|
Скачати 1.71 Mb.
|
Тема IX. ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИУРОК 10Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції Мета: визначити сутність понять «політика», «політична система», «політична партія», «політична еліта», «політичне лідерство» ; з’ясувати, що є об’єктом і суб’єктом політики; ознайомитися зі структурою та функціями політичної системи; пояснити учням, хто може виступати в ролі суб’єктів політичного життя; сформувати навички активної поведінки. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент уроку II. Мотивація навчальної діяльності Завдання Заповнити пропуски в тексті. Нині чинна в Україні Конституція була прийнята ____. Спосіб прийняття нині чинної Конституції ________ . Державна влада в Україні поділяється на три гілки _____ . Громадяни України мають право обирати з ____ років. Головою держави в Україні є ______ . Його обирають строком на ___ років. Результати роботи визначаються в процесі взаємоперевірки. Бесіда 1. Що таке політика? 2. Яким чином може взяти участь у політиці пересічний громадянин України? Аргументуйте свої відповіді. III. Вивчення нового матеріалу III. Вивчення нового матеріалу ►► Політика як суспільне явище Запитання — Яке із запропонованих висловлювань ви вважаєте найбільш правильним? Політика — це мистецтво можливого. Політика — це мистецтво управляти державою. ►► Політика як суспільне явище Запитання — Яке із запропонованих висловлювань ви вважаєте найбільш правильним?
СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ
Отже, головна функція політики — регулятивна. Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:
За галуззю розподілу функції політики діляться на внутрішню і зовнішню. За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:
Завдання — Яка це політика?
Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. ін. Давньогрецький філософ Арістотель у своїй книзі «Політика» писав: «Людина за своєю природою є істотою політичною, через що навіть ті люди, які анітрохи не потребують взаємодопомоги, несвідомо прагнуть спільного проживання». Але, будучи істотами політичними, люди виявляють різний ступінь політичної активності. Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % — байдужі, їх називають глядачами політичного театру. Завдання — Поміркуйте, у які моменти історії з'являється більше акторів політичного театру, а в які переважають глядачі. ►► Політична система: сутність, структура, функції Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-60-х роках XX століття. Засновником системного підходу аналізу в політичній науці був американець Д. Істон. Політична система — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи впливають на державну владу. Це поняття об'єднує різноманітні дії і взаємини володарюючих груп і підвладних, тих, що управляють, і керованих, панівних і підпорядкованих, теоретично узагальнює діяльність і взаємозв'язки організованих форм владовідносин — державних та інших інститутів і установ, а також політичних цінностей і норм, що регулюють політичне життя членів даного суспільства. У межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою виявляє себе як система, а політична система найбільш повно виявляє свою головну функцію — суспільної інтеграції. Тому поняття «політична система» застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли йдеться про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.
Виділяють такі функції політичної системи:
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
►► Політична партія Політична партія — це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Термін «партія» (лат. pars/partis — частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія», як ми розуміємо його зараз, — витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу — парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади. Функції партій: 1. Представництво інтересів. 2. Комунікативна функція. 3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація. 4. Розробка політики та здійснення політичного курсу. 5. Функції соціальної інтеграції. Ідеологічні типи політичних партій: Термін «ідеологія» вперше виник на зламі ХУІІІ-ХІХ ст. у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою для формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже, і політики. У сучасному розумінні ідеологія — це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини. Ідеологія складається з трьох елементів:
Політичними ідеологіями називають «політичні концепції», що стали ідеологіями, тобто відіграють інтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщують наголоси від концептів до цінностей. Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність — Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо. Найбільш впливовими політичними ідеологіями є лібералізм, консерватизм, соціал демократія (або соціалізм), комунізм, націоналізм, фашизм. Кожна із цих ідеологій має широке теоретичне підґрунтя. У процесі ж історичного розвитку виникали нові синтетичні їх різновиди, що поєднували особливості як близьких, дотичних, так і, на перший погляд, несумісних політико-ідеологічних платформ:
►► Політична еліта і політичне лідерство Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їх неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства, вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носієм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта. Запитання — Що ж таке «політична еліта»? «Еліта» в перекладі з французької означає «краще, добірне, вибране». Філософи Стародавньої Греції вважали, що управляти суспільством повинні кращі, спеціально призначені для цього люди. Платон і Арістотель виступали проти допущення народу до правління державою, вважаючи демократію найгіршою формою правління. Правити суспільством, на їхню думку, повинні філософи, у яких найбільш розвинена розумна частина душі. Арістотель дав загальну характеристику правлячої еліти: «...Три якості потрібні тому, хто має намір посісти вищі посади: по-перше, співчувати існуючому державному ладу, по-друге, мати великі здібності до виконання обов’язків, пов’язаних з посадою, по-третє, вирізнятися чесністю і справедливістю». Політична еліта — це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів. Ознаки політичної еліти:
Еліта — це...:
Факти реального життя і численні дослідження підтверджують, що політична еліта — реальність сьогоднішнього (і, ймовірно, завтрашнього) етапу розвитку суспільства. Еліти типологізуються за низкою ознак: 1. Стосовно влади виділяють правлячу еліту, неправлячу або контреліту. 2. За рівнем компетенції: вища (загальнонаціональна), середня (регіональна), місцева. 3. За результатами діяльності (ефективності): еліта, псевдоеліта, антиеліти. 4. До того ж виділяють еліту крові, або аристократію; еліту багатства, або плутократію; еліту знань або меритократію. В. Парето виділяв два головних типи еліт: «леви» і «лисиці». Для «левів» характерний консерватизм, грубі силові методи управління. Суспільство, де переважає еліта «левів», зазвичай перебуває в застої. «Лиси» — майстри обману, політичних комбінацій. Еліта «лисиць» динамічна, вона забезпечує перетворення в суспільстві. У сучасному суспільствознавстві існують кілька підходів до визначення політичного лідерства. Виділимо деякі з них. 1. Політичне лідерство — це постійний пріоритетний вплив з боку певної особи на все суспільство, організацію чи групу. Для цього визначення характерні такі особливості:
2. Політичне лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, це керівна посада. 3. Політичне лідерство — це особливого роду підприємницька діяльність, здійснювана на політичному ринку. Тут перемагає той потенційний лідер, чий «політичний товар» найбільше ототожнюється з поняттям «загального блага». Політичний лідер — це символ спільності та зразок політичної поведінки групи; лідер здатний за допомогою влади реалізувати інтереси групи. Політичний лідер — це авторитетний член організації, групи, суспільства загалом, особистісний вплив якого допомагає йому відігравати суттєву роль у політичних процесах і ситуаціях. Якщо досліджувати проблеми лідерства, неодмінно постає питання: чому одні люди стають лідерами, а інші виконують їхню волю? Що покладено в основі лідерства, у чому його феномен? Існують різні класифікації лідерства. Розглянемо деякі з них. 1. Щодо ставлення керівника до підлеглих: а) авторитарне — одноосібний спрямований вплив лідера на підлеглих. Воно засноване на загрозі санкцій, застосуванні сили; б) демократичне — передбачає врахування керівником інтересів і думок усіх членів групи або організації, участь мас в управлінні. 2. За способом легітимації влади (М. Вебер): а) традиційне — вожді племен, монархи — їх авторитет заснований на звичаї, вірі у святість і незмінність традицій; б) раціонально-легальне — тут лідерів обирають демократичним шляхом; в) харизматичне — феномен харизми заснований винятково на особистості лідера, якому приписують божественні здібності. Від мас вимагають цілковитої особистої відданості вождю, який виконує «історичну місію». Як приклад можна навести Ю. Цезаря, Наполеона, Леніна, Гітлера, Муссоліні, Сталіна, Мао Цзедуна, Кім Ір Сена, Ф. Кастро. 3. За «масштабами» лідерства: загальнонаціональні; лідери регіональні; лідери соціальних груп, верств. 4. Щодо наявної політичної системи: функціональні; дисфункціональні; конформіст (пристосуванець); неконформіст. Збірні образи лідера виділив М. Дж. Херманн. 1. Прапороносець, або велика людина. Його вирізняє власне бачення дійсності, привабливий ідеал, «мрія», що може захопити маси (В. І. Ленін, М. Л. Кінг, Хомейні, Ш. де Голль). 2. Служитель. Лідер цього типу завжди прагне виступити в ролі виразника інтересів своїх прихильників і виборців, орієнтується на їх думку і діє від їх імені. 3. Торговець. Лідер цього типу здатний настільки привабливо подати масам свої ідеї та плани, що змушує «купити» ці ідеї і залучає маси до їх виконання. 4. Пожежний тип лідера. Орієнтується на найактуальніші суспільні проблеми, насущні вимоги моменту. Його дії визначаються конкретною ситуацією. У чистому вигляді в реальному житті образи лідерів зазвичай не зустрічаються, а поєднуються в політичних діячах у різних пропорціях. Завдання — До якого типу лідерів ви б віднесли Петра І, Б. Хмельницького, І. Мазепу, Миколу II, Леніна, Сталіна, М. С. Хрущова, В. Ф. Януковича? Політологи підрахували, що успіх лідера тільки на 7 % залежить від того, що він говорить, і на 55 % — від того, яке враження він справляє. Запитання 1. Скажіть, а вам подобається будь-який політик і чому? 2. Якщо найближчим часом вам довелось брати участь у виборах, то кого б ви підтримали? IV. Підсумок уроку Бесіда 1. Що таке політика? 2. Які види політики ви запам’ятали? 3. Що таке влада? 4. Назвіть суб’єктів політики. 5. Що визначає структуру політичної системи суспільства? 6. Які функції має політична система? Висновок. Відповідно до Конституції України громадяни України мають цілу низку політичних прав і свобод. Вони беруть участь у політичному житті, будучи, суб’єктами політики. Отже, треба формувати в собі навички активної поведінки. V. Домашнє завдання 1. Написати твір-есе «Політика — це мистецтво можливого». 2. Підготувати повідомлення про політичні партії, які діють в Україні. |
Тема: «Гендерні стереотипи та їх вплив на формування особистості випускника школи» Поняття для засвоєння підлітками: гендер, гендерна рівність, гендерні стереотипи, статтєва самосвідомість, психологічні конструкти... |
VI -III тис до н е. Неоліт. IV-III тис до н е. Енеоліт. IV- III тис до н е. Трипільська культура Близько 1 млн років тому Поява найдавнішої людини сучасного типу на нинішній території України |
VI -III тис до н е. Неоліт. IV-III тис до н е. Енеоліт. IV- III тис до н е. Трипільська культура Близько 1 млн років тому Поява найдавнішої людини сучасного типу на нинішній території України |
Денна II III 18 18 III Маріуполь 2004р Робоча програма складена на основі типової програми для студентів немовних спеціальностей |
Тема: «Ґендерні стереотипи в вихованні хлопчиків і дівчаток та їх... |
Модуль з ґендерних досліджень Заголовок: „Від ґендеру до нації”1: ґендерні стереотипи в пострадянській політиці національної розбудови в Україні |
Закон N 2051-III 2051-14 Про приєднання до Конвенції із заявами та застереженнями див. Закон N 2051-III ( 2051-14 ) від 19. 10. 2000 ) |
Тема уроку: Набута поведінка. Мета Мета : Сформувати поняття набутої поведінки, розглянути такі форми набутої поведінки, як динамічні стереотипи, уміння, навички, звички.... |
Адреси передового педагогічного досвіду Чеканюк Лідія Григорівна, вчитель фізики Уманської загальноосвітньої школи I-III ступенів №8 Уманської міської ради, Щерба Алла Андріївна,... |
Методичні рекомендації щодо написання та оформлення тез науково-дослідницьких... Кожний учасник ІІ і III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України повинен подавати... |