Література рідного краю
|
|
Скачати 209.84 Kb.
|
|
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ У ДЕВ’ЯТОМУ КЛАСІ ПІДГОТУВАЛА ПІДЖАРА ВІРА АНДРІЇВНА УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ КИЇНСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ Тема: Література рідного краю. Творчість Володимира Григоровича Дрозда: роман «Самотній вовк» Мета: навчальна: ознайомити учнів з постаттю письменника В.Г. Дрозда; зацікавити їх творчістю митця-земляка; прилучити до читання творів сучасної української літератури; розвивальна: розвивати уяву, креативне мислення, уміння висловлювати власну думку, прагнення творити, самовдосконалюючись та активізуючи образне мислення; допомогти осмислити значення надбань національного мистецтва; виховна: виховувати в учнів любов до книжки; формувати естетичні смаки. Обладнання: портрет Володимира Дрозда, таблиці-схеми до твору «Самотній вовк», книжкова виставка «Володимир Дрозд та його творчість». Випереджувальні завдання: прочитати роман Володимира Дрозда «Самотній вовк»; скласти відгук про твір; підготувати повідомлення про життя й творчість письменника; знайти матеріали про лікантропію. Методи, прийоми та форми роботи: озвучення випереджувальних завдань, гра «Хто правильно відповість?», «Мозковий штурм», «Продовж розповідь», «Дерево очікування», «Рефлексія». Формування компетентностей: навчальної – формувати вміння самостійно здобувати інформацію з різних джерел, виділяти головне, розвивати вміння й бажання організовувати свою працю для досягнення успішного результату; комунікативної – навчати будувати власні висловлювання, розвивати вміння толерантно спілкуватися із опонентами; загальнокультурної – розвивати вміння аналізувати й оцінювати досягнення національної літератури; інформаційної – формувати вміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, опрацьовувати, систематизувати матеріал, оперувати технологіями та знаннями, що задовольняють потреби суспільства. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Епіграф: Не позволяй душе лениться! Чтоб в ступе воду не толочь, Душа обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь! Микола Заболоцький П Е Р Е Б І Г У Р О К У І. Мотивація навчальної діяльності учнів Бесіда Учитель: Як ви думаєте, діти, для чого у програму вивчення української літератури введені уроки літератури рідного краю ? Учень: Уроки літератури рідного краю дають нам можливість знайомитися з яскравими сторінками історії та культури рідної Чернігівщини, акцентують увагу на творчості уславлених земляків. Учениця: Літературу рідного краю ми вивчаємо для того, щоб уяснити, що процес творення літератури відбувався, відбувається й буде відбуватися, і Чернігівщина в цьому процесі займає не останнє місце. Учитель: Творчість яких письменників-земляків ви вже вивчали? (Учні називають прізвища та твори письменників, мистецький доробок яких розглядався на уроках літератури рідного краю). ІІ. Цілевизначення й планування Учитель: Діти, чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Сформулюйте власні сподівання щодо уроку й запишіть на аркушах. Скористайтеся ключовими фразами, що записані на дошці: Я хочу дізнатися… Мені цікаво було б зрозуміти… Для мене важливо переконатися… (Учні роблять записи на аркушах у формі листочків, які потім прикріплюють до «Дерева очікувань», що знаходиться на дошці.) ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку Учитель: Сьогодні, діти, ми проведемо урок літератури рідного краю і зупинимося на творчості Володимира Дрозда. Його творчий доробок ви розглядали у 8 класі. Читали повість «Ирій», новелу «Білий кінь Шептало». Сьогодні ж ми спробуємо глибше осягнути зміст роману «Самотній вовк», визначити тематику та проблематику цього твору. Ви дістали завдання випереджувального характеру: самостійно докладніше познайомитися з життєвим шляхом цього письменника. Перевіримо, як ви виконали це завдання? Учениця: Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1239 року в селі Петрушин Чернігівського району Чернігівської області. У 1968 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Учень: В. Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань й одразу був прийнятий до Спілки письменників. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, В. Дрозд поступово утверджується як автор повістей і романів. Учень: Усе своє життя Володимир Григорович Дрозд присвятив літературній діяльності. Працював у газетах «Комсомолець Чернігівщини», «Літературна газета», «Молодь України». Був головним редактором журналу «Київ» та редактором видавництва «Радянський письменник». Учень: З-під пера цього письменника вийшли такі твори:
та багато інших. Учень: В.Г. Дрозд – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992) за роман-епопею «Листя землі», Міжнародної премії Фундації Антоновичів, літературної премії імені Андрія Головка. Учениця: Володимира Григоровича Дрозда було нагороджено орденом «Знак пошани» (1982), орденом «Ярослава Мудрого» п’ятого ступеню (1999). Учень: Життя письменника обірвалося 23 жовтня 2003 року. Йому виповнилося 64 роки. Учениця: Про смерть свого чоловіка проникливо й трепетно сказала поетеса Ірина Жиленко: Тиша впала, мов сніг на голову: І не тане за роком рік. Знову жовтень. Готую коливо. Нині вмер чоловік. Він помер тільки раз. Удосвіта відступилися муки земні. А мені помирать щоосені. І сьогодні - вмирать мені. День обведений чорною рамою, Заливається свічка плачем. Помираю в самотності замкнена Сумовитим качиним ключем. Учитель: Розгляньте добірку фотографій письменника Володимира Дрозда. На цьому фото він у родинному колі: з дружиною – Іриною Жиленко, донькою Орисею та сином Павликом, а ось - на лоні природи, у своєму рідному Халеп’ї. (Додаток № 1) «Мозковий штурм»
(Додаток № 2) Учитель: А зараз ми сконцентруємо свою увагу на романі В.Дрозда «Самотній вовк». Давайте послухаємо міркування про цей твір тих, хто познайомився зі змістом та історією його написання. Учень: Спочатку В.Дрозд створив повість, подав її до редакції під назвою «Вовкулака». Але за радянських часів твір під такою назвою не міг з’явитися друком. Вперше повість була видана під назвою «Самотній вовк». Повість зазнавала доопрацювань та змін, коли автор готував її до чергового видання. У двотомнику вибраного цей твір надруковано під назвою «Вовкулака (Самотній вовк)». Жанр визначено як роман. Вказано дату написання – 1966-1980. Учитель: Отже, письменник протягом 14 років повертався до свого дітища. Доопрацьовував, змінював, переосмислював. На що це вказує? Учень: Це вказує на те, що проблеми, порушені у творі, дуже хвилювали митця. І він повертався до них знову й знову. Учениця: Проблеми, яких торкнувся письменник у романі «Вовкулака (Самотній вовк)» актуальні й у наш час. Це кар’єризм, бездуховність, ницість. Хочеться зачитати такі слова В.Г. Дрозда: «Робота людської душі над сторінками книги має конечною метою формування особистості, відчайдушну боротьбу зі звіром, який є у кожному з нас. Детективи чи інші подібні писання безсилі в борні з тим звіром, з бездуховністю. Вони лише допомагають душі забутися, заснути, сховатися від болючих проблем нинішнього світу. Але душа, що заснула, - хвора душа». Роман «Вовкулака» змушує душу читача трудитися, чітко визначитися із власною позицією: на боці добра чи зла вона виступає у житті. Учень: Центральним персонажем твору є Андрій Шишига. Знайомимося ми з ним у дуже важкий для хлопця час: гине його друг і духовний наставник Петро Харлан. (Саме це і є, так би мовити, відправною точкою роману, його зав’язкою). Смерть безглузда й несподівана: Харлан послизнувся на одній зі сходинок, що вели до кабінету начальника (як символічно!), вдарився скронею і…помер. Але падаючи, Петро посунув теку із документами, призначеними для доповіді директору їхньої установи, до Андрія, тим самим передаючи її, ніби естафетну паличку. Разом з текою передав і всі свої надії та поривання. А далі перед читачем, ніби кольорові візерунки в калейдоскопі, проходить історія товариських взаємин Петра та Андрія. Андрій же захоплювався Петром, підсвідомо заздрив йому… Шишизі дісталася квартира Харлана. І тут починають відбуватися дивні речі. Андрій дістав житло у центрі міста. (Цього йому бракувало). Але в той же час його тіло стало житлом для душі Петра. Іншими словами – душа померлого колеги переселилася в тіло Андрія. Учениця: У романі розповідь ведеться то від імені першої особи – Андрій Шишига ділиться з нами, читачами, тими метаморфозами, які відбуваються з ним, то від третьої особи – у розмову вступає оповідач, позиція якого в деяких моментах зливається з позицією автора, що дає можливість глибоко й всебічно показати, яким небезпечним може бути кар’єризм – прагнення досягти вершин буття за всяку ціну. Чому злий дух Кар’єриста Петра Харлана вселився у Андрія Шишигу, повністю підкорив його тіло, змусив молодика здійснювати такі вчинки, на які, здавалося, Андрій не зміг би ніколи наважитись? Це трапилося тому, що душа Андрія перебувала в отому згубному стані «анабіозу», про який попереджав В.Г. Дрозд у вступі до двотомного видання «Мої духовні мандрівки…» Учениця: Душа Андрія Шишиги страждає й мучиться від вторгнення чужинця – злого духу Петра. Тому вночі Андрій перетворюється на вовка. Ця істота теж змушена мучитися й терзатися: від людей він віддалився, ставши вовкулакою - перевертнем, а до тварин так і не зміг наблизитися через своє людське єство й страх перед невідомістю. Тому Шишигу переслідують муки душі й тіла. У цьому двобої Шишига не зміг перемогти, а перетворився на Самотнього Вовка: вкусив дівчину, яка симпатизувала йому, і гайнув до лісу. Учитель: Запрошуємо до виступу тих учнів, які підготували інформацію про лікантропію. (Інформацію можна подати у скороченому вигляді – виділені рядки – інша ж частина слугуватиме додатковим матеріалом для вчителя). Учень: Лікантро́пія (з давньогрецької λύκος – «вовк» и ἄνθρωπος – «людина») міфічна чи наслана чарами хвороба, яка викликає метаморфози в тілі, під час яких хворий перетворюється на вовка; один із варіантів териантропії. Поряд з казковою лікантропією й териантропією існує реальне психічне захворювання – клінічна лікантропія, під час якої хворий вважає себе вовком, перевертнем чи якоюсь іншою твариною. Згідно слов’янським віруванням, на лікантропію хворіють ті, хто надягає зачакловану вовчу шкуру, а також діти. В сучасних творах фентезі лікантропія розповсюджується переважно через укус вовкулаки. При цьому той, хто захворів на з лікантропію, часто страждає; він може потрапити під владу перевертня чи чаклуна, який його й перетворив у тварину; в інших легендах він втрачає контроль над собою в тваринній подобі й може ненароком загризти рідних і близьких. У більшості розповідей про лікантропію хворий не завжди сам може вибирати час і місце трансформації, тому є ризик перетворитися у вовка в незручний момент, на виду у людей; чи навпаки, існує ризик не змогти вчасно повернутися до людської подоби. Грецькі міфи розповідають про Лікаона – аркадійського царя, який запропонував Зевсу блюдо із людського м’яса; розгніваний громовержець перетворив Лікаона у вовка. Учитель: Прошу детальніше розповісти про це. Учениця: Лікаон – в старогрецькій міфології син Пеласга, аркадського царя, і Мелібеї. Цар Аркадії. Дружина - Нонакрія. Побудував храм Гермеса Кіленійського, родоначальник жителів Лікаонії, древньої області Малої Азії. Мав 50 синів від різних дружин та декілька доньок. За іншими джерелами - мав 22 синів і розділив аркадську землю на долі. Збудував місто Лікосуру на горі Лікеї, дав Зевсові епітет Лікейського і заснував Лікеї. Учень: Одні легенди говорять, що Лікаон був добродійним батьком поганих синів, інші - що він був таким же порочним, як і вони. Лікаон цивілізував Аркадію і ввів в ній культ Зевса, проте розгнівав царя богів і людей тим, що приніс йому в жертву хлопчика. У покарання Лікаон був перетворений на вовка, а будинок його уразила блискавка. Через деякий час Олімпу досягли чутки про злочини, здійснені синами Лікаона. Щоб перевірити ці чутки, Зевс відвідав їх, прибравши вигляду бідного мандрівника. Учениця: Посадивши гостя за стіл, сини Лікаона поставили перед ним суп, в якому нутрощі їх брата Ніктіма були змішані з овечими. Зевс усе зрозумів і, відкинув стіл, на якому стояла ця огидна їжа, перетворив усіх братів на вовків (за іншою версією - спопелив їх), а Ніктіма повернув до життя. Повернувшись на Олімп, Зевс, в якого ще не прошло відраза до побаченого, обрушив на землю величезну кількість води, маючи намір втопити в нім все людство. Учень: Деякі легенди стверджують, що, коли Зевс під виглядом мандрівника відвідав будинок Лікаона, той запідозрив божественне походження свого гостя і, щоб це перевірити, убив свого внука Аркаса, сина Зевса і німфи Калісто, і пригостив громовержця приготованою з нього їжею. Розгніваний бог перевернув стіл, спопелив житло Лікаона, а його самого перетворив на вовка й воскресив Аркаса, який після цього став царем Аркадії і навчив людей ткати, а також вирощувати й готувати хліб. Учениця: Генрик Ґольціус яскраво втілив цей сюжет, намалювавши картину, де показано самого Лікаона-вовка та розгніваного Зевса. (Додаток № 3) Учитель: Та повернемося до роману «Самотній вовк» Володимира Дрозда. Учень: Пізніше В.Г. Дрозд дописав ще й епілог до роману. У ньому сумна історія отримує щасливе завершення: Андрій Шишига став знову людиною, але залишив столицю, свої мрії кар’єрного зросту та повернувся туди, де народився й виріс. Стіни батьківського дому допомагають йому не втратити істинні життєві цінності, не розминутися зі щастям, яке, як виявилося, було не десь за морями й долами, а зовсім поряд. Учень: А мене схвилювали рядки епілогу, у яких іде мова про те, що чоловік Віки, «перспективний дипломат, що обіцяє дорости до міністра», продовжує хибний шлях, яким ішли Харлан та Шишига. Отже, кар’єризм незнищенний. Прагнення досягти вершин у якійсь професії само по собі не є негативним, якщо воно не змушує людину чинити аморально. Тільки той, хто живе не стільки проблемами улюбленої професії, скільки прагненням знищити всіх конкурентів як морально, так і фізично, - ото Кар’єрист. І нам потрібно визначити в житті правильний шлях для себе: приносити своєю діяльністю іншим радість і добро, чи… Пам’ятаймо Андрія Шишигу. Не повторюймо його помилок. Гра «Хто правильно відповість?»
(Додаток № 4) Учитель: Один мудрець сказав, що людина – це її вчинки. Аби наші вчинки примножували добро, треба вміти розпізнавати добро й зло, гарне й потворне. А ще треба змалку наповнювати свою душу прекрасними прагненнями й почуттями. Треба бути уважними до людей, берегти одне одного, вміти любити й виявляти любов, вміти радуватися й виявляти цю радість. Треба вміти гарними справами залишати слід на землі й у серцях людей. А цьому треба вчитися. Постійно. Не покладаючи рук. «Мікрофон» Що ви знаєте про мотив лікантропії у творах інших письменників? Учень: Мотив лікантропії – перетворення людей на тварин – з’явився ще в легендах. В українських легендах вовкулаки поділяються на «вроджених», або «родимих», і «роблених». Оповідачі змальовують їх як злих, кровожерних осіб. Вродженими вовкулаками-чаклунами виступають у давньоруських літописах та «Слові о полку Ігоревім» князі Олег і, особливо, Всеслав Полоцький, а також епічні герої Волх Всеславович, Вольга (в російських билинах), князь Вук Гругрович (у сербських богатирських піснях), запорозький отаман Іван Сірко. Тут ми маємо справу з проникненням в епос, літературу та літописання прадавніх міфологічних уявлень. Учень: У новітні часи мотив вовкулацтва переживає ніби своє нове народження, перейшовши з фольклору в професійну творчість письменників та кінематографістів, що ми можемо бачити, читаючи книги й дивлячись кінофільми (скажімо, знаменитий Дракула – герой книги Брема Стокера). Характерно це і для українських письменників та митців. Згадаймо хоча б образи Марка Проклятого та Кривоноса-Вовгура з творів Олекси Стороженка. Учениця: Образ «вовкулаки» в романі В.Дрозда «Вовкулака» в певній мірі близький до героїв прози О.К.Толстого, які теж мають фольклорне й міфологічне походження, у зображенні яких виразне фантастичне начало ( «Упир», «Амен», «Сім’я вурдалаки», «Зустріч через триста років»). В «Упирі», наприклад, таємниці й жахи відзначені в описі оточення героїв. У «Вовкулаці» – жах побутує в душі героя, він зумовлений розумінням того, що відбувається, що породжують сутінки, темрява, «чорнота». У романах і російського, й українського прозаїків тісно переплітаються реальність і фантастика, життєве й казкове, дійсність та сон. Група «Ілюстратори» демонструє власні малюнки до роману та відшукані в Інтернеті картини про вовколюдей. (Додаток № 5) Група «Критики» озвучує відгуки про роман Володимира Дрозда «Самотній вовк». Інтерактивна вправа «Рефлексія». Погляньте на листочки на «Дереві очікувань». Чи справдились ваші очікування? ІV. Підведення підсумків уроку. Відповіді учнів на запитання:
V. Оцінювання роботи учнів. Учитель: Дякую. Ви сьогодні гарно підготувалися до уроку літератури рідного краю, знайшли промовистий матеріал. Отож, отримуєте такі оцінки… VІ. Завдання додому: Підготуватися до уроку розвитку зв’язного мовлення: на чернетках написати твір-роздум «Кар’єризм: зло чи позитив?» СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Андрусів С. Володимир Дрозд // Історія української літератури XX ст.: Навчальний посібник / Ред. В. Дончик. – К.: Либідь, 1998: У 2-х кн. – Кн.2. – С. 322–326. 2. Дрозд В. Мої духовні мандрівки: від Пакуля до Мрина і знову – до Пакуля... (Передмова) // Дрозд В. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Радянський письменник, 1989. – Т. 1: Оповідання. Романи. – С. 5-32. 3. Широков С. Оса в киселі, або надмірності психологізму // Літературна Україна. – 1967. – 17 січня. 4. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752 с. 5. Дрозд В. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Рад. письменник, 1989. – Т. 1: Оповідання. Романи. – 462 с. 6. Дрозд В. Крик птаха в сутінках: Оповідання, повісті. – К.: Радянський письменник, 1982. – 311 с. 7. Дрозд В. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Рад. письменник, 1989.– Т. 2: Повісті, романи. – 552 с. 8. Майдаченко П. «Химородність» творів В. Дрозда // Комічне в сучасній українській прозі. – К.: Дніпро, 1991. – С. 38-84. 9. https://www.google.com/search?q ДОДОТОК № 1        Додаток № 2 «МОЗКОВИЙ ШТУРМ»
Роман «Вовкулака (Самотній вовк)».
Роман складається з десяти розділів та епілогу.
Головним персонажем є Андрій Шишига, його другим «я» - Петро Харлан, хоч він і загинув на початку твору. Але Андрій живе за заповітами свого друга, він постійно ніби радиться з Петром, свої вчинки він вивіряє за «науковими» постулатами Петра Харлана.
Обоє мріяли опинитися на вершині службової драбини, хоча спочатку Андрій показує свою відстороненість і незацікавленість ідеями Харлана, але пізніші події впевнюють читачів, що «лінива» душа Шишиги давно вже готова, щоб у ній оселилося зло, яке й уособлює у творі Харлан.
Андрій Шишига перетворюється на вовкулаку.
На мою думку, епілог у романі «Самотній вовк» не тільки виконує свою пряму функцію – підсумовує та приводить події до щасливого фіналу, але й слугує для виявлення авторської позиції щодо проблем кар’єризму. Додаток № 3  Додаток № 4 ГРА «ХТО ПРАВИЛЬНО ВІДПОВІСТЬ?»
«Людина без переконань – човняр без весел; ріка життя зносить його поза його волею у вир, де й закрутить, перекине, втопить, потягне на дно.» Ці слова належать Володимиру Дрозду.
Це трапляється в останньому, десятому розділі.
Бо відстороненість поведінки та байдужістю він створив умови для того, щоб зло заповзло в його душу й звило там гніздо.
Результат роботи душі – Людина, а тому кожен повинен змушувати свою душу трудитися. Й тоді зло не оселиться там.
Кар’єрне зростання – це позитивне явище в суспільстві, а от кар’єризм, якщо він пов’язаний ще й зі знищенням – духовним чи фізичним – своїх конкурентів, це явище негативне. Додаток № 5      
|
Схожі:
|
Конспект уроку літератури рідного краю, проведеного вчителем української... Тема. Література рідного краю. «Йду натхненно важкими дорогами…» Микола Турківський |
Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії... Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є закономірним фактом. У контексті епохи національного відродження,... |
|
Література рідного краю. Інсценізація твору письменника територіальної... Навчальна мета: розглянути життєвий шлях С. Носаня та його творчість; розширити знання учнів про митців рідного краю (Черкащини) |
Урок літературний портрет Тема. Література рідного краю. М. Луків – поет-пісняр із чарівного подільського краю |
|
Література рідного краю Урок – зустріч Мета уроку. Ознайомити учнів із творчістю письменників, що жили або живуть в районі, посилювати краєзнавчу роботу; прищеплювати учням... |
«Видатні постаті краю» Дослідник природи рідного краю (до 100- річчя... Чижов Макар Панасович директор Заліщицької середньої школи, вчитель, дослідник природи рідного краю |
|
План роботи Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів на весняні канікули Заняття гуртка «Історія рідного краю». Виготовлення буклета з історії рідного краю |
Тема : Література рідного краю: стежками життя Андрія Малишка (до 100-річчя з дня народження) Тема: Література рідного краю: стежками життя Андрія Малишка (до 100-річчя з дня народження) |
|
Методичний порадник до медіаресурсу з історії рідного краю Любов до Вітчизни – це любов до рідного будинку, вулиці, школи, села, міста. Знання про рідний край необхідні для духовного розвитку... |
Київщина територія успіху Мета: підкреслити вагоме значення рідного краю у розвитку України, виокремити здобутки нашої області, розвивати пам’ять, зв’язне... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua