Міністерство культури і туризму України
Канівське училище культури і мистецтв
Педагогічна практика
Обмін досвідом
Збірник матеріалів
студентської конференції
5 березня
Канів 2010
Організаційний комітет студентської конференції
«Педагогічна практика. Обмін досвідом»
5 березня 2010 року
м. Канів
Канівське училище культури і мистецтв
Голова оргкомітету :
Мащенко О.В., заступник директора з виробничого навчання, викладач вищої категорії, викладач-методист Канівського училища культури і мистецтв
Заступник голови оргкомітету:
Близнюк В.І., керівник педагогічної практики, викладач вищої категорії Канівського училища культури і мистецтв
Члени оргкомітету:
Близнюк Р.О., голова ПЦК відділу духових та естрадних інструментів, викладач вищої категорії, старший викладач Канівського училища культури і мистецтв
Ярош Л.В., голова ПЦК хормейстерського відділу, викладач вищої категорії, старший викладач Канівського училища культури і мистецтв
Лисенко В.В., голова ПЦК відділу народних інструментів, викладач вищої категорії, старший викладач Канівського училища культури і мистецтв
Павленко О.В., голова ПЦК баянного відділу, викладач вищої категорії, старший викладач Канівського училища культури і мистецтв
Програма
Студентської конференції з обміну досвідом за результатами педагогічної практики
5 березня 2010 року
Реєстрація учасників конференції –
з 11.00 до 11:10 в аудиторії № 1
Відкриття роботи конференції – 11.10 в ауд № 1
Ознайомлення з матеріалами практики
голів циклових комісій – з 11.10 до11.30
Проведення засідання конференції –
з 11.30 до 12.00
Вітальне слово до учасників конференції
Мащенко О.В., заступник директора з виробничого навчання, викладач вищої категорії, викладач-методист Канівського училища культури і мистецтв
Доповідь: (регламент – 10 хв)
Близнюк В.І., керівник педагогічної практики, викладач вищої категорії Канівського училища культури і мистецтв
Робота за напрямами: (регламент – 3-5хв)
Конкурс теоретичних знань: Презентація досліджень
Нікончук М.І. Теорія виховання. Нормативно-правове регулювання виховної діяльності .
Жабенко В.С.Напрями виховання. Планування виховних та кураторських годин.
Мицюра А.Г. Виховна робота в колективі: Стадії розвитку колективу. Фактори, що впливають на формування колективу.
Мартиненко А.П. Професіограма викладача.
Авраменко О.В. Кореляційний зв'язок між реалізацією принципів і правил навчання та ефективністю уроку.
Холод М.О. Ефективні методи організації навчальної діяльності в системі підготовки диригента.
Презентація аналізу уроку.
- Ревнюк М.В. Методика векторного аналізу уроку.
Презентація матеріалів відкритого уроку
Коваль О. Структурні компоненти методрозробки відкритого уроку
Обговорення рекомендацій студентської конференції -
з 12.00 до 12.20
Закриття роботи конференції – 12.20
Близнюк В.І.
Педагогічна практика - етап формування педагогічної майстерності
Педагогічна практика студентів є важливою ланкою в системі професійної підготовки викладача фахових дисциплін мистецьких навчальних закладів і сприяє розв’язанню двоєдиного завдання : закріпленню і поглибленню теоретичних знань та практичних вмінь студентів, здобутих в процесі навчальних занять, і виробленню основних професійних педагогічних вмінь і навичок.
Програма педагогічної практики передбачає ознайомлення студентів з основними формами методичної роботи в навчальному закладі. Практиканти відвідують уроки з метою їх аналізу, проходять стажування у кращих викладачів навчального закладу, готують методичні розробки уроків та виховних заходів, приймають участь в студентських конференціях де розглядаються питання психолого-педагогічної тематики.
Такі форми роботи забезпечують формування творчого дослідницького підходу до педагогічної діяльності. Критеріями творчої роботи студентів-практикантів, були:
а) створення самостійного творчого продукту:
• проведення дослідницької роботи на психолого-педагогічну тематику;
• володіння елементарними вміннями проводити експериментальне дослідження обраної проблеми (анкетування; інтерв’ювання, пробні заняття та ін.); володіння статистичними методами обробки матеріалу.
б) узагальнення результатів творчого продукту та їх презентація на широкій аудиторії.
Теми, які були обрані студентами, тісно пов’язані з підготовкою студентів до виконання функцій викладача і керівника творчого колективу, до проведення системи навчально-виховної роботи з учнями.
Вашій увазі пропонуються тези розробок студентів випускних курсів спеціальності 5.020104 «Народна художня творчість», які отримують додаткову кваліфікацію «Викладач фахових дисциплін».
Нікончук М.І.
Теорія виховання. Нормативно-правове регулювання виховної діяльності
Виховання – це цілеспрямований, планомірний, систематичний процес формування особистості.
На всіх етапах процесу виховання здійснюється педагогічне керівництво, управління цим процесом. Управління процесом виховання — діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців. Важливим аспектом управління процесом виховання є планування виховної діяльності.
На час практики ми ставили завдання - ознайомитися з документами, що визначають напрямки, форми, методи виховання в навчальному закладі, зокрема в КУКіМ.
Безперечно, орієнтирами управління процесом виховання є програма «Освіта», «Концепція безперервної системи національного виховання», Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про загальну середню освіту», «Про освіту». Тут визначено основні принципи національного виховання : природовідповідність, народність, культуровідповідність, етнізація, гуманізм, демократизм, зв'язок з життям, гармонізація індивідуальних і загальнолюдських потреб та інтересів особистості, свободовідповідність.
Якщо мова йде про планування виховного процесу в конкретному закладі освіти, то необхідно керуватися його статутом, де визначено особливості організації навчально-виховного процесу з врахуванням специфіки навчального закладу.
Під час бесіди з заступником директора з виховної роботи, було проаналізовано «Концепцію виховної роботи Канівського училища культури і мистецтв». «Концепція виховної роботи» - загальні положення процесу виховання.
На основі концепції, щороку, а, точніше, – посеместрово, розробляється план виховної роботи училища. Розробкою та затвердженням плану виховної роботи займаються спільно заступник директора з виробничого навчання та заступник директора з виховної роботи.
План виховної роботи навчального закладу враховує вікові особливості студентів та забезпечує реалізацію основних напрямів виховання: естетичного, розумового, морального, трудового, фізичного, правового.
Для забезпечення всебічного і гармонійного розвитку студентів, пропонується використовувати різноманітні форми і методи виховання: вечори відпочинку, диспути, лекції, бесіди, конкурси, вікторини, екскурсії, ток-шоу та ін.
Виховання — тривалий процес. Людина виховується з дитинства до зрілості. «Я продовжую ще вчитися, — писав К.-А. Гельвецій, — моє виховання ще не завершене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням».
Відомо, що існують рівні вихованості людини. Кожний прагне досягнути найвищого рівня вихованості. Ознакою найвищого рівня вихованості особистості вважається здатність до самоконтролю, саморегуляції та самовдосконалення. А, також, - уміння корегувати поведінку інших. Система виховного впливу в Канівському училищі культури і мистецтв сприяє розвитку здатності в особистості до самовиховання.
Самовиховання – це систематична і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування і вдосконалення її позитивних рис та подолання негативних.
Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Студенти, отримуючи професійну освіту, залучаються до специфічних видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця і, таким чином, переконуються, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими. «Гарна звичка — це моральний капітал», —зауважував видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський.
Успішність процесу самовиховання значною мірою залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинена взаємовимогливість, - самовиховання відбувається, як правило, успішно.
Але, трапляється, що особистість має певні відхилення у своїй моральності і, тому потрібно їй допомогти з соціалізацією, тобто, слід займатися її перевихованням.
Перевиховання – система виховних впливів педагога на вихованця з метою гальмування негативних проявів у поведінці й утвердження позитивних якостей.
Студенти училища відкриті до спілкування з питань що стосуються проблем виховання. Під час практики мною було підготовлено матеріали та проведено лекцію на тему: «Теорія виховання». Лекція пройшла успішно, студенти слухали з-зацікавленням, задавали запитання, обговорювали ситуації. Виховний вплив на особистість – це одна з професійних компетенцій випускників КУКіМ. А без знання теоретичних основ виховання, складно безпомилково змоделювати виховний процес.
Програма педагогічної практики передбачає відвідування уроків з метою їх аналізу. Слідуючи темі свого дослідження, визначила мету спостереження уроків: вивчення виховного впливу педагога на студентів та підтвердження закономірності взаємозв’язку виховання та навчання. Найбільше запам’ятався урок Всесвітньої історії викладач Головко В.С. Не зважаючи на те, що студенти у своїх діях та відповідях були пасивні, викладач намагалася їх активізувати та задати позитивний тон роботи. Основними методами роботи викладач обрала: словесний, зокрема, метод репродуктивної бесіди, що дав змогу продіагностувати знання студентів, та закріпити їх; метод наочності; метод аналізу. На уроці було реалізовано принципи організації навчання такі як – принцип систематичності і послідовності, науковості, міцності знань, наочності. Під час спостереження я переконалася, що правильно організована навчальна діяльність має виховний вплив на учня. Виховує все: вигляд, культура спілкування, терпимість, вимогливість.
Педагогу варто керуватися в своїй викладацькій діяльності настановою Макаренка: «Виховує, — зазначав А.С. Макаренко, — все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди. З них на першому місці — батьки і педагоги».
Жабенко В.С.
Завдання та напрями виховання. Планування виховних та кураторських годин
Виконуючи програму педагогічної практики, для реалізації одного з її напрямів, нами було визначено завдання - ознайомитись з особливостями планування виховних та кураторських годин.
В ході бесіди з заступником директора з виховної роботи, познайомились з Концепцією виховної роботи Канівського училища культури і мистецтв, де вказано що:
- Першочерговими завдання педагогічного колективу є комплексний підхід до виховання студентів; органічне поєднання, безперервність, наступність виховної роботи в навчальних групах, на курсах, відділеннях, спеціалізаціях .
- Головна мета виховання : набуття студентами соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у них рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури.
- Найбільш вживаними формами організації виховної роботи в училищі є бесіди, екскурсії, зустрічі із фахівцями галузі, диспути, захисти майбутньої професії, тематичні конференції, засідання «круглого столу», години цікавих повідомлень, засідання дискусійного клубу, тематичні вечори, години народознавства, години пам'яті, свята, обряди, конкурси, вікторини, брей-ринги, студентські олімпіади, спортивні змагання, виставки творчості, відвідування музеїв, фестивалів, картинних галерей.
- Пріоритетними напрями виховання життєво-активної позиції студентства є : патріотичне виховання, політико-правове виховання, моральне, трудове виховання, художньо-естетична освіченість і вихованість студентства , фізичне та екологічне виховання.
- Чітко визначені об’єкти та суб’єкти виховної роботи.
- Намічено шляхи реалізації концепції.
- Визначено критерії ефективності виховної діяльності в училищі.
Заступник директора з виховної роботи Кондратенко А.М. проаналізував план роботи методичного об єднання класних керівників та кураторів груп училища та план виховної роботи студентів на 2009-2010 навчальний рік.
Аналізуючи план виховної роботи відділу «Духових та естрадних інструментів», нами було встановлено, що даний план складено у відповідності з основними напрямами виховної роботи училища. План гармонійно поєднує виховну роботу відділу та училища загалом.
Виховна робота на відділі духових та естрадних інструментів планується у відповідності до напрямків виховної роботи, а саме:
Розумове виховання (розвиток навичок культури інтелектуальної праці).
Моральне виховання.
Трудове виховання.
Правове виховання.
Фізичне виховання.
Естетичне виховання.
На період практики нами визначене завдання - провести виховну роботу за естетичним напрямком. Для цього обрали досить актуальні теми для обговорення: «Особливості телефонного спілкування», «Звертання на «ти» і «ви»», «Культура спілкування».
Основним завданням естетичного виховання є розвиток навичок культури спілкування, культура мови, культури поведінки, та розвитку комунікативних якостей. Здатність спілкуватися, вміння подати себе є обов’язковими якостями в професіограмі керівника творчого колективу. Естетичне виховання забезпечує не тільки загальний розвиток особистості, а й формування необхідних професійних якостей. Для реалізації завдань за естетичним напрямком рекомендується використовувати такі форми роботи:
Масові форми роботи – це читацька конференція та тематичний вечір.
Групові форми: година класного керівника, стінгазета, екскурсії в музеї та відвідування концертів.
Індивідуальні форми роботи: бесіда, індивідуальні завдання.
Основним завданням класного керівника (куратора) є формування наукового світогляду і моральної поведінки учнів. Найбільш дієвою формою для розв’язання цього завдання є кураторська година або година класного керівника.
Плануються тематичні години класного керівника на семестр, цей план узгоджується з планом виховної роботи навчального закладу.
Рекомендується періодично проводити підсумок навчальної діяльності учнів під час кураторських годин.
При плануванні кураторських годин, потрібно враховувати особливості та потреби учнівського колективу. Педагогіка рекомендує такі, найбільш вживані, методи як бесіда та диспут, дискусії, вечори запитань і відповідей.
Тема і зміст виховної години обговорюється заздалегідь, можна давати учням завдання як індивідуальні так і групові.
Крім аналітичної та практичної роботи, було проведено дослідження на визначення рівня позитивного ставлення студенів відділу духових та естрадних інструментів до методики проведення кураторських годин. Розроблено план інтерв’ю, де студентам запропоновано такі питання:
Визначте Ваше ставлення щодо кураторських годин.
Обґрунтуйте свій вибір.
Для Визначення індексу ставлення студентів відділу духових та естрадних інструментів до кураторських годин використано метод моментальної структури Лазарсфальта. За результатами дослідження встановлено - індекс дорівнює 0,675, тобто, студенти відділу виявляють позитивне ставлення до виховних та кураторських годин. Серед пропозицій внесених студентами до планування кураторських можна назвати такі: «більше дивитися відеозаписів про духовий оркестр, документальних фільмів, записів концертних виступів оркестру», «змінити час проведення кураторських з 8.45 на 11.00» та ін.
Мицюра А.Г.
Виховна робота в колективі . Фактори, що впливають на формування колективу
Людина живе і діє в колективі, і під його впливом відбувається становлення особистості – формується її спрямованість, суспільна активність, воля, створюються умови для розвитку здібностей.
Тому, можна стверджувати, що колектив є соціально-значимою групою людей, які мають спільну мету та діють у напрямку її досягнення. А.С.Макаренко порівнював колектив з організмом людини; колектив, на його думку, так само як і організм, складається з органів – органів самоврядування та влади. І добре, коли між ними існує гармонія.
У своєму розвитку колектив проходить три стадії:
1 – це коли колектив починає створюватись; члени колективу недостатньо знають один одного, та неповною мірою усвідомлюють завдання. Також, на цьому етапі, в колективі відсутній - актив.
2 – актив уже сформований, більшість підпорядковується меншості, актив проявляє ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності. Вихователь навчає актив і вихованців; керівництво здійснюється з опорою на актив. А також, вихователь уже спільно з активом визначає завдання для подальшої діяльності колективу.
3 – вихователь продовжує вивчати членів колективу, почергово залучає вихованців до керівництва, спільно з усіма членами колективу обговорює та вирішує завдання.
Наприклад, візьмемо хоровий колектив та діяльність диригента.
Макаренко стверджував, що починати виховання хорового колективу потрібно з відвертої рішучої вимоги, а не з хитких умовлянь. Адже, кожен керівник колективу, так як і батько чи мати , знають яким вони хочуть бачити своє дитя і, тому, повинні бути впевнені в своїх починаннях. Тут доречно згадати слова англійського філософа Сенеки: «Тільки той корабель буде мати попутний вітер, який знає куди пливе».
Потім, потрібно домогтися, щоб на ваш бік перейшли активісти. Тобто, створити ядро групи. Наприклад, якщо весь колектив збивається в певному тоні чи стилі, то актив допомагає керівнику в дотриманні дисципліни. Ось тоді робота керівника стає математично точною та організованою.
Існують певні фактори, які впливають на формування колективу – це:
спільна справа (діяльність) колективу та
знання керівником наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування колективу.
Не слід забувати, що колектив складається з людей, які мають різні характери, вподобання. Тому важливим фактором формування колективу є встановлення та розвиток міжособистісних взаємин. Якщо над цим працювати, то хоча внутрішньо людина і не поділятиме думок колективу, але намагатиметься поводитись відповідно до вимог і йтиме на компроміс.
Щоб попереджувати конфліктні ситуації, керівник повинен враховувати психологічну сумісність людей.
Відомі різноманітні класифікації стилів керівництва і лідерства. Серед них найпоширеніша та, яка визначає авторитарний, демократичний, ліберальний та змішаний стилі керівництва.
Давайте пригадаємо:
авторитарний – йому притаманна диктатура, він пригнічує самостійність та ініціативу. Головними формами взаємодії є наказ, вказівка, інструкція, догана.
Демократичний, який ґрунтується на повазі, довірі, орієнтації на самоорганізацію, самоуправління колективу. Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, ініціативність.
Ліберальний – виявляється в невтручанні, низькому рівні вимогливості. Форми роботи ззовні наче демократичні, але через пасивність керівника і його невідповідальність, колектив стає некерованим.
Ми вважаємо, що лідер, керівник повинен використовувати різні стилі, залежно від ситуації. Тоді ми отримуємо змішаний стиль керівництва.
Зважаючи на всі ці вимоги, можна досягти гармонійності в роботі колективу.
Під час проходження практики нами проведено досить різноманітну роботу. Відвідуючи уроки з метою аналізу, я спостерігала за діяльність викладачів. Всі уроки мені сподобалися. Хочу зупинитися на одному з них.
Це урок – заняття жіночого ансамблю.
Хоча я й відвідувала ансамбль раніше, але з позиції учня. А тепер спостерігала за процесом – очима педагога.
Мета спостереження: вивчення особливостей взаємодії викладача з колективом.
Переконалася, що для досягнення ефективних результатів потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного учасника ансамблю. Викладач так і діяв - враховував рівень кожного учасника колективу, давав слушні вказівки щодо правильності співу.
Колектив того дня був досить в’ялим і не завжди сконцентрованим. Викладач намагався задати тон і ритм в роботі, проявляв стриманість і тактовність. Я спостерігала як змінювався стиль його керівництва , в певних моментах (і це було необхідно) він використовував авторитарний стиль – був вимогливим, стояв на своєму. Це допомагало учасникам колективу зібратися і почати працювати належним чином. А потім, викладач знову переходив до демократичного стилю керівництва, дотримуючись принципів навчання таких як індивідуальний підхід та свідомість і активність, давав можливість висловлювати свою думку, приймати самостійне рішення (яке, як з’ясовувалось, було потрібним і корисним для роботи ансамблю)
Мартиненко А.П.
Професіограма педагога-музиканта
Ідеальним вважається викладач, який повинен бути духовно довершеною особистістю, комунікабельним, високоморальним, професіоналом своєї справи, широко ерудованою особистістю.
Професіограма викладача( перелік професійних умінь та якостей характеру) має, на нашу думку, відповідати таким критеріям:
загально педагогічні знання та уміння;
культура педагогічного спілкування;
культура державної мови;
внутрішня саморегуляція;
особисті якості;
культура зовнішнього вигляду.
Одним із завдань, які були нами визначені на період практики є дослідити якими професійними вміннями та особистісними якостями повинен володіти викладач. Зокрема, нас цікавила інформація про педагога-музиканта.
Нами визначено два шляхи дослідження: 1-й – це спостереження , набуття власного досвіду на основі аналізу діяльності викладачів, аналізу методичних матеріалів. 2-й – опитування студентів та викладачів.
Відвідуючи уроки з метою їх аналізу, враховуючи знання, які отримані при вивченні психолого-педагогічних дисциплін про педагогічну майстерність, нами визначено професіограму викладача-музиканта:
професіоналізм, доброта, освіченість, справедливість, вихованість, чесність, товаристськість, життєрадісність, приємна зовнішність, висока загальна культура, творчі здібності, принциповість, вимогливість, відповідальність, тактовність.
Використовуючи метод математичної обробки матеріалу, студентам та викладачам училища запропоновано проранжувати якості та вміння.
Після кількісної та якісної обробки матеріалу дослідження, було з’ясовано, що: і викладачі, і студенти перше місце надали професійності, освіченості; друге місце – принциповості та вимогливості; третє – вихованості, чесності, відповідальності.
Не співпали думки у студентів і викладачів щодо такої якості як товаристськість ( студенти - 7 місце, викладачі – 11), і це закономірно, тому що студенти хочуть бачити у педагогах своїх друзів, а не тільки наставників, людей, які б з розумінням ставилися до будь-якого роду проблем студента. При цьому викладачі «старої школи» не готові до таких відносин, вони переконані, що товаристськість, може бути розцінена студентами як панібратство. Ще маємо, за результатами дослідження, розбіжність щодо тактовності: студенти - 9 місце, а викладачі – 4 місце. Взаємна тактовність – це ознака вихованості, вона повинна лежати в основі будь якої діяльності.
Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський стверджував: «Тільки справжня особистість здатна виховати – особистість». Викладач не може вимагати від учня того, чого він сам не дотримується.
Спробувавши себе в ролі педагога, ми переконалися наскільки це відповідальна і складна справа. Викладач - зразок для учня. Викладач-музикант повинен бути професіоналом своєї справи; людиною творчою.
Важливо володіти комунікативними вміннями, щоб знаходити спільну мову з учнем, а , головне, щоб вміти дохідливо і зрозумілою мовою пояснити навчальний матеріал. Викладач-музикант – це людина терпелива і вимоглива. Потрібно вміти сконцентруватись, щоб за коротких 40 хвилин уроку навчати, корегувати, виправляти всі помилки і контролювати роботу учня.
Викладач-музикант прагне бути ерудованим, і знати набагато більше чим вимагає програма. Такої багатопланової, розвинутої кваліфікаційної характеристики не має ніяка інша професія.
Авраменко О.В.
Кореляційний зв'язок між реалізацією принципів і правил навчання та ефективністю уроку
Принципи навчання (дидактичні принципи) – вимоги до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.
Дидактичні принципи поширюються на вивчення всіх дисциплін, значною мірою визначають їх зміст, форми організації та методи навчання.
До головних принципів навчання належать: принцип науковості, систематичності та послідовності, доступності, зв’язку навчання з життям, свідомості та активності, принцип наочності (золоте правило дидактики), міцності знань, індивідуального підходу та принцип емоційності.
Принцип науковості. Його сутність – усі факти , знання, положення і закони, що вивчаються повинні бути науково достовірні. Реалізовуючи принцип науковості, викладач знайомить студента з професійною термінологією, тобто, вчить його розмовляти « мовою диригента».
Принцип систематичності та послідовності. Певною мірою він є похідним від принципу науковості, оскільки кожна наука має свою систему і послідовність викладання в навчальному процесі. Систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виділенням основного, логічним переходом від засвоєння попереднього до нового матеріалу.
Принцип систематичності і послідовності в підготовці диригента є важливим, дотримуючись цього принципу, ті хто навчається має змогу отримати змістовні, глибокі знання. Адже фрагментарність у навчанні (щось вивчив, а щось пропустив) є причиною низької професійності фахівця в майбутньому.
Принцип доступності викладання. Принцип доступності залежить від дотримання правила послідовності: від простого – до складного, від відомого до невідомого.
Принцип зв’язку навчання з життям. Потрібно мотивувати навчальну діяльність студента. Важливо вчасно давати можливість студенту-диригенту спробувати себе в безпосередній роботі з колективом.
Принцип свідомості й активності учнів. Виник і розвивався як заперечення догматизму і пасивної ролі учнів у навчанні. Виходить з того, що позитивний результат будь-якої діяльності визначається активністю людини.
Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, аналогії), без правильного формулювання думки при усному мовленні.
Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень.
При підготовці диригента, наочність є засобом для оволодіння технікою, але при цьому важливо враховувати індивідуальність учня , його динамічність, пластичність.
Принцип міцності знань, умінь і навичок. Передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь і навичок.
Повторення розглянутого під час уроку матеріалу, є запорукою успішного оволодіння майстерністю диригента. Важливо навчити учня планувати самостійну роботу, готувати його до самоконтролю та самокорекції.
Принцип індивідуального підходу до учнів. Означає врахування рівня розумового розвитку, знань та умінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності студентів, їх особливостей пізнавальних інтересів, вольового розвитку, ставлення до навчання.
Принцип емоційності навчання. Реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу, мову учителя, зовнішній вигляд, використання цікавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів навчання. При підготовці диригента, позитивна емоційність сприятиме виробленню в учня впевненості в своїх силах, впевненості при роботі з колективом( а це не так легко - диригувати оркестром студентів та викладачів), сприятиме подоланню психологічних бар’єрів.
Нашим завданням на період практики було довести наявність Кореляційного зв'язку між реалізацією принципів і правил навчання та ефективністю уроку з предмета диригування.
Для визначення коефіцієнта кореляції Спірмена було встановлено ряд показників, зокрема: ранг рівня успішності студента з предмета диригування ( для цього проаналізовано підсумкові та екзаменаційні відомості) та ранг рівня застосування викладачем принципів навчання( результати спостереження й аналізу уроків). Провівши обчислення за формулою R=1- ((6сума D2): n(n2-1)), з’ясувалось, що коефіцієнт кореляції дорівнює 0,77.
Враховуючи, що значення отриманого коефіцієнта R можна визначити за такою закономірністю:
0< R<0,3 – слабкий зв’язок;
0,3< R<0,5 – помірний зв'язок;
0,5< R<0,7 – значний зв'язок;
0,7< R<0,9 – сильний зв'язок;
0,9< R< 1 – дуже сильний зв'язок;
- 1< R<0 – протилежний зв'язок,
можна стверджувати, що зв'язок між реалізацією педагогом принципів навчання і ефективністю навчання - сильний.
Як бачимо, принципи навчання забезпечують ефективність організації навчально-пізнавальної діяльності у підготовці фахівця, зокрема, диригента.
Холод М.О.
Ефективні методи організації навчальної діяльності в системі підготовки диригента.
Метод — найголовніше поняття педагогіки, що дає відповідь на запитання, ЯК треба здійснювати навчально-виховний процес.
Слово МЕТОД в перекладі з грецької означає – спосіб пізнання, шлях дослідження.
Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Серед запропонованих педагогікою класифікацій, найбільш оптимальною для організації індивідуального навчання в системі підготовки диригента, на нашу думку є класифікація Мамутова М.І..
М.І. Махмутов запропонував класифікацію, яка враховує сутність методу як спільної діяльності, де перше слово у назві методу вказує на діяльність учителя, а друге — на діяльність учня:
інформаційно-виконавський, повідомлювальний
пояснювально-репродуктивний;
інформаційно-пошуковий, проблемний;
стимулювальний, спонукально-дослідницький .
Тут основна увага приділяється спілкуванню, як виду діяльності. Правильно організоване навчання, стверджував Махмутов М.І.— це добре організоване вчителем дидактичне спілкування з учнями.
Можна припустити, що у процесі індивідуальних занять найчастіше використовуються такі групи методів:
1. Інформаційно-виконавські:
- наочні, які передбачають безпосередній показ тих чи інших прийомів художньої діяльності;
опорно-ілюстративні, які слугують для учня орієнтиром самостійного пошуку власних художніх версій;
2. Пояснювально-репродуктивні:
словесні , що доповнюють наочні, й спрямовані на роз'яснення закономірностей мистецтва;
3. Інформаційно-пошукові, проблемні:
практичні – вправи, як багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх засвоєння, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коректуванням.
самоконтролю та самооцінки
Стимулювальні, спонукально-дослідницькі.
Нашим завданням було з’ясувати, ефективність цих методів в процесі організації навчально-пізнавальної діяльності по класу диригування.
В ході дослідження, проведено опитування в якому брали участь викладачі та студенти, які викладають та вивчають диригування. Серед запропонованих до обговорення методів, як викладачі так і студенти найефективнішим вважають практичний метод (вправи). Він явно лідирував за результатами опитування. Респонденти також відзначили важливість поєднання цього методу з словесним та наочно-ілюстративним. Так як в комплексі вони дають можливість змоделювати технологію навчального процесу.
Переконатися в цьому можна було і під час відвідування уроків з метою їх спостереження та аналізу. Зокрема, відвідуючи уроки викладача Ю.Ф.Сидоренка, я мав нагоду спостерігати, що він застосовує всі перераховані в дослідженні методи, роблячи акцент на застосування практичного методу – методу вправ.
Зупинимось на характеристиці вправ.
Вимоги до вправ і їх виконання:
а) точно знати, яка мета вправи, яких результатів треба домогтися;
б) стежити за точністю їх виконання, щоб не закріплювати помилок, якщо вони виникають, слідкувати та перевіряти результати вправ, порівнювати свої дії з еталоном, усвідомлювати, які успіхи вже досягнуті і які недоліки треба усунути;
в) число вправ залежить від індивідуальних особливостей учнів і має бути достатнім для утворення навички;
г) вони не можуть бути випадковим набором однотипових дій, в основі їх має бути система, чітко спланована послідовність дій, зокрема поступове ускладнення;
є) їх не можна переривати на тривалий час;
є) результати вправляння потрібно аналізувати.
Види вправ:
а) підготовчі, мета яких підготувати учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;
в) пробні — перші завдання на застосування тільки що засвоєних знань;
г) тренувальні, спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних
умовах (за зразком, за інструкцією, за завданням);
г) творчі — за своїм змістом і методами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті та професійній діяльності кожної людини;
д) контрольні — мають в основному навчальний характер (письмові, графічні, практичні).
Виконання вправ є необхідним видом діяльності для закріплення і досвіду застосування знань, для усвідомлення зв'язків основних положень навчального матеріалу, для відпрацювання професійної майстерності.
Ревнюк М.В.
Методика векторного аналізу уроку
Векторний аналіз застосовують при системному спостереженні, а не для одиничних аналізів уроків.
Метою проведення векторного аналізу уроку є визначення ефективності організації і проведення особистісно-орієнтованого навчання.
Особистісно-орієтоване навчання – це спрямованість на особистість учня, врахування його індивідуальних особливостей, характеристик, здібностей. Таке навчання є розвивальним. Учень отримує можливість як найповніше розкрити свої таланти, засвоїти необхідну інформацію для виконання практичних завдань, тобто, - формується здатність використовувати знання на практиці.
Для проведення векторного аналізу уроку, нами розроблена технічна картка де вказано два сектори.
Оцінюючи вектори першого сектора, визначаємо ефективність підготовки вчителя до уроку.
Як відомо, навчання – це двохсторонній процес: викладання і учіння. Отже, можна стверджувати, що ефективність уроку буде залежати, також, і від діяльності учня на уроці. Тому другий сектор аналітичного дослідження – моделюючий. Він включає вектори, які є показниками готовності та бажання учня працювати. Від того як налаштований і підготовлений учень до уроку, залежить - які завдання може поставити викладач, та які методи і прийоми роботи він може використати. Другий сектор визначає ефективність моделювання уроку.
Учень повинен пам’ятати, що результатом навчальної діяльності є знання, вміння та навички, інтелектуальний розвиток та формування особистості. Варто брати до уваги твердження Платона: «Знання не можуть бути перелиті, як з однієї посудини в іншу». Тільки від взаємної спільної діяльності педагога та учня залежить ефективність уроку та ефективність навчально-пізнавальної діяльності.
Зміст
Близнюк В.І. 4
Педагогічна практика - етап формування педагогічної майстерності 4
Нікончук М.І. 5
Теорія виховання. Нормативно-правове регулювання виховної діяльності 5
Жабенко В.С. 8
Завдання та напрями виховання. Планування виховних та кураторських годин 8
Мицюра А.Г. 10
Виховна робота в колективі . Фактори, що впливають на формування колективу 10
Мартиненко А.П. 13
Професіограма педагога-музиканта 13
Авраменко О.В. 15
Кореляційний зв'язок між реалізацією принципів і правил навчання та ефективністю уроку 15
Холод М.О. 17
Ефективні методи організації навчальної діяльності в системі підготовки диригента. 17
Ревнюк М.В. 20
Методика векторного аналізу уроку 20
Педагогічна практика
Обмін досвідом
Збірник матеріалів
студентської конференції
5 березня
Коректор Близнюк В.І.
Комп’ютерна верстка Близнюк В.І.
Адреса: 19000, м.Канів, в.Федоренка,26, аудиторія 82
</0>
|