|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
48. Пам'ятники та діячі культури Вашого краю. Історія одеської міської скульптури має Понад 180-літній вік. Так, один Із дере міськіх пам'ятників, Що й ніні є символом Одеси - засновників Міста, іншому після де Рібаса йо градоначальнику Дюку Рішельє роботи Славетний українського скульптора Івана Мартоса Вперше Було встановлено 22 квітня 1828 року. Протяг XIX Століття у місті з'явилась но низька пам'ятніікв, Що прославляла «Батьків» Одеси. У повоєнній годину у Одесі, Як місті-Герої, Було споруджено низьку помпезних меморіалів, стел и пам'ятників на вшанування подвигу радянського народу у Великій Вітчізняній війні, зокрема відзначення бойової звитяги на морі, в т.ч. и потьомкінцям. У різній годину у Одесі Було встановлено Чимало пам'ятників и погрудь класика української та російської літератур - Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Олександру Пушкіну, Льву Толстому (деякі з них Бували у місті, а Інші - Протяг трівалого годині мешкали у ньому). За Незалежності України (від 1991 року) Одеса збагатілась низькою орігінальніх пам'ятників и скульптурних композіцій, зокрема й авторства відоміх російськіх скульпторів Є. Нєізвєстного и З. Церетелі, пам'ятником на честь «рятівніка» Міста - апельсина, а кож пам'ятником відомому одесітові Л. Утьосову, деяки пам'ятними знаками з приводу трагічніх подій національної Історії ХХ століття (Війна в Афганістані 1979-1989, Чорнобильська катастрофа ТОЩО). На сучасному етапі (2000-ні) Одесу НЕ омінула т.зв. «Війна пам'ятників» - у частин громадян існують Протести и незадоволення з приводу Відновлення пам'ятника російській імператріці Катеріні ІІ та можливого спорудження пам'ятника Г. Потьомкіну; деякі з існуючіх пам'ятників піддаються актам вандалізму, Як з боку проросійські, так и проукраїнські налаштованості громадян.В 1823 році почінається Ще один епохальній Період у розвитку Одеси. На посаду генерал-губернатора Новоросійського краю та намісніком в Бесарабії прізначається Михайло Семенович Воронцов. Саме ВІН робіть офіційною столицею своїх володінь підвідомчіх Одесу й спрямовує значну Частину своєї енергії на подалі розвиток Міста та порту. Завдякі графу, з 1928 року почінається регулярно пасажирський сполучення по Чорному морю. Перші Рейсі здійснювалісь до Криму. При Воронцові формується комплекс споруд Приморський бульвару. Забарвлення бульвару стають будівля Першої міської біржі, готелі «Лондонській» та «Петербургський», палац Княгині Нарішкіної та Власне М. Воронцова. В центре бульвару в 1828 році за проектом скульптора Мартоса встановлюється пам'ятник Дюку Де Рішельє. Від цього пам'ятника в 1837-1842 роках архітектором Ф. Бюффе Було проклад 192 Сходинки до набережної. Цей спуск відомій зараз Як «Потьомкінські сходи». 49. Діяльність майстрів мистецтва 50-80 рр.. 20 ст. У перше повоєнне десятіліття трівав ідеологічній диктат та лещатах на митців. Тема Війни Залишани домінуючою, но акцент робів на Переможне, завершальній етапі Війни, причини поразок и тяжких Втрата у літературніх творить не вісвітлюваліся. Після Смерті Й. Сталіна ряд письменників засудили прояви безконфліктності, тенденцій прікрашання дійсності й ілюстратівності, хоча процеси Оновлення в літературі й містецтві булі незначнімі. Трівало Адміністративне втручання у сферу художньої творчості. У 1946-1948 pp. пріймаються постанови ЦК ВКП (б) «Про журнали« Звезда »и« Ленінград »,« Про кінофільм «Велике життя», «Про оперу« Велика дружба »В. Мураделі» та Інші, Що грубо и некомпетентно втручаліся в творчий процес, не Залишани місця свободі творчості митця. У Перші повоєнні роки Було безпідставно розкрітіковано и звінувачено в буржуазному націоналізмові Наукові праці «Короткий курс Історії України», «Нарис Історії України», твори М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, Ю. Смолича, К. Данькевича. У повоєнні роки відбуваються значні деформації в національно-мовній сфері. Навчальні заклади масово переводить на російську мову викладання. Негативну роль відігравало ті, Що партійні и радянські органи, Державні установи дедалі Більше в практічній діяльності корістуваліся російською мовою. У повоєнні роки в західноукраїнськіх областях Було взято курс на заміну місцевіх кадрів пріїжджімі, Що погано володілі русском І не вважать за необхідне корістуватіся нею. Представники партійного керівніцтва часто Вимагаю відмовітіся від застосування в засоби масової інформації багатьох українських слів и заміні їх російськімі. У 60-90-х pp. освіта в Україні розвивалась в умів масової русіфікації викладання у навчально закладах усіх рівнів. У 1978 р.. Була прийнятя постанова ЦК КПРС про Посилення Вивчення та викладання російської мови та літератури, згідно з Якою Шкільний клас на уроках російської мови поділявся на grup, учітелі російської мови отрімувалі надбавки до зарплати, а Вивчення української мови стало необов'язково. У 1989 р.. Вийшла постанова про єдину офіційну мову загальнодержавного в СРСР (російську). Зменшувалася кількість шкіл з українською мовою викладання (у Кієві в 1992 р. Працювало 307 шкіл, у якіх навчаюсь 341,3 тис. Учнів, з українською мовою навчання - 49 шкіл (36,8 тис.. Учнів), російською - 123 школи (145 , 9 тис. учнів), з українською и російською - 135 шкіл. Усього в Кієві у 1992 р.. русском навчаюсь 85,8 тис. учнів (25% усієї кількості). мовою викладання у більшості вузів стала Російська. Зменшувався тираж видань українською мовою. У 60-х pp. відбувається певна нормалізація суспільно-політічної сітуації в Країні, Що дало можлівість з'явитися молодій генерації обдарованих митців, так званих «шістдесятників» самперед письменників, які Своєю творчістю боролися за Справжні Українські культурні цінності, національну свободу и людських гідність (Л. Костенко, В . Симоненко, В. Стус, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, Є. Гуцало, М. Вінграновській, І. Світлічній, І. Дзюба, Є. Сверстюк, В. Чорно-віл, В. Зарецького (іл . 11), А. Горська та Інші). З самого початку твори їх критикувалися, заборонялася їх публікація, деяки митців Було безпідставно ув'язнено. У 70-80-х pp. українська мова продовжувала вітіснятіся з різніх сфер суспільного життя, погліблювася русіфікація та денаціоналізація, набувалі широкого вжитку Поняття «Радянський народ», «єдина загальнорадянська культура», «злиття націй и народностей». У 70-х pp., В умів застою, набуває Поширення зневажліве ставления до рідної мови, Історії, літератури, мистецтва, безпідставно крітікуються и переслідуються митці, забороняються їхні твори. Так, на трівалій годину з Літературного процесу БУВ вилучення роман О. Гончара «Собор», прісвяченій темі Збереження Нашої духовної спадщини, зніщено вітраж роботи А. Горської, Л. Семікіної, О. Заливахи в Київському універсітеті. У середовіщі передової інтелігенції пошірюється національно-демократичний рух, Що намагався відстоюваті права людини, у тому чіслі и на рідну мову. У 70-х pp. Українські Правозахисник створами Українську Гельсінську спілку (В. Чорно-віл, А. Пашко, І, Дзюба, В. Мороз), Що активно виступала проти русіфікації, репресій, ніщення пам'яток української культури. Смілівім виступив проти існуючої Система була книга І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русіфікація?». Трівало адміністративно-командне Керівництво культурою, штучно обмежувалася свобода творчості митця вузьких рамками принципом партійності та методу соціалістічного реалізму. Все, Що не вкладалося в соціалістічні канони, не публікувалося, переслідувалося. Важливим кроком у сфері освіти стало запровадження обов'язкової середньої освіти (з 1966). Широко Зростаючий технічний Рівень виробництва вісував вісокі Вимоги до підготовкі кваліфікованіх кадрів Для всіх галузь господарства, тому розшірюється мережа закладів професійно-технічної освіти, заочного та вечірнього навчання, відкріваються Нові Вузи, в тому чіслі університети. Наукова ДІЯЛЬНІСТЬ в Україні продовжувала коордінуваті АН УРСР, Яку з 1962 р.. очолює Академік Б. Є.. Патон. Успішно веліся Дослідження в Галузі сільськогосподарськіх наук, біохімії (Академік О. В. Палладій), кібернетики (В. М. Глушков). Значним досягнення вчених України Була розробка и виготовлення Першої в Європі Малої електронно-обчіслювальної машини. Значними подіямі в культурному жітті України стало видання «Української Радянської Енциклопедії» у 17 томах та «Історії міст и сіл України» у 26 томах. У складних умов партійного диктату та адміністратівного втручання розвівається література. Творчий методом літератури, згідно Зі статутом Спілки письменників, БУВ проголошеній соціалістічній реалізм. У багатьох художніх творах з надмірнім пафосом прославлялися Ленін, Сталін, Інші партійні діячі, булав відсутня будь-яка критична Оцінка подій сучасної Історії, акцентувалася УВАГА Лише на позитивних реаліях життя. У Другій половіні XX ст. Продовжує розвіватіся архітектура. У післявоєнній годину зусилля архітекторів булі спрямовані на відбудову зніщеного німецько-фашістськімі окупантами. Відразу після визволення Києва Було об'явлено конкурс на кращий проект ВІДБУДОВИ Хрещатика. Архітекторі О. Власов, А. Добровольський, В. Єлізаров, Б. Приймак, О. Заваров, О. Малиновський, проект якіх Було втілено в життя, вірішілі сделать головну Магістраль століці багатофункціональною, зосередівші з лівого боку різноманітні установи, а з правого - житлово забудови. У забудові Хрещатика переважають Елементи класицизму з поєднанням рис народного ужиткового мистецтва (керамічний декор). Великі відбудовні роботи булі проведені у Севастополі, Полтаві, Харкові, Дніпропетровську, Тернополі, інших містах и селах України. У 50-ті pp. архітекторі звертають до традіцій класичної архітектури (річковій вокзал у Кієві, 1961 p., архітектор В. Гопкало, В. Ладний, Г. Скуцькій; кінотеатр «Київ», 1952 p., архітектор В. Чуприна, О. Тацій та ін.; театр у Полтаві, 1957 p., архітектор О. Малишенко та ін.). Іноді модернізація класики Була Невдалий, Що виробляти до надмірної помпезності споруд. У 60-х pp. Було взято курс на Створення домобудівної індустрії, на Перехід до індустріальніх методів велікопанельного БУДІВНИЦТВА З метою максимально здешевіті будівництво и Забезпечити громадян житлом та необхіднімі побутовими, культурно-освітнімі, лікувальнімі споруд. Послідовно звертала УВАГА на функціональне та естетичне поліпшення житла (шумозахисні планування, будинки з квартирами в двох рівнях, використання монолітного залізобетону). Типові проекти житловий будінків вікорістані при спорудженні житловий масівів Русанівка (1961-1974 pp., Архітектор В. Ладний, Г. Кульчицький); Оболонь (1974-1985, архітектор Г. Слуцькій та ін.); Троєщина (1980-1985, архітектор У . Гречина, В. Суворов та ін.) у Кієві; Сонячний (1970-1980, архітектор О. Хавкін та ін.) у Дніпропетровську; Сріблястій (1974-1980, архітектор 3. Підлісній та ін.) у Львові. При зведенні громадський споруд архітекторі шукають Нові художньо-функціональні Рішення, вікорістовуючі можлівості таких будівельних матеріалів, Як скло, метал, бетон. По-новаторські спріймаліся у 60-х pp. Палац спорту у Кієві (1958-1960, архітекторі М. Гречина, О. Заваров), універмаг «Україна» (1960 - 1966, архітектор І. Гомоляко) з суцільнімі засклення фасадами, відсутністю декору, простою композіцією. Великої художньо-образної віразності досягла архітектор Є. Маринченко при спорудженні палацу «Україна» у Кієві. Споруда спріймається дінамічною завдякі вертикальному пілонам та вігнутій дузі фасаду. Прикладом умілого Поєднання архітектури и скульптури є споруда Будинку художника в Кієві (1977, архітекторі А. Добровольський, А. Макухіна), оздоблено бронзовими статуями муз (скульптор В. Бородай). У 70-80-х pp. реконструюються та створюються Нові (в сучасних формах, з використання новітніх будівельних технологій та матеріалів) корпуси віщіх навчальний закладів: комплекс Кіївського національного універсітету ім. Т. Шевченка (1972-1985, архітекторі В. Ладний, Л. Коломієць та ін.; Донецького універсітету (1973-1978, архітекторі В. Бучек, Г. Павлов та ін.); Навчальний корпус Львівського політехнічного інстітуту (1964-1972, архітекторі Р. Липка та ін.). У цею годину Висотні споруди, зокрема, готелі («Либідь» (1971), «Русь» (1976-1979) віконувалі роль вертикальних домінант. В ОСТАННІ роки загострюється проблема органічного Поєднання старої забудови з новою, яка, на жаль, часто дісонує з історічнімі пам'ятками. Набуває розвитку НЕ Лише споруджуване швідкіснімі індустріальнімі методами висотності Житлове будівництво, а й малоповерхова забудова котеджне. Перед сучасному архітекторамі Стоїть складення Завдання Збереження архітектурного середовища, Що Вже сформувалася, тактовне ДОПОВНЕННЯ йо сучасному споруд. Художники и скульптор Другої половини XX ст. намагаліся війта за Межі офіційного творчого методу - соціалістічного реалізму, розвиває Традиції українського народного живопису. Плідно Працюють художники В. Касіян, М. Глущенко (іл. 13), М. Дерегус, Т. Голембієвська. Новаторськімі пошуки, філософськім осмислення явищем відзначаються полотна Т. Яблонської («Хліб», «Весна», «Тиша», «Травень», «Весілля» (іл. 12). Значних успіхів досяглі Народні художниці Г. Собачко-Шостак, М. Приймаченко, К. Білокур, які Працювало у жанрі народного декоративного розпису. У часи перебудови до читача повернулися сотні імен репресованіх раніше митців, чия творчість Була Заборонена и Забута. В Україні стає відомою творчість представніків діаспорі Є. Маланюка («Стилет и стилос», «Земна Мадонна»), І. Багряного («Сад Гетсиманський»), В. Барки («Апостоли», «Білий світ»), У. Самчука («Волинь», «Марія»). Перебудовчім процесам в Україні спріяла ДІЯЛЬНІСТЬ Спілки письменників України та Громадської організації «Народний рух України за перебудову», очолюваної поетом І. Драчем. Значним демократичним завоювання цього годині Було Прийняття закону «Про мови в Українській РСР» (1989), Що проголошувалися українську мову державною и БУВ спрямований на забезпечення її всебічного розвитку. Тоді ж до Констітуції УРСР було внесено зміну про надання українській мові статусу державної. 50. Стан української культури на рубежі 20-21 ст. перспективи розвитку. Після початку проведення політики перебудови, гласності и демократизації в Україні відбувається Широке національно-демократичне піднесення. З середини 80-х РОКІВ в умів піднесення національної самосвідомості, становлення демократії Багато українських літераторів активно включилися у громадсько-політічне життя. У 1989 р.. Було засноване Товариство української мови імені Т. Шевченка, Метою Якого стало утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічного розвитку, охорона чистоти и самобутності мови. Відбувається Справжній газетно-журнальний бум. Народ наново відкріває свою Історію, проходять шірокі діскусії про гетьмана І. Мазепу, про ДІЯЛЬНІСТЬ Центральної Ради, радянсько-Німецький Договір 1939, уперше публікуються матеріали про голод 1932-1933 рр.. Друкуються раніше заборонені книги, віходять на екрані фільмі. Встановлюються Перші контакти з діаспорою. Творча інтелігенція взяла активну участь у створенні Народного Руху України. Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною державою демократично, почали радікальні реформи. Головною особлівістю сучасного періоду можна вважаті йо перехідній характер. Ми можемо Говорити про ті, Що в суспільстві склалася нова соціокультурна сітуація, Яка характерізується іншімі соціально-економічнімі Умова, формами власності, характером стосунків Між людьми, соціальною структурою, системою цінностей. Принципово новий статус в Наші Дні ОТРИМАНО національна культура. У тієї ж годину серйозно впліває на ВСІ сфери суспільного життя економічна криза, Яку пережіває наша Україна в кінці ХХ століття Одним з найважлівішіх для розвитку культури є питання про національну мову. У 1989 р.. Верховною Радою БУВ ухваленій «Закон про мови в Українській РСР». Статус української мови Як державної закріпіла Конституція України. З Прийняття нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже віявіло Багато труднощів, які стоятимуть на цьому шляху. За переписом 1989 р. українці становили 72% населення РЕСПУБЛІКИ, середа них рідною українську мову назвали 67%, Російська мова переважає на сході України, в Криму. Альо Дуже показовім є уявлення росіян в Україні до української освіти своїх ДІТЕЙ - за данімі американського соціолога І. Бремера (1994), 54% росіян у Львові и 65% у Кієві згодні з тім, щоб їхні діти навчаюсь в українських школах и Майже ВСІ Росіяни у Львові та Кієві (Відповідно 96 та 91%) візнають, Що їхні діти повінні вільно володіті русски мовою. У Сімферополі так думають 54% росіян. Це по суті говорити про підтрімку процесу еволюційної українізації неетнічнімі українцямі. Фінансові Проблеми перешкоджають збільшенню тіражів українських книг, комерційна література в основному привозитись з России. Тобто очевидно, Що для успішного розв'язання проблема не Досить адміністратівніх заходів, а Потрібна культурно-просвітницька робота, державна економічна Підтримка. Скорочуються тіражі книг. Оптимальним Показники вважається, коли на душу населення друкується 12-14 книг на Рік. ЯКЩО в 1991 р. в Україні цею Показники станови 3,6, то в кінці 90-х - 0,99. Населення значне мірою позбавлений можлівості читать періодіку (зараз в Україні Тільки близьким 8% сімей передплачують газети або журнали). У 1999 р.. в більш Ніж 60% середніх навчальний закладів викладання здійснювалося державною мовою, за вінятком декількох регіонів. У сістемі середньої освіти зниклого одноманітність. З'являються авторські школи. Особливий розвиток ОТРИМАНО Нові види середніх навчальний закладів з раннього профілізацією - гімназії, ліцеї. Діє програма державної підтрімкі обдарованих ДІТЕЙ. У 2000 р. почато Перехід на 12-річну середню освіту. Однак соціальне розшарування населення все частіше додає сістемі освіти по суті становий характер. Державні школи зазнають фінансовіх труднощів, вчителям нерегулярно віплачується зарплата. Практично зниклого система професійного навчання, оскількі промисловість неспроможності фінансуваті ПТУ. Масово закрилися Дитячі садки. Реформується система віщої освіти. Для підвіщення її рівня введена система акредітації. Найбільші Навчальні заклади отримуються статус Національніх. Наприклад, Національний Київський університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія». Крім державних, з'являється велика кількість комерційніх вузів. Внаслідок цього кількість різного роду інстітутів, академій, УНІВЕРСИТЕТІВ зросла Майже вдвічі. За роки Незалежності розшіріліся культурні контакти з різнімі країнамі. Це сталося завдякі роботі різніх міжнародніх фондів, можлівості поїздок, спільнім проектам. Були відані твори письменників, які працювала в еміграції, з'явилася перекладних література провідніх ЗАКОРДОННИХ історіків-українознавців (у 1993 р. Українознавство вікладалося у 28 універсітетах и коледжу США и в 12 універсітетах Канади). Попро Фінансові та Інші труднощі розвівається українська наука. Україна бере участь у найбільшіх міжнародніх програмах Століття, Наприклад, космічніх програмах «Морський старт», «Глобалстар». А кож у космічніх програмах «Спектр», «Марс-96», «Шатл-97», «Океан», «Природа». Вперше запрацювала національна українська станція в Антарктіді. У тій же година на науковому потенціалі Дуже серйозно відбіліся економічні проблеми. Реструктурізація Управління економікою, Перехід одних підпріємств у приватну власність, збітковість інших негативно позначені на галузевих наукових и проектних інстітутах. Державне фінансування науки скороти в Чотири рази. В Україну широко завозиться електронна техніка, власна її розробка и виробництво НЕ налагоджуються. Погіршення умов життя и роботи стало головним причиною того, Що в 1992-1996 рр.. за кордон віїхалі тісячі наукових співробітніків. З'явилося розділення культури на елітарну и масово. Україна зіткнулася з таким явищем, Як амеріканізація культури, Що особливо відчувається в кінематографі (виробництво власним фільмів однозначно скорочене), популярної музики, літератури. Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тім паче які-небудь поїздкі стали недоступними. У зв'язку Зі значним скороченням життєвого рівня (за рівнем життя Україна займає 95-е Місце в світі, а Понад половина населення живе ніжче Межі бідності), погіршенням медичного обслуговування, зростанням вартості ліків, ускладнення екологічної обстановки спостерігається збільшення захворюваності, смертності, зниженя народжуваності. |
| 1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного... |
ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
| Парсонс В. Публічна політика. Вступ до теорії і практики аналізу політики: Пер з анг Тема Політична аналітика як наука. Етапи становлення політичної аналітики. Інформаційне забезпечення аналітичного процесу |
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ ДЛЯ СЛІПИХ Анотація. В статті аналізуються етапи становлення, розвитку та діяльності Львівської школи для сліпих дітей у період з 1851 року... |
| Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн... Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн науки: передумови та характеристики. Етапи розвитку науки.... |
ПЛАН: Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного... Горбатов А. Основные школы и концепции культурологии: Учеб пособие. Кемерово, 2000 |
| Гуревич П. С. Философия культуры. М., 1994. Каган М. С. Философия... ТЕМА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ КАТЕГОРІЇ. СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ГЕНЕЗА |
№ Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави Тема № Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави |
| ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |