«Фізична краса – не постійна, моральна –відносна,
а духовна – вічна»
Мета: розвивати в учнів уміння висловлювати власну думку; виховувати почуття власної гідності, любові до духовних надбань свого народу; навчити розуміти такі поняття, як духовність, духовна культура, самовдосконалення, свідомість.
Обладнання: плакат із висловами видатних людей; картки з написами «людина», «життя», «культура», «духовність»; музичне оформлення.
Викладач. У драмі людській небагато дій:
Дитинство, юність, молодість і старість.
Роби, що хоч, ридай або радій —
Неси свій хрест. Все інше — поза сталість.
Настане час, і піде все в архів,
Уламки долі винесе на сушу.
Життя — спокута не своїх гріхів,
Життя — це оббирання з реп'яхів,
Що пазурами уп'ялися в душу.
Л.Костенко
Ми з вами стали свідками переходу в нове тисячоліття. Така можливість випадає не кожному. Тому ви розумієте вагомість цього переходу для всього людства. Сьогодні ми з вами маємо скласти своєрідну хрестоматію моральних та духовних цінностей людства.
Отже, поговоримо про людину, її духовну красу. Людина — це єдність тіла, розуму, душі й духу. Як ви це розумієте?
(Міркування учнів.)
Викладач. А тепер поміркуйте над такими запитаннями.
«Красиве життя» — яку суть ви вкладаєте в це поняття?
Чи є «лакмусовий папірець» моральності людини?
Який аргумент ви навели-б на заперечення своєму товаришеві, який сказав би: «Не всім же бути моральними»?
«Чим людина мудріша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях» (Блез Паскаль). Чи буває так у житті?
Що означає «духовна краса людини»?
(Під звуки красивої музики учні висловлюють свої думки, сперечаються.)
Викладач. Тут пролунали різні міркування. Тепер слід підбити підсумки. Отже, які риси притаманні високодуховній людині?
Якісне усвідомлення вищої мети існування людини та людства.
Постійне прогресивне само творення та допомога у цьому процесі іншим.
Наповненість життя гуманістичним змістом, надання пріоритету буттєвим цінностям, що виявляються в думках, словах і діях.
Високий рівень фізичної, емоційної, ментальної та моральної культури.
Запишіть, будь ласка, ці важливі кожній людині риси у зошити, а завданням буде — самостійно доповнити цей перелік.
(Учні записують у зошити і розказують про свої доповнення.)
Викладач. Вам відомі 10 Божих заповідей. На основі цих заповідей відбувався розвиток православного людства, започаткувалася культура. Уся філософія побудована на фундаменті цих 10 заповідей. Зараз ми з'ясуємо важливість заповідей у нинішній час. Розмістіть за значущістю, на ваш погляд, у сучасному житті ці заповіді.
Возлюби ближнього як самого себе.
На зло відповідай добром.
Не кажи неправди.
Не кради.
Не вбивай.
Шануй своїх батьків, щоб продовжувалися дні твої на землі.
Не чини перелюбу.
Не суди і судимим не будеш.
Не бажай нічого, що є у твого ближнього.
Пам'ятай день суботній, щоб святкувати його.
(Роздуми учнів.)
Викладач. Який короткий висновок ми можемо зробити після всього сказаного і почутого? — Духовна краса людини — це животворче джерело людського життя, внутрішній світ людини.
Напринці життя російський поет Сергій Єсенін написав рядки:
В этой жизни умирать не ново,
Но й жить, конечно, не новей.
Після його смерті інший поет, Володимир Маяковський, відповів:
В зтой жизни умереть не трудно.
Сделать жизнь достаточно трудней.
Запитання до учнів.
Як ви вважаєте, що важливіше — будувати життя чи прилаштовуватися до нього?
Чи згодні ви з думкою, що на долю людини впливає її характер? Чому?
Тестування «Чи впевнений ти у собі?»
Викладач читає ствердження, кожен учень обирає для себе найбільш підходящу відповідь щодо нього:
Так, часто — 3 бали; нечасто, але трапляється — 2 бали; дуже рідко — 1 бал; ніколи — 0 балів.
1. Коли мама купує мені одежу, а вона мені не дуже подобається, я не наважуюсь сказати про це мамі.
2. Я захоплююсь здібностями свого друга: у мене ніколи не виходило так намалювати (написати вірш та ін.).
3. Якщо я заблукав, я ніколи не попрошу незнайому людину показати мені дорогу.
4. Мені стає ніяково, я хвилююся, якщо доводиться відмовляти у проханні комусь.
5. Я ніколи не вдягну светр (сукню), якщо мої друзі скажуть, що він (вона) мені не личить.
6. Я ніколи не запрошую до танцю дівчину (хлопця), яка (який) мені подобається, щоб вона (він) не подумала (не подумав), що я нав'язуюсь.
7. Якщо мені кажуть, що я маю добрий вигляд, мені стає ніяково. Я ж знаю, що це не так!
8. Я ніколи не виступаю зі сцени, бо дуже соромлюсь.
9. Якщо я чую за спиною чийсь сміх, то впевнений(на), що сміються з мене.
10. Мені часто сняться жахливі сни.
11. Якщо домашнє завдання виявляється занадто складним, я його не виконую.
Результати тесту:
О—11 балів. Ти дуже впевнена у собі людина, можливо, навіть занадто. Прислухайся до думки друзів щодо тебе. Це буде корисно тобі для об'єктивної самооцінки.
12—ЗО балів. Ти-іноді соромишся і буваєш невпевнений у власних здібностях та можливостях. Постарайся бути впевненішим — і позбавишся багатьох труднощів у житті та навчанні.
31—36 балів. Може здатися, що у тебе взагалі немає власної думки, ти постійно озираєшся на більш упевнених осіб. Тобі важко самостійно прийняти рішення або вільно висловити власну думку. Твоя сором'язливість і невпевненість — головна причина твоїх невдач.
Кожен із нас сподівається на щасливу долю. Але одних супроводжує успіх, а інших вперто обминає. Успіх частіше приходить до людей, які сприймають життя позитивно. «Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за будь-яких обставин — і будете щасливі!» — вчить житейська мудрість. Доброта, чуйність, уміння розділити чужий біль, підтримати друга у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це риси характеру, завдяки яким людина завжди відчуває потрібною, корисною, атому і щасливою.
Бесіда.
Яку роль, першочергову чи другорядну, відіграють у житті людини матеріальні цінності, гроші? Чи здатні вони зробити людину по-справжньому щасливою?
Чи існує різниця між поняттями «щаслива людина» й «заможна людина»?
Яку думку ви поділяєте: «доля людини визначена від самого її народження, і життя — це певний шлях, який їй належить пройти» чи «людина сама прокладає свій життєвий шлях і сама будує свою долю»?
Які, на ваш погляд, риси має виховати у собі людина, щоб побудувати щасливу долю?
Існує чудова книга «Листи до сина» Василя Сухомлинського, в якій він спробував визначити, у чому полягає щастя людини і якою має бути особистість, щоб бути по-справжньому щасливою.
Людина без переконань — це нікчема. Знайди своє призначення ужитті, бо це джерело щастя.
Тільки через труд лежить шлях до мудрості, творчості, науки, а наука потребує не тільки розуму, а й великої мужності, працелюбності, терпіння.
Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше. Виховай у собі людську душу, а основний засіб самовиховання душі — краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Знай, що в житті нашому є речі ні з чим не зрівнянні. Це Батьківщина, рідний народ. Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо. Прагни бути справжньою людиною.
Треба виховувати у собі жалість до всього живого і прекрасного. І від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей.
Уникай поганого і прагни до хорошого. Сенс життя — у служінні людям. І найголовніше, на чому триматиметься
людина, — її розум, совість, гідність — це те, що завжди вона добуватиме хліб-своєю працею. Кожен має пишатися тим, що він робить для людей.
Запитання до учнів.
Чи згодні ви з думкою, що щастя людини полягає у самовдосконаленні і прагненні творити добро на землі?
Заключне слово вчителя.
Важко доповнити ще щось, не можна з чимось не погодитись. Усі ми з вами такі різні. Та якби кожен з нас зробив на одну злу справу менше та на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя.
Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем.
Тільки раз ми на землі живемо,
У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати,—
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола –
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше, щастя стало.
|