|
|
Скачати 0.84 Mb.
|
10.3 Поняття філософії правової профілактики, її аспекти Особливе значення процес розвитку особистості набуває в підлітковому й ранньому юнацькому віці, коли підліток чи юнак починає усвідомлювати себе як об’єкт самопізнання й самовиховання. Становлення особистості відбувається у процесі виділення дитини з єдності «дитина – батьки». Розвиток особистості відбувається за такими напрямами, як ускладнення та ієрархізація регулятивних механізмів життєдіяльності, інтерпретація зовнішніх ресурсів, становлення механізмів самореалізації і самодетермінації. Цей процес формування автономної особистості має два поворотні пункти: у дошкільному віці, коли в дитини з’являється усвідомлення свого Я, та відчуття здатності протистояти зовнішньому тискові, відчуття себе суб’єктом своїх дій, формується їх полімотивованість і співвпідлеглість («перше народження особистості»); у підлітковому віці, коли складається самосвідомість, формується здатність будувати своє життя і свій характер відповідно до індивідуальних уявлень про себе і світ та згідно з власною системою цінностей, зміщення рушійних сил власного розвитку ззовні у середину («друге народження особистості»). Внаслідок дії цих специфічних виявів автономізації особистості в неї поступово складається система внутрішньої саморегуляції життєдіяльності, яка виступає основою її психологічної структури та забезпечує їй більший чи менший ступінь незалежності від зовнішніх впливів і потреб організму. Тому винятково важливе значення у формуванні особистості неповнолітніх має виховання та навчання як цілеспрямовані юридичні процеси. Система освіти України передбачає розвиток особистості дитини, підлітка, юнака, а також демократизацію та гуманітаризацію навчально-виховного процесу в усіх типах навчальних закладів. Згідно із цим процесом відбувається зміна мети виховання й навчання, що передбачає не сукупність знань, умінь і навичок, а вільний розвиток особистості людини. Передусім це стосується можливостей вільного орієнтування особистості в питаннях розуміння елементарних правових норм, змісту правопорушення як предмета пізнання дійсності. Для неповнолітнього (як особи, яка не стала дієздатною) важливим є розуміння об’єктивного й суб’єктивного віку правопорушення. Об’єктивність передбачає розуміння завданої шкоди суспільству, окремим людям, довкіллю тощо. Молода особа мусить усвідомити, що своїми діями (незалежно від обставин) вона може порушити гармонійність наявного порядку, втручаючись у цілісність світобудови, руйнуючи природні зв’язки. Суб’єктивна сторона правопорушення означає невміння особистості підлітка розпоряджатися власною свобідною волею, його нездатність ухвалювати самостійні правові рішення через низьку самосвідомість. Ось чому досягнення мети в самореалізації власного Я в неповнолітніх часто має протиправний характер. Для того щоб запобігти негативній соціалізації особистості неповнолітніх, не допустити скоєння ними правопорушень (зокрема й не усвідомлюваних) потрібна систематична правова профілактика. Зупинімося на її філософському змісті. Філософія правової профілактики має щонайменше два розуміння: як системи раціональних заходів і як ірраціональний режим. Раціональні заходи здебільшого ґрунтуються на позитивному праві, знанні й дотриманні його норм, а ірраціональний режим – на природному праві, що також вимагає належного знання й дотримання. Тому філософія правової профілактики в першому випадку – це система раціональних заходів правової соціалізації неповнолітніх, спрямованої на деонтологічний процес особи з метою підтримання правової гармонії в суспільстві. Тобто раціональні заходи профілактики можна побудувати лише на чинному законодавстві шляхом правового виховання, на поясненні можливих антимоній позитивного права, що часто викликає в неповнолітніх двоякий вибір поведінки. Ці заходи спрямовують на активну правову соціалізацію підлітка, його обізнаність із законами, що забезпечують йому свідоме ставлення до життя, до своїх посильних обов’язків. Іншими словами, правова соціалізація забезпечує належний деонтологічний процес неповнолітній особі, запобігаючи тим самим скоєнню правопорушень. Окрім того, філософія правової профілактики дає змогу неповнолітньому усвідомити, що своїми неправомірними діями він порушує правову гармонію, встановлену суспільством, панівною державною владою. Правову гармонію тут варто розуміти як наявний правовий порядок у державі, вимоги до громадян тощо. У другому випадку філософія правової профілактики – це ірраціональний режим свобідної волі у правовому просторі неповнолітнього, який підтримує синергетичні правові процеси з метою утримання онтологічного стану цілісності Всесвіту. Так, ірраціональний режим встановлюється не позитивним, а природним (і надприродним) правом. Людина до створення цього режиму не причетна, а лише усвідомлює, що існують природні і надприродні сили, на які неможливо впливати. Коли людина намагається порушити гармонію цих сил, настають природні санкції у вигляді катаклізмів, нещасть, невезінь, горя, хвороб тощо. Такого усвідомлення неповнолітній може досягнути шляхом виявлення власної свобідної волі як необхідності людського існування. Свобідна воля на відмінну від свавілля має правові межі, які неповнолітня особа сама для себе встановлює, відповідно до ступеня правової соціалізації, духовно-моральної кореляції дорослих тощо. При цьому правовий простір містить у собі багато (множину) параметрів, які впливають на поведінку. Сюди зараховують й елементи суб’єктивного боку правопорушень. Синергетичні правові процеси – це дія природного й надприродного права у вигляді природно-правового хаосу. Ці процеси не потребують дій людини, вони самоорганізувальні та саморегулювальні. Неповнолітньому бажано усвідомлювати, що саме ірраціональність дає змогу пояснити правову синергетику. Раціональне мислення може навіть зашкодити такому праворозумінню, виходячи зі стану неповнолітності. 10.4 Філософсько-правова пропедевтика в аспекті правової профілактики Філософія правової профілактики неправомірних дій неповнолітніх і як система раціональних заходів, і як ірраціональний режим вимагає пропедевтичних дій з боку органів державної влади. Пропедевтика – це підготовчі заняття, навчальний виклад філософської системи, що дозволяє перейти до глибшого засвоєння основних дисциплін. Тобто пропедевтика – вступ до курсу будь-якої науки, що подається у стислій і доступній формі. Філософською пропедевтикою можна назвати всі відомості з філософії, права, логіки, які містяться у програмах навчальних дисциплінах курсу середньої школи, оскільки вони є вступом до інших наук, які студенти вивчають у різних вищих навчальних закладах. У руслі зазначеного зосередимо увагу на філософсько-правовій пропедевтиці, яка має профілактичне значення для неповнолітніх. Ітиметься про сім’ю і середню школу, де закладається фундамент філософсько-правової профілактики, що здебільшого зберігається впродовж усього життя, адже мета будь-якої пропедевтики – це виховання і навчання людини. Вважаємо, що філософсько-правова пропедевтика містить такі чинники: любов, духовність, моральність – у сім’ї; повага, взаєморозуміння, етичність, історизм, науковість, державність – у середній школі. Так, у сім’ї формується первинне поняття любові. Спочатку це відбувається в одному напрямі – любові до дитини, а потім паралельно виникає інший – любов до батьків, старших, навколишнього середовища тощо. Коли дитина відчуває, що її люблять, у неї формується довіра, її тіло і серце розкриваються назустріч тим, хто любить її і поважає, хто слухає її і розуміє. Як відомо, у відповідь на цю любов дитина розцвітає. Коли ж дитина почувається нелюбимою, небажаною, її заповнює жахлива внутрішня тривога. Вона нічого не може зрозуміти. Дитина занадто слабка, щоб витримати такі страждання, її переповнює страх, бо вона відчуває, що своїми силами нічого не може змінити. Почуваючись нелюбимою, дитина звинувачує себе, вважає себе поганою, не вартою любові. У її серці з’являється рана. Щоб вижити, вона мусить навчитися захищатися від болю, тому вибудовує бар’єри, за якими ховає своє серце. Вона не наважується більше бути сама собою. Зрозуміло, що любов до дитини повинна бути природно-правовою, на засадах природно-духовної ієрархічності. Йдеться про недопущення культу дитини, вседозволеності в її поведінці, потурання її примхам тощо. Щодо духовності, її пропедевтичного впливу на поведінку дитини, то сім’я має формувати розуміння величі людини у Всесвіті. Адже людина є найвищим творінням. Усе, що створено у світі, фактично підвладне людині, служить її благом, але треба мати вироблений природно-правовий стереотип поведінки користування ними. Моральна пропедевтика зводиться до виконання беззаперечних правил поведінки в сім’ї та поза нею. Це правила доброго тону, правила співжиття, правила шляхетного поводження, правила спілкування тощо. Дуже корисними в цьому виді пропедевтики є релігійні норми й цінності, виховання на прикладах життя Ісуса Христа, історії українського народу, традицій регіону і родини. Отже, сімейна пропедевтика створює ґрунт для правової соціалізації, формування особистості і здійснює своєрідну ранню профілактику можливих, часто дрібних правопорушень. Це дає підставу твердити про існування так званого родинного права. Тому не конче потрібно, щоб дитину дошкільного віку навчали рахувати, писати, читати, а дуже важливо навчити її любові, духовності й моральності. Для сімейного виховання цього досить, а подальші завдання – це завдання школи (за активної участі в їх виконанні сім’ї). Середня школа є не тільки продовжувачем сімейної пропедевтики, а передусім його організатором, адже яку дитину виховають у сім’ї, такого учня матиме школа. Тому у школі продовжується виховання почуття любові і закладається фундамент поваги до людей та світу. Велика кількість учнів у школі, наявність нових людей, які провадять пропедевтичну діяльність та інші несімейні чинники пришвидшують формування поваги, а згодом і любові. При цьому особливо цінним виявляється взаєморозуміння між батьками і школою. Взаєморозуміння необхідне, оскільки правова пропедевтика здійснюється хоча й індивідуально, проте в загальній формі. Учитель не має змоги індивідуально впливати на поведінку учня, як батько на свою дитину. Варто також дотримуватися єдності вимог до поведінки неповнолітнього. Кероване взаєморозуміння між самими учнями також застерігає від дитячої ревності, почуття уявної несправедливості тощо. Етичний чинник шкільної пропедевтики починається здебільшого з навчання. Етику як науку про мораль учні починають вивчати з молодших класів. У Західній Україні поширеною є така навчальна дисципліна, як християнська етика (мораль). Проте непогано було б ввести й курс учнівської етики, яка ґрунтується на відомих правилах для учнів різних вікових груп. Питання історизму та його виховного впливу – завжди актуальні для школи. Адже варто наголосити, що українська нація – найстаріша в Європі. Цінності, надбання українського народу в традиціях поведінки людини не повинні забуватися чужими нормами, як це простежуємо в наш час. В історичній Україні ніколи не було проблем з ростом злочинності, з неправомірною поведінкою. Багато життєвих колізій погоджувалося на основі високої духовності та моральності, чого, на жаль, не спостерігаємо сьогодні. Тому в сучасній Україні має існувати високорозвинене народне право, яке діяло б не лише на підсвідомому рівні, а й було б усвідомленим та використовуваним. У шкільній пропедевтиці існують деякі проблеми науковості. Річ у тому, що кожен предмет здебільшого викладають ізольовано один від одного, незважаючи на наступність чи спорідненість тем. У кожній дисципліні є своя науковість, але ми ведемо мову про право як науку об’єднавчу. Ідеї права, дух права повинні пронизувати всі навчальні дисципліни: фізику, астрономію, природознавство, математику, біологію, зоологію, астрономію, анатомію людини, історію тощо, оскільки метою середньої школи є виховання повноцінного громадянина України з високою, тобто правомірною поведінкою. Об’єднати ці дисципліни може поняття про природне право. Адже кожна дисципліна так чи інакше вивчає закони природи, закони розвитку живих організмів, закони небесних світил тощо, які становлять основу природного права. Для досягнення виховної мети потрібно постійно про це нагадувати і вказувати на те, як ці закони впливають на поведінку людини та як їх належить дотримуватися, щоб не скоювати правопорушень. Державність у шкільній пропедевтиці пронизує всі навчальні дисципліни та виховні заходи. Проте слід наголосити на знанні законів (позитивне право), які створює держава. З нашого погляду, шкільний курс з основ правознавства забезпечує цю ділянку роботи лише частково, і то дещо запізно, оскільки вивчення його здійснюється у старших класах. Тому вважаємо, що разом із християнською та учнівською етикою необхідно вивчати основні вимоги Конституції України або бодай поєднувати ці дисципліни уже в молодших класах. Отже, на середню школу (після сім’ї) лягає велика відповідальність у профілактиці правопорушень серед неповнолітніх. Тому пропедевтичний аспект правової профілактики повинен бути завжди правильно зорієнтований і в сім’ї, і в школі. 10.5 Необхідність профілактики девіантної поведінки як ранньої профілактики злочинності Термін «девіація» латинського походження (deviatio – відхилення). Це поняття має охоплювати будь-яку поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих соціальних норм. Девіантна поведінка – це поведінка, що порушує істотні соціальні норми, які захищають життєво важливі для суспільства відносини, а відтак завдає істотної шкоди і тому засуджується значною кількістю людей. Процес профілактики можна поділити на три етапи. Перший етап – профілактика девіантних дій. Другий етап – профілактика деліктів. Третій етап – профілактика злочинів. Зрозуміло, що відхилення від нормативних систем, не санкціонованих державою, менш суспільно небезпечне, ніж відхилення від нормативної системи права. Це пов’язано з тим, що, як ми вже зазначали, всі нормативні системи захищають систему цінностей суспільства, яка відповідає тому чи іншому рівню розвитку. Держава, санкціонуючи нормативну систему права, прагне захистити вищі, декларовані в цьому суспільстві цінності. Тому, говорячи про меншу суспільну небезпеку девіантних дій, маємо на увазі те, що порушується цінність, яка в ієрархії цінностей посіла значно нижче місце, ніж ті, що захищено правом. На цьому етапі ресоціалізація особи проводиться методами, які вироблені педагогічною наукою. Серед форм виховання превалює переконання. Другий етап передбачає профілактику правопорушень. Важливість цього етапу полягає в тому, що особа, умовно кажучи, «проскочила» етап профілактики девіантних дій, а отже, зазвичай, має стійкі установки на порушення нормативної системи права. Тому арсенал засобів виховної роботи на цьому етапі мусить бути жорсткішим. Серед форм виховання домінує примус, але примус адміністративного характеру. На останньому етапі уповноважені суб’єкти методами, які властиві їм та дозволені чинним законодавством, упроваджують профілактичні заходи, спрямовані на превенцію злочинності. Для цього етапу характерна жорстка регламентація арсеналу профілактичних дій та порядку їх впровадження. Зрозуміло, що кримінологічна профілактика, як і будь-яка профілактика, мусить спиратися на науково обґрунтований прогноз. При цьому сама профілактика повинна бути поділена на загальносоціальну та індивідуальну. Відповідно і методики прогнозування мусять бути і загальносоціальними, і індивідуальними. Нині триває творчий пошук, спрямований на створення методик індивідуального кримінологічного прогнозування, який спирається на теоретичні засади, що їх сформулював віце-президент кримінологічної асоціації України, академік Академії правових наук А. П. Закалюк. Зазначимо їх. 1. Однією з найважливіших форм реалізації прикладної функції кримінології є індивідуальне кримінологічне прогнозування, на якому ґрунтується процес індивідуальної профілактики. 2. Згідно з типологічною методологією, теоретично виявляють типи кримінальної зараженості особи та емпірично встановлюють прогностично вагомі показники і їх питому вагу в процесі формування злочинця. 3. Деформації системи цінностей особи головно формуються під впливом дисфункцій інститутів соціалізації. 4. Основними інститутами соціалізації підлітка нині є сім’я, школа, засоби масової інформації (насамперед телебачення, а згодом прогнозується Інтернет), безпосереднє соціальне оточення (виробничий або навчальний колектив, група дозвіллєвої діяльності). Особливе кримінологічне значення мають неформальні (неофіційні) групи підлітків у сфері неорганізованого дозвілля, поведінка яких нерідко набуває антисуспільного злочинного характеру. Культивування в таких групах пияцтва, наркоманії, статевої розбещеності та інших соціоаномалій (девіантних відхилень) часто дістає передкримінальний і кримінальний (деліквентний) характер. Як передкримінальні виступають особистісні вияви поведінки, за якими з більшою чи меншою вірогідністю можна стверджувати про можливе скоєння злочинів (прогнозувати делінквентність) і застосовувати профілактичні заходи. Висновки. Філософсько-профілактичні заходи мають бути спрямовані на думки і дії неповнолітнього так, щоб стверджувати тезу про світ як постійно онтологічний стан. Тобто про те, що він непорушний, перебуває у стані початкового створення й гармонії. Наявні ж порушення, здійснювані людиною, – це недопустимі похибки, які частково руйнують Всесвіт. У випадку перевищення допустимості цих похибок руйнується цілісність Всесвіту, що може призвести до загибелі людства. Зокрема, щораз більша кількість правопорушень – пряма дорога до такої загибелі. Отже, філософія профілактики правопорушень серед неповнолітніх має пропедевтичний аспект. Сімейна та шкільна пропедевтики безпосередньо впливають на формування особи і правову соціалізацію. Метою правової пропедевтики є виховання правомірної поведінки неповнолітньої особи, правова профілактика не тільки її дій, а й думок, почуттів та свідомості. До цього зобов’язує нас і складна криміногенна ситуація, і, зрештою, природний обов’язок людини XXI ст. Питання і завдання для самоконтролю 1. У чому полягає філософія виховання та формування правомірної поведінки людини? 2. Розкрийте зміст філософії профілактики правопорушень. 3. Що таке філософсько-правова пропедевтика для неповнолітніх. 4. Дайте природно-правову характеристику габітології. 5. Яке ваше бачення філософії порядку у громадських місцях та його співвідношення з порядком у Всесвіті? |
| РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
ТЕМА ФІЛОСОФІЯ ЯК СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ Філософія та буденність. Філософія як любов до мудрості. Філософія та мудрість: суперечливість їх буття. Філософія як проблема для... |
| МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА П. С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці |
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте... Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує |
| План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська... Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
| ВСТУП Порівняльна характеристика права власності та права повного господарського ведення |
Що таке філософія? Антична філософія: особливості, періодизація та значення для формування європейської культури |
| Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |
Періодизація історії української культури Поняття культура. Українська народна та національна культура: їх основний зміст і взаємозв’язок |