|
|
Скачати 70.15 Kb.
|
| Г. Дудар, старший вчитель ТЗОШ І – ІІІ ступенів №19, м. Тернопіль. Оксана Лятуринська – поет,скульптор, живописець Година класного керівника. 9 клас Мета. Виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі. Ознайомити їх життям і творчістю видатної дочки українського народу О. Лятуринської. Оформлення. Портрет Оксани Лятуринської, фотокопії робіт . Вчитель. Сьогодні наша зустріч присвячена Оксані Лятуринській. Поет, живописець, скульптор, Оксана Лятуринська у всіх цих видах мистецтва сказала своє слово, і сьогодні настав час повернути її ім’я українській культурі, як і імена інших письменників, художників, композиторів, що їх події суворого і жорстокого 20-го віку відірвали від рідної землі і помимо їх власної волі розкидали по світу. Учень 1. Народилася Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року на Волині. Відомо,що походила вона з доволі заможної родини. Батько Оксани Михайло Лятуринський був військовим. Мати Ганна, поетичної натури жінка, виховувала восьмеро дітей. Оксана звернула на себе увагу з шести літ: писала вірші і малювала. У спогадах про поетесу Галина Лащенко пише, що Лятуринська «дуже мішаного походження», що в неї «мішання різної крови»: і української, і польської, і німецької, і французької (з роду Лятур), і навіть татарської, що вона мала в собі щось від гострого галльського розуму французів, темпераменту і запальності поляків, щось від німецьких романтиків. У родині зберігалися спогади про батьків родовід, що мав французьке коріння: Якийсь ля Тур залишився на Волині після відступу французьких військ з Росії у 1812 році. Перший свій вірш «У Альпах» Оксана написала у вісім років Навчалася дівчинка в українській гімназії в Кам’янці. У 1919 році помирає мати Оксани. Батько силоміць віддає 17-річну дівчину заміж, але вона втікає від нелюбого чоловіка, нелегально дістається до Німеччини, а згодом до Чехословаччини, ледь не загинувши в дорозі. Учениця 1. Подруга Оксани Галина Лащенко у спогадах так пояснювала цей крок: «…Вона мусила йти, бо відчула, що її кличе якийсь голос – мабуть, це було призначення. «Мені прийшлось підсвідомо іти до того, тяжко і химерно», - пише вона в листі до мене… Її гнала у світ жадоба знання.» У Празі Оксана здобула середню освіту й почала одночасно навчатись у Карловому університеті та Вищій мистецько-промисловій школі на відділенні скульптури. Тут, у Празі,вона відвідує заняття Української студії пластичного мистецтва. В ній навчались і німці, і англійці, і французи. Заснована студія була 24 грудня 1923 року під керівництвом Дмитра Антоновича і була значним осередком українського мистецтва в центрі Європи. У студії викладали авторитетні фахівці – архітектор С. Тимоошенко, живописці І. Кулець, С. Мако, скульптор Стахівський. Оксана вчилась у класі чудового анімаліста і портретиста К. Стахівського. Саме від нього молодій учениці передались інтерес до пластичних якостей натури. Перші твори скульпторка виконала наприкінці 20-х років. Відома ціла серія її творів з одним і тим же персонажем «ведмедем»; були також зображення яструба, сокола. Серед відомих її робіт: «Портрет Т. Шевченка», «Діти», «Пастух», «Китаянка», «Монгол». Демонструються фотокопії скульптур Оксани Лятуринської. З того часу її ім’я стає відомим українській громадськості; його часто повторюють, коли ведуть мову про духовну емансипацію жіноцтва. Вона успішно працює в різних скульптурних матеріалах(гіпс, дерево, бронза), проектує і виконує пам’ятники, бере участь у конкурсах з моделювання сучасного одягу на основі народних мотивів, звертається до кераміки. В її доробку з’являється і ціла серія скульптурних історичних портретів, а ще – моделей ляльок. Але творчість Лятуринської повоєнного періоду, а саме в еміграції у США, й далі залишається невідома для вітчизняної мистецтвознавчої науки. Поодиноко репродуковані в часописах 1930-х років, її твори не можуть бути джерелом для відтворення усієї повноти мистецтва Оксани Лятуринської, зокрема його обсягу, жанрової структури, послідовності втілення естетичного ідеалу художниці. У роки другої світової війни скульптурні роботи О. Лятуринської були втрачені, а саму її спіткало нещастя: вона оглухла. Померла 13 червня 1970 року у Мінненполісі США). Похована на цвинтарі у Банд-Бруку. Учень 2. Ще навчаючись у Празі, Оксана Лятуринська інтенсивно займалась поетичною творчістю. У Празі в міжвоєнний період інтенсивно розвивалася українська поезія. Тут виходили українські книжки, періодичні видання. Представники молодшого покоління літераторів створили групу, яка здобула назву Празької школи української поезії. Деякі з них, як і Оксана, прагнули поетичне мистецтво поєднувати з пластичним. Найбільш помітними серед них були Василь Хмелюк та Галя Мазуренко. Подібна тенденція панувала на Західній Україні, де як поети й водночас малярі виступали Іван Крушельницький, Святослав Горданський, Володимир Гаврилюк. Писати вірші Оксана почала дуже рано, але перша її збірка –«Гусла» -вийшла. Коли авторці було вже 34 роки. Відтоді було видано ще кілька книжок аж до вибраного. Характер поетичного стилю Лятуринської чи не найкраще передає назва однієї із збірок – «Княжа емаль». Тяга до давньоруської тематики. Історичні реалії, поєднані з надзвичайною місткістю образної мови, чіткість ритмічного малюнка, акцентований звукопис –усе це виразні ознаки її почерку. Друкувалась Оксана Лятуринська під псевдонімом Оксана Печеніг. Вчитель. А зараз вслухаємось у поетичні рядки Оксани Лятуринської. Читець 1. «Після бурі» В гущавину від спаду муру Сліди сполоханого тура. В степу широкім – горлиць пера Венецьким склом лягли озера. Я знала, ранок буде ясний, Проквітне ніби рястом рясно, Прозорі будуть повні плавні – Там виплакалась Ярославна. Була ж то вчора громовиця! Палахкотіло на бійницях, і острахом земля здригалась, і чи не чула це Каяла? І понад половецьким низом Злітали соколиці сизо, А вітер тугу гнав із шалом, не озираючись за валом. Заспівай Бояне, вдар по срібних струнах! У душі – відвага, в жилах – кров гаряча. Сила плечі тяжить, випинає груди, угинає ступні та на п’ядь у землю. В задніпровське поле вийти б Святогором пошукати честі, а князеві слави. Учитель. Можна знайти в Оксани Лятуринської, особливо в ранніх її творах, і прямі перегуки з піснею,, де вона, ця пісня, для поетеси – камертон для суто індивідуального переживання, вічного і нездійсненного чекання зустрічі з коханням, давнього солодкого спогаду, болючої туги за рідним краєм… ЇЇ вірші немов перегукуються із словами Богдана Лепкого. Звучить пісня на слова Б. Лепкого «Журавлі». Читець 2. Десь туди в краї південні відлітають журавлі, вабить прозолоть імли і ведуть моря зелені. Сонце нігди не заходить. Синій вітер. Кораблі. Берег мрійної землі. Води,води,води,води. Читець 3. Плили, плили кораблі до чужинської землі. Води в морі скаламучені, серце дівчини засмучене, не наблизить далину. Шлях прямий не повернуть. Серце дівчини засмучене, доля з щастям не заручені. Плили, лучилось водно Милий, далеч і стерно. Читець 4. На моїх грядках барвінок позатикувався синьо. Ще з листків росу не стряс біло-срібний ліліяс. Ніжать мальви пелюстки. Обережно, не зіткни! Ось троянда рожевіє. Тут зірвать ніхто не сміє, бо призначена комусь. а кому? – сказать боюсь, щоби зле хтось не зарік, щоб не плакать як торік. Учень 3. Оксана Лятуринська відома ще й як фольклорист. Це й не дивно. Адже родом вона була з Волині, цієї давньої древлянської землі, що не могла не накласти відбиток на творчість поетеси. Згодом, уже після другої світової війни, коли Лятуринська жила в Мінненполісі і віршів майже не писала. А виступала з дослідженнями про міфологічні основи колядок,символіку українських писанок,вона не раз зверталася до власних спогадів про повір’я, ритуали та звичаї землі свого дитинства – найщасливішої пори свого життя. Із збірки «Туга» періоду другої еміграції бере початок новий тематичний пласт поезії Оксани Лятуринської – оповідь про рослини і квіти, проте в кожній з них квіти виконують різну «місію»: в «Тузі» вони пов’язані з традицією української обрядовості( скажімо,петрів батіг супроводить померлого на цвинтар, «щоб тошно не було комусь Кудись іти самітно в далеч»); у збірці «Чар – зілля» підкреслено лікувальні властивості квітів і трав, поєднані образом Св. Пантелеймона – опікуна лікарів. Учень 4 Є ще збірка для дітей «Бедрик»,написана,за спогадами сучасників,у 1942 році, а видана у 1956 році – світ дитинства,створений на основі ідеалізованих спогадів про ігри на лоні Волинської природи. Водночас у спадщині Лятуринської є оригінальні твори,які мовби виламуються з рамок циклів, набуваючи самостійного звучання – передусім «Дума про скривавлену сорочку» та поема «Єронім». «Дума про скривавлену сорочку» присвячена пам’яті трьохсот школярів та студентів, які загинули в січні 1918 року під Крутами (біля Ніжина). Трагедія Крутів знайшла сильне відлуння в українській поезії. Відомі твори Павла Тичини «Пам’яті тридцяти», О. Стефановича «Крути», Б.Антонича «Крутянська пісня». Учитель. Дочка Волині, землячка Лесі Українки, безмежно закохана у рідну землю, там, на чужині завжди пам’ятала кожний куточок чарівного рідного краю. Рідна Волинь не полишала поетесу протягом усіх несолодких емігрантських літ. Тема Волині була для поетеси невичерпною, до неї вона приходила як до свого вічного джерела, що напувало її життєдайною снагою. Читець 5. Так пам’ятаю нашу осінь! Її намиста і зачоси – Начіхрані гречок покоси. Ввійдем на ганок і попросим Немов не знать якої ласки: Мені барвистої запаски! Розшитої сап’яном свитки, З тонкими гаптами намітки! Хоч оком глянуть на гердани, мережки, прошви на веляні, хоч би краплину цих парфумів із вітрових прозорих струмів! – в корчах знайдеш разок намиста, і келихи джерел надпиті, і дзеркало озер розбите. Учитель. Оксана Лятуринська… Постать напрочуд цілісна. Вона була вірна тим ідеалам, що і її друзі і соратники Ю. Драган, О. Теліга, О. Стефанович, О. Ольжич. В нашій винятковій добі. В її най стриманішім етапі на нашім труднім шляху від «України» до «Руси» - постать Оксани Лятуринської уявляється однією з найяскравіших «жон руських». Її поетичні емалі не тьмяніють на картині української поезії ХХ століття. Аж пуща зашумить волинська, Й над оксамит і златоглав В сап’янцях легких Лятуринська Виходить годувати пав. Ворожить про весну колишню, Любов вціловує в слова І випускає – сокіл пісню З гаптованого рукава. Євген Маланюк Література 1. Ільницький М. Поетичні емалі Оксани Лятуринської. Післяслово. С.14, Яців Роман. Мистецька палітра.с.90 (Жовтень, №9(539), вересень 1989.) 2.Ільницький М. Словам – суворість і глибінь. Слово і час.№2, 1993, с.30-39. 3. Салига Тарас. Одна з найяскравіших «жон руських» нашої поезії. Укр. мова і література в школі, №7-8, 1992. |
|
Г. М. Дудар, старший вчитель ЗОШ І ІІІ ст. №19 Ведучий. Але, перш, ніж на сцену вийдуть команди, я розкажу вам маленьку історію |
Використання педагогічної спадщини М. В. Остроградського на уроці геометрії (9 клас) Ященко Тамара Львівна, вчитель математики Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4, спеціаліст вищої категорії, старший... |
|
Адреси передового педагогічного досвіду: Мороз Яків Іванович Мороз Яків Іванович, старший вчитель І категорії предмета «Захист Вітчизни» Старосільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів... |
Вчитель трудового навчання Насташської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рокитнянського... Укладач: Корженко Валентина Анатоліївна, вчитель трудового навчання Насташської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рокитнянського району |
|
Відділ освіти Веселинівської райдержадміністрації Районний методичний... ... |
Боровинська Олена Вікторівна, вчитель вищої категорії початкових... |
|
Дудар Г. М., вчитель ЗОШ №19. м. Тернопіль «коштує» запитання. У супер-грі беруть участь дві команди, у яких найбільша кількість очок після двох кіл. На запитання супер гри... |
Г. М. Дудар, старший вчитель Мета. Ознайомити учнів із життєвою долею Володимира Івасюка, його пісенною творчістю; виховувати свідомого громадянина України на... |
|
«Культура мовлення» Кривий Ріг Автор: Найденко Римма Миколаївна – вчитель української мови і літератури Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №126,... |
Вчитель математики Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів... Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області |