|
|
Скачати 92.05 Kb.
|
|
ОСНОВНІ РИСИ ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДИНИ Вивчення цієї теми рекомендується здійснювати за таким планом: 1. Докази походження людини від тварин. 2. Місце людини в системі тваринного світу. 3. Основні етапи антропогенезу. 4. Рушійні сили еволюції людини. 5. Людські раси та їх походження. 6. Діяльність людини як чинника еволюції.
Антропогене́з (грец. ανθρωπος (антропос) – людина, γενεσις (генезис) – виникнення, походження) – процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, початковий розвиток її трудової діяльності, мови, а також побудови суспільства. Проблема походження людини цікавила людство з давніх часів. Весь час навколо неї точилась гостра боротьба між матеріалізмом і ідеалізмом. Довгий час наука неспроможна була вирішити питання про походження людини, панували різні легенди і релігійні вірування. При цьому в легендах знаходив відображення спосіб життя і виробництва тих чи інших народів. Так, у людей, що жили на океанічних островах та узбережжях морів, поширювались уявлення про виникнення людини з води, а в древній Месопотамії, Єгипті, Греції й інших країнах вважалось, що перші люди були створені з глини, землі або каменю. В тій чи іншій формі ці легенди були запозичені різними релігіями. Мислителі стародавньої Греції і Риму вирішували це питання з позицій наївного матеріалізму. Наприклад, Анаксімандр (610-546 рр. до н.е.) пояснював походження тварин і людей дією Сонця на мул і воду. Анаксагор (500-428 рр. до н.е.) – люди походять від риб, а стародавньоримський філософ-поет Лукрецій Кар (99—55 рр. до н.е.) писав, що людина, як і різні звірі та птахи, зародилась безпосередньо з землі. В поемі «Про природу речей» поет-мислитель І ст. до н.е. Лукрецій Кар висловлює думку, що органічний світ виник з неорганічного і у подальшому розвивається від простих до складних форм. Вперше включив людину в систему тваринного світу, в групу приматів, креаціоніст К. Лінней (1707-1778). Французький вчений Ж. Ламарк у книжці «Філософія зоології» вперше висловив думку про можливість виникнення людини від вищих мавп внаслідок переходу останніх до прямоходіння. Та справжнє наукове уявлення про походження людини сформувалось тільки завдяки Ч. Дарвіну. Його «Походження видів» .викликало великий інтерес до цього питання, і ряд послідовників Дарвіна (Т. Гекслі, Е. Геккель та ін.) починають займатись антропологічними дослідженнями і опубліковуюсь наслідки їх. Дарвін у праці «Походження людини і статевий добір», спираючись на дані різних біологічних наук, обґрунтовує близькість людини до сучасних людиноподібних мавп, але не вважає, що вони є предками людини. В наш час ці класичні роботи розвинені і доповнені численними новими дослідженнями і передусім працями радянських антропологів. Остаточно доведено, що людина виникла внаслідок тривалого історичного розвитку, поступово відділившись від своїх найближчих родичів – вищих мавп. Хоч своїм розумовим розвитком, суспільним життям і трудовою діяльністю людина дуже відособилась від сучасних вищих тварин, але як жива істота вона й надалі залишається часткою органічного і, зокрема, тваринного світу. Особливості будови людини дозволяють віднести її до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавці, підкласу Плацентарних, ряду Приматів, родини Гоменід, роду Homo, виду Homo sapiens (Людина розумна). Основні життєві функції властиві однаковою мірою людині і тваринам. Дихання, живлення, кровообіг, розмноження – все це спільні для них прояви. Велику подібність можна побачити, коли порівнювати будову скелета людини з будовою скелета не тільки людиноподібних мавп, але й інших ссавців і взагалі наземних хребетних. Так, плече, (передпліччя і кисть в передній кінцівці, голінка, гомілка і стопа – в задній кінцівці є і в людини, і у мавпи, і у звірів, і в ящірок, і в жаби. (Окремі .відхилення в будові кінцівок, що виникають в процесі пристосування до тих чи інших умов і способу життя, легко пояснюються). У людини, як і в інших ссавців подібні внутрішні органи: легені, серце, діафрагма, шлунок, нирки, статеві залози. Подібне і розташування їх. Важливим доказом тваринного походження людини є залишкові, або рудиментарні, органи, які досі зберіг людський організм, хоч вони й втратили своє попереднє значення (рудимент третьої повіки, куприк, апендикс тощо). Не менш переконливими доказами спорідненості людини з тваринами є дані про ембріональний розвиток людини. Особливо показова картина початкових етапів ембріогенезу. Закладення мускулатури у зародка людини має характер рівномірної почленованості, як у дощового черв'яка. У трьох-чотирьохтижневого людського зародка на шиї виникають поперечні борозни, що відповідають зябровим щілинам риб, утворюється зачаток хвоста. Пізніше, подібно до рептилій, утворюються зародкові оболонки, а далі все тіло (як у звірів) вкривається довгим волоссям – рунний покрив, що замінюється коротким волоссям незадовго до народження. В ембріогенезі людини є багато й інших ознак, які повторюють (рекапітулюють) ознаки далеких предків у повній відповідності з біогенетичним законом. Найбільш близькі до людини за будовою, життєдіяльністю людиноподібні мавпи: орангутанг, горила і шимпанзе. Фізіологічна їх спорідненість виявляється в подібності груп крові, захворювань (мавпи хворіють на туберкульоз, венеричні хвороби, СНІД, які властиві і людям), в можливості пересадки деяких залоз внутрішньої секреції від мавпи до людини (наприклад, щитовидної залози) тощо. Навіть паразити, які живуть на людині і шимпанзе, дуже схожі між собою, що свідчить про подібність біохімічних процесів людини і людиноподібних мавп. Генетичний матеріал людини і шимпанзе ідентичний на 98%. Разом з цим різниця в нервово-мозковій діяльності людини і мавп досить велика. Існують і інші значні відміни: у мавп набагато більше розвинена лицева частина черепа, нижня щелепа без підборіддя, руки в мавпи довші за «ноги, а в людини, навпаки, – коротші, грудна клітка кильовидна, а не плоска, як у людини. У мавп нема S-подібного вигину хребта і склепіння стопи, властивого людині, що виникло в неї як пристосування до прямоходіння. На будові кінцівок мавп виразно позначилось пристосування до життя на деревах, вони можуть однаково чіплятись за гілки як руками, так і ногами. Отже, сучасні людиноподібні мавпи не можуть розглядатись як предки людини. Скоріше це близькі родичі людини, які разом з нею виникли колись від спільного предка, а потім шляхи їхнього історичного розвитку різко розійшлись. Саме цим пояснюється як подібність, так і відмінність між людиною і сучасними людиноподібними мавпами. Етапи еволюції людини. Спільним предком людини і людиноподібних мавп вважаються комахоїдні плацентарні, які жили в мезозої. В палеогені кайнозою від них відокремилася гілка, яка привела до появи парапітеків – предків сучасних людиноподібних мавп. Від парапітеків відокремилася гілка, яка привела до дріопітеків; вважають, що це відбулося близько 20 мли років тому. Дріопітеки дали дві гілки: одна привела до появи людини і сучасних людиноподібних мавп, а друга – до австралопітеків. Перші люди, ймовірно, з'явилися близько 3 млн років тому. Прабатьківщина людства знаходиться на території Північно-Східної Африки, Південної і Центральної Азії, Південно-Східної Європи. Про походження людини від стародавніх людиноподібних мавп свідчать палеонтологічні знахідки. Багато з них зроблено протягом останніх десятиліть. В еволюції людини виділяють чотири стадії: І – попередники людей (австралопітеки), II – найдавніші люди, III – стародавні люди, IV – перші сучасні люди. Попередники людей. Ймовірно, перший з відомих двоногих гомінід був виявлений в 2000 р. в Кенії. Рештки істоти, яка отримала назву «людина мілленіума» (Оrrоrіп tugenensis) виявили у товщі гірських порід віком 6 млн років. Пізніше (3-5 млн років тому) виникли австралопітеки. Вони жили в Південній і Східній Африці, одночасно існувало декілька видів австралопітеків. Ці істоти, розміром з шимпанзе, мали зуби, схожі із зубами людини, менш похиле, ніж у мавп, чоло. Об'єм черепа у них досягав 500—600 см3. Австралопітеки ходили в напіввипрямленому положенні, як знаряддя використовували каміння, палиці, кістки. Багато учених не вважають австралопітеків безпосередніми предками людини. Мабуть, ці істоти були тупиковою гілкою еволюції. Перші люди існували одночасно з австралопітеками. Найдавніші люди. До них відносять людину прямоходячу (Homo erectus). Вони жили близько 1 млн — 200 тис. років тому. Представниками найдавніших людей є пітекантроп (об'єм мозку 900— 1100 см3), синантроп (1220 см3) і гейдельберзька людина (об'єм мозку не визначений, оскільки знайдено лише одну щелепу без виступу підборіддя; у щелепі збереглися зуби, які мали таку ж будову, як і в сучасної людини). Найдавніші люди були канібалами. Вони виготовляли кам'яні знаряддя праці, можливо, користувалися вогнем, але не вміли його здобувати; житла не будували. Максимального розвитку досягли майже 600 – 400 тис. років назад. На цій стадії антропогенез повністю контролювався природним добором. Стародавні люди з'явилися близько 300 тис. років тому. Найдокладніше вивчено неандертальців (Homo neanderthalensis), які відрізнялися від своїх попередників більшими розмірами головного мозку (1400 см3), розвиненішим мисленням і мовою. Вони були такого самого зросту, як і найдавніші люди. У зовнішньому вигляді все ще зберігалися примітивні риси – низьке похиле чоло, високі надбрів'я, виступаючі щелепи, слабко розвинений виступ підборіддя. Стародавні люди жили групами по 50—100 осіб, чоловіки полювали, а жінки займалися збиранням. Вони виготовляли різноманітні знаряддя – скребла, гострі наконечники з каменя, дерева, кістки. Мабуть, стародавні люди могли здобувати вогонь і частіше користувалися штучними житлами. За останніми даними молекулярної біології неандертальці не були прямими предками сучасної людини, вони незалежно походять від пітекантропів. Порівняння мітохондріальних ДНК показало, що гілки, які ведуть від неандертальців до сучасної людини, розійшлися 500 – 600 тис. років тому. Перші сучасні люди — кроманьйонці (Homo sapiens) – з'явилися близько 40 тис. років тому. Вони мали зріст близько 180 см, високе чоло, слабко виступаючі щелепи, добре розвинений виступ підборіддя, що свідчить про наявність членороздільної мови. Зовні вони майже не відрізнялися від наших сучасників. Об'єм черепа кроманьйонців досягав 1600 см3. Кроманьйонці виготовляли різноманітні знаряддя праці: ножі, списи, дротики, скребла. У них з'являються зачатки мистецтва. Про це свідчать розписи на стінах печер, що зображують тварин або мисливські сценки. Існують знахідки кістяних статуеток людей і тварин, прикрас, музичних інструментів. Кроманьйонці приручили диких тварин і стали обробляти рослини. У їх формуванні провідну роль починають відігравати соціальні чинники. Кроманьйонці разом з сучасними людьми відносяться до одного виду – Людина розумна. У виді Людина розумна виділяють три раси: негроїдну, монголоїдну і європеоїдну. Деякі науковці виділяють ще дві великі раси: австралоїдну і американську. Крім того, існують змішані раси, які сформувалися в зонах контактів великих рас. Раси – це групи людей, які відрізняються за визначеними спадковими фізичними особливостями, що склалися історично. Люди різних рас мають різний колір шкіри, волосся, розріз очей, будову повік, обриси голови і т.д. Ці відмінності неістотні, і людство в цілому є єдиним біологічним видом. Приналежність всіх рас до одного виду Homo sapiens доводиться однаковою будовою черепа, мозку, стопи, наявністю одних і тих же груп крові і, головне, однаковою кількістю і будовою хромосом, що дає можливість різним расам вільно схрещуватися і давати повноцінне потомство. Раси – це відкриті генетичні системи. Більшість вчених вважають, що раси виникли в результаті розселення безпосереднього предка людини з одного регіону (з Африки) з можливим змішуванням (схрещуванням) з формами, які мешкали у різних частинах планети. Рушійні сили еволюції людини. Процес формування сучасної людини називається антропогенезом. Він відбувається під впливом біологічних і соціальних чинників. Біологічні фактори, або рушійні сили антропогенезу, є загальними для всіх живих істот, зокрема і людини. Це спадкова мінливість, боротьба за існування, природний добір. Вони відігравали велику роль на ранніх етапах еволюції людини, але й зараз не втратили свого значення. У людини відбуваються спадкові зміни. На ранніх етапах еволюції, коли людина дуже залежала від природи, між особинами відбувалася боротьба за існування. В результаті природного добору виживали переважно особини з корисними в даних умовах середовища спадковими змінами. Соціальними факторами антропогенезу є праця, суспільний спосіб життя, свідомість, мова. Здатність виготовляти знаряддя праці властива тільки людині. Тварини можуть лише використовувати окремі предмети. Трудова діяльність сприяла закріпленню певних морфологічних і фізіологічних змін у предків людини – прямоходіння, вдосконалення руки. Завдяки прямоходінню сформувалися S-подібний хребет, склепінчаста стопа, розширення тазу і грудної клітки. Найважливішим результатом прямоходіння стало звільнення руки, яка удосконалювалася в процесі трудової діяльності. Трудова діяльність сприяла об'єднанню членів суспільства, які разом полювали, виховували потомство, захищалися від ворогів. Завдяки суспільному способу життя формувалося людське суспільство. Спілкування сприяло розвитку мови. Спочатку наші предки обмінювалися жестами, окремими звуками. З формуванням мови удосконалювалися гортань і ротовий апарат людини. Праця і мова сприяли розвитку мозку, формуванню свідомості. |
|
Урок №17 ТЕМА: Центри різноманітності і походження культурних М. І. Вавилова в розвиток селекції, ознайомити учнів з вченням М. І. Вавилова про центри походження і різноманітності культурних... |
Релігія і наука про походження людини Населення землі нараховує 6 млрд жителів. Розмірковуючи над долею людства й планети,замислюєшся над питанням походження людини,виникнення... |
|
Урок №2: Тема уроку: Роль вірусів у природі та житті людини Ознайомити учнів із різноманітними вірусними захворюваннями рослин, тварин і людини |
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист тварин від жорстокого поводження Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав... |
|
Людини – це Х – хромосома, що наявна у ♀ та ♂ статі, та У – хромосома,... Геном (нім. Genom від гр. Genos походження) – сукупність генів гаплоїдного набору хромосом певного виду; основний гаплоїдний набір... |
Тема: Середовище існування тварин. Зв’язки тварин з іншими компонентами екосистем Освітня: узагальнити й розширити знання про середовище існування тварин,взаємозв’язок будови й функцій тваринного організму із середовищем... |
|
Урок №2 Тема. Тварини рідного краю Мета: формувати природничу компетентність учнів, розширити і доповнити знання дітей про тварин, зокрема тварин рідного краю, вчити... |
АНАТОМІЯ Організм людини як біологічна система І рівень Групи клітин і неклітинної речовини, що мають подібну будову та походження і виконують спільні функції, – це |
|
Велика буква у кличках тварин Метa. Формувати в дітей уміння розрізняти назви тварин та їх клички, правильно писати їх |
ПРАВИЛ Аутримання домашніх та інших тварин і поводження з ними Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02. 06. 2009 №264 «Про затвердження Методичних рекомендацій... |