|
|
Скачати 125.14 Kb.
|
|
Лекція 1 1. Задачі вивчення дисципліни та її коротка характеристика Радіомовлення – це технологія передачі звукової інформації в радіоефірі, а також в проводових мережах, яка характеризується передачею сигналу за принципом «від одного – до багатьох», як правило, – по наперед відомому розкладу. Тобто, радіомовлення – це організація і доведення за допомогою технічних засобів електрозв'язку інформації загального призначення до широкого кола територіально-розосереджених слухачів і глядачів.Курс "Системи радіомовлення" (СРМ) є односеместровим. Він складається з 18 годин лекцій, 8 годин лабораторних робіт, 16 годин практичних занять, 2 модульних контролів знань. Мета вивчення дисципліни – забезпечити студентів комплексними знаннями принципів побудови СРМ, їх технічних характеристик, особливостей функціонування системи і радіообладнання. Основна література: 1. Радиовещание и электроакустика: Учебник для вузов / С.И. Алябьев, А.В. Выходец и др.; Под ред. Ю.А. Ковалгина. – М.: Радио и связь, 1998. 2. Выходец А.В. Звуковое радиовещание. – Одесса: Феникс, 2005. 3. Стереофоническое радиовещание / М.М. Балан, С.А. Бедойа, А.В. Выходец и др.; Под ред. А.В. Выходца и Б.Ф. Одинцова. – К.: Техника, 1995. Дана версія сторінки не проверялась учасниками з відповідними правами. Ви можете прочитати останню стабильную версию, перевірену 28 лютого 2010, проте вона може значно відрізнятися від поточної версії. Перевірки вимагає 21 правка. Радіомовлення прийнято підрозділяти на:
Мовлення в радіоефірі здійснюється з допомогою радіопередавачів, які передають інформацію на тій чи іншій частоті електромагнітного випромінювання. Радіопередавач з супутнім обладнанням (студії, канали зв'язку і живлення, антена) називається радіостанцією. Частота є головною характеристикою радіомовної станції. В перші десятиріччя розвитку радіомовлення, для позначення характеристики несучих коливань використовували довжину хвилі випромінювання, відповідно – шкали радіоприймачів були проградуйовані в метрах. В наш час несучі коливання позначають частотою і, відповідно, шкали радіоприймачів градуюють в кГц, МГц і ГГц. Як правило звук в ефірному радіомовленні модулює несучу частоту передавача одним із способів модуляции: амплітудним (АМ) або частотним (ЧМ). ЧМ дозволяє здійснювати високоякісне (як правило, стереофонічне) мовлення в діапазоні частот 65,9-108 Мгц. В інших діапазонах з більш довгими хвилями (довгі, середні, короткі хвилі) використовується АМ і цифрове радіомовлення у форматі DRM. Діапазони частот для радіомовлення, прийняті в Росії і Україні, наведені в табл.1.
Проводове радіомовлення – це система однонаправленої передачі акустичних сигналів від центральної мовної станції до багатьох слухачів по проводах. Його переваги – відносно висока якість звучання з мінімумом перешкод при простоті і дешевизні абонентських приймачів, енергозалежність, висока надійність за рахунок простоти пристрою і дублювання багатьох елементів системи. Недоліки – необхідність прокладки розгалужених мовних мереж, можливість використовування тільки стаціонарних приймачів, обмежений вибір програм для прослуховування. Важливу роль відіграє система проводового мовлення в цивільній обороні на випадок надзвичайних подій, система передбачає включення вуличних гучномовців по команді диспетчера. Крім того, все більшого значення в наш час набуває цифрове радіомовлення. Цифрове радіо – це технологія безпроводової передачі цифрової інформації за допомогою хвиль радіодіапазону. Його переваги:
Недоліки цифрового радіомовлення:
У разі недостатньої потужності сигналу в аналоговому мовленні з'являються перешкоди, в цифровому – трансляція пропадає зовсім. Зараз в багатьох країнах світу проводяться «польові випробування» і починається поступовий перехід до "цифри", проте він набагато повільніший, ніж у телебачення через вказані недоліки. В найближчі 10–15 років Росія і Україна навряд чи повністю перейдуть на цифрове радіомовлення, проте вже з'явилося радіо в цифровому форматі – з Останкинської телевежі на 30-у каналі. 2. Короткі відомості про історію винаходу радіомовлення. 7 травня 1895 року (у СРСР цей день відзначався як День радіо) російський учений Олександр Попов продемонстрував роботу першої лінії бездротового зв'язку. Вона складалася з іскрового передавача й найпростішого приймача сигналів. Як детектор радіохвиль використовувався так званий когерер – скляна трубочка, заповнена залізними ошурками, які у звичайному стані мали великий опір, але під впливом електромагнітних хвиль проводили струм. Дальність дії установки була лише 60 метрів. Тоді ж Попов винайшов і «грозовідмітник», когерер якого спрацьовував під впливом розрядів блискавки. Пізніше приймачем сигналів став удосконалений телеграфний апарат, а потім були використані більш чутливі телефонні навушники, дальність дії становила вже п'ять кілометрів. 1900 р. перші радіостанції Попова з'явилися на кораблях російського флоту; дальність зв'язку становила 150 кілометрів. У Попова був гідний суперник – італієць Гульєльмо Марконі. Саме його на Заході вважають винахідником радіо. Спочатку він із деяким запізненням повторив досягнення Попова, але потім вирвався вперед. Цьому сприяло створення заповзятливим італійцем фірми з розробки та виробництва радіоапаратури. 1901 року Марконі зміг кодом Морзе передати через Атлантичний океан букву S (три точки). За тих часів це було величезним досягненням. 1909 року Марконі став лауреатом Нобелевської премії. Попова, на жаль, на цей час вже не було в живих. 1906 року сталися три важливих події, які істотно вплинули на розвиток радіотехніки. По-перше, 26 грудня уродженець Канади Реджинальд Фессенден передав в ефір два музичних номери, читання віршів і коротку розмову. По суті це була перша спроба радіомовлення, яку могли почути лише випадкові радисти суднових радіостанцій: у телефонних навушниках замість звичного пищання морзянки несподівано почулися промова й музика... По-друге, інженер Грінліф Пікар запатентував кристалічний детектор – кристалик кремнію, який утворював контакт із металевою пружинкою, дозволяв здійснити детектування радіочастот, виділяючи з них вихідні звукові сигнали. Настроювання цього детектора було досить незручним: доводилося довго тикати вістрям пружинки в кристал, відшуковуючи точку, яка забезпечувала найкраще детектування. І по-третє, Лі де Форест винайшов тріод – триелектродну лампу. У ній, крім анода й катода, була сітка, яка управляє протікаючим струмом. Це дозволило посилювати слабкі сигнали, і тим самим значно збільшити чутливість радіоприймачів. Крім того, при певній схемі підключення тріод забезпечував збудження високочастотних коливань, що дозволило створювати досить потужні й стабільні генератори радіочастот. Передача мови та музики, здійснена Фесседеном, дала поштовх розвитку радіомовлення, але все гальмувалося через відсутність простих радіоприймачів, доступних широкому колу слухачів. І тут зіграв свою роль кристал Пікара, який дозволив виробляти детекторні приймачі. За наявності хорошої антени та заземлення вони могли приймати на телефонні навушники сигнали місцевої радіостанції, причому приймач не вимагав ніякого джерела живлення. Через декілька років після винаходу Лі де Фореста з'явилися й перші приймачі, у яких використовувався його тріод для детектування і посилення радіосигналів. Ще пізніше почали випускати багатолампові приймачі, які живилися від електромережі та забезпечували роботу на гучномовець. Першою регулярною радіомовною станцією вважається передавач у Піттсбургу (США). Саме в цьому місті в 1920 році розпочалися мовні та музичні передачі двічі на тиждень. А усього через два роки кількість передавачів у США збільшилася до п'ятисот. Виникали нові види радіопередач – спортивні, релігійні, трансляції театральних спектаклів, виступів державних діячів... Розробка нових типів радіоламп (тетродів, пентодів і т.д.) значно поліпшила якість радіоприймачів. Був освоєний короткохвильовий діапазон, що дозволило різко збільшити дальність прийому. Почали випускати радіоли, які об'єднали приймач із програвачем грамофонних платівок. У розвитку радіоприймача важливу роль зіграв американський учений Едвін Армстронг, який створив три типи приймачів, із яких супергетеродин і донині є основним. Крім того, він розробив ідею частотної модуляції сигналів, а 1934 року побудував першу FМ-станцію. У ній під впливом звукового сигналу змінювалася не амплітуда, а частота високочастотних коливань. Такі радіостанції забезпечують високу якість передачі, завадостійкість, можливість стереозвуку. Проте вони мають працювати на ультракоротких хвилях, що обмежує дальність дії. Нині в США є близько 13 тисяч радіомовних станцій; більшість їх використовують частотну модуляцію. 1920 року вийшла в ефір і перша радянська радіостанція мовлення в Нижньому Новгороді. Незабаром з'явилася і друга – у Москві. Її потужність досягала 12 кВт, а сигнал приймали навіть у Німеччині. 1924 р. вступила до ладу перша українська станція в Харкові. Водночас радіомовні станції з'явилися у Великобританії, Італії, Франції. До речі, Ейфелеву вежу почали використовувати як чудову передавальну антену. Паралельно з розвитком радіомовлення розпочалися досліди з передачі зображення. Тут важливу роль зіграв російський інженер Володимир Зворикін, який працював у США й розробив там електронну трубку для телебачення. Перші регулярні телепередачі розпочалися 1936 року. Здавалося, телебачення згодом витисне радіомовлення. Цього не сталося. До того ж, після винаходу 1947 року транзистора кількість портативних і економічних радіоприймачів різко збільшилася. Нині у світі є приблизно 3 млрд. радіоприймачів. І радіомовлення не збирається здавати свої позиції. Системи радіомовлення Мовленням, як вже зазначалось, називають організацію і доведення за допомогою технічних засобів електрозв'язку інформації загального призначення до широкого кола територіально-розосереджених слухачів і глядачів. При організації мовлення використовують різні види інформації: мову, музику, зображення. Окрема закінчена в тематичному відношенні інформація називається мовною передачею. Характер мовних передач різноманітний. Основними є мовні (дикторська мова, репортажі, коментарі, лекції); музичні (вокальна, інструментальна музика і т. д.); змішані передачі, елементи мовних і музичних передач, що містять (літературно-драматичні постановки, концерти і т. п.). Сукупність мовних передач, виконуваних послідовно в часі і розподілюваних по призначеним для цього каналах мовлення, називається програмою мовлення. Підготовка програм радіомовлення полягає у виборі їх змісту, підборі виконавців. Випуск програм полягає в безпосередній подачі її в мовну мережу або для звукозапису з метою використовування її в майбутньому. Прийнято розрізняти в системі передачі радіомовлення по виду передаваних повідомлень: системи звукового і телевізійного мовлення. За способом передачі: системи радіомовлення і проводового (дротяного) мовлення. В системі радіомовлення електричні сигнали звукового мовлення перетворяться в радіопередавальному пристрої в радіочастотні коливання і випромінюються антеною, а їх прийом проводиться на радіоприймальні пристрої. В системі проводового мовлення електричні сигнали звукового мовлення від станцій дротяного мовлення передаються до абонентних пристроїв по абонентних лініях. По числу передаваних програм розрізняють системи одно- і багатопрограмного мовлення. Програми мовлення передають по електричних каналах мовлення. Електричним каналом звукового мовлення називають сукупність технічних засобів, за допомогою яких електричні сигнали звукового мовлення передаються з виходу мікрофону до антени радіопередавача або абонентної розетки дротяного мовлення. По числу каналів, необхідних для передачі однієї програми, розрізняють одноканальні і багатоканальні системи мовлення. Прикладами багатоканальних систем є стереофонічні (дво- або триканальні) і квадрафонічні (чотирьохканальні) системи. В багатоканальних системах якість мовних передач значно вище. За способом розміщення технічних засобів на обслуговуваній території розрізняють системи мовлення з централізованим н децентралізованим живленням. В радіомовних системах з централізованим живленням радіопередавачі, що обслуговують задану територію, розташовані в одній точці обслуговуваної території, а при децентралізованому живленні – розосереджені по всій обслуговуваній території, причому вони передають однакову програму і працюють на одній робочій частоті. Таку систему називають системою синхронного радіомовлення. Системи проводового мовлення також бувають з централізованим і децентралізованим живленням. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність В основі роботи всіх кодів лежить модифікування вихідних даних шляхом додавання деякої надлишкової інформації, яка дозволяє виявляти... |
Фахове вступне випробування по спеціальності 05110104, 05110104 «Технологія... Предмет вивчення і задачі дисципліни „Інформатика”. Основні історичні етапи розвитку інформатики та програмування |
|
Лекція 8 Системи цифрового радіомовлення Наземна система цифрового звукового радіомовлення для діапазонів метрових і дециметрових радіохвиль |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ... «Технологія зберігання, консервування та переробки молока» і «Технологія жирів і жирозамінників» напряму 0917 «Харчова технологія... |
|
Лекція Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини... Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування... |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної... «Товарознавство і комерційна діяльність», 05170104 «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса», 05170107 «Технологія... |
|
Лекція №1 Тов студенти, сьогодні Ви розпочинаєте вивчення нової дисципліни: “Пристрої НВЧ та антени”. В межах цієї дисципліни буде розглянуте... |
3. Загальна характеристика заперечень позивача Демократичне суспільстсво характеризується широким спектром особистих та майнових прав і свобод. Але чого варті права та свободи... |
|
«Туберкульоз – живемо поруч: шляхи зараження і запобігання поширенню інфекції» Туберкульо́з (від лат tuberculum — горбок), також Сухоти — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується... |
1 1 липня – зустріч фіналістів програми «Бібліоміст» Поняття "інформаційна культура" – багатоаспектне та різнопланове. За одним із визначень – це інформаційна діяльність людини, яка,... |