написання не- з дієприслівниками.

Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників: способу дії, міри, місця, часу, причини, мети. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий, способи їх творення. Правопис прислівників (разом, окремо, через дефіс).

Прийменник як службова частина мови. Непохідні (первинні) і похідні (вторинні) прийменники. Зв'язок прийменників з формами непрямих відмінків: родовий (без, біля, від, до, коло, проти), давальний (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч), знахідний (над, під, перед, поза, на, об, по), орудний (над, під, перед, поза, між), місцевий (в (у), на, по). Морфологічний склад і правопис прийменників (разом, окремо, через дефіс).

Сполучник як службова частина мови. Прості, складні та складені сполучники. Непохідні і похідні сполучники. Неповторювані, повторювані і парні сполучники. Сполучники сурядності (єднальні, протиставні, розділові) і підрядності (причини, мети, умовні, часові, порівняльні, з'ясувальні). Правопис сполучників разом і окремо.

Частка як службова частина мови. Словотвірні частки (аби-, -де, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -би. -б, як-, най-, чим-, що-, -же, -ж). Формотворчі частки (хай, нехай, б, би). Заперечні частки (не, ні, ані). Модальні частки (же, ж, то, (о)це, та). Написання часток бо, но, то, от, таки. Правопис не і ні з різними частинами мови.

Вигук як частина мови. Непохідні (о, ой, ах, ех, ого, еге) і похідні (Горенько! Лишенько? Продавайте!) вигуки. Поділ вигуків за семантикою на:

• емоційні (ой! ах! овва! жах! ой лишенько! фу!);

• спонукальні (годі! цить! ш-ш! на-на-на.');

• етикетні (Добридень! До Пробачте!);

• вокативні (Ой ненечко! Ох.

Синтаксична роль вигуків. Правопис вигуків.

Синтаксис і пунктуація

Словосполучення як одиниця синтаксису. Типи словосполучень за видами синтаксичного зв'язку між компонентами (сурядні, підрядні). Різновиди підрядних словосполучень за категоріально-морфологічним характером головного компонента (іменникові; прикметникові; числівникові; займенникові; дієслівні; прислівникові).

Граматичні зв'язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв'язку (узгодження; керування; прилягання).

Речення як основна одиниця синтаксису. Просте і складне речення. Типи речень за комунікативним призначенням (за метою висловлювання):

• розповідні;

• питальні;

• спонукальні;

• окличні.

Стверджувальні та заперечні речення.

Двоскладне речення. Головні члени та їх роль у синтаксичній організації двоскладного речення. Другорядні члени речення. Підмет, засоби його вираження. Присудок, засоби його вираження. Присудок простий і складений.

Односкладне речення. Різновиди односкладних речень. Непоширені та поширені односкладні речення. Повні та неповні односкладні речення.

Означено-особові односкладні речення. Неозначене-особові односкладні речення. Узагальнено-особові односкладні речення.

Другорядні члени та їх функції у поширенні двоскладного речення. Додаток. Прямий і непрямий додатки. Означення. Узгоджене й неузгоджене означення, засоби їх вираження. Однорідні та неоднорідні означення. Обставини. Різновиди обставин, їх роль в організації двоскладного речення.

Просте ускладнене речення. Основні різновиди. Речення з однорідними членами. Узагальнюючі слова при однорідних членах. Речення з відокремленими другорядними членами. Узгоджені відокремлені означення. Дієприкметникові та прикметникові звороти як типи поширеного відокремленого означення. Неузгоджені відокремлені означення. Пунктуація при відокремлених означеннях. Засоби вираження прикладок. Пунктуація при відокремлених прикладках. Відокремлення обставин. Дієприслівниковий зворот як тип поширеної відокремленої обставини. Пунктуація при відокремлених обставинах. Уточнювальні слова і звороти у складі простого речення та їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами. Вставні конструкції у структурі поширеного речення. Звертання.

Складне речення, його типи. Складне речення як синтаксична одиниця. Граматичні ознаки складного речення. Поділ складних речень за основними засобами зв'язку на сполучникові та безсполучникові.

Складносурядне сполучникове речення. Засоби вираження синтаксичних зв'язків і змістових від ношень між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення. Головна частина та підрядна частина. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними: підрядні способу дії, ступеня, порівняльні, місця, часу, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові. Складне речення з кількома підрядними.

Безсполучникові складні речення. Пунктуація.Засоби синтаксичного зв'язку в безсполучниковому складному реченні.

Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку. Розділові знаки в ньому.

Засоби передачі чужого мовлення: пряма і непряма мова. Розділові знаки при прямій мозі, цитаті, діалозі. Роль прямої та непрямої мови у сучасній українській літературній мові.
Тестові завдання з української літератури складені на основі Програми з української літератури для середньої загальноосвітньої школи, що затверджена Міністерством освіти і науки України в 1998 р..
На іспит виносяться такі питання з української літератури:

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Поняття про основні жанри фольклору. Думи (“Дума про козака Голоту”, “Хмельницький і Барабаш”).

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

“Слово о полку Ігоревім”.

Нова українська література

І.Котляревський “Енеїда”, “Наталка Полтавка”.

Т.Шевченко “Катерина”, “Гайдамаки”, “Наймичка”, “Заповіт”, “Садок вишневий коло хати...”, “І мертвим, і живим ...”, “Мені однаково, чи буду ...”,

Марко Вовчок “Інститутка”, “Народні оповідання”.

І.Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я” , “Микола Джеря”.

Панас Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні ?”,.

І.Карпенко-Карий “Хазяїн”, “Сто тисяч”.

І.Франко “Гімн”, “Чого являєшся мені у сні?..”, “Захар Беркут”, “Украдене щастя”.

П.Грабовський “До українців”, “До Русі-України”, “Я не співець чудовної природи...”, “Швачка”, “Трудівниця”, “До Н.К.С.”.

М.Коцюбинський “Intermezzo”, “Fata morgana”, “Тіні забутих предків”.

Леся Українка “ Contra spem spero!”, “Слово, чому ти не твердая криця ...”, “І все-таки до тебе думка лине ...”, “Давня казка”, “Лісова пісня”.

В.Стефаник “Новина”, “Камінний хрест”.

О.Кобилянська “Людина”, “Земля”.

П.Тичина “Арфами, арфами”, “Похорон друга”.

М.Рильський “Троянди й виноград”, “Слово про рідну матір”.

В.Сосюра “Так ніхто не кохав ...”, “Любіть Україну”.

М.Хвильовий “Я (Романтика)”.

М.Куліш “Мина Мазайло”.

О.Довженко “Україна в огні”, “Зачарована Десна”.

І.Багряний “Тигролови”.

В.Барка “Жовтий князь”.

О.Гончар “Собор”.

Л.Костенко “Маруся Чурай”.

В.Симоненко “Лебеді материнства”,

І.Драч “Чорнобильська мадонна”.

В.Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я...”.
Кожен білет на вступному іспиті з української мови та літератури містить 7 тестових завдань з української мови та 3 – з української літератури.

Рекомендований час виконання завдань – 120 хвилин.

Критерії оцінювання знань:

Результати виконання тестових завдань з української мови та літератури оцінюються за 60-бальною шкалою, одне правильно виконане завдання оцінюється 6-ма балами. Підсумкова оцінка із вступного іспиту виводиться із суми отриманих за виконання 10-ти тестових завдань балів.

47 – 60 балів – “відмінно”

Абітурієнт продемонстрував глибокі знання з української мови та літератури, у повному обсязі володіє теоретичними знаннями з означених курсів і має чітко сформовані практичні навички аналізу мовних явищ та літературознавчого аналізу художнього тексту. Правильно виконані 10-8 завдань.

32 – 47 балів – “добре”

Абітурієнт показав досить високий рівень теоретичної підготовки, проте навички аналізу потребують поглиблення чи корегування. Зафіксовані неправильні відповіді на 3-4 завдання. Правильно виконано 7-6 тестових завдань.

31-16 балів – ”задовільно”

Теоретичні знання з української мови та літератури мають фрагментарний характер і потребують систематизації. Практичні навички лінгвістичного й літературознавчого аналізу перебувають на початковому рівні. Правильно виконано 5-4 завдання.
15-0 балів – “незадовільно”

Абітурієнт не має навіть фрагментарних теоретичних знань з української мови та літератури, відсутнє уявлення про систему української мови в цілому. Практичні навички аналізу мовних та літературних явищ не сформовані. Правильно виконані 3-0 завдань.

Голова предметної комісії

з української мови Т.В. Голі-Оглу

Схожі:

Уроки у 5 класі ТЕМА. Фонетика. Орфоепія. Орфографія Сьогодні ми починаємо вивчати нову тему «Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія»	Урок засвоєння нових знань Навчальна. ознайомити учнів зі сферою застосування комп’ютерної графіки; з поняттями цифрова графіка, векторна графіка, растрова...
Урок засвоєння нових знань Навчальна. ознайомити учнів зі сферою застосування комп’ютерної графіки; з поняттями цифрова графіка, векторна графіка, растрова...	Зразок екзаменаційної вступної роботи з математики до 8 класу Не виконуючи побудови графіка функції, знайдіть точку цього графіка, у якої абсциса на 3 більша за ординату
ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Голосні це звуки, під час вимови яких струмінь... Голосні — це звуки, під час вимови яких струмінь повітря не натрапляє на перешкоди в ротовій порожнині, вони утворені за допомогою...	Комп'ютерна графіка. Векторна та фрактальна графіка. Векторна графіка... Лінія є елементарним об'єктом, якому притаманні певні особливості: форма, товщина, колір, тощо. Любий об'єкт (прямокутник, еліпс,...
Застосування методів математичного аналізу ВІВТОРОК ДОТИЧНА ДО ГРАФІКА... Приклад. Скласти рівняння прямої, перпендикулярної до дотичної до графіка функції у = 2х2 – 6х + 3, що проходить через точку М(1;...	Лексичні одиниці та Граматика Фонетика
Урок №33 Тема. Функція у = х Мета: домогтися засвоєння учнями властивостей функції у = х2 та виду і властивостей її графіка та способу застосування графіка функції...	З навчальної дисципліни «Основи нарисної геометрії та інженерна графіка» Програмою навчальної дисципліни "Основи нарисної геометрії та інженерна графіка" передбачено засвоєння основних положень стандартів...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання