Урок духовності (8клас)
«СКАРБИ
НЕТЛІННІ»
Мета уроку духовності:розширити знання восьмикласників про основи християнського віровчення; виховувати любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до культурних надбань, етичну скромність, стриманість, доброзичливість; заохочувати самостійність, активність школярів; привчати їх робити добрі справи, бути милосердними; будити почуття гордості за те, що маємо нетлінні духовні скарби, самобутню неповторну культуру.
Обладнання: Біблія; виставка «Духовні святині» (ікони, вишиті рушники; фото Алеї Духовності у м. Херсоні, пам′ятного знака при в′їзді у село; «Повість минулих літ»,твори Т. Г. Шевченка, Олеся Гончара та інших письменників); фільм «Сказання про Хрещення Русі»; світлини про святкування 1025-річчя Хрещен- ня Русі у Києві.
Перебіг заходу
І. Вступне слово учителя про святкування річниці Хрещення Русі
Указом Президента України у 2008 році встановлено нове національне свято українського народу – День Хрещення Київської Русі-України. Воно щорічно відзначається 28 липня в день пам’яті рівноапостольного князя Володимира – просвітителя нашого народу світлом віри Христової.Хрещення Русі суттєво змінило життя могутньої слов’янської держави, оскільки із запровадженням нової релігії з’явилося багато нового в науці, освіті, мистецтві.На Русі почали будувати церкви, прикрашати їх золотими банями, хрестами, іконами. Церква дбала про освіту, науку, священики роз’яснювали віруючим основи християнської моралі. 28 липня 2013року український народ відзначив 1025-ліття з часу свого офіційного хрещення.
ІІ.«Передбачення» учнями теми години спілкування (записана на дошці тема заздалегідь закрита від учнів)
-Про що, на вашу думку, сьогодні ми поведемо розмову?
-Що означає слово «скарб»? Який скарб ви б хотіли знайти? Що для цього треба? Якими бувають скарби?
-Що означає слово «нетлінні»? Які слова–синоніми можна до нього добрати?Чи може скарб бути нетлінним?
Повідомлення учителем теми, мети уроку духовності
ІІІ.Мозковий штурм «Що ми знаємо про християнство»? (Відповіді учнів)
ІV.Уявна подорож у часі: перегляд фільму «Сказання про Хрещення Русі»
V. Виступи учнів «Слово про Біблію»
Учитель (бере в руки Біблію). Святою книгою для всіх християн є Біблія.Кож- на сторінка книги розкриває величну і водночас трагічну історію людства, йо- го важкий духовний шлях у пошуках Бога (передає книгу учню).
Учень. Біблія відрізняється від інших книг. З першого погляду, це одна кни- га. Насправді вона складається з багатьох окремих книг. Починається Біб- лія з книги Буття і закінчується Апокаліпсисом (відкриттям Іоанна Богослова).
Учениця. Книги, які складають Біблію, поділені на дві частини. Перша називається Старим Заповітом, а друга – Новим Заповітом. На перших
сторінках кожного видання Біблії міститься список усіх книг, що входять до неї, з обов′язковим зазначенням сторінок.
Учень. У другій частині – Новому Завіті – докладно йдеться про життя Ісуса Христа, його вчення, здійснені ним дива, смерть, воскресіння з мертвих і віч- не життя.
Учениця. Біблія – незвичайна книга, яка створювалася протягом багатьох століть. Її автори, а їх більше сорока, займали різне соціальне становище: серед них були царі, селяни, філософи, рибалки, поети…Так, Мойсей виховувався у заможній єгипетській родині, Петро був рибалкою, Даниїл–міністром, Матвій – митником.
Учень. Біблійні сюжети та образи використовуються багатьма митцями – графіками, скульпторами, композиторами, режисерами театру і кіно, письменниками.Мабуть, немає жодного великого письменника, який би хоч раз не звернувся до змісту Біблії. Образи Книги книг надихали Шев-ченка і Байрона, Лесю Українку і Шекспіра, Франка і Пушкіна, багатьох ін- ших митців. Святе Письмо мало великий вплив на розвиток мистецтва, всьо- го духовного життя українського народу.
Учитель (бере Біблію з рук учня). Біблія – книга, яка написана для вдум - ливого читача. Вона витримує найретельнішу перевірку на достовірність. Біблія не вимагає сліпої віри, але вимагає від дослідника абсолютної чес-ності. Людині властиво вірити, сподіватися, любити так само, як дихати, мислити, мріяти, творити.
VІ. Поетична хвилинка «Споконвіку було Слово»
Дві матері у кожного із нас:
У золоті ікони – Божа Матір,
У хусточці біленькій без прикрас
Та друга, що чекає біля хати…
Простіть мене небесна і земна,
За болі і гріхи отого сина,
Який до покуті застільного вікна
Стає в молитві тихо на коліна
Олена Потапенко
Слово рідне, у тобі весь я,
У тобі народ мій кароокий,
Кожен звук і букова твоя,
Відправляє нас у світ широкий.
Світ широкий радощів, тривог,
Світ краси, звитяги і натхнення.
Слово рідне, ти святе, як Бог,
Кривдникам твоїм нема прощення!
Слово рідне, хто без тебе я?!
І народ мій що без тебе значить?!
Множиться родина хай твоя,
Бо без тебе ми глухі й незрячі!
Юрій Павленко
VІI.Виступ учителя художньої культури та пошукової групи на тему «Ікони – носії духовності»
* Із поширенням християнства на землях Київської Русі наприкінці Х століт- тя з′являються ікони. Спочатку із Візантії їх привозили до Києва як взірці. Згодом навичок малювання ікон набули місцеві малярі, а вже в ХІ столітті у Києві працював славетний чернець – маляр Алімпій. У широкому розумінні іконами називають зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, сцени зі Священного писання.
* Ікони, або образи (народна назва), стали невід′ємним і органічним компонентом оздоблення інтер′єру української хати. Вони прикрашали оселю, додавали їй духовного піднесення.
* Образи у хаті посідали важливе місце – на покуті. Під іконами сідали
до вечері на Святвечір і до свяченого на Великдень, тут було місце молодого з молодою після церковного шлюбу; на лаві під образами укладали покійника, виряджаючи його в останню дорогу.
*За іконами клали віночок колосків, що залишився від обжинок, ліку- вальне зілля, ставили свячену воду, переховували документи, але ні в якому
разі гроші. Образом благословляли у рекрути, на чумацтво, його дарували при народженні.
*Іконопис України – це цілий поетичний світ, віддзеркалення душі народу, йо- го світобачення, мрій і сподівань, поєднання живих реалій з багатою фантазією.
VІІ.Виступ краєзнавців (огляд експонатів виставки «Духовні святині»)
VIII. Вироблення пам′ятки «Як поводитися у храмі (церкві), на Алеї Духовності?
ІХ. Учитель. Золотим правилом моралі або християнської етики стало повча- ння Ісуса Христа своїм послідовникам:«Ставтеся до інших так, як ви хотіли б, щоб ставилися до вас».
Міні-диспут «Чи актуальні Божі заповіді у наш час? Чому? Що для вас у жи- тті є ціннісним орієнтиром?» (До обговорення запрошуються учні та їхні батьки)
Х. Психологічний етюд «Іскринки доброти»
Учитель. Згадаймо мудрі слова видатного педагога Василя Сухомлин - ського: «У школі твориться людина. Школа – святиня і надія народу. У школі навчаються не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати навколиш- ній світ, багатства науки та мистецтва. У школі вчать жити. Школа – це духов-
на колиска народу». У школі, діти, вас навчають любові до Батьківщини, до рідних, поваги до оточуючих, доброти. Тож давайте подаруємо усім свою доброту, адже нам це нічого не коштуватиме, а всім буде приємно її отримати! Це зробити дуже просто! Зараз я вас навчу!
Давайте зігріємо свої руки теплим диханням, наче вкладемо в них своє добре серце. Уявіть: від вашого теплого подиху у ваших долоньках загорі- лася маленька іскорка – така тепла і лагідна. А тепер простягніть свої руки до всіх, посміхніться і подаруйте їм свою доброту. (Учні здувають уявну іскорку зі своїх долонь) Тепер ви знаєте, як дарувати людям доброту.
Даруйте її всім і нехай доброта ніколи не закінчується!
ХІ. Відкритий мікрофон (звернення до теми уроку духовності):
- Про які скарби йшла мова під час нашого спілкування?
- Чи можна названі вами скарби вважатинетлінними? Чому?( Роздуми учнів)
- Чи справдилися ваші «передбачення»? - Щоб ви побажали собі?один одному?батькам? мені?
ХІІ.Заключне слово-побажання учителя
Я хочу побажати вам радості і щастя багато, Щоб матінка Божа вас берегла. Щоб ангел-хранитель з вами ходив: Від всякого зла він вас захистив. Щоб доля ласкава до вас була, Щоб мрія здійснилась і добро принесла!
Література
Біблія. – К.: 2009.
Історія української літератури / За ред. М.Т. Яценко. – Київ: Наукова думка, 1987. – С. 13-14.
Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Павлюка. - Львів: Фенікс, 1994. – С.109-112, 587-599.
4.youtube.com/watch?v=RzyzwKNyaUw
|