Уроку етики Педагогічна довідка


Скачати 92.16 Kb.
НазваУроку етики Педагогічна довідка
Дата04.04.2013
Розмір92.16 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Культура > Урок
Формування гуманістичної культури учнів засобами уроку етики



Педагогічна довідка:
Кохно Тетяна Володимирівна,

учитель етики та української мови і літератури Золотоношківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Драбівської районної ради.

Актуальність теми. Інтеграція України в єдиний світовий освітній простір вимагає, щоб вітчизняна загальноосвітня школа, приймаючи статус одного зі значущих інститутів щодо рішення навчально-виховних задач, сприяла формуванню гуманної особистості з багатим внутрішнім світом, яка з увагою вслуховується і вдивляється в оточуючих її людей; вступаючи в спілкування з ними, виявляє такі якості, як людяність, дружелюбність, добропорядність, шанобливість, комунікабельність; демонструє глибокі й ґрунтовні знання.

Успішна реалізація поставленої задачі, ефективність її розв’язання залежать від того, яким буде зміст освіти, запропонований вітчизняною школою. У зв’язку з цим виникає необхідність у пошуку нових тенденцій та ідей, що відзначалися б здатністю впливати на вирішення сучасних проблем у системі вітчизняної освіти. Протягом останніх років в Україні посилилась увага науковців та педагогів-практиків до вдосконалення освітньо-виховної діяльності, використання індивідуального підходу в розвитку особистості дитини, актуалізації внутрішніх можливостей, формування громадянської позиції у процесі виховання особистості.

Із огляду на зазначене, я окреслила для себе концепцію власної педагогічної ідеї, яку сформулювала у вигляді невід’ємної складової етичної освіти – формування гуманістичної культури учнів.

На мою думку, спочатку варто б було окреслити понятійний аспект визначеної концепції, центральне місце у якій займає «гуманістична культура».

Гуманістична культура постає передусім як інтегральна єдність двох суспільних явищ: культури і гуманності. У світлі ХХІ століття про культуру можна сказати як про форму вільного вирішення і переосмислення своєї долі у свідомості її історичної і загальної відповідальності. Тепер звернемося до гуманності. Саме поняття «human» – санскритського походження і означає «той, хто шукає безсмертя». Цей процес означає пошук, який направлений на досягнення духовності. Таким чином, людина, яка шукає духовні початки, проявляється як особистість, здатна любити, співпереживати, бути милосердною, творити добро.

Творення гуманістичної культури генетично і соціально-історично відбувається на засадах самопрагнення та цілеспрямованої людської діяльності. Людина працює не лише «на Себе», а й на соціальну групу, суспільство взагалі. Так здійснюється феномен людської самодетермінації, виникає підгрунтя культури як загальне визначення всіх форм людської праці, спілкування, свідомості і мислення.

Тепер використаємо ще один аспект згаданої концепції – це формування гуманістичної культури. Все, безперечно, починається із сім’ї. Але гуманістична освіта – це не лише сімейна освіта. Дослідження доводять, що наші діти більшість часу проводять у дитячому садочку, школі, а з часом і інших освітянських інститутах, здобуваючи освіту. Тому, термін «гуманістична освіта» має стати канвою для нанизування всіх без винятку знань: про мораль і толерантну поведінку, історію і розвиток суспільства, фізичні та математичні закони тощо.

Формування гуманістичної культури і розвиток особистості дитини – це дві сторони однієї медалі під назвою «виховання». Як же учитель може формувати гуманістичну культуру учнів? Через власний приклад, власну модель поведінки, де кожний крок має бути надзвичайно продуманим: щоб не образити, не нашкодити, не зруйнувати. Але можна ж і вчити через предмет.

Урок етики – це, мабуть, найкращий урок із всіх уроків шкільного курсу. Це світ, де утверджується людина, як найвища соціальна цінність, всебічно розвиваються її творчі сили і здібності, піднімається її освітній рівень і створюються умови для її самореалізації.

Подивімося на урок етики із точки наявності складових гуманізації:

  1. здоров’я дитини (фізкультхвилинки, попередження і зняття стресових ситуацій, створення ситуації успіху та ін.);

  2. культура спілкування (доброзичливий емоційний фон уроку, повага до дитини, підтримка ініціативності учнів, експресивні методи впливу на дитину);

  3. психолого-педагогічна культура учителя (педагог формує людське у людині).

Таким чином, урок етики несе і втілює собою те найблагородніше, що має бути властиве в душі, серці, думках і вчинках кожної порядної людини. Я стараюся формувати особу школяра на засадах загальнолюдської моралі, плекання духовності, доброти, людяності, милосердя, чесноті, працьовитості, тобто ставлю перед собою завдання виховувати духовно багату особистість, яка усвідомлювала б свою відповідальність перед Україною і рідним народом.

Виходячи із зазначеного, метою мого дослідження є формування гуманістичної культури учнів засобами уроку етики, розкриваючи значення таких моральних якостей як добро, милосердя, справедливість, повага в житті кожної людини.

При цьому об’єктом дослідження виступає соціокультурне середовище загальноосвітного навчального закладу.

Проблеми формування гуманістичної культури цікавлять здавна «велекі уми». Різні аспекти проблеми гуманізації виховання висвітлено у працях А.Алексюка, І.Беха, С.Гончаренка, І.Зязюна, Б.Кобзаря, В.Кременя, Н.Ничкало, М.Стельмаховича, Б.Ступарика, Т.Сущенко та ін. Гуманістичні підходи до навчання та виховання досліджували Ш.Амонашвілі, Г.Ващенко, О.Захаренко, А.Макаренко, В.Сухомлинський, та ін.

Вивчаючи досвід Василя Сухомлинського, можна зазначити, що провідною засадою визначення змісту освіти та виховання для нього стало гасло, висунуте вперше Дж.Дьюї: «Від дитини до світу і від світу до дитини». У педагогічній спадщині Учителя на особливу увагу заслуговують гуманістичні підходи: «виділення кола моральних норм, схвалених всіма суб’єктами освітньої діяльності, організація різноманітних видів діяльності школярів, підштовхування вихованця з боку вихователя до ситуації морального вибору, що має сприяти з’ясуванню ним самим своєї моральної позиції, створення такої моделі колективу, де домінантою виступає не «Ми», а автономне «Я», визначення умов залучення дитини до колективу з унеможливленням травмування його особистості [2, с. 3].

Аналізуючи педагогічну спадщину нашого земляка Олександра Антоновича Захаренка, можна теж виділити засади його гуманізму:

  • піклування про розвиток дитини;

  • любов до дітей, як найціннішу якість педагога;

  • повагу до дитини, віру в дитину, знання та розуміння дітей;

  • чутливість до духовного світу та природи дитини,

  • формування почуття власної гідності та позиція педагога як друга

дитини [3, с. 4].

Враховуючи сучасні реалії та інтегрованість освіти із життям я, як учитель етики, виділяю шість особливостей гуманного виховного процесу:

  1. внутрішня наступність творчої діяльності природи і людини-вихователя (перша закладає в дитині можливості безмежного розвитку, друга – бере на себе відповідальність продовжити справу природи і зробити з дитини благородну людину;

  2. цілісність виховного процесу, що означає цілісність життя дитини, яке спрямовано у майбутнє);

  3. урок – акумулятор і провідна форма життя дітей, для забезпечення благополуччя цього життя необхідне співробітництво дитини з вчителем, іншими учнями;

  4. співробітницькі взаємини вчителя з дітьми стають його природною якістю;

  5. розвиток у дітей здібності щодо оцінної діяльності при одночасному скасуванні шкільних оцінок стає запорукою успіхів у навчанні;

  6. особлива гуманна місія вчителя, головною турботою якої є олюднення середовища навколо кожної дитини, гуманізація соціуму і педагогічного процесу.

Я виходжу з того, що в кожній дитині є свої потреби, свій особистісний смисл, особистісна значущість учіння, на яку потрібно спиратися у виховному процесі. Навіть, якщо такого смислу немає, «учіння необхідно інструментувати як вільно обрану учнем діяльність, тобто створювати умови для його цілеспрямованого соціально і педагогічно значущого розвитку, виховання, навчання» [1, с. 58]. Управляти цим процесом варто з позицій самої дитини, її інтересів.

Гуманістичним за своїм змістом є напрям особистісно-орієнтованого навчання та виховання, основи розвитку якого були закладені у 60-ті роки ХХ століття (Н.Менчинська, З.Калмикова, К.Кабанова-Меллер, С.Лисенкова, В.Шаталов). Він визнає дитину як найвищу ціннність навчально-виховного процесу, яка користується своїми громадянськими правами і свідомо приймає суспільні обов’язки. У педагогічному сенсі для мене цей підхід передбачає розуміння, прийняття, визнання дитини, як вільної та відповідальної особистості.

Шляхи реалізації ідеї. Реалізовуючи на практиці власну концепцію педагогічної ідеї, намагаюсь доцільно й оптимально поєднувати гуманістичні, моральні принципи із низкою інноваційних технологій, які в цілому відображають моє особистісне ставлення до навчального процесу, сприяють його оптимізації. Серед них хотілося б відзначити:

  • ігрові технології (рольові ігри, імітаційні вправи тощо);

  • технології критичного мислення (мозковий штурм, аналіз дилеми, есе, мікрофон та ін);

  • інтегральні технології (бінарні уроки);

  • технології формування творчої особистості;

  • інформаційні технології (використання комп’ютера, засобів мультимедіа);

  • технології особистісно орієнтованого уроку або технологія співробітництва (діалогічне спілкування, індивідуалізація та диференціація навчання, врахування освітніх інтересів і потреб учнів).

Постійний пошук, апробація інноваційних технологій дозволяє мені суттєво підвищити загальну внутрішню мотивацію учнів у навчанні, а завдяки ефекту новизни та оригінальності при правильній їх організації – досягти відчутних результатів.

Під час навчання особливе значення приділяю розвитку вмінь учнів робити моральний вибір, формулювати, пояснювати й обгрунтовувати власну позицію та вчу пояснювати поведінку інших людей. Тому найважливіші поняття з курсу «Етики» обов’язково обговорюємо зі школярами у відкритій інтерактивній комунікації, в якій беруть участь всі учні класу, що мають можливість порівняти власну точку зору не тільки з думкою вчителя, а й однолітків.

Найпродуктивнішою формою проведення уроків етики, я вважаю, є етичні практикуми, на яких учні розв’язують педагогічні ситуації, виконують вправи, тести, рольові ігри. Педагогічні ситуації створюють умови для здійснення дитиною певного морального вибору, прийняття нею відповідного морального рішення.

Для кожної частини уроку будуть доцільними конкретні вправи. Приміром, якщо мені потрібно, щоб учні сформулювали якісь правила чи рекомендації (вміння володіти собою, спілкування з дорослими), використовую методи «Мозковий штурм», «Коло ідей». Вправи «Мікрофон» або «Незакінчені речення» допомагають учням висловити особисту думку з того чи іншого питання.

Для перевірки домашнього завдання використовую вправи «Сніжна грудка», «Пінг-понг», «Лото» та ін.

Узагальнюючи зміст гуманістичного підходу у власній практиці я зупинюся на наступному:

  • сприяння становленню особистості, здатної до творчої діяльності та відповідальних вчинків;

  • надання можливості учням повно прожити кожний віковий період;

  • поєднання шкільного навчання із різноманітним колом соціальних зв’язків учнів;

  • забезпечення тісних відносин із життєвим, позанавчальним досвідом у самому процесі навчання;

  • любов і повага до учнів, поступове нарощування свободи, що надається їм, з одночасним формуванням них відповідальності;

  • визнання за учнем права на власну думку, власну позицію, залучення учнів до «великих діалогів», що розгортаються у людській культурі.

Усе це стимулює рух вихованців у напрямку самоактуалізації, здобуття психологічної (внутрішньої, особистісної) свободи; з другого боку, розкриття для них можливостей наповнення їхньої свободи повноцінним змістом через прилучення до досягнень цивілізації та включення в діалогічні процеси творення культури. У пізнавальній царині це передбачає, зокрема, заохочення становлення проблемного світосприймання, прагнення не лише до знань, але й до «постійного розширення сфери незнання», яке стає здобутком особистості. У аксіологічній царині згадане розкриття можливостей передбачає прилучення школярів до гуманістичних цінностей, тобто їхнє виховання в гуманістичному дусі.

Досвід власної педагогічної діяльності щодо реалізації науково-методичної теми дав змогу дійти висновку про те, що активними формами удосконалення теоретичних знань і практичних навичок є комплексна підготовка, моделювання занять та створення ситуації успіху. Така форма педагогічної взаємодії сприяє формуванню інтелектуально розвиненої, творчої та високодуховної особистості.

Результативність досвіду. Постійний творчий пошук, робота над удосконаленням власної методики викладання, заданий темп роботи з учнівським загалом – все це в комплексі, зрештою, створило мій імідж як учителя етики і принесло свої скромні результати. Мої вихованці стали переможцями у Всеукраїнській доброчинній акції «Сім духовних джерел малої Батьківщини: Добро починається з тебе – 2010». Ми є щорічними лауреатами регіонального конкурсу «Сім духовних джерел малої Батьківщини», беремо активну участь у різноманітних творчих конкурсах на теми морально-духовного виховання, «Юні читці Біблії» та ін.

Щоразу переконуюсь, що формування гуманістичної культури учнів на уроках етики є явищем багатогранним і складним. А правильний вибір шляхів сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної стратегії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації у сфері суспільного життя.

Враховуючи реалії сьогодення, переконана, що моральний стан молоді викликає занепокоєння, тому засвоєння і розвиток досвіду морально-ціннісного ставлення до навколишнього світу, людей і самого себе як раз на часі, це є взагалі комплексною проблемою, над якою невтомно має працювати учитель-подвижник.
Список використаних джерел:

  1. Амонашвили Ш.А.Актуальные основы воспитания и развития личности. Книга 1. / Шалва Амонашвили. – М.: Амрита, 2010. – 288 с.

  2. Барабаш С. Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського / Світлана Барабаш // Дзеркало тижня. – № 39 (363). – 6 – 12 жовтня 2001. – С. 2 – 3.

  3. Захаренко О.А. Слово до нащадків / Олександр Захаренко. – К.: СПД Богданова А.М., 2006. – 216 с.







Схожі:

Уроках історії Педагогічна довідка
Тестові технології оцінювання рівня освітньої компетентності учнів на уроках історії
2. Етику почали розглядати як науку що вивчає мораль Метою етики
Емпірична, або описова етика. Нормативна етика як зведення вимог, теорія морального виховання, або педагогічна етика, Професійна...
«Кодекс етики та Стандарти практики для члена АФНУ»
Участь в розробці проектів Кодекса етики та Стандартів практики ріелтерської діяльності
Курс етики, 6 клас, урок 31 Галина Вікторівна Бєлоногіна, вчитель історії, етики, правознавства
Конституції України (ст. 10, 11, 12) та Закону України «Про національні меншини в Україні» (ст. 1, 2, 3, 6, 15)
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль
Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості
«Українська федерація вчених» КОДЕКС НАУКОВОЇ ЕТИКИ (Проект) Київ 2005 Вступ
В узагальненому та систематизованому вигляді принципи поведінки науковця з точки зору морально-етичних цінностей становлять своєрідний...
Кавабата Ясунарі. Відображення національної етики та естетики в романі «Тисяча журавлів»
Методична тема: самостійна творча робота учнів при проведенні уроку засвоєння нових знань
Розробка уроку з етики 5 клас „ Що таке дружба ”
Мета: уточнити і закріпити уявлення учнів про товариські взаємини, дружбу, взаємоповагу; спонукати дітей до дружби і товаришування;...
«Інтеграція змісту уроків етики та української літератури як дієвий...
Практика показує, що оптимальне поєднання змісту предмета етики та української літератури сприяє встановленню ієрархії людських цінностей,...
Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад
Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад:-протягом 5роб дн з дня що настає за днем закінч установл для проведення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка