Н. М. Степанова,
методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради
РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНЯ
«Я мислю, отже, я існую!»
Р. Декарт
Історія як шкільний предмет належить до циклу суспільно-гуманітарних дисциплін, які сприяють формуванню історичної свідомості дитини, органічно поєднуючи знання, погляди, уявлення про суспільний розвиток людства в цілому і визначеної спільноти зокрема. Тому історичне мислення є важливою складовою соціально-філософського освоєння дійсності. Вивчення історії в школі дозволяє учневі з'ясовувати передумови та джерела зародження певних важливих для суспільного розвитку явищ, виявляти закономірності сучасного стану суспільства, спрогнозовувати майбутнє.
Багато хто із учителів замислюється над питанням: а історія – це наука чи ні? Однозначної відповіді, звичайно, бути не може. Проте, це чи не єдиний предмет із шкільного переліку, вивчення якого допомагає зрозуміти сучасність за допомогою аналізу минулого. Наприклад, М. Вебер зумів пояснити причини масового утвердження таких життєвих пріоритетів, як престиж індивідуальної праці, особиста ініціатива, відповідальність, чесність, обов'язковість у справах, бережливість тощо. За допомогою історії вчені й державні діячі пояснюють джерела багатьох етнонаціональних конфліктів. Знання історії розвитку культури певного народу дає змогу прогнозувати перспективи нововведень, економічних та соціально-політичних реформ, організувати ефективну систему керування соціальними процесами, налагодити виховання нового покоління відповідно до традицій цього етносу.
Водночас історичне мислення є важливим чинником соціальної активності, виховання патріотизму, консолідації народу чи етногрупи, інтеграції та їхньої мобілізації задля вирішення певних соціальних завдань. Знання історії є умовою ефективної участі людини в суспільному житті. Прикладом цього є спогади Михайла Грушевського, який писав, що «в політику прийшов через вивчення історії свого народу».
Шкільна історія допомагає учневі, спираючись на загальнолюдські цінності, творчо опрацьовувати і критично переосмислювати багатство світового історичного досвіду та засвоювати його уроки, формувати на цій основі власні переконання, громадянську позицію, здобувати навички і вміння, необхідні для практичної діяльності.
Відтворюючи історію, дослідники-науковці її моделюють. А моделей може бути безліч, навіть тоді, коли чітко зафіксовані одні й ті самі факти. Цим історія наближається до літератури і мистецтва.
Отже, історія є специфічною наукою, яка перебуває на межі класичних наук та мистецтва.
За останні кілька років в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові.
Звертаємо вашу увагу, що неабияку роль у викладанні історії відіграє учитель. Звичайно, у сучасному розмаїтті інформаційних засобів учитель не може бути єдиним джерелом подачі матеріалу, проте його праці варто відвести особливу роль. Учитель історії – це людина, яка має бути не лише висококласним фахівцем, але й сповнена великої відповідальності.
Якщо, представити мислення як розумову операцію, то учителеві історії слід звернути увагу на такі завдання:
формування національної свідомості учня. У непростих сучасних політичних трансформаціях українського суспільства, становленні правової держави, громадянського суспільства вчитель історії є провідником державницьких ідей, послідовно наголошуючи на історичних традиціях та прагненнях українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний матеріал, він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Однак, не варто забувати про історію повсякденності і життя простих людей, адже вони та їхні справи можуть стати яскравим прикладом націєтворення і патріотизму для учнівської молоді.
виховання гуманістичних поглядів. Якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій мають стояти не партії, класи, рухи, революції чи війни, а конкретні люди з їх постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних пріоритетів, утвердження високих моральних норм забезпечать усвідомлення людини як найвищої соціальної цінності. Виконання такого завдання як найкраще відповідає ідеям Конституції України: "Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
поширення демократизації в освіті. У процесі навчання історії та позакласні роботі із предмета історичний матеріал дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають перед учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння «суми знань». Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби, взаємоповаги та чуйності вчителя і його вихованців.
І знову наголошуємо, що реалізація вище окреслених завдань можлива лише при високопрофесійній майстерності учителя історії. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, різноманітними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Учитель історії не має морального права «стояти на місці», його місія – знаходитися в постійному професійному пошуку.
Особистість педагога, його висока особиста культура є запорукою педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмета, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня, саме тому хотілось нагадати і про думку В.О.Сухомлинського: «Якщо ми будемо намагатись, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя його стане нестерпним. Він повинен бути не тільки школярем, а, насамперед, людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями». Зовнішній вигляд, емоційність і образність мови, доброзичливість і чуйність педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом для школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним, творчо працювати.
Окреслимо також деякі проблеми щодо викладання історії в школі. Велике значення під час вивчення курсу історії мають вступні уроки. Учитель не лише ознайомлює школярів зі змістом і завданням курсів, розділів, а й подає «загальну картину» теми, враховуючи стиль епохи, особливості суспільного і духовного розвитку, історію повсякденності.
Учнів 5-7 класів важливо зацікавити матеріалом, пояснити історичні закономірності і етапи розвитку людської цивілізації. Під час викладання історичних дисциплін на цих паралелях передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні факти, які визначають епоху і є основними, найсуттєвішими; постійно розвивати вміння і навички щодо праці з історичними явищами, що дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучість руху суспільства до історичного прогресу. Важливим інструментарієм історичного пізнання на цьому етапі вивчення історії стануть шкільні підручники, посібники, хрестоматії з історії, історичні атласи, контурні карти, збірники дидактичних вправ, зошити з історії тощо. Велика увага приділяється наскрізним історичним поняттям, таким як: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.
Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами. Зустрічі з історією не можуть обійтись без звернення до історії рідного краю. Діти повинні розуміти не лише загальні історичні процеси, а й уміти локалізувати їх. Запропонована нами модель вивчення історії рідного краю може мати такий вигляд:
Історична доба
|
Головні події світової історії
|
Головні події в історії України
|
Основні події в історії рідного краю
|
|
|
|
|
Знання, які здобувають учні, переходять із класу до класу, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізувати під час викладання історичних курсів у 8 та 9 класах. Для обох курсів буде логічним звернутися до таких історичних понять: індустріальне суспільство, соціальна структура суспільства, національно-визвольна війна, соціальна революція, технічний прогрес, гуманізм, національно-культурне відродження. Школярі повинні навчитись аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, визначати суть, причини, значення історичних подій, вміти самостійно працювати із різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати перед однокласниками.
Плануючи роботу з учнями 10-11 класів, учитель орієнтується на розвиток логічного мислення старшокласників, їхні вміння і навички щодо самостійної роботи. Уроки – шкільні лекції, семінари, конференції, диспути, практикуми, міжпредметні уроки – повинні посісти в навчальному процесі пріоритетне місце.
У 2013 році відзначатимуться такі події, яким, на наш погляд, доцільно буде приділити увагу і провести конференції чи круглі столи старшокласників:
960 рокiв вiд дня народження Володимира Мономаха (Володимир-Василій Всеволодович Мономах, 1053 – 1125 рр.), державного та політичного діяча Київської Русі, великого князя Київського;
200 років від дня народження Семена Степановича Гулака-Артемовського (справж. –Артемовський, 1813–1873 рр.), українського та російського оперного співака, композитора, актора, драматурга;
150 років від дня народження Володимира Івановича Вернадського (1863–1945), українського та російського вченого-енциклопедиста, природознавця, мінералога, геохіміка;
150 років від дня народження Владислава Владиславовича Городецького (повне ім’я – Лєшек Дезидерій Владислав Городецький, 1863–1930 рр.), українського та польського архітектора, підприємця, мецената;
150 років тому (1863) було видано Валуєвський циркуляр – розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про заборону друкувати українською мовою наукові, навчальні та релігійні книги
Під час вивчення курсів історії України та всесвітньої історії важливо сформувати у старшокласників національні, полікультурні та загальнолюдські цінності. У зв’язку з цим потрібно звернутися до історичних понять та термінів: крах тоталітаризму і перемога демократії, тенденція посилення європейської інтеграції, еволюційне просування демократичних країн до соціально-орієнтованого громадянського суспільства.
У поєднанні з історичним поняття «Державність України» це дасть можливість сформувати у старшокласників цивілізаційний погляд на історію і суспільство, яке може бути визначено такою оцінкою: «Я – громадянин України, Я – громадянин Європи, Я – громадянин Світу».
Звертаємо увагу вчителів, що програми з історії у 2012/2013 навчальному році залишаються незмінними. Тільки із 5 класу у 2013/2014 навчальному році розпочнеться вивчення історії за новою навчальною програмою.
У 2012-2013 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи». Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г.
Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)» колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).
Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на 3 години тижневі (105 годин на рік).
Всі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua) та надруковані у фахових виданнях.
|