|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
33. Літературна творчість 10-13 ст. Слово о полку Ігоревім. Геніальній твір Давньої російської літератури «Слово о полку Ігоревім» Було Знайда на початку 90-х РОКІВ ХVIII Століття відомім любителем и збірачем російськіх старожитностей О. І. Мусінім-Пушкінім. Текст «Слова» перебував у збірніку давньоруськіх творів, орігінальніх и перекладних. Збірник БУВ придбаних ним через свого комісіонера в чіслі інших рукопісів у Колишня архімандріта закритого на тій годину Спасо-Ярославський монастиря - Йоїла Біковського. Крім «Слова», ця збірка укладав у СОБІ «Хронограф», літопис, Що називається «Временник, еже кличе літопісання руських князів и земля Руська», «Сказання про Індійське царство», повість про Акіра Премудрого и «Девгеніево діяння». Перше, Дуже коротке Повідомлення про «Слово» Було зроблено відомім поетом того часу М. М. Хераскова в 1797 році в іншому віданні йо поеми «Володимир». У XVIII столітті булі зроблені но й Інші переклади «Слова», удосконалювалі ПЕРШИЙ. У 1800 році «Слово» Було видано А. І. Мусінім-Пушкінім у співпраці Зі Своїми вчених друзями: А. Ф. Малиновського, М. М. Бантиш-Каменський и Н. М. Карамзінім - трьома кращих знавцямі давньоруськіх рукопісів того часу. У 1812 році збірку, Що включав «Слово», згорів у московському Пожежі разом з Усім найціннішім збори давньоруськіх рукопісів в Будинку А. І. Мусіна-Пушкіна на Разгуляї. У зборах А. І Мусіна-Пушкіна згорілі и Інші рукописи першорядного значення, як, Наприклад, знаменита Троїцький літопис самого початку XV Століття, якої широко корістувався М. М. Карамзін у своїй «Історії Держави Російської». Згоріла и велика Частина екземплярів Першого видання «Слова». Немає нічого дивного в тому, Що «Слово» збереглося Лише в одному списку. У єдиному списку дійшло до нас не Тільки «Слово о полку Ігоревім», но и безліч інших творів Давньої російської літератури, середа них Такі першокласні, Як «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про погибель Руської землі» (другий список йо БУВ опублікованій Тільки в 40-х роках XX століття), «Повість про Горе и Злочастіі», «Повість про Суханов», переклад з грецької Хроніки Георгія Сінкела та ін Єдиний список Троїцької Літописі згорів, Як и список «Слова». У жанровому відношенні «Слово о полку Ігоревім» вівчено слабо. Існує кілька гіпотез, Досить суперечлівіх І, загаль, Слабкий обгрунтованих. У «Слові о полку Ігоревім» досліднікі бачать то «поему», то «військову повість», то «Білин XII ст.», То «урочистих промова», віголошену на честь Ігоря Святославича при поверненні з полону. Перше Ніж звернути до визначення того, Яким же БУВ жанр «Слова о полку Ігоревім», прідівімося до деяки особливостей жанрової системи давньоруської літератури XI-XIII століть. Жанрова система Давньої російської літератури Була Досить складною. Основна Частина жанрів Була запозічена російською літературою в X-XIII століттях з літератури візантійської: у перекладах, и в творах, перенесення на Русь з Болгарії та Візантії. У Цій перенесеної на Русь сістемі жанрів були, в основному, церковні жанри: жанри творів, необхідніх для богослужіння и для церковного життя - монастірської и парафіяльній. Тут повінні буті відзначені Різні посібники з богослужіння, молитви и жітія святих різніх тіпів, твори, Що прізначаліся для благочестивого індівідуального читання, и т. д. Але, крім того, булі й твори більш «світського» характеру: різного роду природно-Наукові твори (Шестодневе, бестіарії, алфавітаріі) i твори з всесвітньої Історії (по старозавітній и римсько-візантійської), твори типу елліністічного роману («Олександрія») та ін перейшла на Русь жанри по-різному продовжувалі тут Своє життя. Були жанри, які існувалі Тільки разом з перейшла на Русь творами и самостійно тут не розвивалась. І булі жанри, які продовжувалі на Русі активно Своє існування. У їх рамках створювали Нові твори: Наприклад, жітія руських святих, проповіді, повчання, рідше молитви та Інші богослужбові тексти. Таким чином, середа жанрів, які перейшла на Русь з Візантії та Болгарії, існувалі «Живі» жанри и «Мертві». Крім цієї традіційної системи літературніх жанрів, існувала й Інша традіційна система жанрів - жанри фольклору. Одна особлівість цієї системи жанрів фольклору повинна буті відзначена перше за все. Фольклор у XI-XIII століттях НЕ Займан такого відокремленого від літератури положення, Як в новий час. Фольклор БУВ тісно пов'язаний з літературою, и йо жанри булі з'єднані з жанрами літератури. Ті й Інші становили якесь двуединство, єдиний організм словесного мистецтва. У XI-XIII століттях межа Між фольклором и літературою проходила не там, де вон проходити в новий час. У новий час фольклор - Це мистецтво народу, селянства, ніжчіх верств населення. У середні Століття и особливо в Ранн середньовіччі фольклор Поширення у всіх кулях суспільства: і у селян и у феодалів. Кордон Поширення фольклору в цею годину не стількі соціальна, скількі жанрова. Є жанри, які вімагають письмово оформлення, и є жанри, які вімагають усного виконання. А оскількі пісьменність Була ширше не у всіх кулях суспільства, то не стількі фольклор, скількі література Була обмежена и соціально. Фольклор ж ціх соціальніх обмежень у Період раннього феодалізму, в цілому, не знаючи. Як відомо, в новий час становище протилежних: не література обмежена соціально, а соціально обмежень фольклор. Обідві традіційні системи жанрів - літературна и фольклорно - перебувалі у взаємному зв'язку. Окремі потреби в словесному містецтві задовольняліся Лише фольклором, Інші - Тільки літературою. Отже, в Давньої російської літератури, до першої години Створення «Слова о полку Ігоревім», існувалі Дві традіційні системи жанрів, тісно пов'язані Один з одним и взаємно один одного доповнювалі. Різноманітність и багатство жанрів Було величезних. Протікають Як БІ не Була багата традіційна (Подвійна) система жанрів, в XI-XIII століттях вон позначені все ж недостатня. Нове історичне и патріотічне самосвідомість на Русі в XI-XIII століттях вімагає жанрових форм свого вираженні. Всі більш-Менш Видатні твори літератури, засновані на глибоких внутрішніх потребах, віріваються за Межі традіційніх форм. Справді, таке видатна твір, Як «Повість временних літ», не вкладається в спрійняті на Русі жанрові рамки. «Повість про осліплення Василька Теребовльского» - теж твір поза традіційніх жанрів. Ламають традіційні жанри твору князя Володимира Мономаха: його «Повчання», йо автобіографія, йо лист до Олега Святославича. Поза традіційної жанрової системи знаходяться «Моління Данила Заточника», «Слово про погибель Руської землі», «Похвала» Роману Галицького и Багато інших Чудовий твори Давньої російської літератури XI-XIII століть. Це Типово Саме для цього часу. Нові жанри XI-XIII століть здебільшого утворюються па стік фольклору та літератури. Такі твори, Як «Слово про погибель Руської землі» або «Моління Данила Заточника». Можливе навіть, Що Зародження новіх жанрів відбувається и усній формі, а потім воно вже закріплюється в літературі. 34. Умови культурного розвитку українських земель у складі ВКЛ. Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули долучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не виключали, а підтримували і відроджували разом із православною вірою і російською мовою, які були визнані державними. Литовські чиновники взяли і традиційний для Русі-Україні спосіб життя Польське королівство, дослідники говорять, що воно було воротами, крізь яку в Україну долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти. Не маючи власної вищої школи, Українська навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачуючи ними рідну культуру. Проте варто пам'ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій. Нове і старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись один на одного. Врезультате виникали унікальні культурні явища. На 14 - 15 ст. довелося становлення уснопоетічніх жанру історичної пісні та балади. За традицією освіту здобували при церквах і монастирях, ставали студентами європейських університетів. У другій половині 14 ст. з поширенням в Україну в першу чергу на її західних землях пункти, що наближало українські міста до західноєвропейських, у міській забудові стали з'являтися ознаки регулярного планування. Популярними були ікони, де в образах святих втілено воїнів-героїв (наприклад, ікона Юрія Побідоносця - кінець 14 століття з Станиля поблизу Дрогобича) або реальні типи сучасників - селян, міщан, шляхтичів (ікона «Страшний суд»). Серед пам'яток письма і книжкової графіки, створених в 14-15 століття, вершиною книжкової мініатюри є Київський псалтир, який переписав у Києві з константинопольського рукопису 11 ст. дяк Спиридона на замовлення єпископа Михаїла в 1397 р. 35. Культурно-національне відродження на рубежі 16-17 ст. Просвітництво: роздана широка мережа початкових шкіл, Братського шкіл. Високого рівня викладання досягла острозька школа, де викладалися граматика, арифметика, астрономія, музика, грецька, Латинська, польська, слов'янський мови. Відкрита Києво-Могилянська колегія. Навчання тривало 12 років. Вивчали слов'янську, грецьку, Латинська, польський, богослов'я, риторику, граматику, арифметику, геометрію, астрономію, поезію, музику, філософію. Наука: створені навчальні посібники та книги з математики, мовознавства, філософії, астрономії, історії. У 17 столітті з'явилися медичні установи та лікаря. Удосконалилася техніка. Друкарство: І. Федоров заснував першу друкарню у Львові-1573г. Видано перший екнігі - Буквар і апостол. На початку 17 століття діяло близько 40 друкарень. Нові твори літератури: Коротка Київський літопис, Львівська, Острозька. Церковно-літературні твори (Києво-Печерський патерик). Полемічна література (більше 60 творів). Становлення української мови: Пересопніческое Євангеліє - одне з перших творів з елементами письмового української мови. Архітектура і мистецтво: розвивається оборонне зодчество (фортеці, замкі.вали), почалося будівництво палаці. Поширилася готика в ЗУ і бароко. Удосконалювалася іконопис і фрески. Замість канонічних святих в ряд іноді включалися історичні українські персонажі. Розвивається гравюра на дереві, кам'яна скульптура (вапняк) для оформлення фасадів, іконостасів. Надгробний (в ЗУ). Музика: високого рівня досягло хоровий спів, пісні, думи, церковний спів, багатоголосий спів. У 16 столітті були введені пятилинейной ноти. У 17 столітті Дилецький створив книгу по музично мистецтву. З'явилися оркестри при ратушах-капели. При капелах відкривалися музичні школи. 36. Культурно-освітня діяльність майстрів 17 ст. Ренесанс в українській культурі БУВ своєріднім и Як історичний етап хронологічно НЕ збігався з італійськім або західноєвропейськім Відродженням. в Другій половіні XVI ст. та в Перші роки XVII ст. прояви Ренесанс стали Досить помітнімі. Причина такого відставання Була самперед пов'язана Із занепад внаслідок монголо-татарської навали однієї з найрозвінутішіх держав Середньовіччя - Київської Русі. На українських землях Була на Довгий годину загальмована культурна еволюція. Були зніщені Головні культурні центри, втрачено культурна еліта. Водночас спеціфічна ренесансність української культури кінця XVI - початку XVII ст. пролягав Саме у прагненні звільнітісь від польської "культурної опікі", у формуванні культури національного відродження, Що так яскраво віявілось у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та кнігодрукування. Вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження позначівся на українських землях Вже на початку XVI ст. Кращі умови для цього булі в західноукраїнськіх землях, де відбудовуються Старі та Нові закладаються Міста, основою якіх часто булі магнатські фортеці, Такі Як Броди, Жовква, Бережани, Меджибіж, Тернопіль та ін. Регулярне планування Відповідно до ренесансу Вимоги характерне самперед для Львова и Кам'янця-Подільського. У плані кожне місто мало Вигляд прямокутніка, поділеного на частин - місця проживання основних громад - руської, польської, вірменської. У центре кожної частин - ринкова площа, від якої паралельно розходяться вуліці, у центре Міста - велика площа з ратушею. У Львові Основні в'їзні брами сполучіліся широкими магістралямі, Що Було одним з найпрогресівнішіх прікладів у Тогочасні європейському містобудуванні. Практика планування Львівського середмістя Була втілена у створенні центру в м. Жовква архітектором Павлом Щасливий, віхідцем з Північної Італії. Незважаючі на ВСІ перебудови й руйнування, и відмивання окремі площі и вуліці Львова, Жовкви, Кам'янця, Бродів залішають неповторно Враження від куточків Ренесансу. З глибоким розумінням засад ренесансного мистецтва булі оновлені у Другій половіні XVI ст. форми середньовічного замку в м. Острозі, Що перетворівся на Справжній ренесансної центр у Східній Європі и заслужено назівався "Волинська Афінамі". Найкращі споруди замку - Кругла Башта и Луцька брама без перебільшення належать до візначніх споруд Європи Гірськолижний доби Відродження. Одночасно з Острозьким перебудовується замок у Кам'янці-Подільському. Тут Впровадження новий тип фортіфікації - бастіонна система, Що включала в себе чісленні башти, бастіоні, складні шлюзові споруди. Усі смороду виконують НЕ Лише утілітарну, а й певна естетична функцію. Споруди прікрашені кам'яного різьбою в ренесансу стілі, чорно-білими орнаментами в техніці сграфітпо (Спосіб декоративного оздоболення стін споруд шляхом продряпування Певного Малюнки по верхньому тонкому шару штукатурки до нижнього шару, Що має Інший Колір), аркатпурнімі фризами (ряд невеликих арок, Що прикрашають стіні) тощо. Справжнімі шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., Пронизанность ідеямі Відродження, є три іконостасі: П'ятніцької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатіні. У створенні обох Львівських іконостасів, ймовірно, брали участь Видатні Українські Майстри Лаврентій Пуха и Федір Сенькович. Художники булі активними членами братств. Л. Пуха МАВ дружні Стосунки з першодрукарем Іваном Федоровим. До завершення Успенського іконостасу пізніше прієднався талановитий маляр, учень Ф. Сеньковича Микола Петрахновичем. Живописна досконалість, політична актуальність сцен ціх іконостасів демонструють передові суспільні та естетічні позіції їх творців. Образи Ісуса, апостолів, інших персонажів П'ятніцького іконостаса надзвичайно реалістічні, окремі євангельські сцени Відверто трактуються в дусі боротьбі з католицизмом та уніатством. Пасійній ряд Успенського іконостаса (Авторська робота Петрахновичем) належить до найзрілішіх и найдовершенішіх в українському містецтві творів, Що розкрівають ренесансно красу, шляхетність людських почуттів и набуваються високого Громадського звучання. В образах Святодухівського іконостасу ренесансної гуманізм Як свідчення духовної сили особістості досяг своєї найвіщої вершини в українському малярстві. У створенні цього Мистецького шедевра брали участь невідомі Майстри Львівської школи Другої чверті XVII ст., Но смороду, без сумніву, булі обізнані Із західноєвропейськім ренесансу мистецтвом. Центральна постать іконостасу - Христос - активна Особистість, людина імпульсівної думки и палицею темпераменту; образи архангелів сповнені молодечого завзяття та героїчного порів. З великою майстерністю передано образ біблійного мудрець Мельхіседека. Його фігура нібі віпромінює внутрішню силу, Впевненість у СОБІ, тверді переконань. Портретний живопис Другої половини XVI ст. поступово вісувається на Одне з провідніх місць у малярстві. Серед відоміх світськіх портретів, виконання у реалістічному ренесансу дусі, - зображення Стефана Баторія (1576), створене львів'яніном Стефановичем, портрети воєводі Івана Даниловича (1620), знатний міщан Костянтина та Олександра Корняктів (20-30 роки XVII ст.), Намальовані невідомімі майстрами. До останніх зразків ренесансного портрета відносять кож твори Киевськой художньої школи 40-х РОКІВ XVII ст. - Це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлісея Плетенецьким та інших видатних діячів української культури того часу. Поширення ренесансної культури в українських землях спріяв самперед розвиток освіти. Напрікінці XVI - на початку XVII ст. освіта стає одним з найважлівішіх засобів у боротьбі проти полонізації и покатоличеним, за Збереження етнічної цілісності України. ДІЯЛЬНІСТЬ, Що її започаткувалі и розгорнулі в цею годину братства на ніві освіти, науки, кнігодрукування, дає право віднесті їх до громадський організацій нового, ренесансного Зразки. "Адельфотіс" (1591) i видана 1596 р. Лаврентієм Зізанієм "Граматика словенська". Ці видання стали основою для знаменітої «Граматікі Славенскія" Мелетія Смотрицького (1619), Що Була єдінім підручніком з граматики в східнослов'янськіх землях аж до XVIII ст. Своєю працею М. Смотрицький заклав основі не Лише української, а й східнослов'янської філології Як науки. У першій половіні XVII ст. кнігодрукуванням Займан в різній "годину монах Пафнутій Кулчіч, Славетний український лексикограф Памво Беринда, Іван Кунотовіч, Михайло Сльозка. У Другій половіні XVII ст. видавнича ДІЯЛЬНІСТЬ братств занепадає, друкування книжок зосереджується в руках монастірів, Що виробляти до Зменшення кількості світськіх видань. В українській літературі, Що знаходитесь Під Вплив європейського гуманізму и візантійського ісіхазму, віділілось два Напр. Представники візантійської Традиції, Такі Як Іван Вишенський, Йов Княгіцькій Йов Почаївській, Ісайя Копінській, орієнтувалі українське суспільство на візантійську патристику, прославляли християнська громаду з її орієнтацією на аскетизм, Загальну рівність, ісіхазм. Це віддаляло людину від реального життя, загліблювало в світ релігійно-містічніх почуттів. Представники ренесансного антропоцентризму та Християнсько гуманізму - Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем'ян Наливайко, Стефан и Ліврентій Зізанії - проповідувалі активно діяльну Особистість, а захоплення вчення Арістотеля спріяло розриву з візантінізмом, набліжуючі суспільство до європейського ідеалу. |
| 1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного... |
ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
| Парсонс В. Публічна політика. Вступ до теорії і практики аналізу політики: Пер з анг Тема Політична аналітика як наука. Етапи становлення політичної аналітики. Інформаційне забезпечення аналітичного процесу |
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ ДЛЯ СЛІПИХ Анотація. В статті аналізуються етапи становлення, розвитку та діяльності Львівської школи для сліпих дітей у період з 1851 року... |
| Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн... Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн науки: передумови та характеристики. Етапи розвитку науки.... |
ПЛАН: Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного... Горбатов А. Основные школы и концепции культурологии: Учеб пособие. Кемерово, 2000 |
| Гуревич П. С. Философия культуры. М., 1994. Каган М. С. Философия... ТЕМА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ КАТЕГОРІЇ. СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ГЕНЕЗА |
№ Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави Тема № Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави |
| ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |