Мета заходу: показати роль і значення мови в житті та долі народу, формувати почуття прекрасного, культуру та освіченість, пошану до рідної мови, зберігати

(виховний захід) 2011 – 2012 н. р. - Мета заходу: показати роль і значення мови в житті та долі народу, формувати почуття прекрасного, культуру та освіченість, пошану до рідної мови, зберігати істо­рію народу, його духовну красу, культуру, са­мобутність. Обладнання: зала прибрана в українському стилі, виставка літератури, висловлювання про мову, аудіозаписи. ХІД ЗАХОДУ: ( Звучить пісня П. Дворського «Рідна мова») Багата і милозвучна наша рідна укра­їнська мова. Нею можна передавати найтонші відтінки думок і почуттів. Людина має завжди пам'ятати, звід­ки вона родом, де її коріння, добре знати істо­рію свого народу, його мову. Знання мови на­роду, серед якого ти живеш, - ознака культури освіченої людини, знання рідної мови - священ­ний обов'язок кожного. Учень: Милозвучне наше слово, Ти - духовна міць моя. Материнська люба мово, Що без тебе був би я?! Найдорожча ти, єдина, Над усі скарби землі Із любов'ю Україна Стріне ще квітучі дні. Не уб'є манкуртів змова Те, що в спадок перейшло, - Незнищенне диво-слово, Що сіяє світанково Всім перевертням на зло. Учень: Мово! Пресвятая Богородице мого народу, з чорнозему і любистку, з роси і дніпровської води народжена! Мудра берегине ти єси! Нехай славиться слово твоє, нехай лунає пісня твоя, нехай славиться в тобі Віра, Надія, Любов! Зцілювала ти втомлених духом, давала їм силу,здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю; і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою Слово. Учень: Споконвіку було Слово, й було Слово в Бога. Й було Богом святе Слово,- все постало з Нього. І життя було у ньому, й життя стало Світлом, для вселюдського огрому в темряві розквітлим. Помагай же Слову, Боже, із пітьмою в герці, щоб жило правдиве й гоже, у людському серці. (пісня ) Учень: Ми раді вітати усіх в оцій залі, Щоб горя і смутку ніколи не знали. Любили щоб мову, піснями пишались, Щоб щирими ви українцями звались! Учень: Як відомо, першим до нас приходить сло­во… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, киця» - ці та інші слова вимовляє дитина. Поступово дитина спинається на ноги, пізнає десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, трава…Рідна мова - це скарб народу. Кожний народ із великою пошаною ста­виться до своєї мови. Адже мова зберігає істо­рію народу, його духовну красу, культуру, са­мобутність. Це творіння багатьох поколінь, код усієї нації. Учень: А скільки в нашій мові є чарівних слів, від яких теплішає на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам. (Дві учениці читають у формі діалогу вірш «Чарівні слова» ). 1-а учениця. Я слова чарівні знаю, Вивчила охоче, І в розмові їх вживаю Зранку і до ночі. 2-а учениця. Доброго здоров'я, Галю! 1-а учениця. Добрий день, Оленко! 2-а учениця. Ти до мене, я до тебе Звернемось гарненько. 1-а учениця. З добрим ранком всіх вітаю, Як іду із хати, І кажу всім: «На добраніч!», Як лягаю спати. 2-а учениця. І «спасибі» й «дуже прошу», «Вдячна вам», «будь ласка», Словом радість вам приношу, Світ стає, як казка. Учень. Надзвичайно багата наша українська мова. Нею можна писати вірші як ліричні так і патріотичні. До вашої уваги вірші Докії Гуменної «До українців», яка виступила на захист українського слова і проти русифікації. Звільнена з видавництва та щодня очікуючи арешту, письменниця прагнула десь заховатися від гонителів. (вірш) Учень. А чи знаєте ви, що ми, українці, маємо чи не наймолодшу мову у світі. Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова барвис­та і прекрасна, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючися виплеканою народом у віках рідною мовою. (пісня – Катричко «Рідна мова») Учень. Наша мова сягає корінням у гли­боке минуле. Коли завітати у Києві до Державно­го історичного архіву, то можна переконатися в тому, що в ХV-ХVІІ століттях судове і державне листу­вання велося українською мовою. Навіть повелитель Великого Литовського князів­ства - Август II - добре розмовляв і писав українсь­кою мовою. Учень. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, США, Німеч­чині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Ки­таї (близько 40 країн світу). Учень. Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та універ­ситетах США. Учень. У штаті Парана діє єдиний у Південній Америці університет, де викладають українську мову, літературу та історію. А в Па­рагваї деякі місцевості мають суто українську назву: Україна, Нова Волинь, Тарасівка. А в сто­лиці Парагваю Монтевідео та в столиці Венесуели Каракасі є вулиці з назвою «Україна». Учень. Та, на жаль, не всі бажають вивча­ти рідну мову, не кожен її шанує: вживає у своїй мові якісь недоречні слова, русизми, словесні «бур’яни». Говорять не «папір», а «бомага», не «звичайно», а «конєшно», не «кулька», а «ша­рик», і таких прикладів багато. Учень. Наш мудрий народ склав дуже ба­гато прислів’їв та приказок про мову та слово. То ж давайте їх зараз пригадаємо. (Діти пригадують прислів’я та приказки про мову, слово). Дав слово – дотримуй його. Слова відлітають – написане залишається. Красна мова находить добрі слова. Мудра голова не говорить лихі слова. Рана загоїться, але зле слово – ніколи. Тепле слово і в мороз зігріє. Шабля ранить голову, а слово – душу. • Менше говори, то більше почуєш. Як частуєш, такі й слова чуєш. Мовив слово т будь йому паном. Перше роздумай, а тоді кажи. Хто багато говорить, той мало творить. Нащо й та шаноба, як нема доброго слова. Ласкаве слово – що весняний день. • Гостре словечко коле сердечко. Учень. Не цурайтесь мови, люди, Рідного джерельця. Хай вона струмочком буде. Хай дійде до серця. Хай вона в піснях лунає Кожен день і в свято. Соловейком хай співає В українській хаті. Бо ж вона така багата, Українська мова. Неповторна і крилата І така чудова. І цвіте у ній кохання, Рушники з квітками Мрії наші і бажання, Верби над ставками. Найрідніше, сокровенне, Найдорожче в світі І святкове, і буденне, В ній батьки і діти. Не цурайтесь, люди, мови, Не цурайтесь роду. Як зачахне рідне слово – Не буде народу. (пісня «Мова єднання») Учні по черзі зачитують дати з історії української мови) 1720 рік – російський цар Пе­тро І заборонив друкувати книги українською мовою. 1769 рік – видано розпоряджен­ня Російської церкви про вилучення в населен­ня України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 1775 рік – зруйновано Запоро­зьку Січ і закрито українські школи при полко­вих козацьких канцеляріях. 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури. 1863 рік – указ російського мі­ністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 1876 рік – указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень. 1884 рік – закрито всі україн­ські театри. 1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою. 1914 рік – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу – газети і журнали. 1923 рік – початок відро­дження української мови після проголошення XII з’їздом РКП(б) українізації. 1938 рік – сталінський уряд ви­дав постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській. 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів на дві групи – ро­сійські та українські, що призвело до нехтуван­ня рідною мовою навіть багатьма українцями. 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим україн­ську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні. Учень. Кожен повинен прагну­ти до того, аби йо­го мова стала досконалою, зрозумілою всім. Тобто він має ово­лодіти культурою мови. А це завдан­ня можна реалізу­вати лише тоді, коли засвоїш основи мовної норма­тивності, навчишся користуватися багатством лексичних та стилістичних засобів мови, зможеш висловлювати думку логічно, ясно, доречно, дос­тупно, виразно, багато, різноманітно, естетично. Учень. Багато слів сказали ми про мову, Чудову нашу, материнську, калинову, Яка для нас – життєвий старт… Адже ж у нас сьогодні свято, То ж доречний тут і жарт… Учень: (гумореска «Кухлик») Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – Не мина жодної крамниці. Попрохав він: - Покажіть, кухлик той, що з краю. Продавщиця: - Што? Чево? Я не понімаю. - Кухлик, люба, покажіть, Той, що з боку смужка. - Да какой же кухлік здесь, еслі єто кружка! Дід у руки кухлик взяв І насупив брови: - На Вкраїні живете Й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова: - У меня єсть свой язик, Ні к чему мне мова. І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови. (Танець) Учень. Мова рідна звучить, наша мова – Шум гаїв, шелест ниви у ній, Кобзи пісня тривожна, діброва І Дніпра неспокійний прибій. Мова рідна звучить! Солов'їні Звуки-промені линуть у світ. Чую пісню в сусідній країні - З України летить, як привіт. (пісня) Щедра ти, наче серце народу, То засмучена, то дзвінка. Мова рідна - від роду й до роду Переходить гнучка та гінка. Скільки гідності в тебе й привіту До сестер, до замріяних мов. Не торкнутись тебе первоцвіту, Бо в тобі наша сила й любов. Наче зброя великого війська, Кожна мова народу ясна, Поміж мовами лине вкраїнська, В ній народу мого вишина; В ній душі глибина і прозорість, Наша пісня і дума жива, І суворість, і ніжність, і совість - Вся історія в ній проплива. Мова рідна, не зігнута сила, І мелодій ключі золоті. Ти як мати, що нас породила, Як земля, що тримає в житті. Ти як степу роздолля могутнє, Ти як вічного моря вали, Ти минуле і наше майбутнє, Як з криниці ми з тебе пили. України великої слово - Скарб, народом перейдених літ. Багатій, розбруньковуйся, мово, Неосяжний чаруючи світ. (пісня «То як же нам жити на рідній Землі»)

Схожі: